Змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх змін чи фіксування



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх змін чи фіксування



У ст. 228 КК встановлено відповідальність за два самостійні склади злочинів, які є підстави розцінювати як кримінальне карані прояви мо нополізму і недобросовісної конкуренції. Частина перша статті присвя чена змові про штучне підвищення або підтримання монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок з метою усунення конку ренції між суб'єктами підприємницької діяльності всупереч вимогам ан тимонопольного законодавства, а в частині другій даної статті КК мова йде про насильство, заподіяння шкоди та погрозу ними з метою штуч ної зміни або штучного фіксування цін.

1 Потапенко В. Ответственность по-новому. Действующее законодательство необходимо согласовать с
Законом "О защите экономической конкуренции" // Юридическая практика. — 3 июля 2002 г. — № 27

2 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Під загальною ред. Поте-
бенька М.О., Гончаренка В.Г. — К.: Форум, 2001. — У 2-х ч. Особлива частина. — С. 394

В юридичній літературі висловлено думку про те, що ч. 2 ст. 228 КК передбачає кваліфікований вид злочину, виділений за способом його вчинення1. З таким висловлюванням навряд чи можна погодитись, ад же у ч. 1 ст. 228 КК встановлено відповідальність за вчинювані доб ровільно і колективно антиконкурентні дії, пов'язані з ціноутворенням, а ч. 2 цієї статті передбачає караність примушування, тобто протиправ ного впливу на потерпілого, якого всупереч його бажанню і волевияв ленню спонукають за допомогою насильства, заподіяння шкоди або по грози вчинити дії, які полягають у штучній зміні або фіксації цін. Зро зуміло, що посягання, описане у ч. 1 ст. 228 КК, виконується без засто сування таких способів. Як слушно зауважує В.О.Навроцький, злочини, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 155-7 КК 1960 р. (аналог ст. 228 КК 2001 p.), відрізняються між собою саме за ознаками об'єктивної сторони, пере дусім за суспільне небезпечними діяннями; у цих частинах статті перед бачено два простих (основних) склади злочину2.

Суспільна небезпека злочинів, описаних у ст. 228'КК, полягає у пору шенні антимонопольного законодавства і законодавства про захист еко номічної конкуренції, посяганні на засади добросовісної конкуренції та права і законні інтереси споживачів, заподіянні майнової, фізичної та іншої шкоди особам, які займаються підприємницькою діяльністю. Цінові зловживання суб'єктів господарювання — монополістів негативно впливають на економічний розвиток країни — призводять до обмеження обсягів виробництва, скорочення інвестицій, недови користання виробни чих потужностей, гальмують впровадження у виробництво нових техно логій і техніки тощо. В юридичній літературі звертається увага на те, що завищені ціни і тарифи кладуться додатковими витратами на ціну то варів вітчизняних товаровиробників, знижують конкурентоспроможність цих товарів і платоспроможний попит населення3.

Ст. 13 Закону від 11 січня 2001 р. "Про захист економічної конку ренції" визначає зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку як дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлен ня інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Проява ми зловживання монопольним становищем на ринку, яке забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом, визнаються, зокре ма, встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації то вару, які неможливо було б встановити за умов значної конкуренції на ринку, а також застосування різних цін або інших різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покуп цями без об'єктивно виправданих на те причин.

1 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Під загальною ред. Поте-
бенька М.О., Гончаренка В.Г. — К.: Форум, 2001. — У 2-х ч. Особлива частина. — С. 391

2 Навроцький В.О. Кримінальне право. Особлива частина: Курс лекцій. — К.: Знання, 2000. —
С. 372

3 Хозяйственное право: Учебник / В.К.Мамутов, Г.Л.Знаменский, В.В.Хахулин и др.; под ред.
Мамутова В.К. — К.: Юринком Интер, 2002. — С. 254

Ринкові відносини неможливі без конкуренції. Економічні системи розвинутих країн світу базуються сьогодні на принципах ефективної конкуренції та вільного підприємництва, дотримання яких забезпе чується державами за допомогою проведення антимонопольно! політики, реалізації положень конкурентного законодавства, встановлення юри дичної, у тому числі кримінальної відповідальності за їх порушення.

Існування у КК України ст. 228 загалом відповідає міжнародно-пра вовим стандартам у цій сфері. Так, прийнятий 1980 року у межах ООН "Комплекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих прин ципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою" визначає цю практику як дію або поведінку підприємств, які шляхом зловживання пануючим становищем на ринку чи придбання такого становища і зловживання ним обмежують доступ до ринків або іншим чином невиправдано стримують конкуренцію. Обмежувальною діловою практикою проголошується також укладання між підприємствами офіційних або неофіційних письмових та усних угод і домовленостей, які негативним чином впливають (можуть вплинути) на міжнародну торгівлю і конкуренцію. Підготовлений Конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) Типовий закон про обмежувальну ділову прак тику до угод, які забороняється укладати між конкурентами або по тенційно конкуруючими фірмами, прямо відносить угоди, що встанов люють ціни або інші умови продаж, а також участь у торгах за таємною змовою. Ст. 82 підписаного у 1991 р. у Маастріхті Договору про утворення Європейського співтовариства визнає зловживанням домінуючим становищем, зокрема, пряме або непряме встановлення несправедливих цін купівлі чи продажу або несправедливих умов торгівлі. Згідно зі ст. З Договору країн — учасниць СНД про проведен ня узгодженої антимонопольно!" політики від 25 січня 2000 p., як зло вживання домінуючим становищем розцінюється нав'язування (підтримання) купівельних або продажних цін чи інших несправедли вих умов угоди для отримання монопольно високого прибутку або усу нення конкурентів.

В історичному аспекті доречно нагадати, що кримінальна відповідальність за цінові зловживання на товарному ринку існувала у період проведення НЕПу і функціонування багатоукладної економіки. У ст. 137 КК України 1922 р. йшлось про злісне підвищення цін на то вари шляхом їх скуповування, приховування або невипускання на ри нок, а так само про злісне пониження цін на публічних торгах, що про водяться державними органами, шляхом поширення неправдивих відо мостей, які ганьблять предмет та умови торгів, або іншим способом. По карання посилювалось у разі встановлення змови чи страйку торговців або конкурентів. Ст. 128 КК України 1927 p., яка розміщувалась у розділі V ("Господарські злочини"), встановлювала відповідальність за злісне зниження цін на товари на прилюдних торгах, які проводились державними органами, через змову конкурентів.

Звертаючись до зарубіжного досвіду, зазначу, що у СІЛА на федераль ному рівні кримінальна відповідальність за порушення пов'язаних із ціноутворенням вимог антимонопольного законодавства була запровад-

жена ще на підставі законів Шермана 1890 р., Клейтона та про Федераль ну торговельну комісію 1914 р.1. Злочинами визнані, зокрема, договір чи об'єднання у будь-якій формі або таємна змова з метою обмеження сво боди торгівлі між декількома штатами або з іншими країнами, моно полізація чи спроба монополізації будь-якою особою чи об'єднанням, а також змова з іншою особою про монополізацію у будь-якій сфері торгівлі чи комерції. За вказані дії може призначатись покарання у ви гляді штрафу в розмірі до 10 млн доларів США для корпорацій чи 350 тис. доларів для іншої особи або (та) тюремне ув'язнення на строк до трьох років. На практиці до конкретних проявів монополістичної діяль ності, які переслідуються у порядку кримінального судочинства, нале жать такі зловживання: змова між конкурентами про встановлення єди ної ціни на товар або послугу; змова учасників торгів про понижені став ки на аукціонах; змова фірм-конкурентів про розподіл ринків; обмін між такими фірмами інформацією про ціни, які встановлюються щодо окре мих груп покупців; групове бойкотування фірмами кЧшпанії-конкурента, яка не дотримується встановлених на ринку цін; встановлення продавцем такої ціни перепродажу на його товар, що це викликає послаблення кон куренції або встановлення монополії; цінова дискримінація, яка включає в себе, зокрема, продаж товару за низькими (демпінговими) цінами та встановлення для різних груп покупців невиправдано диференційованих цін на товари або послуги однакової якості.

Ведучи мову про зарубіжні аналоги ч. 2 ст. 228 КК України, не можна не згадати ст. 284 КК Іспанії, яка визнає злочинцем того, хто, поширюю чи неправдиві відомості, застосовуючи насильство, погрози чи обман або використовуючи виключну інформацію, намагається перекрутити ціни, котрі є результатом вільної конкуренції продуктів, товарів, цінних па перів, послуг, будь-яких інших рухомих або нерухомих речей — об'єктів торгівлі. Ст. 313-6 КК Франції встановлює покарання за перешкоджання або порушення свободи надбавки чи оголошення ціни, вчинене на публічних торгах шляхом використання насильства, побоїв чи погроз.

Основним безпосереднім об'єктом злочинів, передбачених ст. 228 КК Ук раїни 2001 p., треба визнати засади добросовісної конкуренції в частиш виз наченого порядку встановлення і зміни цін (тарифів), знижок, надбавок (до плат), націнок. Додатковим об'єктом виступають права і законні інтереси споживачів, а у разі вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 228 КК, — також право власності і право людини на особисту недоторканість.

З об'єктивної сторони, злочин, караність якого встановлена ч. 1
ст. 228 КК, характеризується тим, що між суб'єктами господарської
діяльності всупереч вимогам антимонопольного законодавства дося 
гається змова про штучне підвищення або підтримання монопольних цін
(тарифів), знижок, надбавок (доплат) чи націнок.

1Бланке Л.О. Процессуальные принципы разбирательства дел о нарушениях законодательства о конкуренции в США и Европеейском сообществе // Законодательство и экономика. — 2000. — № 6. — С. 61-76; Дахно І.І. Антимонопольне право. Курс лекцій. — К.: Четверта хвиля, 1998. — С. 33-39; Дементьева Е.Е. Экономическая преступность и борьба с ней в странах с развитой рыноч ной экономикой (на материалах США и Германии). — М., 1992. — С. 17-18, с. 33—34; Никеров Г. Как бороться с рыночными грабителями // Хозяйство и право. — 1991. — № 8. — С. 123-128; Ос новные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование. — М.: НОРМА, 1999. — С. 197

Ціна — це грошовий вираз вартості товару. Базою для розрахунку ціни є собівартість продукції, при цьому ціна повинна забезпечити виробнику не лише покриття поточних витрат виробництва і відшкодування капіталь них витрат, але й одержання прибутку. Ціна інформує про стан ринку, стимулює підприємців більш раціонально використовувати виробничі по тужності, є тією базовою величиною, на яку встановлюються надбавки і націнки. Ціна на товар формується під впливом численних об'єктивних і суб'єктивних факторів (споживчі властивості товару, купівельна спро можність грошової одиниці, співвідношення попиту і пропозиції, еко номічна кон'юнктура у країні і світі, мода, смаки, традиції тощо). Іншими словами, ціна — це і вираз грошового або іншого еквівалента, який поку пець згоден сплатити за придбаний ним товар. В залежності від критеріїв поділу ціни бувають різних видів — світовими і внутрішніми, оптовими і роздрібними, закупівельними, контрактними, сезонними, зональними, за тратними, прейскурантними, трансфертними, пільговими, твердими, змінними або такими, що передбачають наступну фіксацію, тощо.

Постановою КМУ від 13 червня 2002 р. № 803 затверджено Порядок проведення моніторингу цін і тарифів на споживчому ринку та Перелік соціальне значущих товарів і послуг, за якими проводитиметься постійний моніторинг цін і тарифів на споживчому ринку регіонів. Вка заний моніторинг, не будучи перевіркою дотримання державної дис ципліни цін, проводиться з метою вивчення стану і динаміки розвитку цінових процесів на регіональних і загальнодержавних ринках про дукції, товарів і послуг.

Ст. 6 Закону України від 3 грудня 1990 р. із змінами "Про ціни і ціно утворення" виокремлює державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи (встановлюються відповідними державними органами, а тому їх зміна знаходиться поза сферою дії ст. 228 КК) та вільні ціни і тарифи (дії, спрямовані на їхню штучну зміну або підтримання, можуть охоплюва тись аналізованою статтею КК). За даними Г.Джумагельдиєвої, на сьо годні в Україні державою врегульовано приблизно 8 % усіх цін1. У ст. 13 Закону "Про ціни і ціноутворення", присвяченій контролю за додержан ням державної дисципліни цін, прямо вказується на те, що у сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства, а суб'єкти господарювання по винні у встановленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін. У ч. 2 ст. 23 Закону від 27 березня 1991 р. із змінами "Про підприємства в Україні" зазначається, що на продукцію підприємців, які займають мо нопольне становище на ринку товарів, що визначають масштаб цін в еко номіці і соціальну захищеність громадян, допускається державне регулю вання цін відповідно до Закону "Про ціни і ціноутворення". Постановою КМУ від 22 лютого 1995 р. № 135 затверджено Положення про держав не регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного при значення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень. Регулювання цін на продукцію монопольних утворень

1Джумагельдиева Г. К вопросу о правовой природе цены как существенного условия договора // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 3. — С. 59

здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницько-збутових націнок, граничних нормативів рентабельності або шляхом запроваджен ня обов'язкового декларування зміни цін.

Отже, якщо ціни на товари суб'єкта господарювання, який займає мо нопольне становище на ринку, регулюються державою, то відповідальність за ст. 228 КК виключається, однак можливе притягнення до адміністра тивної відповідальності — за порушення порядку формування та застосу вання цін і тарифів (ст. 165-2 КАП) або за невиконання вимог органів дер жавного контролю за цінами (ст. 188-3 КАП). Крім цього, вся необґрунто-вано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті по рушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету, а до позабюджетних фондів місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки (ст. 14 Закону "Про ціни і ціноутворення"). Інструкція про порядок засто сування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами держав ного контролю за цінами затверджена наказом Мінекономіки і Мінфіну України від 3 грудня 2001 р. № 298/519.

Зроблений висновок про неохоплення диспозицією ст. 228 КК певних різновидів зловживань із цінами стосується, зокрема, сфери діяльності суб'єктів природних монополій, тобто суб'єктів господарювання (юридич них осіб) будь-якої форми власності, які виробляють або реалізують товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії. Ст. 1 Закону від 20 квітня 2000 р. "Про природні монополії" визначає природну монополію як стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за відсутності конкуренції. Зазначений стан зумовлений технологічними особливостями виробництва, а саме істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів вироб ництва. Товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних моно полій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послуга ми), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на такі товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).

Ціни (тарифи) на товари (послуги), що виробляються або реалізують ся суб'єктами природних монополій, регулюються державою з урахуван ням багатьох чинників — витрат, які відносяться на валові витрати ви робництва та обігу, податків і зборів, вартості основних виробничих фондів, потреби в інвестиціях, очікуваного прибутку, віддаленості різних груп споживачів від місця виробництва тощо. Формування ціно вої політики — одне з основних завдань спеціалізованих державних ор ганів, якими є національні комісії регулювання природних монополій. Таким чином, ціни у сфері діяльності суб'єктів природних монополій, зо бов'язаних дотримуватись встановленого порядку ціноутворення, довільно не встановлюються, у зв'язку з чим в даному разі відсутні підстави для за стосування ч. 1 ст. 228 КК. Водночас досвід роботи органів Антимонополь ного комітету України свідчить про те, що однією з найбільш проблемних галузей економіки (в плані дотримання вимог конкурентного законодавст ва) є саме природні монополії — на них припадає більше половини випадків порушень цього законодавства. Так, підприємства "Укрзалізниці", надаючи

послуги із вантажних і пасажирських залізничних перевезень, завищують витрати, що призводить до встановлення монопольно високих чи дис кримінаційних цін (тарифів); замість регульованих застосовують вільні та рифи, що теж має наслідком завищення плати за послуги; нав'язують кон трагентам непотрібні останнім послуги і тарифи, а також нерівні договірні умови. А підприємства електроенергетики, прагнучи підвищити рівень про плат за спожиту енергію, безпідставно зменшують ліміти енергопостачання для проблемних підприємств, особливо комунальної сфери1.

Питання про криміналізацію завищення цін, встановлених органами державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, та інших порушень законодавства про природні монополії, що спричинило істотну шкоду, потребує окремого розгляду. Тут зазначу лише таке. Оскільки режим природних монополій є специфічним прийомом дер жавного регулювання економіки, який характеризується тим, що окремі сфери господарювання виводяться з-під впливу суто ринкових, конку рентних механізмів вплив'у, проблема кримінальної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії має вирішуватись відокремлено від питання вдосконалення законодавства про відповідальність за кримінальне карані прояви конкуренції.

Тарифом визнається ціна не на товари, а на послуги або роботи (на приклад, тарифи для населення на житлово-комунальні послуги, послу ги у сфері побутового обслуговування або на послуги громадського транспорту). У Методичних рекомендаціях щодо розрахунків еко номічно обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги, затвер джених наказом Держбуду України від 29 березня 1999 р. № 78, зазна чається, що регульований тариф використовується в рамках контролю і регулювання діяльності підприємств житлово-комунального господарст ва, що діють на локальних товарних ринках або є природними моно полістами. З урахуванням викладених вище міркувань, можна зробити висновок про те, що підвищення або підтримання тарифів на житлово-комунальні послуги під дію ч. 1 ст. 228 КК не підпадає.

Знижка — це сума, на яку продавець з урахуванням певних обставин знижує ціну або тариф на користь покупця. За допомогою торговельних знижок підприємці зазвичай прагнуть розширити ринки збуту, збільши ти обсяги виробництва, здолати конкурентів, отримати врешті-решт більший прибуток. Найпоширенішими ціновими знижками є такі: бо-нусні — надаються оптовим і постійним покупцям за певний обсяг обо роту товару протягом року; тимчасові — переважно застосовуються при сезонній торгівлі продукцією масового попиту; дилерські' — надаються агентам і посередникам з метою покриття їх витрат на продаж та сервіс; кількісні — залежать від розміру або серійності замовлення; знижки "сконто" — надаються за оплату готівкою або за дострокове здійснення платежів за контрактом2.

1 Вовк С. Укрощение монополий // Украинская Инвестиционная Газета. — 25 июня 2002 г. —
№ 25; Єременко О. Злиття природних монополій не відбудеться?! // Юридичний журнал. — 2002.
— № 4. — С. 94; Кузнецова Н. Общая характеристика конкурентного законодательства Украины
// Юридическая практика. — 8 октября 2002 г. — № 41; Петрушенко М. Вигадуєш на копійку —
втрачаєш авторитет // Урядовий кур'єр. — 10 квітня 2002 p. — № 68

2 Економічний словник-довідник / За ред. С.В.Мочерного. — К.: Феміна, 1995. — С. 363

Надбавкою (доплатою) і націнкою є сума, на яку підвищується ціна або тариф. Вказаний спосіб регулювання цін (тарифів) може застосову ватись, наприклад, у зв'язку з тим, що продавець виконує додаткові умови, висунуті покупцем, або тому, що необхідно покрити витрати, пов'язані з реалізацією товарів з баз і оптових складів.

Кваліфікуючи дії винних осіб за ч. 1 ст. 228 КК, потрібно мати на увазі, що у цій нормі мова йде не про будь-які, а лише про монопольні ціни (та рифи), знижки, надбавки (доплати) і націнки. Легальна дефініція моно польної ціни наводилась у ст. 1 Закону від 18 лютого 1992 р. "Про обме ження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", який втратив силу з моменту набрання чин ності Законом від 11 січня 2001 р. "Про захист економічної конкуренції". Монопольною визнавалась ціна, яка встановлюється суб'єктом господарю вання, що займає монопольне становище на ринку, і яка призводить до об меження конкуренції або порушення прав споживача.

З економічної точки зору монопольною є найвигідніша ціна, що вста новлюється на певному рівні з метою одержання монопольного прибут ку, а отримання цього прибутку є можливим внаслідок встановленого панування монополіста на даному ринку. Поняття монополії, будучи ан типодом конкуренції, має грецьке походження (monos — один, єдиний, роїео — продаю). Зрозуміло, що монополією може володіти як прода вець, так і покупець.

Критерії визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку закріплені у ст. 12 Закону "Про захист економічної конкуренції". Зокре ма, вважається, що суб'єкт господарювання займає монопольне станови ще на ринку товарів, якщо: 1) на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; 2) він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі си ровини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ри нок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарю вання, частка якого на ринку товару перевищує 35 %, якщо він не дове де, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його част ка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру ча сток ринку, які належать конкурентам. Методика визначення монополь ного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку затвер джена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 берез ня 2002 р. № 49-р. Докладний аналіз положень законодавства про захист економічної конкуренції, що регулює порядок визнання суб'єктів госпо дарювання монополістами, зроблено в літературі1.

Вважаю, що з точки зору чинного КК володіння господарюючим суб'єктом — учасником змови монопольним (домінуючим) становищем на ринку є обов'язковою передумовою для кваліфікації змови про штучне підвищення або підтримання цін (тарифів) за ч. 1 ст. 228 КК. Відсутність

1Подлесный В. Злоупотребление монопольным положением // Бизнес. Бухгалтерия. — 5 авгу ста 2002 г. — № 32/1-2

домінування на ринку виводить господарюючі суб'єкти із сфери дії аналізованої кримінально-правової норми. Водночас в плані вдосконален ня кримінального законодавства слушними видаються міркування В.І.Осадчого, який вбачав недолік ч. 1 ст. 155-7 КК 1960 р. в тому, що ця норма захищала підприємницьку діяльність і права споживачів від ціно вих домовленостей лише між тими підприємцями, які є монополістами. Сказане стосується і ч. 1 ст. 228 КК 2001 p., однак не виключені ситуації, коли зговір, результатом якого стає запровадження певної ціни, дося гається між суб'єктами підприємництва — не монополістами. У зв'язку з цим В.І.Осадчий пропонує, по-перше, не пов'язувати відповідальність за аналізованою кримінально-правовою нормою обов'язково із зайняттям тим чи іншим суб'єктом підприємництва монопольного становища на рин ку, по-друге, вказати у нормі КК на те, що зговір про встановлення або підтримання ціни здійснюється для зайняття монопольного становища на ринку з метою усунення конкуренції1.

Справді, картельні (горизонтальні) домовленості у сфері ціноутворен ня завдають конкурентному середовищу і ринковим відносинам в ціло му не меншої шкоди, ніж колективні цінові зловживання вже доміную чих на ринку суб'єктів господарювання. Підтримуючи в цілому викла дений вище підхід В.І.Осадчого, зауважу, що з диспозиції ч. 1 ст. 228 КК безпосередньо не випливає те, що учасниками змови про штучне підвищення або підтримання монопольної ціни можуть виступити лише господарюючі суб'єкти — монополісти. Висновок про обмеження суб'єктного складу кримінальне караних цінових угод тільки моно полістами за умови відсутності легального визначення монопольної ціни є результатом комплексного тлумачення кримінального і регулюючого (антимонопольного, конкурентного) законодавства.

Монопольні ціни (тарифи) можуть підтримуватись на рівні, який є вищим або нижчим порівняно із собівартістю товарів (послуг). Якщо мо нопольно висока ціна шкодить насамперед інтересам споживачів, то встановлення монопольно низької ціни призводить до обмеження конку ренції. Як пише П.П.Андрушко, змова про фіксування демпінгових цін, коли товари реалізуються, а послуги надаються без одержання прибут ку чи навіть із збитками, зумовлюється наміром усунути конкурентів з ринку, досягнути їх банкрутства тощо2. Не випадково у ст. 13 Закону "Про захист економічної конкуренції" до зловживань монопольним ста новищем на ринку віднесені, у тому числі, усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання і суттєве обмеження конку рентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин. Формулювання "підтримання мо нопольних цін", вжите у ч. 1 ст. 228 КК, охоплює як штучне фіксуван ня монопольно високих цін, покликаних, зокрема, компенсувати не-обґрунтовані витрати виробників та їх прагнення отримати додатковий прибуток, так і підтримання монопольно низьких цін (скажімо, поку-

1 Осадчий В. Деякі питання кримінальної відповідальності за зговір про фіксування цін // Все
о бухгалтерском учете. — 23 октября 1996 г. — № 41

2 Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред, С.С.Яценка — К.:
А.С.К., 2002. — С. 504; Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред.
С.С.Яценка. — 2-е вид., доповн. і виправл. — К.: А.С.К., 2002. — С. 521

пець, який домінує на ринку, за відсутності альтернативних джерел ре алізації товарів, прагне за рахунок зменшення ціни перекласти збитки від власної господарської діяльності на продавця). Демпінгове ціноутво рення може мати на меті створення на ринку ситуації, за якої придбан ня товару в інших господарюючих суб'єктів стає економічно невигідним.

Прямо не згадану у ч. 1 ст. 228 КК змову про штучне зниження цін, що має своїм наслідком зменшення надходження податків і зборів і врешті-решт спрямоване на витіснення конкурентів з ринку та недопу щення закріплення на ньому аутсайдерів, очевидно, є підстави розціню вати як змову про штучне підтримання монопольних цін (у даному разі — монопольно низьких).

Змова в плані відповідальності за ч. 1 ст. 228 КК означає, що між дво ма або більше суб'єктами господарювання досягнута угода (порозуміння) про штучне (тобто не обумовлене економічними чинниками) підвищення або підтримання спільними зусиллями монопольних цін (тарифів), зни жок, надбавок (доплат) або націнок. Змова буде і 'в тому разі, коли до укладеної протиправної угоди приєднується суб'єкт господарювання, який не брав участі у зустрічах і переговорах, котрі передували досяг ненню домовленості.

Оскільки монопольні ціни можуть скластися не в результаті проти правної поведінки суб'єктів господарювання, а внаслідок ринкової кон'юнктури, для встановлення моменту штучності як характеристики злочинного діяння доцільно залучати фахівців з належною економічною підготовкою.

Ч. 1 ст. 228 КК — наочний приклад того, як у випадках, передбаче них Особливою частиною КК, змова на вчинення злочину як різновид готування до нього (ч. 1 ст. 14 КК) утворює самостійний склад злочину. Аналізований злочин належить до усічених складів і визнається закінченим з моменту досягнення відповідної угоди. Власне підвищення або підтримання монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат) або націнок, як і усунення конкуренції та заподіяння негативних наслідків для суб'єктів підприємницької діяльності — конкурентів, зна ходиться поза межами складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 228 КК, на кваліфікацію не впливає і враховується при призначенні покарання. Дещо інакше вирішується питання у ст. 245 КК Білорусі, якою перед бачено відповідальність за встановлення або підтримання монопольних цін шляхом змови індивідуальних підприємців або посадових осіб юри дичних осіб про діяльність на спільному ринку. Як бачимо, об'єктивна сторона цього злочину включає в себе не лише змОву відповідних суб'єктів, а й зміни у цінах як результат такої змови.

Стосовно ж підходу українського законодавця, то він нагадує кон цепцію "per se", яку застосовує Верховний суд СІЛА щодо заборонених антитрестівським законодавством горизонтальних (картельних) домовле ностей, у тому числі цінового характеру1. Вважається, що вказані домо вленості самі по собі (як такі) в силу їх шкідливого впливу на конку ренцію є явно нерозумними, протизаконними, такими, що не можуть бу-

1Ячеистова Н. Пресечение антиконкурентных действий: международный опыт правового регу лирования // Российская юстиция, — 2000, — № 6. — С. 13-14

ти виправдані і не потребують встановлення економічних підстав для їх досягнення та заподіяної ними економічної шкоди.

Притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 228 КК не виключає накладення органами Антимоно польного комітету України штрафів на суб'єктів господарювання за вчи нення ними незаконних антиконкурентних узгоджених дій (ст. 52 Зако ну "Про захист економічної конкуренції").

Для наявності складу злочину, що розглядається, не має значення те, оформлена змова про штучне підтримання або підвищення цін докумен тально або вона є усною, досягнуто порозуміння швидко, під час однієї зустрічі, або стало результатом тривалих консультацій і переговорів, яким чином учасники антиконкурентних узгоджених дій вирішили розподіли ти між собою ролі, афішують вони свою угоду чи вона є таємною, а також те, домовились учасники угоди про однаковий чи різний рівень цін для кожного господарюючого суб'єкта. Разом з тим для інкримінування ч. 1 ст. 228 КК треба встановити, що змова була конкретною і охоплювала спосіб, засоби, час та інші істотні умови проведення узгоджених дій, спря мованих на штучне підвищення або підтримання монопольних цін, та рифів та ін. Оскільки паралельна поведінка конкуруючих суб'єктів госпо дарювання може бути зумовлена ринковою кон'юнктурою, момент досяг нення відповідної змови підлягає доведенню у кожному конкретному ви падку. У судовій практиці Європейського Співтовариства виходять з того, що у більшості випадків фірми діють паралельно не в силу координації, узгодженості поведінки, а тому, що ринкові умови примушують їх наслідувати поведінку конкурентів. Вважається, що конкурентне законо давство не позбавляє суб'єктів господарювання можливості розумно при стосовуватись до існуючої і прогнозованої поведінки конкурентів.

У рішенні Вищого арбітражного суду України від 6 травня 1999 р. у справі № 5/6, залишеному без змін постановою судової колеги по перегля ду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 6 серп ня 1999 p., зазначається, що дії низки підприємств і підприємців — фізичних осіб, які у м. Вінниці провели збори і підписали на них прей скурант цін, встановивши єдині ціни на послуги з проявлення кольорової фотоплівки та фотодруку, є порушенням конкурентного законодавства у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до встановлення та підтримання монопольних цін на вказані послуги1.

На мій погляд, А.М.Ришелюк правильно не виключає можливість за стосування ч. 1 ст. 228 КК і в тому разі, коли заборонені домовленості про зміну чи фіксування цін досягнуто між службовими особами державних підприємств під час зустрічі на офіційних заходах, організованих органа ми державної влади, і їх закріплено в офіційних документах2.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони аналізованого складу зло чину є протиправність зазначених вище дій — вони мають суперечити вимогам антимонопольного законодавства. Справа в тому, що Закон "Про захист економічної конкуренції", забороняючи, за загальним пра-

1 Вісник господарського судочинства. — 2001. — № 2. — С. 46

2 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред.
МЛ. Мельника, МЛ. Хавроннжа. — К.: Каннон, А.С.К., 2001. — С. 607

24 з—те 737

вилом, суб'єктам господарювання проведення антиконкурентних узгод жених дій і відносячи до таких дій встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів, водночас містить перелік узгоджених дій, які можуть бути дозволені органами Антимонопольного комітету України. Дозвіл видається, якщо учасники антиконкурентних узгодже них дій доведуть, що ці дії сприяють: вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару; техніко-технологічному, економічному розвитку; розвитку малих або середніх підприємців; оптимізації експор ту чи імпорту товарів; розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; раціоналізації виробництва (ч. 1 ст. 10 Закону від 11 січня 2001 р.). КМУ може дозволити узгоджені дії, на які Антимонопольним комітетом України не було надано дозво лу, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конку ренції. Порядок надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгод жені дії, концентрацію суб'єктів господарювання затверджено постано вою КМУ від 28 лютого 2002 р. № 19. Вчинення антиконкурентних уз годжених дій забороняється до отримання у встановленому порядку доз волу уповноваженого державного органу. Докладний юридичний аналіз положень конкурентного законодавства в частині регулювання узгодже них дій суб'єктів господарювання зроблено у статті О.Вознюка1.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.11.178 (0.021 с.)