У разі втрати чи пошкодження речі особа зобов'язана негайно повідомити про це готель.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

У разі втрати чи пошкодження речі особа зобов'язана негайно повідомити про це готель.



Якщо до закінчення строку проживання особа не пред'явила свої вимоги до готелю, вважається, що її речі не були втрачені чи пошкоджені.

Положення цієї статті застосовуються до зберігання речей фізичних осіб у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає.

Відповідно до статті, що коментується, готель, і інші організації, про які йде мова в зазначеній статті, відповідають за втрату, нестачу, чи ушкодження речей, що були внесені постояльцями «без особливої на те угоди». За загальним правилом договір на проживання у готелі є змішаним і включає в себе надання різних за характером послуг, у тому числі зберігання. Дана норма є імперативною, відповідні положення є частиною договору і враховуються незалежно від того, чи досягли сторони згоди з цього приводу. Зроблене готелем оголошення про те, що він не приймає на себе відповідальності за не-схоронність речей постояльців, не звільняє його від відповідальності. Наведена норма дозволяє зробити висновок, що якщо готель (інша організація, на яку поширюються правила про зберігання в готелі) включає у договір умову про звільнення її від відповідальності, то ця умова має бути визнана недійсною. Прикладом може служити і прийнята Радою Європи в грудні 1962 р. Конвенція про відповідальність власників готелів за майно постояльців. У ст. 6 Конвенції передбачена недійсність будь-яких оголошень, а також включених у договір умов про повне чи часткове звільнення за збитки, заподіяні постояльцю.

Готель несе відповідальність за втрату грошей, інших валютних цінностей, цінних паперів і інших дорогоцінних речей за умови, якщо вони були прийняті готелем на зберігання Норма про виключення відповідальності за втрату, нестачу чи пошкодження речей не діє, якщо постоялець доведе, що готель відмовився прийняти відповідні речі на зберігання.

Варто особливо виділити загальну норму, що рівною мірою стосується договорів, пов'язаних зі збереженням у готелі. При виявленні втрати, нестачі чи пошкодження речей поклажодавець (під загрозою звільнення зберігача від відповідальності за незбереження речей) повинен без зволікання довести про даний випадок адміністрації готеля.

Якщо до закінчення строку проживання особа не пред'явила вимоги готелю, вважається, що її речі не були втрачені чи пошкоджені.

Відносини, врегульовані даною статею ЦК, характеризуються особливістю суб'єктного складу. Незважаючи на те, що ст. 975 іменується «Зберігання речей в готелі», її дія поширюється на зберігання речей громадян у мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях, лазнях і інших подібних організаціях. Для всіх цих закладів існує спільна ознака, що поєднує всі ці організації. Вона полягає в тому, що зберігання речей неодмінно пов'язане з тими основними послугами, для яких такі організації створені.

Стаття 976. Зберігання речей, що є предметом спору

Дві або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, можуть передати цю річ третій особі, яка бере на себе обов'язок після вирішення спору повернути річ особі, визначеній за рішенням суду або за погодженням усіх осіб, між якими є спір.

Річ, яка є предметом спору, може бути передана на зберігання за рішенням суду.

Зберігачем у цьому разі може бути особа, призначена судом, або особа, визначена за домовленістю сторін, між якими є спір. Річ передається на зберігання іншій особі за її згодою, якщо інше не встановлено законом. Зберігач має право на плату за рахунок сторін, між якими є спір.

Особливе місце серед спеціальних видів зберігання займає секвестр (зберігання речей, які є предметом спору).

Зміст секвестру полягає в тому, що особи, між якими виник спір, на час його вирішення (судом або за згодою сторін), зобов'язані передати спірну річ третій особі — секвестратору, а останній у свою чергу повинен її згодом повернути тому, на користь кого буде вирішений спір. Дана стаття передбачає два види секвестрів: договірний та судовий. Підставою для укладення договору зберігання служить згода сторін, між якими виник спір, або рішення суду про передачу речі, з приводу якої виник спір.

В останньому випадку зберігач може бути призначений судом, або суд надає сторонам можливість узгодити, хто буде виконувати відповідну функцію, тобто з ким буде укладений такий договір.

Збереженню в порядку секвестру притаманні наступні особливості.

Предметом можуть бути не тільки рухомі, а й нерухомі речі. Право третьої особи на одержання від сторін певної винагороди презюмується. Разом із тим сторони, що сперечаються, чи суд вправі установити в договорі (суд — у своєму рішенні) інше, тобто безвідплатність зберігання.

На судовий секвестр схожий арешт майна боржника з передачею його на зберігання третій особі. Закон України «Про виконавче впровадження» (ст.58) передбачає обставини, при настанні яких застосовується відповідний захід на стадії виконання рішень. Майно, на яке накладений арешт, може бути передане на зберігання особі, призначеній судовим виконавцем. Закон передбачає можливість у зазначених випадках виплати винагороди зберігачу (якщо він не є членом родини боржника чи працівником організації-боржника).

Стаття 977. Зберігання автотранспортних засобів

Якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

2. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

У випадку укладення договору зберігання автотранспортного засобу суб'єктом підприємницької діяльності даний договір носить публічний характер. Сторонами даного договору є поклажодавець та зберігач (фізичні та юридичні особи, фізична особа як підприємець). Предметом даного договору виступає автотранспортний засіб. Укладення даного договору можливе з власниками боксів, гаражів, гаражно-будівельними та гаражними кооперативами (незалежно від форм власності), які, в свою чергу, поділяються на довгострокові, сезонні, денні, нічні, відкриті з навісами і (або) гаражами, змішані. Договір на тимчасове короткострокове зберігання укладається в простій письмовій формі. До простої письмової форми в даному випадку прирівнюється не тільки документ (квитанція, чек), а також будь-який легітимаційний знак, який використовується зберігачем для підтвердження факту укладення договору.

Для забезпечення належного виконання договору необхідне існування:

1. Схеми руху автотранспортних засобів з нумерацією місць.

2. Інформації про розпорядок роботи.

3. Тарифів за надання послуг. Поклажодавець зобовязанний надати зберігачу паспорт або інший документ, який засвідчує особу, регістраційні документи на автотранспортний засіб, які підтверджують право на нього, а також страховий поліс, якщо автомобіль (чи інший транспортний засіб) застрахований. Підтвердженням договору є квитанція чи касовий чек. Якщо договір довгостроковий, то за загальним правилом видається відповідний пропуск. Номер пропуску повинен відповідати номеру місця на автостостоянці (номеру бокса, гаража і т.д.).

Дозвіл на тимчасове зберігання видається черговим, а на довгостроковий — уповноважен-ною особою.

Власник автотранспортного засобу і зберігач у всіх випадках зобов'язані вносити в реєстраційний журнал транспортних засобів перелік предметів, які знаходяться в салоні автомобіля і не входять до комплекту приборів, передбачених заводом-виробником (телевізор, холодильник, магнітофон). Перелік засвідчується підписами осіб, які уклали договір.

Стаття 978. Договір охорони

1. За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються.Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

У ст. 936 ЦК із предметів охорони прямо не виключена нерухомість. Варто думати, що нерухоме майно не може бути передане на зберігання. Його схоронність забезпечується іншими нормами. У даному випадку майно не передається у власність зберігача. Охорона — це вид робіт, які виконуються на підставі трудового договору, договору підряду та договору про охорону об'єктів. Наприклад, Наказом Головного управління Державної служби охорони при МВС затверджені Типові договори про охорону об'єктів та квартир громадян підрозділами державної служби охорони при МВС України.

Глава 67

СТРАХУВАННЯ



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.173.209 (0.008 с.)