Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом

У ст. 213 КК встановлено відповідальність за здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без

спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законо давством» надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту та за організацію неза конних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.

На відміну від ст. 153-3 КК 1960 р. (назва статті — "Порушення законо давства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом"), включеної до КК на підставі Закону від 16 листопада 2000 р. "Про внесення змін до деяких за конодавчих актів України (щодо операцій з металобрухтом)", умовою притяг нення до відповідальності за ст. 213 КК 2001 р. не виступає адміністративна преюдиція, тобто попереднє накладення адміністративного стягнення за таке ж порушення відповідно до ст. 164-10 КАП. Новелою є й те, що законода вець, відмовившись від бланкетного формулювання "порушення законодавст ва, що регулює здійснення операцій з металобрухтом", передбачає у ст. 213 КК відповідальність за конкретні кримінальне карані діяння. Крім цього, у ч. 2 ст. 153-3 попереднього КК формулювались кваліфіковані види злочину, на які ст. 213 чинного КК не вказує, — це вчинення дій за попереднім зго вором групою осіб, заподіяння великої шкоди підприємствам, установам, ор ганізаціям або спричинення інших тяжких наслідків.

Суспільна небезпека аналізованого злочину полягає у порушенні вста новленого порядку здійснення операцій з металобрухтом, покликаного забезпечувати фінансові інтереси держави і контроль у цій сфері підприємництва, а також вибухову, пожежну, екологічну та радіаційну безпеку. Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом сти мулює злочинність корисливої спрямованості, у тому числі викрадення майна, контрабанду і фіктивне підприємництво, створює небезпеку про никнення у довкілля шкідливих речовин, позбавляє вітчизняну мета лургійну промисловість необхідної вторинної сировини, створює пере шкоди для діяльності підприємств зв'язку, енергетики, транспорту тощо.

За даними МВС України, за перші вісім місяців 2002 р. у зв'язку із встановленими фактами порушень порядку проведення операцій з мета лобрухтом складено більше 1 тис. протоколів про адміністративні про ступки, порушено 1,2 тис. кримінальних справ, до кримінальної відповідальності притягнено понад 6 тис. осіб, вилучено приблизно 4 тис. тон брухту кольорових і чорних металів1.

Безпосереднім об'єктом злочину, що розглядається, виступає порядок здійснення операцій з металобрухтом як різновиду господарської діяльності.

Основними законодавчими актами, які визначають вказаний порядок, виступають: Закон від 5 травня 1999 р. "Про металобрухт"; Закон України від 1 червня 2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяль ності"; Закон від 16 листопада 2000 р. "Про внесення змін до деяких зако нодавчих актів України (щодо операцій з металобрухтом)"; Закон від 25 грудня 2002 р. "Про внесення змін до Закону України "Про металоб рухт". Правове регулювання операцій з металобрухтом забезпечують і підзаконні нормативні акти, зокрема: постанова КМУ від 13 серпня 1999 р. № 1468 "Питання реалізації Закону України "Про металобрухт"; Порядок реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення екс портних операцій з металобрухтом, затверджений постановою КМУ від

1Украинская Инвестиционная Газета. — 3 сентября 2002 г. — № 35

15 лютого 2002 p. № 155; постанова КМУ від 4 листопада 2002 р. № 1653 "Про заходи щодо упорядкування експортних операцій з металобрухтом"; Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з заготівлі, пере робки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджені наказом Держпідприємництва, Мінпромполітики України від 29 березня 2002 р. № 40/141; Порядок погодження зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом, затверджений наказом Мінпромполітики України від 29 березня 2002 р. № 144; лист ДПА України від 31 березня 2000 р. № 4571/7/17-0517 "Що до порядку оподаткування прибутковим податком з громадян їх доходів від продажу вторинної сировини та металобрухту**; лист Держшдприємництва України від 23 травня 2001 р. № 4-452-779/3292.

Предметом аналізованого злочину є металобрухт — брухт кольорових і чорних металів.

Металобрухт — це непридатні для прямого використання вироби або час тини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів та їх сплавів. Для кваліфікації за ст. 213 КК не має значення те, з яким саме металобрухтом — побутовим чи про мисловим — здійснюються операції всупереч встановленому порядку.

Побутовим металобрухтом визнаються непридатні для прямого вико ристання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили ек сплуатаційну цінність. Перелік видів побутового металобрухту затверд жено постановою КМУ від 15 вересня 1999 р. № 1696.

Промисловий металобрухт — це непридатні для прямого використан ня у промисловості та інших галузях економіки вироби або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу, а також вироби з металу, що мають не поправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

З об'єктивної сторони вчинення злочину, передбаченого ст. 213 КК, мож ливе у трьох формах: 1) здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одер жання якого передбачено законодавством; 2) надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрух ту; 3) організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.

До операцій з металобрухтом законодавець відносить заготівлю, пере робку і металургійну переробку брухту чорних або кольорових металів. Під заготівлею металобрухту потрібно розуміти діяльність, пов*язану із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридич ними або фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом.

Збирання металобрухту — це діяльність фізичних або юридичних осіб, пов'язана з переміщенням металобрухту від місця його утворення або зна ходження до території розташування спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів.

Спеціалізованими визнаються підприємства, які здійснюють операції з металобрухтом, мають брухтопереробне та вантажопідйомне обладнан ня, вагове господарство, забезпечують згідно з законодавством пожежну, екологічну та радіаційну безпеку та отримали відповідні ліцензії.

Спеціалізовані металургійні переробні підприємства, крім вимог, встановлених до спеціалізованих підприємств, повинні мати у власності виробниче обладнання, яке забезпечує технологію металургійної пере робки металобрухту, пов'язану зі зміною структури металу, його хімічного складу відповідно до стандартів, і пройти атестацію у поряд ку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань про мислової політики.

В плані відповідальності за ст. 213 КК збирання металобрухту може полягати, зокрема, у його переміщенні до незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.

Приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред'явленні ними документа, який засвідчує особу та обов'язково оформляється актом приймання. Акт повинні підписати фізична особа, яка здає металобрухт, та особа, котра прийняла металоб рухт, із зазначенням їхніх прізвищ і паспортних даних. В акті також за значаються опис металобрухту, його кількість, рівень випромінювання та дата оформлення акта. Фізичні особи можуть здійснювати операції лише з побутовим металобрухтом. Приймання промислового брухту у фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, а також збирання, заготівля, переробка, реалізація промислового металобрухту фізичними особами забороняються. Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформляється актом приймання із зазначенням найме нування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрух ту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку та, у разі потреби, про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин, а також зазначається рівень випромінювання.

Згідно зі ст. 6 Закону "Про металобрухт", оплата закупленого у населен ня металобрухту здійснюється через каси в банках готівкою або шляхом поштового переказу за рахунок суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює операції з металобрухтом. Забороняється проведення готівкових розрахунків при здійсненні операцій з промисловим металобрухтом.

Переробкою металобрухту визнається діяльність, пов'язана із дове денням металобрухту шляхом сортування, пресування, пакетування, дрібнення, різання до стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам, а також вилучення металевої складової із шлаків металургійної переробки чорних та кольорових металів і їх сплавів.

Купівля та (або) реалізація металобрухту — це діяльність, пов'язана Із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.

Під металургійною переробкою металобрухту кольорових металів потрібно розуміти переплавку металобрухту в металургійних агрегатах з використанням додаткових матеріалів та особливих технологічних ре жимів з метою зміни структури металу, доведення його хімічного скла ду до параметрів, які відповідають вимогам стандартів, та отримання ле-

гованої сталі, відповідних марок кольорових металів і їх сплавів із виз наченими технологічними та експлуатаційними властивостями.

Вважаю, що за своїм змістом використане у ст. 213 КК поняття "здійснення операцій без державної реєстрації'* є таким же, що й при по рушенні порядку зайняття господарською діяльністю (ст. 202 КК), і оз начає фактичне здійснення незареестрованої у встановленому порядку діяльності, яка містить ознаки підприємництва.

Операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами після отримання відповідних дозволів (ліцензій). За даними Мінпромполітики України, після перереєстрації ліцензій у 2001 р. кількість операторів на ринку металобрухту скоротилась з 3500 до 2200: приблизно 900 ліцензій видано заготівельникам брухту кольорових металів і приблизно 1300 ліцензій — заготівельникам брухту чорних ме талів1. Ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено ліцензування лише трьох видів операцій з метало брухтом — його заготівлі, переробки та металургійної переробки. З ураху ванням того, що збирання, купівля та реалізація металобрухту є різновида ми його заготівлі, слід дійти висновку про те, що ці операції з брухтом ко льорових або чорних металів також підлягають ліцензуванню.

Не маючи ліцензії на заготівлю брухту чорних металів, приватний підприємець Ц. починаючи з 12 жовтня 2001 р. у районі ЗАТ "Ста-ханівський феросплавний завод" на підставі договору з останнім про очищення залізничних шляхів здійснював збирання і перевезення про мислового металобрухту з наступним продажем його ПП "Міленіум". Всього Ц. продав ПП 120 тон металобрухту на загальну суму 4700 грн. Крім цього Ц. купував у громадян, розраховуючись з ними готівкою, відходи феросплавного виробництва. Органом досудового слідства дії Ц. кваліфіковані за ч Л ст. 213 КК як здійснення операцій з брухтом чор них металів без спеціального дозволу (ліцензії)2.

Якщо суб'єкт господарювання, одержавши у встановленому порядку ліцензію на проведення певних операцій з металобрухтом, здійснює пов'язану з металобрухтом діяльність, яка не зазначена у виданій ліцензії, але яка відповідно до законодавства потребує ліцензування, вчинене також має кваліфікуватись за ч. 1 ст. 213 КК.

Згідно зч. 6 ст. 4 Закону "Про металобрухт", ліцензуванню не підля гає діяльність фізичних осіб, пов'язана із збиранням та реалізацією по бутового брухту чорних та кольорових металів, а також діяльність фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності і юридичних осіб, пов'язана із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності.

Розглянувши справу за заявою Львівської залізниці, Вищий госпо дарський суд України визнав встановленим факт здійснення даним дер жавним підприємством з перевезення вантажів і пасажирів заготівлі ме талобрухту та його наступної реалізації без отримання ліцензії. Суд не сприйняв аргументацію позивача, який вважав, що передача іншими

1 Украинская Инвестиционная Газета. — 3 сентября 2002 г. — № 35

2 Кримінальна справа № 9066. Матеріали прокуратури м. Стаханова Луганської обл. за 2001 р.

підприємствами металобрухту в рахунок погашення дебіторської забор гованості перед залізницею є збиранням металобрухту, який утворився в результаті діяльності залізниці, тобто операцією, котра ліцензуванню не підлягає. У постанові Вищого господарського суду від 16 серпня 2001 р. зазначається, що законодавство дозволяє безліцензійне збиран ня і реалізацію лише власного металобрухту суб'єктів підприємництва, утвореного внаслідок їх технологічної, виробничої діяльності, а не мета лобрухту, переданого одним підприємством іншому навіть в рахунок по гашення взаємної заборгованості1.

Потрібно звернути увагу на те, що збирання і реалізація побутового металобрухту, здійснювані фізичною особою, яка не зареєстрована як суб'єкт підприємництва, якщо така діяльність фактично є підприємниць кою, містять ознаки складу злочину, передбаченого ст. 213 КК. У дано му разі має місце здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації, що є підставою притягнення винного до відповідальності за аналізованою статтею КК незалежно від дотримання обмежень, пов'яза них із ліцензуванням даного виду підприємництва.

О., не будучи зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності, у лютому 2002 р. в одному із сіл Дніпропетровської області придбав у громадян за готівку 250 кг брухту чорних металів, який на автомобілі "ГАЗ-24" перевозив у порт "Кайдацький" м. Дніпропетровська з метою його перепродажу. Органом досудового слідства дії О. кваліфіковані за ч. 1 ст. 213 КК2. Вважаю, що з урахуванням ч. 6 ст. 4 Закону "Про ме талобрухт" вказівка на відсутність у О. ліцензії на проведення операцій з брухтом чорних металів підлягала виключенню з обвинувачення.

Ліцензії на заготівлю та переробку брухту кольорових і (або) чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим підприємствам, а ліцензії на заготівлю, переробку та металургійну переробку металобрух ту — лише спеціалізованим металургійним переробним підприємствам. Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є акт обстеження місцеви ми державними адміністраціями спеціалізованих або спеціалізованих ме талургійних переробних підприємств на їх відповідність вимогам закону, який складається протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня подачі заяви. Зразки актів обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих, спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів затверджені наказом Мінпромполітики Ук раїни від 19 серпня 2002 р. № 357 "Про затвердження зразків актів об стеження суб'єкта господарської діяльності". Місцеві державні адміністрації можуть делегувати відповідним сільським, селищним і міським радам повноваження щодо обстеження спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств.

Ще однією обов'язковою умовою для отримання ліцензії на здійснен ня операцій з металобрухтом є наявність у заявника облаштованої зе мельної ділянки для здійснення операцій з брухтом кольорових металів та їх сплавів площею не менш як 500 кв. метрів, з брухтом чорних ме-

1 Юридическая практика. — 12 сентября 2001г. — № 37

кого

2 Кримінальна справа № 67021232. Матеріали слідчого відділу Ленінського РВ Дніпропетровсь-
о міського управління УМВС України у Дніпропетровській обл. за 2002 р.

талів та їх сплавів — не менш як 1000 кв. метрів, яка повинна мати бе тонне або тверде покриття, яке унеможливлює проникнення в ґрунт шкідливих речовин. Кожна облаштована земельна ділянка може вико ристовуватись лише одним суб'єктом підприємницької діяльності.

Спеціалізоване або спеціалізоване металургійне переробне підприємство має право відкривати приймальні пункти, адреси яких повинні бути за значені у ліцензії відповідно до актів обстеження місцевими державними адміністраціями. Вказані підприємства мають право відкривати прий мальні пункти у будь-яких регіонах України без обмежень.

Не потребують зазначення в ліцензії місця перевантаження (перевалки) та накопичення транспортної партії металобрухту на території портів та залізничних станцій. На цих ділянках не дозволяється здійснювати за готівлю та переробку металобрухту. Спеціалізовані, спеціалізовані мета лургійні переробні підприємства мають право зберігати на територіях портів та залізничних станцій власний металобрухт тільки з метою його завантаження за наявності відповідної ліцензії.

Для кожної філії, підрозділу або приймального пункту суб'єкта гос подарської діяльності, які проводитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, Міністерство промислової політики України як орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені копії ліцензії. Така копія є документом, який підтверджує право приймального пункту ліцензіата на провадження операцій з металобрухтом. Строк дії ліцензії складає три роки. Оригінал ліцензії повинен зберігатися за адресою місцезнаходження суб'єкта господарської діяльності — у спеціалізовано му підприємстві або спеціалізованому металургійному переробному підприємстві, а належним чином оформлені копії ліцензії — на їх прий мальних пунктах, тобто за місцем провадження господарської діяль ності, на яку видано ліцензію.

Здійснення діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки ме талобрухту за адресами, які не внесені до ліцензії або ЇЇ копії, що видає Мінпромполітики, не дозволяється. Однак здійснення зазначених операцій з металобрухтом, на мою думку, не може розглядатись як діяльність взагалі без спеціального дозволу (ліцензії), як цього вимагає диспозиція ч. 1 ст. 213 КК. Такі дії слід кваліфікувати за ст. 164-10 КАП як порушення за конодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, а за наявності до цього підстав — за ч. 1 ст. 202 КК як здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування (за умови, що у скоєному не вбачаються оз наки передбаченої ч. 1 ст. 213 КК організації незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту). При цьому дії з металобрухтом, які поєднують ся з приховуванням або заниженням об'єкта оподаткування, можуть утворю вати злочинне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових пла тежів і кваліфікуватись за відповідною частиною ст. 212 КК.

Постановою судді Заводського районного суду м. Дніпропетровська ди ректора ПП "Мрія" Щ. притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 164 КАП за те, що він, не маючи офіційного дозволу, займався за готівлею брухту чорних металів у м. Дніпродзержинську. При цьому у ліцензії, отриманій ПП, місцем провадження діяльності по заготівлі мета лобрухту було визначено м. Дніпропетровськ. Скасовуючи постанову судді

районного суду, голова Дніпропетровського обласного суду зазначив у своїй постанові, що сам по собі факт невнесення змін до існуючої ліцензії щодо місця провадження підприємницької діяльності не містить ознак правопорушення, передбаченого ст. 164 КАП. Постановою Голови ВСУ від ' 10 липня 2001 р. постанову голови обласного суду було скасовано як та ку, що не ґрунтується на матеріалах справи і вимогах закону. Ухвалюю чи таке рішення, Голова ВСУ виходив з того, що ПП "Мрія", в той час, як воно здійснювало у м. Дніпродзержинську заготівлю металобрухту, не мало належним чином оформленої ліцензії1.

Вважаю більш правильною позицію голови Дніпропетровського обласно го суду. Адже у ст. 164 КАП говориться про здійснення господарської діяль ності взагалі без ліцензії, однак жодного слова не сказано про порушення умов ліцензування, а саме таким порушенням є підстави визнати проведен ня заготівлі металобрухту в тих місцях, які не були вказані у ліцензії, ви даній 1111 "Мрія". Водночас в діях директора цього підприємства вбачають ся ознаки проступку, передбаченого ст. 164-10 КАП.

З урахуванням ч. 2 ст. 9 КАП порушення правил здійснення операцій з металобрухтом, у тому числі вчинення дій, прямо заборонених законо давством про металобрухт, розглядається як адміністративний просту пок (ст. 164-10 КАП) за умови, що протиправні дії за своїм характером не визнаються злочином. М.В.Руденко вважає, що ознаки аналізованого складу злочину слід вбачати в діях того працівника приймального пунк ту спеціалізованого або спеціалізованого металургійного переробного підприємства, який приймає промисловий металобрухт у фізичних осіб — не суб'єктів підприємництва2. На мій погляд, не кримінальну відповідальність на підставі ст. 213 КК, а, за загальним правилом, адміністративну відповідальність мають тягнути такі дії, які можуть ма ти місце на діючих на підставі отриманих ліцензій чи їх копій спеціалізованих підприємствах та їх приймальних пунктах: приймання металобрухту від фізичних осіб без перевірки у них документа, який засвідчує особу, або без оформлення акта приймання із зазначенням да них цього документа та описом металобрухту; приймання промислового брухту у фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємництва; прийман ня металобрухту від юридичних осіб без оформлення відповідного акта; залучення до операцій з промисловим металобрухтом осіб віком до 18 років; здійснення оплати прийнятого металобрухту готівкою безпосе редньо у приймальному пункті тощо. Зазначені дії як такі, що пов'язані з порушенням умов ліцензування відповідної господарської діяльності, за наявності до цього підстав можуть кваліфікуватись за ч. 1 ст. 202 КК.

До приміщень і споруд, в яких розташовуються незаконні пункти прийому, схову та збуту металобрухту, належать, наприклад, будинки, квартири, гаражі, сараї, цехи, склади, інші відокремлені приміщення і будівлі як народногосподарського, так і побутового призначення.

Надання приміщення та споруди в плані відповідальності за ст. 213 КК означає надання можливості одній або кільком особам використовувати це

1 Рішення Верховного Суду України. Щорічник. — 2002. — С. 137-138

2 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Під загальною ред. Поте-
бенька М.О., Гончаренка В.Г. — К.: Форум, 2001. — У 2-х ч. Особлива частина. — С. 343

приміщення або споруду для розташування незаконного приймального пункту металобрухту і для здійснення у ньому операцій з брухтом коль орових та чорних металів з порушенням встановленого порядку чи для зберігання металобрухту. Не має значення те, здійснюється надання приміщення або споруди на сплатній чи безоплатній основі. За законо давством лише спеціалізовані та спеціалізовані металургійні переробні підприємства мають право відкривати приймальні пункти, які здійсню ють операції з металобрухтом.

З метою отримання доходу від вчинення незаконних операцій з мета лобрухтом В. надав не встановленій слідством особі на ім'я "Володимир" подвір'я власного будинку для проведення на ньому заготівлі металобрух ту та його зберігання. Крім цього, у період з 15 жовтня по 11 листопада 2001 р. В., не будучи зареєстрованим як суб'єкт підприємництва і не от римавши відповідної ліцензії, здійснював приймання від громадян брух ту чорних металів. Всього працівники міліції вилучили з подвір'я будин ку, належного В., понад 2 тони металобрухту. Погоджуючись з кваліфікацією дій В. за ч. 1 ст. 213 КК, водночас вважаю, що інкриміну вання йому органом дрсудового слідства надання приміщень тЬ споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту було навряд чи обґрунтованим, адже подвір'я приватного будинку не є ні приміщенням, ні спорудою, як цього вимагає кримінальний закон1.

Незаконний пункт прийому, схову та збуту металобрухту — це місце, на базі якого фактично здійснюються недозволен! операції із заготівлі та пе реробки брухту чорних і (або) кольорових металів. Незаконні приймальні пункти можуть мати вагове, брухтопереробне та інше відповідне обладнан ня, працівників, які здійснюють операції з металобрухтом, приміщення або ділянки, де металобрухт зберігається і нагромаджується.

Організація незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрух ту — це вчинення дій, спрямованих на створення такого приймального пункту, на створення умов, необхідних для його нормального функціонування (підшукування відповідних приміщень, придбання не обхідного обладнання, пошук і прийняття на роботу персоналу, забезпе чення коштами, розробка і проведення конспіративних заходів тощо).

К., будучи приватним підприємцем, однак не маючи ліцензії на проведен ня операцій з металобрухтом, з 1 по 24 квітня 2002 р. займався заготівлею побутового і промислового брухту чорних металів (всього у кількості 2 тон). К. зберігав металобрухт у складському приміщенні, яке він орендував у од ного з відокремлених підрозділів ЗАТ "Бердянськбуд". Місцевий суд м. Бер дянська Запорізької області засудив К. за ч. 1 ст. 213 КК, правильно вклю чивши у формулу обвинувачення вказівку як на здійснення операцій з брух том чорних металів без спеціального дозволу, так і на організацію незакон ного пункту схову металобрухту (вирок постановлено 6 серпня 2002 p.).

В юридичній літературі висловлена думка про те, що під організацією незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту з точки зору відповідальності за ст. 213 КК потрібно розуміти, зокрема, відкриття та ких пунктів спеціалізованими підприємствами, однак з порушенням вста-

1Кримінальна справа № 67012211. Матеріали слідчого відділу Ленінського РВ Дніпропетровсь кого міського управління УМВС України у Дніпропетровській обл. за 2001 р.

новлених технічних вимог» а саме без спеціальним чином облаштованих земельних ділянок відповідної площі1. Видається, однак, що вказані дії є лише адміністративне караним порушенням умов ліцензування (ст. 164-10 КАП), яке за наявності до цього підстав може кваліфікуватись як зло чин, передбачений ч. 1 ст. 202 КК. Так само вважає П.П.Андрушко2.

Стосовно ж відкриття суб'єктами господарювання, які отримали належні ліцензії, приймальних пунктів за адресами, не вказаними у ліцензіях, а та кож відкриття приймальних пунктів у приміщеннях, які не є власністю суб'єктів господарювання чи не орендовані ними, то, мабуть, такі дії фор мально утворюють склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 213 КК, адже за значені приймальні пункти навряд чи можуть визнаватись законними. Вод ночас організацію вказаних пунктів є підстави розцінювати як порушення умов ліцензування, встановлених щодо здійснення операцій з металобрух том. Стає очевидною непослідовність позиції законодавця, який за діяння, що означають порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з металобрухтом, і характеризуються приблизно од наковим ступенем суспільної небезпеки, встановлює істотно різні умови притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 213, ч. 1 ст. 202 КК). З тим, щоб більш чітко визначити межі кримінальне караної поведінки і не охоплювати диспозицією аналізованої кримінально-правової норми звичай не порушення умов ліцензування у сфері операцій з металобрухтом, вважаю за доцільне використане у ч. 1 ст. 213 КК поняття "незаконні пункти" замінити (за аналогією зі ст. 204 КК) словосполученням "підпільні (варіант — нелегальні) пункти прийому схову та збуту металобрухту". Крім цього, бажано таким чином сформулювати кримінально-правову норму, щоб вона вказувала на вчинення забороненого діяння в однині — на надання приміщення або споруди чи організацію відповідного пункту.

Склад злочину, передбачений ст. 213 КК, є формальним і визнається закінченим з моменту вчинення однієї з трьох дій, які альтернативно складають його об'єктивну сторону.

"Організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металоб рухту закінчена з моменту, коли такий пункт був створений"3. Таку ж позицію займає П.П.Андрушко, який пише: "Злочин у формі організації незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту буде закінче ним з моменту фактичної організації (відкриття, створення) такого не законного пункту"4.

Заподіяння внаслідок порушення порядку здійснення операцій з ме талобрухтом суспільне небезпечних наслідків, наприклад, значної май нової шкоди, тимчасового припинення діяльності підприємства, устано ви або організації, переривання постачання електроенергії або тепло-

1 Кузнецов В. Кримінально-правова характеристика незаконних операцій з металобрухтом //
Юридичний вісник України. — 25-31 серпня 2001 р. — № 34; Науково-практичний коментар
Кримінального кодексу України / Під загальною ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. — К.: Фо 
рум, 2001. — У 2-х ч. Особлива частина. — С. 342

2 Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка. —
2-е вид., доповн. і виправл. — К.: А.С.К., 2002. — С. 475

3 Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / За ред. M.I.Баженова, В.В.Ста-
шиса, В.Я.Тація. — К.: Юрінком Інтер, X.: Право, 2001. — С. 187

4 Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка. —
2-е вид., доповн. і виправл. — К.: А.С.К., 2002. — С. 475

носіїв, розукомплектування техніки, заподіяння шкоди здоров'ю людей або природному навколишньому середовищу має враховуватись при при значенні покарання. За наявності до цього підстав заподіяння вказаних шкідливих наслідків може отримувати самостійну кримінально-правову оцінку, наприклад, за статтями КК про відповідальність за злочини про ти довкілля. Маються на увазі, зокрема, ст. 239 ("Забруднення або псу вання земель"), ст. 240 ("Порушення правил охорони надр"), ст. 242 ("Порушення правил охорони вод") КК.

Кримінальне каране порушення порядку здійснення операцій з мета лобрухтом може поєднуватись із вчиненням інших злочинів, зокрема з викраденням, знищенням або пошкодженням майна, підробленням до кументів, у зв'язку з чим дії винної особи потребують кваліфікації за су купністю злочинів — за ст. 213 КК і відповідною статтею Особливої ча стини КК. Заготівля металобрухту, яким виступає майно, завідомо здо буде злочинним шляхом, утворює сукупність злочинів, передбачених ст.ст. 213, 198 КК. При цьому усвідомлення злочинного джерела надхо дження металобрухту встановлюється у кожному конкретному випадку.

Прикриття безліцензійної діяльності з металобрухтом за* допомогою використання підроблених документів, наприклад, фальсифікованих угод між підприємством, яке має ліцензію, і заготівельником потребує додаткової кваліфікації за ст. 358 ("Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів") або ст. 366 ("Службове підроблення") КК.

Пов'язаний з переміщенням через митний кордон України експорт або імпорт металобрухту може утворювати сукупність злочинів, перед бачених ст. 201 ("Контрабанда") і ст. 213 КК.

Суб'єкт аналізованого злочину — особа, яка досягла 16-річного віку. Це можуть бути, зокрема, працівники спеціалізованих чи спеціалізованих металургійних переробних підприємств або їх приймальних пунктів, які здійснюють операції з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії) або на підставі простроченої, анульованої чи призупиненої ліцензії.

Дії службових осіб за наявності в них ознак таких складів злочину, як зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади або службових повноважень, крім ст. 213 КК повинні додатково кваліфікуватись за ст. 364 або ст. 365 КК.

З огляду на специфіку дій, які складають об'єктивну сторону розгля дуваного складу злочину, працівники спеціалізованих підприємств та пунктів, які легально діють на підставі отриманих ліцензій та їх копій, за ст. 213 КК відповідати не повинні (за винятком згаданих вище ви падків). Зазначені особи за порушення умов ліцензування операцій з ме талобрухтом, як правило, мають притягуватись до адміністративної (ст. 164-10 КАП), а за наявності до цього підстав — до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 202 КК).

Дії співвиконавців злочину потрібно кваліфікувати за ст. 213 КК і в разі розподілу ролей між ними. Наприклад, одні учасники кримінальне караних операцій з металобрухтом займаються його збиранням, інші — транспортуванням, треті — реалізацією тощо.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Моти-

ви, не впливаючи на кваліфікацію, можуть враховуватись при призначенні покарання. Умислом особи, винної у наданні приміщень та споруд для роз ташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, мас охоплюватись усвідомлення того, що надані нею приміщення або споруді використовуються саме для здійснення протиправних дій з металобрухтом. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 213 КК) є вчинення його особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. Дня інкримінування даної ознаки необхідно, щоб судимість, яка є наслідком постановления обвинувального вироку за ч. 1 або ч. 2 ст. 213 КК за раніше вчинений злочин з металобрухтом, на момент скоєння нового по рушення порядку здійснення операцій з металобрухтом не була знята чи погашена у встановленому законом порядку.