Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.



Договір найму (оренди) транспортного засобу — цивільно-правовий договір, за яким наймачу (орендарю) за плату надається транспортний засіб у тимчасове володіння та користування з наданням наймодавцем (орендодавцем) послуг для забезпечення нормального його використання або без надання таких послуг. У науці цивільного права такий договір має назву «фрахтування». Відповідно до статті, що коментується, безпосереднім предметом договору тимчасового фрахтування є транспортні засоби у широкому їх розумінні згідно з Законом України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. Зокрема предметом договору можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Повітряне судно — це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати у тривимірному просторі (ст. 15 Повітряного кодексу (ПК) України від 4 травня 1993 р.).

Відповідно до Кодексу торгівельного мореплавства (КТМ) України від 23 травня 1995 р. морським (а слідом за ним — і річковим) судном визнається самохідна або несамохідна плавуча споруда, яка використовується в цілях, передбачених ст. 15 КТМ.

Повітряним, морським, річковим судном не визнається знов створений літальний апарат (споруда) до його випуску у повітряний простір (спуску на воду), виходячи з того, що до цього моменту такі об'єкти не є літальним апаратом чи плавучою спорудою. Визначення морського (річкового) судна не охоплює стаціонарні платформи, нафтові вишки, маяки, адже вони не є «плавучими», тому що жорстко закріплені на морському дні. Виходячи з цього, всі вказані об'єкти не можуть бути предметом договору найму транспортного засобу.

Відповідно до змісту ст. 181 ЦК на повітряні та морські (річкові) судна, судна внутрішнього плавання законом може бути поширений режим нерухомої речі. Разом із тим без спеціальної вказівки цього акта цивільного законодавства всі вказані об'єкти належать до рухомих речей (це стосується і випадку договору найму таких суден).

Інтерес викликає питання щодо поняття «наземні самохідні транспортні засоби», які відповідно до ч. 1 статті, що коментується, також можуть виступати предметом договору тимчасового фрахтування. Чинним законодавством України вказане поняття є невизначеним. Поряд з цим законодавчого відбитку зазнав термін «транспортний засіб», під яким розуміється пристрій, призначений для перевезення осіб та (або) вантажу, а також встановлених на ньому спеціальних приладів або механізмів (п. 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р.).

У свою чергу зі змісту Конвенції про дорожній рух від 8 березня 1968 р. транспортні засоби можуть бути самохідними (тобто такими, що не потребують залучення інших транспортних засобів для пересування) та несамохідними (тобто такими, що призначені для буксирування самохідними транспортними засобами чи іншим способом, наприклад, причепи, напівпричепи, віз, сани і т.п.). До самохідних транспортних засобів належать: автомобілі, у тому числі тролейбуси, мопеди, мотоцикли, велосипеди, трактори, рейкові транспортні засоби (окрім метрополітену, наприклад, трамваї) і т.ін. Оскільки всі зазначені самохідні транспортні засоби є наземними, вони можуть виступати як предмет тимчасового фрахтування.

Окрім того, відповідно до норм Закону України «Про транспорт» до наземних самохідних транспортних засобів певним чином можуть бути віднесені залізничні транспортні засоби. Транспортні засоби як предмет договору, що передається наймачу, повинні відповідати мінімальним вимогам, встановленим ст. 10 Закону України «Про транспорт», а саме: вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сертифікат (при його наявності у наймодавця).

Правове регулювання найму транспортних засобів здійснюється на підставі § 5 гл. 58 ЦК, потім, у субсидіарному порядку, загальними положеннями про оренду (§ 1 вказаної глави ЦК) з урахуванням особливостей оренди певних видів транспортних засобів, встановлених транспортними статутами та кодексами.

Новелою цивільного законодавства є передбачена ч. 2 статті, що коментується, можливість передачі транспортного засобу у найм разом з екіпажем (так званий тайм-чартер) (докладніше див. коментар до ст. 805 ЦК). Новизна такої норми полягає в тому, що поряд із традиційною орендою морських, повітряних та річкових суден з екіпажем, можливою стала така зручна кваліфікована оренда стосовно інших транспортних засобів. За загальним правилом найм транспортного засобу здійснюється без екіпажу (бербоут-чартер). Цей вид договору прямо передбачений гл. 1 розд. VI КТМ. Взагалі найбільшого регламентування зазначений договір зазнав саме у сфері торговельного мореплавства. ПК жодної статті щодо цього інституту не містить (хоча, виходячи з принципу диспозитивності, це не позбавляє сторони права застосовувати договір найму повітряного судна без екіпажу на підставі безпосередньо норм цивільного права). Суттєвими умовами договору бербоут-чартеру морських (річкових) суден є: найменування сторін договору, найменування судна, його технічні та експлуатаційні дані, район плавання, ціль фрахтування, розмір фрахту, строк дії договору, місце прийому та здачі судна (ст. 205 КТМ України). Традиційними також є умови щодо класу судна, прапора, а також кількості палива, яке воно витрачає. На практиці торгівельного мореплавства укладання договорів бербоут-чартерів здійснюється на підставі типових (стандартних) проформ існуючих договорів, в яких містяться всі умови, що передбачають усі основні права та обов'язки сторін за договором, і сторонам залишається лише погодити окремі умови договору. При бербоут-чартері транспортного засобу наймач стає його титульним володільцем на строк дії чартеру і несе відповідальність за експлуатацію та управляння транспортного засобу (див. ст.ст. 801, 803, 804 ЦК та коментар до них).

Якщо на зафрахтованому транспортному засобі здійснюється перевезення пасажирів та вантажів третіх осіб, перевізником стає наймач (ст. 800 ЦК). Він несе відповідальність за незбереження вантажу перед володільцем вантажу. Умови цієї відповідальності встановлюються транспортним документом (коносаментом, залізничною накладною і т.д.).

Договір найму транспортного засобу слід відрізняти від договору чартеру (фрахтування) як різновиду договору перевезення (ст. 912 ЦК, ст. 61 ПК України, ст. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р.). Розмежування цих двох видів договорів має велике практичне значення при встановленні прав, обов'язків та відповідальності сторін.

Відповідно до ст. 912 ЦК за чартером (фрахтуванням) (його в літературі називають також рейсовий чартер) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Відмінність рейсового чартеру від фрахтування в основному полягає в наступному:

- предметом договору найму (оренди), а відповідно й договору найму транспортного засобу (фрахтування), є надання певного майна (транспортного засобу) в тимчасове володіння та користування наймача. Предметом договору перевезення, а тому — і договору рейсового чартеру, є доставка пасажирів, вантажів, пошти або багажу в пункт призначення.

- на відміну від договору фрахтування за договором рейсового чартеру сам транспортний засіб не передається фрахтівнику, йому надається місткість транспортного засобу. Це означає тільки те, що за фрахтівником резервується місце для пасажирів, вантажів при збереженні у незмінному вигляді сутності зобов'язання з їхнього перевезення у пункт призначення.

За домовленістю сторін для забезпечення нормального використання транспортного засобу наймодавець у межах договору найму може надавати наймачу комплекс послуг щодо технічної експлуатації об'єкта найму без укладення окремого договору про надання послуг.

Встановлення ЦК розширеного предмета договору найму (оренди) транспортного засобу передбачає, що незалежно від того, споживачем чого виступатиме наймач, він здійснює внесення наймодавцю лише орендної плати (фрахту).



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.235.155 (0.004 с.)