Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені для охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.

1. Стаття 1290 ЦК встановлює обов'язки виконавця заповіту. Цей перелік є вичерпним, крім випадків, коли заповідач зазначає у заповіті певне коло обов'язків, які покладаються на виконавця, що виникають з часу відкриття спадщини. Права і обов'язки виконавця заповіту виникають з часу відкриття спадщини.

Насамперед, виконавець заповіту повинен вжити заходи до охорони спадкового майна. Такі заходи необхідні для з'ясування складу спадкового майна і збереження його до моменту явки всіх спадкоємців. Повноваження виконавця можуть полягати в встановленні місцезнаходження всього спадкового майна, вжитті заходів для охорони спадщини, а саме: в опису та передачі майна на схов певним особам або спадкоємцям до появи всіх спадкоємців з метою запобігання можливого псування, загибелі чи розкрадання майна. При цьому виконавець заповіту вживає заходів до охорони всієї спадщини, а не тільки того майна, яке зазначене у заповіті.

Виконавець заповіту зобов'язаний повідомити спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів про відкриття спадщини. З цією метою він приймає заходи до розшуку спадкоємців, виявлення кредиторів та дебіторів спадкодавця. Своєчасне повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів про відкриття спадщини має важливе значення для реалізації їх прав, оскільки законом встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини, пропуск якого без поважних причин тягне втрату права вимоги.

Виконавець заповіту повинен вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов'язань (наприклад, витребувати майно, яке входить до складу спадщини, але знаходиться в інших осіб).

Часто до складу спадщини входить майно, яке потребує управління, або майно, для якого встановлено особливий порядок його зберігання. Це можуть бути: грошові суми та цінні папери; срібло й монетарні метали; цінні рукописи, що мають історичне або наукове значення; боєприпаси, зброя; харчові продукти тощо. Таке майно потребує належного догляду та управління. Повноваження виконавця заповіту по управлінню спадщиною полягають в передачі зазначеного майна на зберігання відповідним органам, утриманні, догляді, а також вчиненні інших дій для підтримання майна в належному стані до появи всіх спадкоємців.

Виконавець заповіту зобов'язаний видати кожному із спадкоємців ту частку спадщини, яка визначена в заповіті, а також видати частку спадщини особам, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

У тих випадках, коли на спадкоємців покладений заповідальний відказ — виконання будь-якого зобов'язання на користь одного або кількох осіб за рахунок спадщини, або обов'язок вчинити певні дії немайнового характеру (наприклад, надати іншій особі право довічного користування успадкованим будинком або його частиною, або виконати які-небудь дії, спрямовані на здійснення загальнокорисної мети тощо), то виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями таких дій.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини видає виконавцю заповіту відповідний документ, який підтверджує повноваження останнього. Після виконання, покладених на нього повноважень, виконавець заповіту повертає нотаріусу цей документ.

2. Стаття 1291 ЦК передбачає право виконавця заповіту вимагати плату за виконання своїх повноважень. Заповідач може одразу зазначити в заповіті, що певна сума чи частина майна переходить виконавцю заповіту, як плата за виконання ним своїх повноважень. Останній може отримати цю винагороду в натурі або у грошах зі складу спадщини. Якщо виконавець відмовився або був усунений від виконання своїх повноважень, то право на винагороду він втрачає.

Частина 2 ст. 1291 ЦК встановлює порядок отримання виконавцем винагороди, якщо її розмір не був визначений заповідачем. В цьому випадку спадкоємці та виконавець заповіту можуть домовитися стосовно розміру плати за виконання останнім своїх повноважень. Цю винагороду виконавець також може отримати в натурі або у грошах зі складу спадщини. Якщо між виконавцем заповіту та спадкоємцями не досягнуто згоди щодо розміру винагороди — такий спір має бути вирішено у судовому порядку.

В процесі виконання заповіту, виконавець може понести додаткові витрати, які можуть бути пов'язані з охороною спадкового майна, управлінням ним, а також інші витрати, пов'язані з виконанням заповіту. Тому незалежно від отриманої винагороди за виконання своїх повноважень, виконавець може вимагати відшкодування цих витрат, за відрахуванням одержаної вигоди від користування цим майном.

Стаття 1292. Контроль за виконанням заповіту

Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту.

Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також орган опіки та піклування.

За вимогою осіб, визначених частинами першою і другою цієї статті, виконавець заповіту повинен звітувати про дії, які були ним вчинені щодо виконання заповіту.

Після виконання заповіту виконавець заповіту подає спадкоємцям або їхнім законним представникам звіт про виконання своїх повноважень.

Надаючи широкий обсяг повноважень виконавцю, ЦК, разом з тим, захищає інтереси спадкоємців. Зокрема, ст. 1292 ЦК надає право спадкоємцям контролювати дії виконавця заповіту, які повинні зводитись до неухильного виконання розпоряджень спадкодавця. Якщо виконавець заповіту хоче здійснити певні дії, які вважає доцільними для виконання своїх повноважень, але які виходять за межі розпорядження спадкодавця, то в цьому випадку слід узгодити ці дії зі спадкоємцями.

Частина 2 коментованої статті захищає права осіб, які мають обмежену дієздатність або є недієздатними. Такі особи не позбавляються права спадкування, але для них існує певний порядок реалізації своїх прав. Так, спадкоємцями можуть бути малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена. З метою належної реалізації прав таких спадкоємців контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки або усиновлювачі, опікуни, піклувальники, а також орган опіки та піклування.

У випадку невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків, виконавець заповіту несе відповідальність перед спадкоємцями. Щоб встановити, чи сумлінно виконує свої повноваження виконавець заповіту, ч. З та ч. 4 ст. 1292 ЦК встановлює обов'язок останнього звітувати про дії, які було ним вчинено щодо виконання заповіту. Звіт може подаватися на вимогу спадкоємців, або осіб, зазначених у ч. 2 цієї статті у будь-який час здійснення виконавцем своїх повноважень. Остаточний звіт подається виконавцем заповіту після виконання всіх покладених на нього повноважень.

Стаття 1293. Право на оскарження дій виконавця заповіту

Спадкоємці, їхні законні представники, а також орган опіки та піклування мають право оскаржити до суду дії виконавця заповіту, якщо вони не відповідають цьому Кодексу, іншим законам, порушують інтереси спадкоємців.

До вимог про визнання неправомірними дій виконавця заповіту застосовується позовна давність в один рік.

У випадку, якщо дії виконавця заповіту здійснюються всупереч волі заповідача, порушуються права спадкоємців або їм завдається шкода, необхідні дії не виконуються або виконуються неналежно, дії виконавця виходять за межі повноважень, які надані йому законом, то в таких випадках законодавець надає право спадкоємцям або їх законним представникам, а також органам опіки та піклування оскаржити до суду дії виконавця заповіту.

Частина 2 ст. 1293 ЦК встановлює строк, протягом якого спадкоємці, їх законні представники або представники органів опіки та піклування можуть звернутися до суду про визнання неправомірними дій виконавця заповіту. Таким строк встановлюється в один рік. Перебіг строку починається з моменту, коли зацікавлена особа узнала про порушення своїх прав.