Комітент не має права без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером.

На відміну від ЦК 1963 р. в даній статті передбачена можливість укладання договору субкомісії з третьою особою з метою виконання договору комісії. Тому комісіонер, якщо інше не передбачено договором, вправі залучати до його виконання третіх осіб. Таким чином, особисте виконання договору необов'язкове для комісіонера.

Договором субкомісії називається договір, по якому одна сторона (субкомісіонер) зобов'язується за доручення іншої сторони (комісіонера) за винагороду укласти один чи кілька правочинів від власного імені й в інтересах комітента. Тобто це договір, в якому комісіонер у відношенні до субкомісіонера виконує права й обов'язки комітента. Але комісіонер залишається відповідальним перед комітентом за виконання договору субкомісіонером, тому що укладення договору субкомісії не тягне за собою зміну осіб в комісійному зобов'язані.

У тих випадках, коли виникла негайна потреба у комісіонера замінити себе у виконанні договору і, якщо вона направлена на захист інтересів комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента. Комісіонер повинен сповістити комітента про заміну виконавця у договорі відразу як це стане можливим.

В інтересах комісіонера законом установлена заборона на безпосередній контакт комітента і субкомісіонера в період дії договору. У випадку вступу комітента в безпосередні відносини із субкомісіонером у комітента може виникнути бажання відмовитися від договору з комісіонером і доручити його виконання субкомісіонеру, тим самим порушивши інтереси комісіонера. Тому закон забороняє комітентові вступати в безпосередні відносини із субкомісюнером, не одержавши попередньої згоди комісіонера. Дана заборона діє тільки до припинення договору комісії. Після припинення договору комітент вправі звертатися за послугами до субкомісіонера. Норма, регулююча вказану заборону, носить диспозитивний характер. Якщо комісіонер не бачить у цьому погрози своїм інтересам, то він вправі дозволити комітентові безпосереднє спілкування із субкомісіонером. Це може бути доцільно для більш швидкого отримання вказівок від комітента при необхідності негайного реагування на коливання ринку.

Слід звернути увагу, що субкомісія є не різновидом поступки чи вимоги переведення боргу, що веде до зміни осіб у зобов'язанні, а є різновидом покладання виконання зобов'язання на третю особу.

Стаття 1016. Виконання договору, укладеного комісіонером з третьою особою

Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

4. У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

У статті, що коментується, визначається обов'язок комітента забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою. З цією метою комітент може видати комісіонеру аванс, якщо договір стосується, наприклад, купівлі майна. Отримані кошти можуть бути використані лише на те, що зв'язано з виконанням договору комісії. Якщо договір стосується відчуження майна, комітент повинен забезпечити комісіонера документами, потрібними для відчуження (наприклад, документи, що підтверджують якість товару, кількість тощо, а товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні супроводжуватися сертифікатом відповідності), а також передати саме майно.

За угодами, що укладає комісіонер з третіми особами, набуває права і стає зобов'язаним комісіонер, а не комітент, бо він укладає угоди хоч

і за рахунок комітента, але від свого імені. Це характерна риса договору комісії. Отже, незалежно від того, названий чи ні комітент третій особі та вступив він чи не вступив в безпосередні відносини, носієм породжуваних правочином прав і обов'язків залишається комісіонер.

Комісіонер повинен виконати всі обов'язки та здійснити всі права, що випливають з угоди, яку він уклав з третьою особою. Здійснення цих дій входить у зміст комісійного зобов'язання комісіонера перед комітентом. Тому третя особа вправі пред'явити претензії не до комітента, а до комісіонера за невиконання ним обов'язків, прийнятих відповідно до договору.

Комісіонер, за загальним правилом, відповідає перед комітентом за виконання лише своїх обов'язків, але не відповідає за виконання правочину третьою особою. Тобто, комісіонер несе відповідальність за дійсність укладених угод в інтересах комітента, але не за можливість їх виконати. У той же час, якщо комісіонер не виявив належної обачності у виборі контрагента, наприклад, уклав договір з неплатоспроможною особою або організацією, оголошеною банкрутом, то комісіонер повинний відповідати перед комітентом і за саме виконання укладеної їм угоди. Іншими словами, він несе відповідальність за дії третьої особи, якщо вибір цієї особи був неналежним.

Комісіонер відповідає за дії третьої особи й у тому випадку, якщо у договір комісії буде включено положення про обов'язок комісіонера переконатися у платоспроможності покупця (делькредере). У цьому випадку комітент матиме право вимагати від комісіонера відшкодування збитків.

Якщо третя особа порушує угоду, яку уклав з нею комісіонер, останній зобов'язаний без зволікання повідомити про це комітента, зібрати і забезпечити необхідні докази. Оскільки комісіонер укладав договір від власного імені, то для безпосереднього захисту своїх інтересів комітент повинний прийняти на себе права кредитора за укладеною комісіонером угодою. Тому комітент, який отримав повідомлення про порушення його прав з боку третьої особи, має право вимагати передачі йому вимог, які має комісіонер щодо цієї особи. У даному випадку комітент виступає як особа, якій комісіонер передав свої права, а для третьої особи контрагентом залишається комісіонер. Передача прав по укладеному для виконання комісійного зобов'язання договору повинна здійснюватися у відповідності з правилами про уступку права вимоги.

Стаття 1017. Відступ від вказівок комітента

Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим.

Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов'язковим повідомленням комітента про допущені відступи.

Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Якщо для відступу від вказівок комітента потрібний був попередній запит, комісіонер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати в розумний строк відповіді на свій запит.

Якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, комітент має право не прийняти його, заявивши про це комісіонерові в розумний строк після отримання від нього повідомлення про цю купівлю.

Якщо комітент не надішле комісіонерові повідомлення про відмову від купленого для нього майна, воно вважається прийнятим комітентом.