Виплата ренти може бути забезпечена шляхом встановлення обов'язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти.

Нерухомість, яка передається під виплату ренти, обтяжує правом застави майно. Відповідно до ч. І статті, що коментується, ця умова є суттєвою та достатньою для договору ренти, оскільки іпотека автоматично обтяжує майно в силу закону. Рента обтяжує нерухоме майно, яке було передане під виплату (земельна ділянка, помешкання, будівля, будинок, дача, квартира). У випадку порушення платником ренти своїх зобов'язань, одержувач ренти має змогу задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна переважно перед іншими особами. Закон не виключає можливості застосування сторонами разом із заставою будь-яких дозволених законом засобів забезпечення зобов'язань. Якщо платник ренти відчужив майно, то його зобов'язання переходять на одержувача майна. Якщо під виплату ренти передано рухоме майно, спосіб забезпечення виконання зобов'язань платника ренти повинен бути обов'язково погоджений сторонами. Закон забороняє відчужувати передане йому майно до смерті одержувача. Відчуження можливе у випадку письмової згоди одержувача ренти. На відміну від передачі під виплату ренти, коли засоби з забезпечення зобов'язань з її виплати виникають безпосередньо в силу законного припису, або передається під виплату ренти грошова сума або інше рухоме майно, важливою умовою договору ренти визнається умова, яка передбачає обов'язок платника ренти надати забезпечення виконання зобов'язань або застрахувати на користь одержувача ренти ризик невиконання ним своїх зобов'язань за договором. Незважаючи на те, що право застави виникає в одержувача ренти в силу закону, слід дотримуватися договірного оформлення цього права відповідно до вимог ЦК.

Стаття 736. Відповідальність за прострочення виплати ренти

1. За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти проценти.

У випадку порушення прав одержувача ренти відповідно до ч.І статті, що коментується, передбачається виплата на його користь відсотків у зв'язку з допущенною платником ренти прострочкою. Розмір відсотків визначається

сторонами договору, а якщо він у договорі не встановлений, то згідно з ч.2 ст.536 ЦК. Слід урахувати те, що виплата обумовлених в законі або договорі відсотків не є засобом цивільно-правової відповідальності, обов'язок з їх виплати настає в усіх випадках прострочки платника ренти, навіть у тому випадку, коли прострочка відбулася не з вини платника.

Стаття 737. Форма і розмір ренти

Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг. Форма виплати ренти встановлюється договором ренти.

Розмір ренти встановлюється договором. Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений договором ренти.

Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором.

Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений договором ренти. Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором. Сторони вправі в договорі ренти збільшити розмір ренти по відношенню до облікової ставки Національного банку України.

Одержувач вправі отримувати рентні платежі тільки після передачі майна під виплату ренти. Даний факт підтверджує виникнення зобов'язань з виплати рентних платежів. Специфіка правового регулювання даного виду договору передбачає можливу заміну однієї форми рентних платежів на іншу, як під час укладення договору, так і в період виконання. Передбачається як грошовий еквівалент, так і деякі його форми, а саме: а) надання житла; б) забезпечення харчування (практично слід орієнтуватися не на договірний перелік, а на рівень забезпечення, необхідний у конкретних умовах з точки зору звичайних вимог); в) догляд (обов'язок доглянути виникає у випадку необхідності, цей обов'язок повинен бути виконаний відповідно до обставин, які склалися з урахуванням вимог); г) допомога (надання такої допомоги, яка прямо передбачена договором, або без якої одержувач не в змозі за станом свого здоров'я виконати необхідні дії).

Сторони вправі домовитися і про інші форми забезпечення та виконання обов'язків. Платник ренти зобов'язується надавати комплекс послуг щодо забезпечення і підтримки

життєвого рівня одержувача ренти, визначеного погодженим сторонами грошовим еквівалентом. Обсяг цих обов'язків не є вичерпним і визначається в кожному конкретному випадку, керуючись принципами розумності, добросовісності, а також з урахуванням особистості одержувача ренти.

Стаття 738. Строк виплати ренти

1. Рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не встановлено договором ренти.

Зобов'язання платника ренти полягають у виплаті одержувачеві обумовленої договором грошової суми наприкінці кожного календарного кварталу. Сторони за взаємною згодою у відповідності до договору ренти можуть установити графік платежів, відповідно до якого будуть проводитися розрахунки. Особливим засобом, який захищає інтереси одержувача ренти, є відповідальність платника ренти за прострочення виконання зобов'язання (за прострочення платежу відповідно до ст.755 ЦК).

Стаття 739. Право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти

Платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти.

Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною.

Договором ренти можуть бути встановлені умови здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти.

Договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними.

Договір безстрокової ренти укладається на невизначений строк. Він спрямований на встановлення зобов'язальних правовідносин між платником ренти та її одержувачем, які можуть існувати невизначений строк. Може бути знищене (використане) те майно, яке було передане під виплату ренти, можуть змінитися особи, які першими укладали даний договір, але саме зобов'язання з виплати ренти буде зберігатися. Існує ряд випадків припинення такого зобов'язання на підставах, характерних як для більшості цивільно-правових зобов'язань, так і спеціальних підстав, характерних лише для рентних відносин.

Зобов'язання з виплати ренти може бути припинене у випадку відмови платника ренти від договору. Дана умова є обов'язковою для сторін, і повинна бути врахована при укладанні договору ренти.

Сторони договору ренти залишають за собою право встановити умови, відповідно до яких платник безстрокової ренти має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язання.

Зобов'язання з виплати ренти може бути припинене у випадку досягнення сторонами договору згоди про розірвання договору. Сторони вправі самі визначити, на яких засадах це відбувається, чи передбачається повернення майна і вже виплачених рентних платежів, чи отримує одержувач ренти компенсацію.

Згідно з ч. З статті, що коментується, договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними.

Стаття 740. Право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти

1. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:

1) платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;

2) платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;