Стаття 987. Договір перестрахування

1. За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Законодавством встановлено можливість та порядок страхування ризиків страхової діяльності, який зветься перестрахуванням. З метою забезпечення фінансової стійкості страхової діяльності законом передбачено передачу всіх чи частини прийнятих на страхування ризиків одним страховиком іншому чи декільком іншим. Така передача ризиків здійснюється за договором перестрахування, який встановлює умови і спосіб передачі ризиків, частку участі інших страховиків у сукупному ризику, розмір належної кожному страхової премії.

У залежності від способу передачі ризиків договори перестрахування поділяються на факультативні (необов'язкові) і облігаторні (обов'язкові). Відповідно за факультативним договором оригінальний страховик (перестрахувальник) має право передати застраховані ним ризики іншому страховику, а інший страховик в свою чергу має право прийняти чи відмовитися від прийняття запропонованих ризиків.

За облігаторним договором відповідні страховики зобов'язані передавати та приймати обумовлені частки ризиків, встановлених договорами. Різновидом є факультативне — облігаторні договори, згідно з якими один страховик самостійно вирішує питання про передачу ризиків, в той час як інший страховик зобов'язаний приймати запропоновані частки ризиків в обов'язковому порядку.

Перший страховик у силу договору перестрахування стає в положення страхувальника і є носієм відповідних прав і обов'язків. Страховик (перестрахувальник) зобов'язаний повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору зі страхувальником.

Відмінністю договору перестрахування від договору співстрахування (див. коментар до ст. 986 ЦК) є те, що перший страховик не зобов'язаний сповіщати страхувальника про укладені ним договори перестрахування. За таким договором перестрахувальник і пере-страховик зобов'язані тільки один перед одним; останній не несе ніякої відповідальності перед першим страхувальником, оскільки той не є ні стороною в договорі перестрахування, ні вигодонабувачем за цим договором. Відповідальною особою перед першим страхувальником залишається страховик за основним договором.

Стаття 988. Обов'язки страховика

1. Страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

У разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків, інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

2. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.

Стаття, що коментується, передбачає перелік необхідних обов'язків страховика за договором, а саме:

1) страховик повинен представити страхувальникові необхідну інформацію про умови та правила страхування, оскільки вони відрізняються в залежності від виду та об'єктів страхування. Законодавством України передбачені такі правила страхування: «Порядок та правила проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї», «Правила страхування вантажів», «Правила добровільного страхування транспортних засобів», «Порядок та умови державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів» та ін.

Страховик повинен повідомити страхувальнику відомі йому обставини, що мають суттєве значення для визначення вірогідності настання страхового випадку та розміру можливих збитків від його настання. Суттєвими визнаються обставини, обумовлені страховиком в стандартній формі договору страхування (страхового полісу) або в його письмовому запиті;

2) необхідними документами для своєчасного здійснення страхової виплати є страховий акт, який складається після подання заяви страхувальника. Страховик фіксує факт настання страхового випадку в складеному ним страховому акті. Страховик має право самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. З цієї мети він може запитувати відомості, пов'язані зі страховим випадком, у правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, закладів і організацій, володіючих інформацією про обставини страхового випадку. Для складання страхового акта в залежності від предмета страхування можуть знадобитися довідки органів внутрішніх справ, акт про нещасний випадок, довідки медичних закладів про строк тимчасової непрацездатності, довідки спеціалізованих закладів про встановлення інвалідності у випадку її виникнення, копії свідоцтва про смерть та ін.

Страховиком може бути прийнято рішення про відмову в страховій виплаті. Це рішення повинно бути письмово оформлено та повідомлено страхувальнику. Це рішення має містити мотивоване обґрунтування підстав відмови в страховій виплаті;

3) строк, в який повинна бути здійснена страхова виплата, обумовлюється за згодою сторін в договорі, оскільки законодавством не встановлені терміни з цього приводу. Умови та порядок здійснення страхової виплати передбачені ст. 990 ЦК;

4) незалежно від результатів прийнятих по зменшенню збитків мір витрати страхувальника підлягають відшкодуванню страховиком, але за умови, що такі витрати були необхідні чи зроблені на основі вказівок страховика. При цьому у випадку виникнення спорів тягар доведення, що зроблені витрати не були необхідні, лежить на страховику. Але все це має місце, коли така умова передбачена договором страхування;

5) переукладення договору за заявою страхувальника у зазначених випадках є безумовним обов'язком страховика, оскільки це прямо передбачено статтею, що коментується, і не має будь-яких альтернативних умов;

6) страховик зобов'язаний зберігати таємницю страхування. Страховик не вправі розголошувати отримані ним відомості про страхувальника, застраховану особу та вигодонабувача, стан їх здоров'я, а також про майнове положення. За порушення таємниці страхування страховик в залежності від роду порушених прав і характеру порушення несе відповідальність згідно законодавства.

Перелік обов'язків, передбачених статтею, не є вичерпним, і сторони за згодою можуть встановлювати й інші обов'язки.