Стаття 952. Відшкодування збитків, завданих зберігачеві

1. Поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, якщо зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості.

Збитки, зумовлені властивостями прийнятого на зберігання майна, можуть виразитися у знищенні чи ушкодженні речей зберігача, ушкодженні його здоров'я чи настанні інших негативних наслідків. Розмір відповідальності поклажодавця визначається за загальними правилами, встановленим у ст. 22 ЦК. Підставою відповідальності поклажодавця є його вина, що виразилася в тому, що він, передаючи майно на зберігання, не повідомив зберігача про небезпечні властивості зданої на зберігання речі (див. ст. 950 ЦК і коментар до неї).

Стаття 953. Повернення речі на вимогу поклажодавця

1. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Оскільки договір зберігання укладається в інтересах поклажодавця, останній вправі відмовитися від нього в будь-який час. Однак так само, як і при відмові від передачі речі на зберігання (див. ст. 940 ЦК і коментар до неї), зберігач вправі вимагати відшкодування збитків, заподіяних йому достроковим припиненням договору зберігання, якщо інше не передбачене законом чи договором.

Стаття 954. Зберігання за законом

1. Положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Поряд зі зберіганням, що виникає з договору, існує збереження в силу закону. Мова йде про випадки, коли зобов'язання зберігання виникає при настанні зазначених у законі обставин. Прикладами такого зберігання є зберігання знахідки, бездоглядних тварин, спадкового майна, незамовленого товару тощо. Обов'язок по зберіганню майна може входити у зміст таких договорів, як перевезення, купівля-продаж, міна, комісія, майновий і житловий найм тощо.

У цих випадках до відносин по зберіганню майна застосовуються відповідні норми про договір зберігання, якщо інше не встановлено законом чи спеціальними правилами про ці договори. Так, наприклад, у всіх зазначених вище випадках особа, яка здійснює зберігання майна іншої особи, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його збереження. Особа, якій належить майно, вправі в будь-який час зажадати його повернення. Застосовується до зазначених відносин цілий ряд інших правил, установлених стосовно договору зберігання. Однак наприклад, відповідальність за несхоронність майна, що знаходиться у володінні особи на підставі інших договорів, визначається за правилами, встановленими для цих договорів.

Особливо урегульоване питання про відповідальність за схоронність майна у готелях, будинках відпочинку, санаторіях, гуртожитках тощо. Ці організації відповідають за схоронність майна громадян, що знаходиться у відведених приміщеннях, навіть у тому випадку, коли це майно (крім грошей і коштовностей) і не було здане на зберігання цим організаціям (ст.973, 975 ЦК).

До такого зберігання, яке не слід змішувати з обов'язком по збереженню майна, що входить як складова частина в інші цивільно-правові зобов'язання, застосовуються правила про договори зберігання, якщо законом не встановлене інше.

Стаття 955. Застосування загальних положень про зберігання до окремих його видів

1. Положення параграфу 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Стаття, що коментується, встановлює пріоритет спеціальних норм, що регулюють умови зберігання визначених видів речей і окремих видів зберігання (ст.ст. 936-978 ЦК) перед загальними нормами. Мається на увазі те, що умови договору зберігання значно розрізняються в залежності від особистості зберігача, виду й особливих властивостей речей, переданих на зберігання. Пріоритет, встановлений у відношенні спеціальних норм (ст.ст. 967-978 ЦК), не поширюється на загальні норми ЦК (перша частина).

Параграф 2.

Зберігання на товарному складі

Стаття 956. Поняття товарного складу

Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

ЦК України значно розширив та оновив законодавче регулювання зобов'язань зі зберігання, ввівши поняття зберігання на товарному складі та ін.

Відповідно до статті, що коментується, товарний склад — це майновий комплекс, призначений для здійснення підприємницької діяльності у вигляді надання послуг зі зберігання товарів. Товарний склад, як нерухоме майно, може виступати об'єктом купівлі-продажу, оренди або предметом застави.

З іншого боку, товарним складом є організація, яка здійснює підприємницьку діяльність по збереженню товарів, та надає пов'язані зі збереженням послуги. Відносини зберігання на товарному складі пов'язані з самостійною професійною діяльністю юридичної особи. Збереження товарів визначається як сплатне збереження чужих товарів у спеціально пристосованих приміщеннях. Ціль створення товарного складу полягає в тому, щоб не тільки забезпечити схоронність переданих речей, а й створити умови, при яких під час перебування товарів на складі їх обіг продовжувався.

Розрізняються товарні склади загального користування і відомчі, які обслуговують зовні організації. Останні також мають право, але не зобов'язані брати на зберігання майно сторонніх організацій. Такі склади існують на транспорті, при оптових торгових і інших організаціях. Договір зберігання майна на відомчих складах, може регулюватися відомчими й іншими нормативними актами. Наприклад, на митницях України існують митні ліцензійні склади для зберігання товарів у режимі митного складу. Для цього використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики. Ліцензування діяльності, пов'язаної з відкриттям та експлуатацією митних ліцензійних складів, здійснюється відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. та ліцензійних умов. Специфіка зберігання на товарному складі порівняно з «загальним зберіганням» полягає в наступних істотних ознаках, які дозволяють характеризувати дані зобов'язання як відносини особливого виду: особливий суб'єкт, особливий об'єкт, особливий характер указаного договору.

Товарні склади приймають на зберігання товари з роздільним зберіганням або зі змішанням речей одного роду та однієї якості, які передані на зберігання (див. коментар до ст. 941 ЦК). У першому випадку поклажодавець повинен зберігати речі на складі роздільно. Кожний з власників зберігає право власності на своє майно. У другому випадку родові речі змішуються з аналогічними замінними речами, що належать різним особам. Склад зобов'язується повернути кожному з них рівну кількість речей того ж роду й якості, які були здані на зберігання. Такий спосіб зберігання для складу кращий, оскільки він значно зменшує витрати на зберігання і спрощує складські роботи. Поклажодавець також виграє у витратах на зберігання, але ризикує одержати назад майно, що за якимись

ознаками не буде відповідати тому, яке було передане на зберігання.

Оформлення договору зберігання на товарному складі здійснюється в письмовій формі, найчастіше у виді складських документів (див. ст. 961 ЦК і коментар до неї).

Стаття 957. Договір складського зберігання

За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Незважаючи на те, що договір зберігання на товарному складі давно відомий законодавству інших країн, він є новелою ЦК України. Договір складського зберігання є одним із видів договору зберігання і на нього поширюється більшість загальних положень договору зберігання. Він виділяється за суб'єктним складом, змістом та оформленням, які в свою чергу зумовлені зберіганням товарної маси, для прискорення та спрощення товарного обороту. Договір зберігання на товарному складі є двостороннім, консенсуальним та сплатним.

У ч.І статті, що коментується, визначається договір складського зберігання як договір, відповідно якого товарний склад (зберігач) зобов'язується за винагороду зберігати товари, передані йому поклажодавцем, і повернути ці товари у схоронності. Наведене визначення дозволяє виділити три неодмінних ознаки даного виду договору зберігання. 1) «Товари» є особливим предметом договору зберігання. 2) Особливий суб'єктний склад. Контрагентами товарного складу в розглянутому договорі можуть бути лише особи, для яких передані на збереження речі є товаром, тобто такими речами, продаж яких поклажодавці можуть здійснювати в рамках своєї підприємницької діяльності. Тільки в цьому випадку на них поширюється передбачений у § 2 гл. 66 ЦК порядок, включаючи можливість оформлення відносин по збереженню товарів розпорядчими документами, а також наділення товарного складу правом реалізовувати товари, що знаходяться на зберіганні та ін. У всіх інших випадках зберігання на товарному складі повинне здійснюватися виключно в режимі звичайного збереження. І, відповідно, на них поширюються загальні положення про збереження. 3) Відповідні послуги надаються товарним складом за винагороду. Тим самим оплатність договору складського зберігання не поширюється на випадок, передбачений імперативною нормою, а є конститутивною ознакою складського зберігання. Відносини щодо безоплатногоу зберігання, навіть тоді, коли відповідні послуги надаються товарним складом, знаходяться поза межами регулювання § 2 гл. 66 ЦК.

Договір складського зберігання слід віднести до публічних договорів, оскільки він має укладатися з будь-ким, хто цього бажає, і на однакових для всіх умовах.

Договір зберігання у товарному складі повинен бути укладений у письмовій формі. Відповідно до ч. З ст. 957 ЦК така форма вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом. У свою чергу, ст.961 ЦК містить перелік таких документів. Він включає подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складську квитанцію.

Усі три документи, хоча й закріплюють самі по собі волю лише однієї сторони — зберігача, прирівнюються до письмової форми договору, оскільки друга сторона — поклажодавець виражає, у свою чергу, власну волю укласти договір шляхом прийняття відповідного документа в обмін на передані на зберігання товари.