Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.

3. Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням — має право на спадкування як спадкоємець другої черги.

У разі смерті усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на загальних підставах.

Усиновлення є юридичним фактом, в силу якого між дитиною й усиновлювачем встановлюються такі ж правові відносини, які існують між кровними батьками і дітьми.

Усиновлені втрачають особисті і майнові права та обов'язки по відношенню до своїх рідних батьків і кровних родичів і набувають їх по відношенню до усиновлювачів та їх родичів.

Стаття передбачає, що усиновлений та його нащадки не спадкують після смерті своїх кровних батьків, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Враховуючи, що дитина може бути усиновлена і однією особою (жінкою або чоловіком) зі збереженням права одним з кровних батьків, то в залежності від цього діють наступні правила про спадкування. Так, якщо дитина була усиновлена чоловіком, але у неї зберігається кровний зв'язок з його матір'ю, то в цьому випадку дитина буде спадкувати як після матері, так і після усиновлювача. Такі ж самі наслідки будуть і в тому разі, якщо дитина усиновлена тільки одним з подружжя. Дитина буде спадкоємцем тільки того з подружжя, хто дав згоду на її усиновлення.

Це саме стосується усиновлювачів та їхніх родичів. Після смерті усиновленого, спадкувати буде тільки той, хто давав згоду на усиновлення.

Закон не передбачає обов'язкової вказівки в актовому записі про народження дитини як батьків її усиновлювачів. На їх бажання вони можуть бути записані в книгах записів народжень в якості батьків усиновленого, а можуть бути вказані і справжні батьки. Але виникнення права на спадкування від цих обставин не залежить, бо юридичне значення має сам факт усиновлення.

Рішенням суду про усиновлення може бути збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням. Тоді в разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, тобто він має успадкувати ту частину спадщини, яка належала б за законом його матері, батькові за походженням, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Наприклад, помер дід, після нього успадковує онучка, мати якої померла за рік до смерті свого батька (спадкодавця). При цьому успадковується та частка, яка б належала померлим батькам, якби хтось із них закликався до спадкування. Оскільки усиновлені прирівнюються до кровних дітей спадкодавця, то при встановленні правового зв'язку між іншими родичами, на них поширюється зазначені правила.

У разі смерті брата, сестри за походженням усиновленого, він може закликатися до спадкування як спадкоємець другої черги за законом.

Стаття 1261. Перша черга спадкоємців за законом

1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Коментар див. після ст. 1265.

Стаття 1262. Друга черга спадкоємців за законом

1. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Коментар див. після ст. 1265.

Стаття 1263. Третя черга спадкоємців за законом

1. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Коментар див. після ст. 1265.

Стаття 1264. Четверта черга спадкоємців за законом

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Коментар див. після ст. 1265.

Стаття 1265. П'ята черга спадкоємців за законом

У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

1. Передбачене законом коло спадкоємців першої черги є вичерпним. Відповідно до ст. 1261 ЦК такими спадкоємцями в рівних частках є діти спадкодавця, той з подружжя, хто пережив спадкодавця, його батьки.

Діти успадковують після смерті своїх батьків, як батька, так і матері. Якщо навіть шлюб між батьком і матір'ю був незареєстрований, але в свідоцтві про народження дитини, вони зазначені як її батьки, то після їх смерті, дитина має право на спадок і після батька, і після матері. Крім того, діти народжені від шлюбу, пізніше визнаного недійсним, не втрачають права спадкоємства після смерті батьків. Буде успадковувати дитина й тоді, коли її батьки, що не перебували в шлюбі, надалі свій шлюб зареєстрували, і спадкодавець визнав себе батьком дитини. Якщо дитина народжена поза шлюбом, і немає спільної заяви батьків про батьківство, то тоді батьківство встановлюється в судовому порядку. На підставі рішення суду про встановлення батьківства, робиться запис в органах реєстрації актів цивільного стану.

Діти, що народжені до видання Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р. від особи, з якою їх мати не перебувала у зареєстрованому шлюбі, але яка була записана батьком дитини, спадкують і після смерті такої особи.

До спадкоємців першої черги відносяться також усиновлені діти.

При вирішенні питання, кого саме слід вважати дитиною померлого, яка народилася після його смерті, враховується правило, відповідно до якого, дитиною померлого вважається дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Той із подружжя, хто пережив іншого, успадковує в першій черзі в тому випадку, якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі із спадкодавцем на момент смерті, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Релігійні шлюби, що укладаються сьогодні, не тягнуть правових наслідків, тобто не є підставою для спадкування.

У випадку розірвання шлюбу до відкриття спадщини, право на спадщину у того з подружжя, хто пережив, не виникає. Причому шлюб може бути розірваний як в судовому порядку, так і органах реєстрації актів цивільного стану, але в будь-якому випадку він вважається розірваним з моменту реєстрації акта розірвання шлюбу в органах РАЦС, про що видається свідоцтво про розірвання шлюбу.

Якщо шлюб в судовому порядку був визнаний недійсним, то той з подружжя, хто пережив іншого, не має права на спадкування, оскільки недійсний шлюб не тягне юридичних наслідків. Підставами можуть бути: фіктивний шлюб; шлюб, укладений особою, що не розірвала попереднього шлюбу; шлюб, укладений особою, що не досягла шлюбного віку; родинний шлюб.

Батьки спадкують після смерті своїх дітей за наявності правового зв'язку з дітьми, доказом чого є запис про народження у книгах запису актів цивільного стану, крім випадків, якщо вони усуваються від спадкування (позбавлення батьківських прав, умисне позбавлення життя спадкодавця чи його спадкоємців).

Доказом родинних та інших відносин спадкоємців із спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів громадянського стану, записи в паспортах про дітей, про другого з подружжя, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин, відносини підтверджуються поданням відповідних документів.

2. Ст. 1262 ЦК встановлює другу чергу спадкоємців за законом, до яких відносяться брати та сестри спадкодавця, його баба та дід. Вони закликаються до спадкування за обставин, передбачених ч.2 ст. 1258 ЦК.

Якщо ж хто-небудь із спадкоємців першої черги живий і виявив бажання прийняти спадщину або прийняв її, спадкоємці другої черги до спадкування не закликаються.

Брати і сестри є спадкоємцями померлого, якщо між ними встановлені кровні родинні зв'язки, причому родинні зв'язки можуть бути як повнорідні (походження від загальних батьків), так і неповнорідні (походження від одного із батьків). Для встановлення цього факту вимагаються відповідні документи. Так, родинні відносини можуть підтверджуватися свідоцтвами органів реєстрації актів громадянського стану про народження, виписками із книг запису актів громадянського стану, записами в паспортах про дітей. Наприклад, щоб підтвердити родинні відносини між спадкодавцем і спадкоємцем — його братом, треба подати свідоцтва про народження спадкодавця і спадкоємця, і якщо в цих свідоцтвах батьки — одні й ті самі особи, то можна стверджувати, що спадкодавець і спадкоємець — брати.

У разі неможливості подання зазначених документів родинні відносини можуть бути підтверджені судовим рішенням про встановлення факту родинних відносин, що набрало законної сили. Не успадковують один після одного зведені брати і сестри, якщо вони не мають спільних батьків.

Дід і баба померлого успадковують після смерті своїх онука або онучки, якщо їх пов'язують кровні родинні зв'язки. При цьому вони є спадкоємцями як з боку батька, так і з боку матері.

Спадкове майно між спадкоємцями другої черги ділиться в рівних частках.

3. Третя черга спадкоємців спадкує при відсутності перших двох черг або якщо всі спадкоємці попередніх черг відмовилися від спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування. На підтвердження родинних відносин вимагається подання відповідних документів. Зокрема, це можуть бути свідоцтва про народження батьків спадкодавця та їх братів або сестер, в яких зазначені спільні батьки. Крім того, якщо в паспортах є відомості про дітей, де зазначені батько чи мати спадкодавця та його брат або сестра, то можна стверджувати, що брат або сестра батьків спадкодавця є його рідним дядьком або тіткою. У разі неможливості подання вказаних документів родинні відносини можуть бути підтверджені судовим рішенням про встановлення факту родинних відносин, яке набрало законної сили.

4. Відповідно до СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ст. З СК).

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Ст. 1264 ЦК захищаються права тих осіб, яких спадкодавець вважав своєю сім'єю і які проживали з ним впродовж тривалого часу. Цей строк встановлюється в п'ять років, тобто досить тривалий час, за який сторони ведуть спільне господарство, надають допомогу один одному. В цьому випадку при відкритті спадщини слід довести, що особа проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (наприклад, це можуть бути свідчення сусідів чи інших членів сім'ї.

5. В останню чергу спадкують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (двоюрідні внуки, двоюрідні племінники, двоюрідний дід та баба тощо). При цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Родинні відносини підтверджуються поданням відповідних документів, у разі неможливості подання таких документів, родинні відносини встановлюються через суд, про що постановляється рішення.

До п'ятої черги спадкоємців за законом також належать утриманці спадкодавця. Щоб вважатися утриманцем спадкодавця потрібно декілька умов. По-перше, особа, має бути неповнолітньою або непрацездатною. Непрацездатність встановлюється або за віком або за станом здоров'я. По-друге, така особа має не бути членом сім'ї спадкодавця, по-третє не менш як п'ять років до смерті спадкоємця одержувати від нього матеріальну допомогу, яка була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

На доказ факту перебування на утриманні можуть бути подані такі документи: довідки органів місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій, правлінь ЖБК або з місця роботи спадкодавця про наявність у нього утриманців; довідки органу соціального захисту населення про призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника. У разі неможливості подати зазначені документи, цю обставину може підтвердити рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення юридичного факту знаходження на утриманні. Ці документи повинні містити відомості про час і період, коли особа перебувала на утриманні спадкодавця.

Непрацездатність за віком перевіряється за паспортом чи свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров'я — за пенсійною книжкою чи довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи сімейних відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину. Така згода оформляється у вигляді письмової заяви.