Стаття 964. Передання складського та заставного свідоцтва

1. Складське та заставне свідоцтва можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами.

Товар, який переданий на склад під подвійне складське свідоцтво, може бути переданий новому набувачеві без передачі товару зі складу, шляхом передачі йому подвійного складського свідоцтва, в якому складське свідоцтво та варант не відокремлені один від одного, або складського свідоцтва та варанта, відокремлених один від одного, або тільки складського свідоцтва. Товар, який здали на склад під подвійне складське свідоцтво, не може бути відчужений без належної передачі складського свідоцтва.

Володілець варанта може передати його іншій особі, що означає передачу прав на заставу. Необхідною умовою слід вважати відокремлення варанта від складського свідоцтва.

Подвійне складське свідоцтво, яке видане на товар, що визначається певними родовими ознаками, може бути поділене на кілька окремих свідоцтв, поки складське свідоцтво не відокремлене від варанта.

Стаття 965. Просте складське свідоцтво

Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.

Просте складське свідоцтво має містити відомості, встановлені пунктами 1, 2, 4, 7 та абзацом дев'ятим частини другої статті 962 цього Кодексу, а також вказівку на те, що воно видане на пред'явника.

Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є простим складським свідоцтвом.

Передача простого складського свідоцтва іншій особі з метою передачі товару, який зберігається на складі відповідно до цього свідоцтва, здійснюється шляхом вручення свідоцтва (без вчинення передаточного надпису). Просте складське свідоцтво не має спеціальної заставної частини, але може бути передане в заставу шляхом передачі кредитору цього свідоцтва з передаточним написом на ньому. Власнику товару, який отримав кредит під просте складське свідоцтво, товарним складом може бути видана копія свідоцтва з відтворенням на ньому передаточного напису та відміткою про те, що напис зареєстрований в реєстрі товарного складу. Просте складське свідоцтво переходить із рук в руки шляхом простої передачі, його власником визнається володілець. Він вправі вимагати від товарного складу виконання зобов'язання, вимагати видачі товару, який знаходиться на зберіганні. Володілець не зобов'язаний доводити підстави та факт переходу до нього простого складського свідоцтва. У відносинах, які виникають між товарним складом та власником документа, під правом на просте складське свідоцтво слід розуміти і право на сам товар. Цивільний оборот передбачає перехід документів на пред'явника та пов'язаних із ним прав без будь-яких перешкод.

Стаття 966. Видача товару за подвійним складським свідоцтвом

1. Товарний склад видає товари володільцеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) лише в обмін на обидва свідоцтва разом.

2. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, склад видає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом з ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.

Товарний склад, що видав товар володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не сплатив суму боргу за ним, відповідає перед володільцем заставного свідоцтва за платіж усієї суми, забезпеченої за ним.

Володілець складського та заставного свідоцтва має право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на товар, що залишився на складі.

Володілець неподільного подвійного складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, який зберігається на складі, в повному обсязі. Особа в будь-який момент має право розпорядитися товаром, який зберігається на складі, якщо вона одночасно є володільцем складського свідоцтва і варанта. Володілець складського свідоцтва, відокремленого від варанта, може вимагати товар зі складу тільки після погашення кредиту, виданого за варантом, та процентів. Заставне свідоцтво може бути замінене будь-яким документом, який підтверджує сплату держателем складського свідоцтва всієї суми боргу за заставним свідоцтвом. У випадку, коли товарний склад видасть товар володільцю складського свідоцтва, який не має варанта та не вніс у відповідності до нього суму боргу, він несе відповідальність перед володільцем заставного свідоцтва за сплату всієї суми, яка ним забезпечена. У разі наявності у володільця лише складського свідоцтва, за ним залишається обмежене право на розпорядження товаром (вивозити зі складу товар не можна). Особи, з якими він вчиняє певні правочини, повині розуміти та враховувати той факт, що товар знаходиться у заставі, і враховувати ступінь ризику.

У разі виникнення певних обставин, володілець складського та заставного свідоцтва вправі забирати товар, який йому належить, з товарного складу частинами. При отриманні товару володілець надає первісні свідоцтва в обмін на нові свідоцтва частину товару, яка залишилася на складі.

Параграф 3.

Спеціальні види зберігання

Стаття 967. Зберігання речі у ломбарді

Договір зберігання речі, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції.

Ціна речі визначається за домовленістю сторін.

3. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки.

Діяльність ломбарду пов'язанна з основною його діяльністю — видачею призначених для особистого споживання кредитів. Зберігання в данному випадку виступає як додаткове зобов'язання. Договір із зберігання в ломбарді є двостороннім і сплатним (навіть у випадку, коли не визначається оплата послуг за зберігання, вона враховується при оплаті послуг ломбарду). Суб'єктами даного договору виступають, з одного боку, спеціалізована організація — ломбард, яка отримала ліцензію на даний вид діяльності, з другого — громадяни, яким належать на праві приватної власності речі. Укладення договору зберігання підтверджується видачею поклажодавцю іменної квитанції, яка не може передаватися іншим особам. Це не обмежує права поклажодавця доводити наявність між сторонами відносин по зберіганню, навіть і не маючи квитанції, з тим, однак, що на підтвердження відповідного факту можуть бути надані інші письмові докази.

Сторони за взаємною згодою проводять оцінку речей, що здаються на зберігання. Окремо передбачено, що така оцінка повинна бути проведена відповідно до цін на речі такого роду і якості, що існують на ринку на момент і в місці їхнього прийняття на зберігання.

На ломбард покладається обов'язок страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок прийняті ним на збереження речі в повній сумі, виходячи з оцінки, здійсненої відповідно до передбаченого вище порядка.

Обов'язки ломбарду по зберіганню в зазначених випадках закладених речей безпосередньо пов'язані з його положенням як заставоутримувача. З цієї причини зберігання предметів застави, що забезпечують виданий ломбардом кредит, регулюється ст.587 ЦК. Ломбард як професійний зберігач відповідає за втрату, нестачу й ушкодження речей, крім випадків, коли він доведе, що це відбулося внаслідок однієї з трьох обставин: у результаті непереборної сили; внаслідок властивостей речі, про які зберігач, приймаючи її на збереження, не знав і не повинен був знати; наміру чи грубої необережності поклажодавця.

У випадку прийняття речі під заставу, для звільнення себе від відповідальності за втрату, нестачу й ушкодження речі ломбард має довести, що це відбулося внаслідок непереборної сили. Ломбард зобов'язаний застрахувати речі, прийняті на зберігання на користь поклажодавця, та зберігати невитребувану річ на тих самих умовах протягом трьох місяців після закінчення строку зберігання.

Стаття 968. Продаж речі, яку поклажодавець не забрав з ломбарду

Річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом у порядку, встановленому законом.