Глава 1. Поняття і система злочинів у сфері господарської діяльності

Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності передбачена нормами, об'єднаними у розділ VII Особливої частини Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. Цей розділ КК, маючи назву "Злочини у сфері господарської діяльності", нараховує 38 статей (ст.ст. 199-235). Кількість юридичних складів злочинів перевищує зазначену цифру, оскільки у переважній більшості статей містяться ознаки не лише основних, а й кваліфікованих складів. До того ж деякі статті передбачають відповідальність не за один, а за кілька самостійних складів злочинів.

З певними застереженнями можна сказати, що розділ VII Особливої частини КК 2001 р. є правонаступником глави VI Особливої частини КК 1960 р. (назва глави — "Господарські злочини"). Новий КК по-іншому вирішує питання про родовий об'єкт ряду кримінальне караних діянь. Так, до злочинів у сфері господарської діяльності віднесені деякі посягання, які раніше на законодавчому рівні розглядались як злочини проти держави і відповідальність за які була передбачена ст.ст. 70, 79, 80-1, 80-3 і 80-4 попереднього КК. Йдеться про контрабанду, виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів, приховування валютної виручки, порушення законодавства про бюджетну систему, видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку. Злочини, передбачені ст.ст. 157-163-1 КК 1960 р. (порушення ветеринарних правил, незаконна порубка лісу, незаконне полювання, порушення законодавства про континентальний шельф тощо), з огляду на їх екологічну спрямованість цілком виправдано не визнаються посяганнями у сфері господарської діяльності і розцінюються як злочини проти довкілля, відповідальність за які встановлена у розділі VIII Особливої частини КК 2001 р.

У новому КК закономірно не знайшлося місця нормам, за допомогою яких раніше забезпечувалась кримінально-правова охорона соціалістичної системи господарювання. Маються на увазі, зокрема, ст.ст. 147-2, 147-3, 154, 155-2, 155-3 попереднього КК, які передбачали караність злочинно-недбалого використання або зберігання сільськогосподарської техніки, злочинно-недбалого зберігання зерна та насіння олійних культур, спекуляції, одержання незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, пов'язаних з обслуговуванням населення, порушення правил торгівлі. Тут доречно нагадати, що, скажімо, стаття КК 1960 р. про спекуляцію фактично захищала монополію держави на торговельну діяльність, тогочасну розподільчу систему, була спрямована проти будь-якої приватної ініціативи у сфері торгівлі. Обмежуючи вільний торговельний оборот між громадянами, ця норма фактично суперечила приписам цивільного законодавства, відповідно до яких продаж громадянами належного їм майна здійснюється за цінами, встановленими за погодженням сторін. Матеріальна вигода як природна і невідчужувана ознака цивільноправового договору купівлі-продажу завдяки існуванню норми КК про спекуляцію трансформувалась у мету наживи — об'єкт кримінально-правової заборони.

Варто зазначити, що істотна декриміналізація посягань у господарській сфері, зумовлена відмовою від командно-адміністративних методів управління і переходом економіки України на ринкові рейки, відбулася не лише у зв'язку з ухваленням та набранням чинності КК 2001 p., а й набагато раніше — у першій половині 90-х років минулого століття. Саме тоді була скасована кримінальна відповідальність, зокрема, за такі діяння, як приписки та інші перекручення звітності про виконання планів, заняття приватнопідприємницькою діяльністю, комерційне посередництво, незаконна переуступка жилого приміщення, скуповування в державних чи кооперативних магазинах хліба та інших продуктів харчування для згодовування худоби та птиці, незаконний відпуск бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів. Водночас попередній КК у 90-ті роки доповнюється низкою норм, покликаних прореагувати на появу в економічній сфері нових суспільне небезпечних діянь — з'являються статті про відповідальність за ухилення від сплати податків, порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю, незаконну торговельну діяльність, шахрайство з фінансовими ресурсами, фіктивне підприємництво, розголошення комерційної таємниці, порушення порядку емісії та обігу цінних паперів, штучне підвищення і підтримання високих цін на товари народного споживання і послуги населенню, приховування банкрутства, фіктивне банкрутство та ін. Майже всі з цих кримінально-правових норм з більшими або меншими змінами перейшли у КК 2001 р.

Треба пам'ятати, що виключення тієї чи іншої статті з кримінального закону не завжди означає декриміналізацію раніше передбаченого нею злочинного діяння, оскільки його ознаки можуть охоплюватись диспозицією іншої норми КК. Як приклади можна навести ситуацію із самогоноварінням, яке, не дивлячись на відсутність у новому КК норми, аналогічної ст. 149 КК 1960 р. ("Виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними"), навряд чи може вважатись повністю декриміналізованим (більш докладно це питання розглядається у § 2 глави 3 книги), а також згадати незаконну торговельну діяльність, яка охоплювалась диспозицією ст. 155-6 КК 1960 p., а зараз за наявності до цього підстав підпадає під дію ст. 202 КК 2001 р. (детальніше про це говориться у § 1 глави 7 книги).

З урахуванням ринкових реалій та інших поважних обставин у КК 2001 р. з'явився ряд нових статей, наприклад, ст. 204 ("Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів"), ст. 209 ("Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом"), ст. 214 ("Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння"), ст. 221 ("Незаконні дії у разі банкрутства"), ст. 229 ("Незаконне використання товарного знака"), ст. 233 ("Незаконна приватизація державного, комунального майна"). Тут доречно навести висловлювання М.В.Талан про те, що за новелами кримінальної відповідальності за господарські злочини можна простежити історію економічного розвитку держави, визначити пріоритети її економічної політики1.

Пов'язана з ухваленням нового КК зміна умов притягнення до кримінальної відповідальності за діяння, які визнавались раніше і визнаються наразі господарськими злочинами, загалом зводиться до таких моментів: 1) у КК 2001 р. законодавець відмовився від конструювання кримінально-правових норм з адміністративною преюдицією; 2) запроваджено інші параметри показників, які характеризують предмети злочинних посягань і суспільне небезпечні наслідки (наприклад, у примітці до ст. 212 КК суттєво збільшені значні, великі та особливо великі розміри коштів, які відіграють роль ознак основного, кваліфікованого та особливо кваліфікованого складу злочину "ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів"); 3) замість словосполучення "підприємницька діяльність" у тексті розділу VII Особливої частини КК здебільшого вживається формулювання "господарська діяльність"; 4) деякі діяння, відповідальність за які раніше передбачалась однією і тією ж статтею КК, зараз описуються різними статтями КК (наприклад, статті 148-8 КК 1960 р. у новому КК відповідають ст. 223 і ст. 224, які передбачають караність відповідно порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів і виготовлення, збуту та використання підроблених недержавних цінних паперів). Конкретні зміни, яких зазнав кримінальний закон в частині регламентації відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, як правило, висвітлюються на початку кожного параграфа книги, в якому аналізується кожна із 38 статей, що складають розділ VII Особливої частини КК.

Питання про визначення поняття господарських злочинів (злочинів у сфері господарської діяльності), їх родовий об'єкт та про класифікацію цих злочинів традиційно належать в юридичній літературі до числа дискусійних. У стислій формі розглянемо, як вирішувались дані питання у вітчизняній кримінально-правовій доктрині напередодні прийняття нового КК України.

П.П.Андрушко об'єкт господарських злочинів визначив як врегульовані державою відносини між членами суспільства з приводу виробництва і реалізації товарів, продукції різного призначення, виконання робіт і надання послуг, тобто як правовідносини у сфері господарської діяльності, які складають систему господарювання. За безпосереднім об'єктом науковець поділяв господарські злочини на шість основних груп: 1) злочини, що посягають на встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності та окремих її видів; 2) злочини, що посягають на фінансову діяльність; 3) злочини, що посягають на встановлений порядок виготовлення і використання документів у господарській діяльності; 4) злочини, що посягають на встановлений порядок реалізації споживачам товарів і надання послуг; 5) злочини, що посягають на свободу

1Талан М.В. Система преступлений в сфере экономической деятельности // Налоговые и иные экономические преступления. Сб. науч. статей. Вып. 3 / Под ред. Л.Л.Кругликова. — Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2001. — С. 33

 

підприємницької діяльності; 6) злочини, що посягають на відносини у сфері сільськогосподарського виробництва. Господарські злочини визначаються як передбачені кримінальним законом суспільне небезпечні посягання на врегульовані державою відносини у сфері господарської (підприємницької) діяльності з виробництва суб'єктами господарювання товарів та іншої продукції, виконання робіт, надання послуг та посягання на фінансову діяльність держави1.

Звертає на себе увагу та обставина, що запропонована П.П.Андрушком дефініція господарських злочинів включає в себе окрему вказівку на посягання на фінансову діяльність держави. При цьому об'єкт господарських злочинів, як зазначалось вище, обмежується відносинами з приводу виробництва і реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, і відносини, пов'язані з фінансовою діяльністю держави, в ньому не виокремлюються. Така, на перший погляд, неузгодженість не є випадковою, якщо згадати, що в одній із своїх статей П.П.Андрушко ще у 1998 р. висунув ідею виділення у новому КК України окремого розділу "Злочини, що посягають на фінансову діяльність та бюджетну систему". Відзначалось, що не всі господарські злочини, які містились у главі VI Особливої частини КК 1960 р. "Господарські злочини", пов'язані саме з порушенням підстав і порядку здійснення підприємницької діяльності. "... оскільки обов'язок сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів виникає не лише у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності, то і ухилення від їх сплати посягає на фінансову діяльність держави по формуванню доходно!' частини бюджету, встановлений порядок сплати платниками податків тих обов'язкових платежів до бюджетів, які визначаються державою"2.

Ю.М.Сухов, присвятивши дисертаційне дослідження кримінальній відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, визнав за необхідне включити до складу родового об'єкта господарських злочинів фінансову діяльність держави та інших суб'єктів, а також конкретизувати у складі цього об'єкта фінансові зобов'язання негосподарської сфери. На думку вченого, родовим об'єктом господарських злочинів є суспільні відносини, що виникають між державою, господарськими суб'єктами та іншими особами з приводу здійснення господарської діяльності, виробництва та придбання товарів, виконання робіт, надання послуг, фінансової діяльності, а також з приводу володіння певним майном чи майновими правами, якщо перебування такого майна чи прав у власності особи породжує для неї фінансові, у тому числі податкові обов'язки перед державою. Видовим об'єктом злочинів, передбачених ст.ст. 80-1, 80-3, 80-4, 148-2, 148-5 КК 1960 p., названо фінансову діяльність та бюджетну систему3.

1 Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. /
Г.В.Андрусів, П.П.Андрушко, С.Я.Лихова та ін.; За ред. П.С.Матишевського, С.С.Яценка,
П.П.Андрушка. — К.: Юріяком Інтер, 1999. — С.402-404

2 Андрушко П. Злочини у сфері господарської діяльності за чинним Кримінальним кодексом та
проектом КК: проблеми систематизації, криміналізації та декриміналізації //
Предпринимательство, хозяйство и право. — 1998. — №12. — С. 18

3 Сухов Ю.М. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів: проблеми
відмежування від суміжних злочинів та кваліфікації за сукупністю: Дис.... канд. юрид, наук. —
Київ, 2000. — С. 51-52

 

Л.П.Брич зазначає, що відносини у сфері оподаткування виходять за межі господарських. Ухиленням від сплати податків шкода заподіюється не лише системі оподаткування, а й іншим сферам життя — обороноздатності, соціальному забезпеченню, науці. Крім цього, ухилення від оподаткування може бути вчинено не лише у зв'язку з господарською діяльністю. Науковець послідовно обстоює положення про фінансові відносини як самостійний об'єкт кримінально-правової охорони та про необхідність виділення в Особливій частині КК глави "Злочини проти фінансових інтересів держави'*, яку доцільно розмістити після глави "Злочини проти національної безпеки"1.

В.О.Навроцький під родовим об'єктом господарських злочинів розуміє систему господарства України, яка складається з фактичної (сукупності наявних сфер, галузей господарської діяльності) і функціональної сторін (принципів, за якими здійснюється господарювання в державі). Господарські злочини визначаються львівським науковцем як передбачені нормами КК суспільне небезпечні посягання, які заподіюють істотну шкоду системі господарювання. За об'єктом господарські злочини поділяються на три групи: 1) посягання на інтереси споживачів; 2) перешкоджання правомірній підприємницькій діяльності; 3) порушення порядку заняття господарською діяльністю. Остання із названих груп у свою чергу включає в себе такі підрозділи: а) злочинне ставлення до матеріальних ресурсів; б) фінансові зловживання; в) порушення заборон та обмежень у сфері господарства2.

Зауважу, що з теоретичної точки зору, думка про віднесення деяких фінансових зловживань до посягань саме на систему господарства може викликати заперечення. Показово, що сам В.О.Навроцький, відзначаючи у відзиві на автореферат кандидатської дисертації Н.М.Ляпунової "Кримінальна відповідальність за приховування банкрутства та фіктивне банкрутство" невдалість визначення родового об'єкта господарських злочинів як ринкової системи господарювання, що відбиває ринкові відносини, засновані на врегульованій нормами права взаємодії всіх суб'єктів підприємництва, пише, що далеко не всі господарські злочини посягають саме на ринкову систему господарювання. Принаймні, на думку вченого, це стосується ухилення від сплати податків, деяких інших посягань.

Видається, що наведені вище міркування П.П.Андрушка, Л.П.Брич, В.О.Навроцького і Ю.М.Сухова не втратили свою актуальність, не дивлячись на те, що у новому КК України ідея виділення окремої глави про відповідальність за злочини проти фінансових інтересів держави втілення не знайшла. З огляду на те, що у розділі VII Особливої частини КК 2001 р. досить потужно представлений блок кримінально-правових норм фінансового спрямування (маю на увазі передусім статті про злочини проти систем оподаткування, бюджетного і валютного регулювання), вважаю, що визначення злочинів у сфері господарської діяльності має включати вказівку на весь спектр взятих під кримінально-

1 Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування
в Україні. — К.: Атіка, 2000. — С. 153-156

2 Навроцький В.О. Кримінальне право. Особлива частина: Курс лекцій. — К.: Знання, 2000. —
С. 354-358

 

правову охорону соціальних цінностей і не повинне обмежуватись врахуванням лише тих відносин, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів, робіт, послуг.

М.Й.Коржанський господарськими називає злочини, які посягають на суспільні відносини, що утворюють систему господарювання і визначають порядок виробництва, розподілу і використання матеріальних цінностей, благ і природних ресурсів. Під безпосередніми об'єктами господарських злочинів вчений розуміє різні сфери господарювання — торгівлю, сільське господарство, фінансово-кредитну систему тощо. При цьому М.Й.Коржанський у своєму курсі лекцій вважає непотрібним проводити систематизацію господарських злочинів за об'єктом і віддає перевагу аналізу цих злочинів у порядку розташування статей про них у тексті КК1.

О.І.Перепелиця родовий об'єкт господарських злочинів визначає як систему суспільних відносин, що складаються у сфері економічної діяльності держави, а саме відносин, які виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. Вирішуючи питання про систематизацію господарських злочинів, науковець звертається до поняття видового (підгрупового) об'єкта, який, на його думку, дозволяє в межах значної групи суспільних відносин виокремити невеликі, специфічні групи таких відносин, що забезпечують різні напрями діяльності суб'єктів господарювання. Запропонована О.І.Перепелицею система господарських злочинів виглядає таким чином: 1) злочини у сфері підприємницької діяльності; 2) злочини, пов'язані з проявами монополізму і недобросовісної конкуренції; 3) злочини у сфері фінансової діяльності держави; 4) злочини у сфері торгівлі і обслуговування населення2.

В.Р.Мойсик, критикуючи наведену вище класифікацію, зауважує, що більшість злочинів, виділених О.І.Перепелицею у групи 2 і 4, за своєю суттю є одночасно злочинами у сфері підприємницької діяльності. Адже таке широке поняття, як "сфера підприємницької діяльності", охоплює і торгівлю, і обслуговування населення, і обмеження монополізму. Крім цього, шахрайство з фінансовими ресурсами, віднесене до злочинів у сфері підприємництва, є підстави визнавати злочином у сфері фінансової діяльності держави3. Поділяючи міркування В.Р.Мойсика про спірність окремих положень класифікації, наведеної О.І.Перепелицею, відзначу водночас конструктивність ідеї звернення до поняття видового (підгрупового) об'єкта як до критерію поділу господарських злочинів на певні види (групи). В одній із наступних праць, присвяченій питанням відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за проектом нового КК України, О.І.Перепелиця дещо уточнив власну позицію, по-перше, вказавши, що до фінансових слід відносити злочини у сфері обігу

1 Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина Особлива. — К.: Генеза, 1998. —
С. 259-260

2 Перепелица А.И. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления в сфере
предпринимательской деятельности: Комментарий к действующему законодательству. — Харьков:
Рубикон, 1997. — С. 5-7

3 Мойсик В. Р. Про об'єкт і предмет шахрайства з фінансовими ресурсами // Вісник Верховного
Суду України. — 2002. — № 1. — С. 35

 

грошей і цінних паперів, митні, валютні, податкові і бюджетні злочини, по-друге, позначивши відповідну групу посягань як злочини, пов'язані з порушенням прав споживача1.

Автори колективної монографії "Боротьба з господарськими злочинами" також переконані у тому, що систематизація великої групи однорідних кримінально-правових норм має здійснюватись на основі комплексного врахування особливостей родового, видових та безпосередніх об'єктів конкретних злочинів. Визначаючи родовий об'єкт господарських злочинів як суспільні відносини у сфері економіки, вчені виділяють у цьому об'єкті три великі комплекси суспільних відносин, взятих під охорону кримінальним правом. Як наслідок пропонується така система господарських злочинів: 1) злочини, які посягають на валютно-фінансову систему країни; 2) злочини, які посягають на встановлений порядок зайняття підприємництвом та законні інтереси підприємців; 3) злочини, які порушують законні права споживачів. Зроблено слушний висновок про те, що в сучасних умовах недоцільно виділяти злочини у сфері промислового виробництва, сільського господарства, торгівлі, послуг чи якоїсь іншої діяльності у сфері матеріального чи нематеріального виробництва. Адже будь-яка подібна діяльність прибуткового характеру є підприємництвом, а тому злочинні посягання у цій сфері цілком можуть бути об'єднані в одну групу2.

Є. Л.Стрельцов під господарським злочином розуміє вчинене приватною або посадовою особою при здійсненні господарської діяльності умисне або необережне суспільне небезпечне діяння, що завдає істотної шкоди цій корисній діяльності. Подібним чином визначається і злочин у сфері підприємництва. З огляду на положення про відсутність в сучасній Україні цілісної системи господарювання, робиться висновок про те, що родовим об'єктом господарських злочинів має визнаватись нормальна господарська діяльність, яка ототожнюється з підприємництвом. В залежності від видового об'єкта господарські злочини поділяються одеським вченим на такі групи: 1) злочини у сфері підприємництва; 2) злочини у сфері послуг; 3) злочини у фінансово-кредитній сфері; 4) злочини у сфері сільського господарства. Водночас господарські злочини, що порушують нормальне здійснення підприємництва, Є.Л.Стрельцов поділяє на: 1) загальні злочини в підприємництві (порушують загальні норми і правила здійснення підприємництва, можуть здійснюватись у будь-якій сфері чи галузі господарської діяльності — промисловості, сільському господарстві, транспорті тощо); 2) спеціальні злочини в підприємництві (здійснюються у будь-якій сфері чи галузі господарської діяльності, але мають специфіку, породжувану особливостями тієї чи іншої галузі або сфери господарювання, наприклад, злочини у сфері послуг). Пропонується ще одна, третя класифікація господарських злочинів, в основу якої покладено стадії

1 Перепелица А.И. Ответственность за преступления в сфере хозяйственной деятельности по проекту
нового Уголовного кодекса Украины // Фінансова злочинність. Матеріали міжнар. наук.-практ.
семінару, Харків, 12—13 лютого 1999 р. / Ред. кол.: Борисов B.I. та ін. — Харків: Право, 2000. —
С. 7-14

2 Боротьба з господарськими злочинами / Ф.А.Лопушанський, В.П.Філонов, Ю.Л.Титаренко та
ін. — Донецьк, 1997. — С. 15-22

 

 

(етапи) підприємницької діяльності: 1) злочини, що скоюються на початковому етапі здійснення підприємництва; 2) злочини, що скоюються на етапі здійснення підприємницької діяльності; 3) злочини, що скоюються на етапі завершення підприємницької діяльності. Також науковець висунув пропозицію виділити у самостійний розділ Особливої частини КК злочини у фінансово-кредитній сфері1.

На мій погляд, ставлення до назви розділу VII Особливої частини Кримінального кодексу України 2001 р. — "Злочини у сфері господарської діяльності" не може бути однозначним. З одного боку, законодавцю, справді, можна закидати те, що ця назва, не відображаючи родовий об'єкт відповідних злочинів як основу побудови Особливої частини КК, чітко не показує, які саме соціальні цінності поставлені під охорону за допомогою кримінально-правових норм, об'єднаних у даний розділ КК. Невдалість назви останнього посилюється, якщо виходити з того, що у сфері господарської діяльності можуть бути скоєні злочини, які не є власне господарськими, наприклад, одержання хабара, службове підроблення, шахрайство, привласнення або розтрата майна, грубе порушення законодавства про працю. Тобто небезпідставною є думка, згідно з якою використання широкого, не досить визначеного формулювання "злочини у сфері..." для позначення назв розділів Особливої частини КК не дозволяє чітко виокремити певні групи кримінальне караних діянь. З іншого боку, позицію українського законодавця можна зрозуміти і певною мірою виправдати, якщо згадати, які досить різнопланові і, скажімо так, не дуже однорідні посягання виявились об'єднаними в одне ціле у розділі під уточненою назвою "Злочини у сфері господарської діяльності". Подібним чином розмірковує російський вчений В.І.Тюнін, на думку якого саме різнохарактерність описаних у главі 22 КК РФ діянь не дозволила піти традиційним шляхом при визначенні назви цієї глави — так, як це зроблено в інших випадках. Назва глави "Злочини у сфері економічної діяльності" не вказує на об'єкт посягання, а лише окреслює межі, в яких скоюються відповідні діяння2.

Аналізуючи положення нового КК України, В.М.Киричко, О.І.Перепелиця і В.Я.Тацій визначають злочин у сфері господарської діяльності як умисне діяння у цій сфері, що заподіює шкоду суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів, робіт, послуг. Саме такі суспільні відносини визнаються харківськими правознавцями родовим об'єктом злочинів у сфері господарської діяльності. Залежно від безпосереднього об'єкта посягання зазначені злочини поділяються на такі види: 1) злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України (ст.ст. 199, 200, 201, 207, 208, 210—212, 204, 215, 216 КК); 2) злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності

1 Стрельцов Е.Л. К вопросу о родовом объекте хозяйственных преступлений // Актуальные
проблемы государства и права. Сб. науч. трудов. Вып. 1. — Одесса, 1994. — С. 162; Кримінальне право.
Особлива частина. Підручник / Ю.В.Александров, ВЛ.Антипов, М.В.Володько та ш. — К.: НАВСУ—
"Правові джерела", 1998. — С. 301—307; Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та
міжнародні аспекти: Навчальний посібник. — Одеса: Астропринт, 2000 — С. 242-265

2 Тюнин В.И. Система преступлений в сфере экономической деятельности (история и
современность) // Российский следователь. — 2000. — № 6. — С. 25

 

господарюючих суб'єктів (ст.ст. 202, 203, 205, 206, 209, 213, 214, 228-232 КК); 3) злочини у сфері банкрутства (ст.ст. 218-221 КК); 4) злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (ст.ст. 222-224 КК); 5) злочини у сфері обслуговування споживачів (ст.ст. 217, 225-227 КК); 6) злочини у сфері приватизації державного та комунального майна (ст.ст. 233-235 КК)1.

Наведена класифікація викликає деякі зауваження. Так, бюджетні злочини, відповідальність за які передбачена ст.ст. 210, 211 КК (група 1), очевидно, є підстави визнавати злочинами у сфері використання фінансових ресурсів (група 4), а передбачене ст. 222 КК шахрайство з фінансовими ресурсами (група 4) можна відносити до злочинів у сфері кредитно-фінансової і банківської систем (група 1). Ст. 199 КК в частині незаконних дій з державними цінним паперами (група 1), поза всяким сумнівом, є злочином у сфері обігу цінних паперів (група 4). Вбачається відсутність чітких критеріїв розмежування злочинних посягань, які входять до першої і четвертої груп. Вважаю також, що безпосередні об'єкти злочинів, об'єднаних у першу і другу групи, досить істотно відрізняються. У зв'язку з цим запропонована класифікація злочинів у сфері господарської діяльності потребує подальшої деталізації і уточнення.

В оглядовій статті В.Я.Тація і В.В.Сташиса, присвяченій загальній характеристиці КК України 2001 p., вказується, що розділ VII Особливої частини "Злочини у сфері господарської діяльності" передбачає відповідальність за декілька груп посягань: 1) посягання в сфері підприємницької діяльності; 2) посягання в сфері фінансової діяльності; 3) посягання на інтереси споживачів товарів і послуг2.

A.M.Бойко вважає, що в сучасних умовах родовим об'єктом злочинів, відповідальність за які передбачена нормами розділу VII Особливої частини КК, виступає господарський механізм держави. У зв'язку з цим під злочинами у сфері господарської діяльності пропонується розуміти суспільно небезпечні діяння, які посягають на охоронювані кримінальним законом складові господарського механізму держави, заподіюючи їм істотну шкоду3.

Викладачі кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка П.П.Андрушко, С.Д.Шапченко і С.С.Яценко поділяють злочини у сфері господарської діяльності, як це випливає з підготовленої даними науковцями програми -курсу "Кримінальне право України. Особлива частина", на таки види: 1) злочини, що посягають на встановлений порядок здійснення господарської діяльності та окремих її видів (ст.ст. 202-204, 213, 214, 205, 218-221 КК); 2) злочини, що посягають на фінансову діяльність (ст.ст. 212, 222, 207, 208, 201, 209 КК); 3) злочини, що

1 Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / За ред. МЛ.Баженова,
В.В.Сташиса, В.Я.Тація. — К.: Юрінком Інтер, X.: Право, 2001. — С. 154-156

2 Таций В., Сташис В. Новый Уголовный кодекс Украины // Законность. — 2002. — № 1. — С. 52

3 Бойко A.M. Про поняття та систематизацію злочинів у сфері господарської діяльності // Новий
Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер, міжнар. наук.-практ.
конф. Харків, 25-26 жовтня 2001 р. / Ред. кол. Сташис В.В, (голов, ред.) та ін. — К.-Х,: Юрінком
Інтер, 2002. — С. 131

 

 

посягають на встановлений порядок виготовлення і використання документів в господарській діяльності (ст.ст. 199, 200, 223, 224, 215, 216 КК); 4) злочини, що посягають на встановлений порядок формування та витрачання бюджетних коштів (ст.ст. 210, 211 КК);

5) злочини, що посягають на встановлений порядок реалізації
споживачам товарів і надання послуг (ст.ст. 225-227, 217 КК);

6) злочини, що посягають на свободу господарської діяльності
(ст.ст. 228-232, 206 КК); 7) злочини, що посягають на відносини у сфері
приватизації державного чи комунального майна (ст.ст. 233-235 КК)1.

Наведена система злочинів у сфері господарської діяльності видається більш вдалою порівняно з класифікацією, запропонованою харківськими криміналістами, є виваженою і добре продуманою, хоч, звичайно, і вона може викликати запитання в плані обґрунтованості віднесення конкретного посягання до того чи іншого виду злочинів. Скажімо, незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК), на мою думку, молена розцінювати як злочин, що посягає на фінансову діяльність, а легалізація майна, здобутого злочинним пі ляхом (ст. 209 КК), мабуть, все-таки не у всіх своїх проявах шкодить передусім фінансовій діяльності.

Н.О.Гуторова в плані вдосконалення законодавства висуває і обґрунтовує положення про необхідність виокремлення в Особливій частині КК розділу "Злочини проти державних фінансів". При цьому кримінальне карані посягання на приватні фінанси розглядаються науковцем як господарські злочини. З урахуванням видового об'єкта у названий розділ пропонується включити статті про відповідальність за три групи злочинів: 1) посягання на відносини щодо мобілізації грошових коштів до державних централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів; 2) посягання на відносини у сфері розподілу, перерозподілу і використання державних централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів; 3) посягання на відносини щодо регулювання грошового обігу, валютного регулювання та валютного контролю2.

О.Е.Радутний, присвятивши дисертаційне дослідження кримінально-правовій охороні комерційної таємниці, поділяє злочини у сфері господарської діяльності на п'ять груп (типів): 1) злочини в сфері підприємницької діяльності (ст.ст. 202, 203, 205, 206, 213, 214 КК); 2) злочини, пов'язані з виявом монополізму і недобросовісної конкуренції (ст.ст. 228—232 КК); 3) злочини в сфері фінансових інтересів держави та інших учасників господарської діяльності (ст.ст. 199-201, 204, 207-212, 215-222 КК); 4) злочини в сфері торгівлі і обслуговування населення (ст.ст. 225-227 КК); 5) злочини в сфері приватизації (ст.ст. 233-235 КК)3.

1 Кримінальне право України: Практикум: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Яценко С.С. — К.:
Юрінком Інтер, 2002. — С.45-47

2 Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Монографія. — X.:
Вид-тво Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. — С. 83—89, с. 338-339

3 Радутний О.Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та
розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю (аналіз складів злочинів): Дис....
канд. юрид. наук. — Харків, 2002. — С, 67-69

 

В цілому класифікація О.Е.Радутного виглядає стрункою і переконливою, хоч і вона викликає деякі побажання, основне з яких, на мій погляд, полягає у необхідності більш детальної систематизації злочинів, пов'язаних з фінансовими інтересами (група 3).

Пропонуючи власну класифікацію злочинів у сфері господарської діяльності, виходжу з того, що критерієм поділу цих злочинів на види (групи) має виступати видовий (підгруповий) об'єкт злочинів. Саме такий підхід дозволяє в межах всієї сукупності злочинів, передбачених нормами, об'єднаними у розділ VII Особливої частини КК, виділити окремі групи більш-менш близьких один до одного посягань, які мають спільний для них об'єкт. Як зазначає В.Я.Тацій, видовий об'єкт сприяє виділенню тих невеликих груп відносин, на які посягають однорідні господарські злочини. Виділення окремих підгруп (видів) господарських злочинів, на думку науковця, надає системі більшої стрункості, посилює її практичну значущість1. В юридичній літературі видовий об'єкт визначається як підгрупа близьких, подібних соціальних благ, що входить у більш широку групу однорідних, однопорядкових цінностей. Видовий об'єкт — це об'єкт виду (підгрупи) дуже близьких за характером злочинів2. Займаючи проміжне становище між родовим і безпосереднім об'єктами, будучи частиною родового об'єкта і знаходячись з останнім у співвідношенні "вид"—"рід", видовий об'єкт дає змогу виокремити специфічні групи злочинних посягань на близькі, взаємопов'язані соціальні цінності.

Отже, в залежності від видового об'єкта злочини у сфері господарської діяльності пропоную класифікувати таким чином:

1) злочини проти порядку обігу грошей, цінних паперів, інших документів: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК); виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК); порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223 КК); незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК); підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215 КК);

2) злочини проти системи оподаткування: ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК); незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК); незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чипідроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК);

3) злочини проти системи бюджетного регулювання: порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210 КК); виданнянормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211 КК);

 

1 Таций В.Я. Ответственность за хозяйственные преступления. Объект и система. — X.: Вищашкола, 1984. — С. 87-88

2 Курс уголовного права. Общая часть. Том 1: Учение о преступлении. Учебник для вузов / Подред. Н.Ф.Кузнецовой и И.М.Тяжковой. — М.: ЗЕРЦАЛО, 1999. — С. 209

 

4) злочини проти системи валютного регулювання: ухилення відповернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК); незаконневідкриття або використання за межами України валютних рахунків(ст. 208 КК);

5) злочини проти порядку переміщення предметів через митний кордон України: контрабанда (ст. 201 КК);