Відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.

2. Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг).

Згідно зі ст. З Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі, які перебувають на території України, під час придбання товарів для задоволення своїх побутових потреб мають право на: державний захист своїх прав; гарантований рівень споживання; належну якість товарів, торговельного та інших видів обслуговування; безпеку товарів; необхідну, доступну й достовірну інформацію про кількість, якість та асортимент товарів; об'єднання в громадські організації, а також відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також завданої небезпечними для життя і здоров'я товарами у випадках, передбачених законодавством.

Статтею, що коментується, закріплюються види шкоди, що підлягає відшкодуванню внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), коло осіб, які наділені правом вимагати відшкодування такої шкоди, а також встановлюються спеціальні підстави для виникнення деліктної відповідальності. За даних обставин підлягають відшкодуванню як шкода, завдана життю і здоров'ю фізичної особи, так і майнова шкода, завдана фізичній або юридичній особі. Також, відповідно до ст. 23 ЦК, а також ст. З Закону України від 12 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів», до видів відшкодування відноситься й моральна шкода.

Необхідно зазначити, що згідно із Законом України «Про захист прав споживачів», споживачем може бути лише громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Право на відшкодування завданої шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) належить фізичним і юридичним особам незалежно від того, чи знаходилися вони в договірних відносинах з продавцем, виготовлювачем товару, виконавцем робіт (послуг), і зберігається протягом встановленого строку придатності, а якщо його не встановлено, -- протягом десяти років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги). Проте шкода, завдана споживачеві будь-якими діями третіх осіб, підлягає відшкодуванню на загальних підставах, а не на підставі Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1209 ЦК підставами відповідальності за завдану шкоду є: наявність шкоди, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою. На відміну від загальних правил ст. 1166 ЦК, де суб'єктивною підставою відповідальності є наявність вини особи, яка завдала шкоди, то за даних обставин відповідальність настає незалежно від її вини. Шкода, як підстава відповідальності, — це збитки, завдані майну фізичної або юридичної особи внаслідок його пошкодження, знищення, псування або особі — внаслідок втрати заробітку із-за каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або утримання внаслідок смерті годувальника. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких фізична або юридична особа зазнала внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготовлювача, виконавця або через їх бездіяльність. Протиправна поведінка може полягати: а) в порушенні вимог щодо якості товарів, робіт (послуг), тобто внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг); б) в наданні недостовірної або недостатньої інформації про товари, роботи (послуги). Згідно зі ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право вимагати від продавця (виготовлювача, виконавця), щоб якість придбаного ним товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар (роботу, послугу), яку надає продавець (виготовлювач, виконавець). Вимоги до товару (роботи, послуги) щодо його безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Закон розрізняє конструктивні, технічні, рецептурні та інші недоліки товарів, робіт (послуг). Так конструктивні недоліки містяться в самих виробах і новизні, на підставі чого товар було вироблено; рецептурні недоліки спричинені порушенням об'єму, співвідношення тих чи інших компонентів виробу; технічні — це порушення технології виробництва.

Таким чином, шкода, завдана життю, здоров'ю або майну фізичної особи, або майну юридичної особи товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності (див. ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Правила ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» закріплюють право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Так, інформація про товари (роботи, послуги) повинна містити: назву товару; зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари (роботи, послуги); дані про основні властивості товарів (робіт, послуг), а щодо продуктів харчування — про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин порівняно з вимогами нормативно-правових актів та нормативних документів і протипоказання щодо застосування; позначку про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товарів (виконання робіт, надання послуг); дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товарів (робіт, послуг); термін придатності (служби) товарів (робіт, послуг), відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та адресу виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт (див. також коментар до ст. 700 ЦК). Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Надання інформації у технічній документації, на етикетці тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації. Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг). Таким чином, якщо

надання недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про товар (роботи, послуги) та про виготовлювача (виконавця, продавця) спричинило завдання шкоди життю, здоров'ю або майну фізичної особи або майну юридичної особи — вона має право пред'явити продавцю (виготовлювачу, виконавцю) вимоги про відшкодування завданої шкоди у повному обсязі, а також про відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у її володінні на праві власності або інших підставах, передбачених законом чи договором (див. ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Збитки, завдані споживачеві товарами (роботою, послугами), придбаними в результаті недобросовісної реклами, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.

За загальним правилом, обов'язок довести наявність недоліку, зокрема, з наданням висновку експертизи, покладається на потерпілого. Проте якщо на товар встановлено гарантійний строк і шкода завдана протягом його дії, то має місце презумпція неналежної якості. Тобто повинен довести належну якість переданого товару виготовлювач або продавець. Аналогічно вирішується дане питання і відносно виконання робіт (надання послуг).

Довести факт недостовірної або недостатньої інформації має потерпілий, враховуючи, що відповідна інформація була йому надана (наприклад, письмова інформація в інструкції з використання). Проте, в ч. 1 ст. 1209 ЦК відсутня вказівка на факт ненадання інформації про використання товару, робіт (послуг), оскільки, мабуть, неможливо довести відсутність надання такої інформації в будь-якому випадку.

Необхідною підставою відшкодування шкоди, завданої недоліками товарів, робіт (послуг), є встановлення причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою. Тобто слід довести, що шкода є результатом прояву конструктивного, технологічного, рецептурного та іншого недоліку, неналежної якості підрядних робіт (послуг) тощо. Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню в повному обсязі (див. коментар до ст.ст. 1166, 1210 ЦК). Способи відшкодування шкоди, завданої майну (в натурі або відшкодування завданих збитків), визначаються за правилами ст. 1192 ЦК. Шкода, завдана життю або здоров'ю фізичної особи, завжди відшкодовується в грошовій формі.

У частині 2 ст. 1209 ЦК передбачаються два випадки звільнення продавця, виготовлювача товару, виконавця робіт (послуг) від обов'язку відшкодування завданої шкоди: а) дія непереборної сили; б) порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг) (див. ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів»). Поняття непереборної сили міститься в ст. 619 ЦК (див. коментар до ст.ст. 619, 1166 ЦК). У ч. З ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачається, що якщо для безпечного використання товарів (робіт, послуг), їх зберігання, транспортування та утилізації необхідно додержуватися спеціальних правил, виготовлювач (виконавець) зобов'язаний розробити такі правила та довести їх до продавця або споживача, а продавець — до споживача. Тому порушенням правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг) є недотримання або неналежне дотримання встановлених правил. Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5, якщо споживач, незважаючи на своєчасне і обґрунтоване попередження з боку виконавця про особливі властивості речі (матеріалу), що можуть потягти за собою її втрату чи пошкодження, не змінив своїх вказівок про спосіб виконання роботи (послуги) або не усунув обставин, що загрожували якості її виконання, суд може звільнити виконавця від відповідальності за повну чи часткову втрату (пошкодження) прийнятої від споживача речі (матеріалу).

Із змісту ч. 2 ст. 1209 ЦК випливає, що порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг) повинно бути винним. Тобто враховується вина потерпілого у формі умислу або грубої необережності (див. коментар до ст. 1193 ЦК). Обов'язок довести наявність підстав звільнення від відшкодування шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) покладається на продавця, виготовлювача товару, виконавця робіт (послуг). Виконавець не може бути звільнений від відповідальності з тих підстав, наприклад, що рівень його наукових знань не дав йому змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання роботи або надання послуг. Також продавець не звільняється від відповідальності у разі неотримання від виготовлювача (імпортера) інформації про товар.

Стаття 1210. Особи, зобов'язані відшкодовувати шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)