Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).

Випадки застосування та порядок здійснення розрахунків за інкасовими дорученнями встановлюються законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Статтею, що коментується, в законодавство України, яке регламентує порядок ведення розрахункових операцій, знов введене поняття «інкасове доручення». Порядок проведення безготівкових розрахунків із застосуванням інкасових доручень раніше встановлювався Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженою Постановою правління НБУ від 2 серпня 1996 р. Але вказана інструкція втратила силу в зв'язку з прийняттям «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Останньою Інструкцією проведення розрахунків за допомогою такого розрахункового інструменту як інкасове доручення не передбачалося.

Термін «інкасові операції» використовується для позначення різних дій комерційних банків, спрямованих на одержання від боржника (платника) платежу та (або) акцепту. Вони відбуваються на підставі інкасового доручення одержувача платежу від його імені і за його рахунок. При деяких видах інкасових операцій на банк може покладатися обов'язок видати платнику комерційні документи при одержанні від нього акцепту та (або) платежу.

Інкасова операція є абстрактною угодою, незалежною від договору між платником і одержувачем коштів, за яким провадяться розрахунки.

Інкасове доручення може бути оформлене як за допомогою різних розрахункових документів (платіжна вимога, платіжна вимога-доручення, інкасове доручення), так і іншим способом (чек, вексель).

Банк, що одержав від клієнта інкасове доручення, називається банком-емітентом. Банк, що висуває вимогу про здійснення платежу та (або) акцепту, безпосередньо зобов'язаній особі, називається виконуючим банком.

У тих випадках, коли банк-емітент здійснює розрахункове — касове обслуговування і платника, і одержувача коштів, він одночасно є виконуючим банком.

Платежі в порядку інкасо можуть здійснюватися як з акцептом, так і без акцепту платника — у випадках, передбачених законодавством.

Якщо розрахунки здійснюються з акцептом платника (акцептна форма) чи мова йде тільки про одержання акцепту від зобов'язаної особи, то на банк-емітент покладаються слідуючі обов'язки: а) забезпечити пред'явлення зобов'язаній особі вимоги про здійснення платежу і/чи акцепту разом з відповідними документами; б) забезпечити зарахування на рахунок одержувача відповідних коштів чи вручити йому акцептовані документи, якщо платіж чи акцепт був зроблений платником.

Якщо розрахунки здійснюються без акцепту платника, а представлені одержувачем документи цілком відповідають вимогам законодавства, то на банк-емітент покладається обов'язок забезпечити безперечне (безакцентне) списання коштів з рахунка платника — при наявності на ньому грошей, і зарахувати отриману суму на рахунок одержувача платежу.

Оскільки банк-емітент, що виконує інкасове доручення, діє від імені свого клієнта і за його рахунок, то він є його представником.

Своєрідність інкасової операції виявляється в двоїстому правовому положенні банку платника. З одного боку, пред'являючи своєму клієнту документи з вимогою платежу (чи акцепту) і направляючи отримані суми (акцепт) банку одержувача коштів, банк платника діє як виконуючий банк, тобто як представник одержувача коштів. З іншого боку, роблячи списання грошей з рахунка свого клієнта на підставі акцептованих ним документів, банк платника діє як представник платника. Подвійне представництво в банківській справі — нормальне явище.

Оскільки банк-емітент і виконуючий банк є представниками одержувача платежу, то кожний з них може бути притягнутий довірителем до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання доручення. При цьому варто виходити з того, що між цими банками й одержувачем платежу існують договірні відносини,

тому вони можуть бути притягнуті саме до договірної (а не позадоговірної) відповідальності. Між виконуючим банком і одержувачем платежу складаються договірні відносини по виконанню конкретної інкасової операції. Тому виконуючий банк може бути притягнутий до відповідальності перед одержувачем коштів за неналежне виконання його доручення.

Стаття 1100. Виконання інкасового доручення

У разі відсутності будь-якого документа або невідповідності документів за зовнішніми ознаками інкасовому дорученню виконуючий банк повинен негайно повідомити про це клієнта. У разі неусунення зазначених недоліків банк повертає документи без виконання.

2. Документи подаються платникові у тій формі, в якій вони одержані, за винятком банківських відміток і написів, необхідних для оформлення інкасової операції.

Документи, що підлягають оплаті при їх поданні, виконуючий банк зобов'язаний подати до платежу негайно з отриманням інкасового доручення.

Якщо документи підлягають оплаті в інший строк, виконуючий банк повинен для одержання акцепту платника подати документи для акцепту негайно з отриманням інкасового доручення, а вимогу платежу має здійснити не пізніше ніж у день настання строку платежу, визначеного у документі.

Часткові платежі можуть бути прийняті у випадках, якщо це встановлено банківськими правилами, або за наявності в інкасовому дорученні спеціального дозволу.

Одержані (інкасовані) суми негайно передаються виконуючим банком у розпорядження банку-емітента, який повинен зарахувати ці суми на рахунок клієнта. Виконуючий банк має право відрахувати з інкасованих сум належні йому плату та відшкодування витрат та (або) видатків.

Банк, що одержав від банку-емітента інкасове доручення разом з необхідними документами, зобов'язаний зробити для його виконання наступні дії.

При акцептній формі розрахунків:

а) зробити формальну перевірку документів, що надійшли, з погляду їхньої відповідності законодавству, банківським правилам і звичаям;

б) пред'явити документи, що надійшли, платнику для акцепту;

в) у випадку акцепту платником вимоги, що надійшла, і наявності грошей на рахунку зробити списання коштів і забезпечити їх переказ у банк одержувача платежу для зарахування на його рахунок.

При безперечному (безакцентному) списанні коштів:

а) зробити формальну перевірку документів, що надійшли, з погляду їх відповідності законодавству, банківським правилам і звичаям;

б) при наявності грошей на рахунку платника списати необхідну суму і забезпечити її переклад у банк одержувача платежу для зарахування на його рахунок.

При перевірці інкасового доручення і додатків до нього визначається правильність їх оформлення, заповнення реквізитів, посилань на нормативні акти і т.п. При цьому документи, додані до інкасового доручення, повинні відповідати йому по зовнішніх ознаках. Наприклад, якщо найменування стягувача в інкасовому дорученні не збігалося з найменуванням стягувача в доданому до нього наказі арбітражного суду. Якщо банк виявить будь-які недоліки в представлених йому документах, що перешкоджають виконанню доручення, він зобов'язаний негайно сповістити особу, від якої це доручення було безпосередньо отримане. Такою особою може бути або банк-емітент, або сам одержувач коштів. Після цього виконуючий банк вправі призупинити виконання доручення. Термін для усунення зазначених недоліків у ЦК не визначений. Імовірно, мова може йти про «розумний» термін, необхідний для одержання повідомлення виконуючого банку поштою (чи з використанням інших видів зв'язку), а також складання і відсилання відповіді. Якщо інкасове доручення надійшло у виконуючий банк від банку-емітента, то адресатом його повідомлення буде одержувач коштів. У цьому випадку повідомлення повинне бути спочатку відіслано банку-емітенту, а термін для відповіді — відповідно збільшений. При неусуненні зазначених недоліків у розумний термін банк вправі повернути документи без виконання.

Якщо розрахунки здійснюються за згодою (акцепту) платника, то виконуючий банк зобов'язаний пред'явити йому відповідний екземпляр розрахункового документа разом із доданими до нього документами, якщо такі є. Документи пред'являються платнику для акцепту в тій формі, у якій вони отримані, за винятком відміток і написів банку, необхідних для оформлення інкасової операції.

Платник вправі відмовитися від акцепту платіжних вимог по підставах, передбачених у договорі, з обов'язковим посиланням на його пункт і вказівкою мотиву відмовлення. Відмовлення від акцепту складається за установленою формою. При неотриманні в триденний термін відмовлення від акцепту платіжних вимог вони вважаються акцептованими і підлягають оплаті.

Боргові документи виконуючий банк пред'являє платнику в термін, установлений ним для виконання відповідного грошового зобов'язання. Тому зовсім необхідно, щоб вони надійшли у виконуючий банк завчасно. У противному випадку останній не може нести відповідальність за несвоєчасне пред'явлення боргових документів зобов'язаній особі.

Якщо документи підлягають оплаті по пред'явленню, банк-виконавець повинний представити їх до платежу негайно після одержання. Якщо ж документи підлягають оплаті в інший термін, він повинний представити їх до акцепту негайно, а до платежу — у день настання терміну виконання відповідного грошового зобов'язання, позначеного в самому документі.

Кошти, списані з рахунка платника (інкасовані суми), виконуючий банк зобов'язаний негайно переказати в розпорядження банку-емітента. Вимога ЦК про «негайне» здійснення виконуючим банком зазначених вище дій означає, що він повинний здійснити їх без зволікання в терміни, обумовлені банківськими правилами і банківськими звичаями для розрахункових операцій.

Виконуючий банк вправі удержати з інкасованих ним сум належну йому винагороду, відшкодування витрат, якщо інший порядок здійснення зазначених виплат не встановлений договором чи банківськими правилами. При наявності прямих кореспондентських відносин між банком-емітентом і виконуючим банком вони вправі по-іншому вирішити питання про здійснення розглянутих платежів. Наприклад, вони можуть списуватися виконуючим банком з кореспондентського рахунка банку-емітента, відкритого у виконуючому банку, у безакцентному порядку.