Якщо договором доручення не передбачена можливість вчинення дій замісником повіреного або така можливість передбачена, але замісник у договорі не вказаний, повірений відповідає за вибір замісника.

За загальним правилом, повірений зобов'язаний виконувати доручення особисто, оскільки це передбачає особисту довіру зі сторони довірителя повіреному з врахуванням його ділових та моральних якостей, а також зумовлено характером посередницької послуги. Стаття, що коментується, передбачає випадки, коли допускається передача виконання доручення іншій особі. Так це можливо, коли це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Якщо повіреному була видана довіреність з правом передовіри, то він може видати заміснику нотаріальну довіреність.

У тих випадках, коли повірений в силу обставин, передбачених цією статтею, передав свої

повноваження заміснику, то він відповідає лише за вибір останнього. Повірений зобов'язаний повідомити про обставини, за яких були передані повноваження заміснику, а також відомості про нього.

Довіритель має право відхилити замісника, обраного повіреним, у будь-який час. Відвід замісника набирає чинності, як тільки про це йому стало відомо. Виконання доручення замісником після його відводу не тягне для довірителя ніяких обов'язків. Такі обов'язки можуть виникати лише тоді, коли довіритель схвалить дії відведеного їм замісника.

Відповідно до ст. 618 ЦК боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст. 528 ЦК), якщо договором або законом не встановлена відповідальність безпосереднього виконавця. Тому цілком природно, що ч. З, 4 статті, що коментується, передбачають різну відповідальність повіреного за вибір замісника та за вчинені ним дії.

Стаття 1006. Обов'язки повіреного

1. Повірений зобов'язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

Негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Повірений, як і будь-яка сторона договору, має свої певні обов'язки. Одним із головних обов'язків повіреного є повідомлення довірителеві на його вимогу всіх відомостей про хід виконання його доручення. Тобто, повірений повинен повідомити про всі обставини, що можуть перешкоджати досягненню мети. Це дає можливість довірителю змінити, конкретизувати свої вказівки у відповідності з обставинами, контролювати діяльність повіреного, своєчасно приймати необхідні міри з метою захисту власних інтересів. Також статтею, що коментується, передбачені необхідні дії в разі виконання доручення або його припинення. Перш за все, повернути довірителеві довіреність, якщо її строк ще не закінчився. Далі, надати повний звіт та виправдні документи (рахунки, квитанції тощо), якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення. Виконання цього обов'язку має значення для складних доручень, які охоплюють необхідність здійснення великої кількості будь-яких дій, розрахунків тощо. Звіт повіреного повинен містити всі

відомості про вчинені ним дії та досягнуті результати. Ця інформація необхідна довірителю для здійснення прав та виконання обов'язків, що виникли внаслідок дій повіреного. Звіт може бути як усний, так і в письмовій формі. Обов'язок, передбачений пунктом 3 ч.І статті, що коментується, є найголовнішим, тому що переданий результат є метою доручення. Так одержані повіреним для довірителя гроші, речі, документи та інше майно від третіх осіб належать довірителю з моменту, коли вони були вручені повіреному. Довірителю також повинні бути передані документи, що свідчать про наявність правових зв'язків між ним та третіми особами.

Стаття 1007. Обов'язки довірителя

Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

2. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором:

1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;

Відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Обов'язок довірителя видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій є необхідним наслідком, який витікає із змісту самого договору доручення, оскільки повірений діє від імені довірителя. Довіритель зобов'язаний: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення у будь-якому випадку, якщо інше не передбачено договором. Як правило, для цього довіритель видає повіреному аванс. Але ці кошти повірений має право використовувати лише на виконання доручення (поїздка до іншого міста, закупівля товару та ін.); у будь-якому випадку, якщо інше не передбачено договором або законом, відшкодувати повіреному всі витрати, що були необхідні для виконання договору доручення, оскільки повірений здійснює дії в інтересах довірителя та за його рахунок. Інші необхідні витрати, вчинені повіреним, підлягають відшкодуванню лише тоді, коли вони були здійснені з відома довірителя. Витрати повіреного складаються із здійснених ним необхідних витрат на поїздки, проживання, харчування та ін. Але в будь-якому разі довіритель відшкодовує повіреному лише фактичні витрати, що були необхідними для виконання договору доручення.

Обов'язок довірителя негайно прийняти все одержане повіреним пов'язаний з обов'язком повіреного, передбаченим ч. З ст. 1006 ЦК. У випадку, коли повірений самостійно відступив від умов договору доручення, довіритель не зобов'язаний приймати від нього виконання, за виключенням, передбаченим ст. 1004 ЦК. Якщо довіритель порушить свій обов'язок прийняти все виконане, то повірений має право вимагати від довірителя відшкодування шкоди, завданої цим.

У відповідності зі ст. 1002 ЦК повірений має право на плату за виконання свого обов'язку, тому в наслідок цього коментованою статтею передбачається обов'язок довірителя виплатити повіреному плату. Однак при цьому слід приймати до уваги, що договір доручення може бути виконаним не в повному обсязі, тому і плата повіреному буде виплачена лише в пропорційній частині виконаної роботи.

Стаття 1008. Припинення договору доручення

1. Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі:

1) відмови довірителя або повіреного від договору;

2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

Смерті довірителя або повіреного.

Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.

У разі припинення юридичної особи, яка є комерційним представником, довіритель має право відмовитися від договору доручення без попереднього повідомлення про це повіреному.

Як і будь-який з договорів, договір доручення може бути припинений на загальних підставах, але і має свої особливі випадки. Таким чином, договір доручення може бути в будь-який момент за бажанням будь-кого із сторін розірваний в односторонньому порядку. У разі припинення договору з цієї підстави, одна із сторін повинна попередити іншу заздалегідь. Також будь-яка із сторін не може бути примушена виконувати обов'язки за договором доручення, якщо вона не бажає його виконувати.

Статтею, що коментується, передбачені підстави, які є особливими випадками, що тягнуть за собою безумовне припинення договору доручення. Так, смерть повіреного припиняє договір доручення в силу особистого характеру виконання, оскільки правонаступництво по договору доручення неможливе.

Умова від договору не буде вважатися порушенням обов'язків, і навпаки, угода про відмову від права односторонньої відмови вважається нікчемною. Тобто це є, так би мовити, гарантією прав сторін на відмову від договору доручення. Для повіреного, який діє як підприємець, теж існує право відмовитись від договору доручення, але для нього встановлений чіткий обов'язок повідомити другу сторону не пізніш, як за один місяць до його припинення. А на комерційного представника — юридичної особи, що припинив своє існування, вимога про повідомлення іншої сторони не розповсюджується.