Підприємств та їх подальшого використання

Сама по собі передача державної і комунальної власності у приватні руки не є надійною гарантією того, що майно використовуватиметься належним чином, ефективно, у зв'язку з чим законодавство передбачає відповідальність (з 1 вересня 2001 р. — у тому числі кримінальну) у разі повного або часткового невиконання умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації.

У ст. 235 КК передбачено покарання за подання неправдивих відомо стей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується дер жавне, комунальне майно або підприємство, та інших документах, не обхідних для їх приватизації, а так само за недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язко вих умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими норма тивно-правовими актами України.

Соціальну обґрунтованість криміналізації таких діянь засвідчують відомості про масштаби порушень, пов'язаних з невиконанням під час приватизації інвестиційних зобов'язань. Так, за даними Генеральної про куратури України, лише у Донецькій області за три роки за укладеними договорами продажу державних пакетів акцій вартістю ЗО, 6 млн грн. і 58, 2 млн доларів СІНА під інвестиційні зобов'язання фактично внесено лише 15 % інвестицій, за 60 приватизаційними договорами інвестиційні зобов'язання не виконуються взагалі або виконуються не у повному об сязі1. За інформацією судді Вищого господарського суду України В.Е.Овечкіна, не виконується кожен третій договір купівлі-продажу дер жавного майна, а розгляд господарських спорів, пов'язаних з привати-

1Баліна С.Н., Ущаповський В.Ф. Правові основи приватизації в Україні та її захист від злочин них посягань. Навчальний посібник. — К.: Атіка, 1999. — С. 87

зацією, демонструє недостатність у чинному законодавстві санкцій, які б слугували дієвими важелями впливу на порушників інвестиційної дис ципліни1. Несумлінні покупці намагаються будь-яким способом затягну ти проведення реальних розрахунків за придбані об'єкти приватизації, пе реносять строки внесення інвестицій, дуже нерівномірно розподіляють їх за етапами з акцентуванням більшої частини обсягу інвестицій на ос танній період, очікують моменту вигідно позбутись акцій, обтяжених зо бов'язаннями, продавши їх введеним в оману третім особам.

Предметом злочину, передбаченого ст. 235 КК, виступають докумен ти, необхідні для приватизації державного або колективного майна, у тому числі декларації щодо походження коштів, за рахунок яких воно приватизується. Переліки відповідних документів визначаються як за конами, так і нормативними актами Фонду державного майна України. Розглянемо більш докладно, які саме документи можуть виступати предметом аналізованого злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону "Про приватизацію державного май на" покупці цілісних майнових комплексів та інвестори, які бажають придбати контрольний пакет акцій, зобов'язані разом із заявою подати до органів приватизації бізнес-план або техніко-економічне обґрунтуван ня післяприватизаційного розвитку об'єкта, що включає план зайня тості працівників підприємства, пропозицію інвестора із зазначенням максимального розміру інвестицій, строків та порядку її внесення. За яви про приватизацію подаються до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у письмовій формі та в порядку, що встановлюється ФДМУ.

Державне майно може бути придбане за рахунок власних і позичених коштів покупців. Покупці — іноземні інвестори та підприємства з іноземни ми інвестиціями набувають державне майно у процесі приватизації з опла тою його вартості у національній валюті на загальних підставах та з подан ням відомостей про джерела надходження коштів. Однак ст. 54 Закону "Про Державний бюджет України на 2002 рік" дозволяла іноземним інвесторам та підприємствам з іноземними інвестиціями у процесі приватизації державно го майна сплачувати його вартість у вільно конвертованій валюті. Таке ж право мають покупці-нерезиденти відповідно до ст. 61 Закону від 26 грудня 2002 р. "Про Державний бюджет України на 2003 рік". При придбанні об'єкта приватизації за рахунок грошових коштів на суму, що перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, покупці — фізичні осо би повинні подати до органу приватизації декларацію про доходи. Такі ви моги містяться у ст. 21 Закону "Про приватизацію державного майна".

Законодавство про приватизацію невеликих державних підприємств передбачає, що у разі придбання об'єкта малої приватизації за рахунок грошових коштів покупці — фізичні особи подають до органу привати зації декларацію про доходи незалежно від вартості майна. Об'єктами малої приватизації є: 1) цілісні майнові комплекси невеликих держав них підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; 2) окреме індивідуально визначене майно; 3) об'єкти незавер-

1Овечкін В.Е. Проблемні питання відправлення правосуддя у справах, пов'язаних із застосуван ням законодавства про власність // Вісник господарського судочинства. — 2001. — № 1. — С. 46-48

шеного будівництва та законсервовані об'єкти (ч. 1 ст. 2 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").

Покупці — юридичні особи зобов'язані подати до державного органу приватизації документ про розподіл статутного фонду серед учасників.

Законодавство про малу приватизацію встановлює, що покупці пода ють до органу приватизації заяву про включення підприємства до пе реліку об'єктів, що приватизуються. Заява повинна містити: 1) назву об'єкта та його місцезнаходження; 2) запропоновані умови купівлі та ек сплуатації об'єкта. Разом із заявою покупці — фізичні особи подають: 1) відомості про особу, домашню адресу та громадянство; 2) номери ра хунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації. Юридичні особи до заяви додають, зо крема, нотаріально посвідчені копії установчих документів, що підтвер джують право юридичної особи бути покупцем. Додаткові відомості та документи подаються до органу приватизації лише за згодою заявника.

До документів, необхідних для приватизації державного чи комуналь ного майна, належать підтвердні документи, на підставі яких прий мається рішення про визнання претендента учасником відкритих торгів. Як вже зазначалось, процедура проведення торгів з продажу акцій ВАТ за процедурою тендерів або гарантованого розміщення акцій регламен тується Положенням про порядок підготовки та проведення відкритих торгів, затвердженим наказом ФДМУ від 5 жовтня 2001 р. № 2081.

Підтвердні документи претендента повинні містити: 1) платіжне дору чення про внесення тендерної гарантії; 2) завірені у встановленому поряд ку копії установчих документів; 3) документ, що підтверджує відсутність у майні претендента частки державної власності в розмірі більше ніж 25%; 4) прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи або довіреність на представника юридичної особи; 5) відомості щодо кількості акцій об'єкта приватизації, що перебувають у володінні (розпорядженні, користуванні) покупця (особи, яку він представляє або в інтересах якої діє), та суб'єктів господарювання, пов'язаних з покупцем (особою, яку він представляє або в інтересах якої діє) відносинами контролю, та частки голосів у вищому органі управління об'єкта приватизації (у відсотках до статутного фонду); 6) інформацію щодо виконання кваліфікаційних вимог до промислового інвестора; 7) у разі потреби згоди органу Антимонопольного комітету — копію рішення цього органу про надання згоди на придбання пакета акцій; 8) відомості щодо мети та мотивів покупця придбати пакет акцій ВАТ, який пропонується до продажу.

Претендент тендера — резидент повинен також подати копію фінан сової звітності за останній звітний рік та квартал (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів) або річний фінансовий звіт за минулий рік, підтверджений ау дитором, у разі наявності такого звіту. Кожен фінансовий документ по винен бути підписаний керівником та головним бухгалтером юридичної особи — претендента та засвідчений її печаткою.

Предметом аналізованого злочину слід визнавати кваліфікаційні до кументи, тобто пакет документів, що подається претендентом до держав ного органу приватизації згідно з інформаційним повідомленням та

підтверджує відповідність претендента кваліфікаційним вимогам. Цими вимогами визнаються критерії, яким повинен відповідати претендент для того, щоб бути визнаним комісією учасником аукціону, конкурсу та бути допущеним до участі в аукціоні, конкурсі (п. 1 Положення про про даж цілісних майнових комплексів державних підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави чи займають монопольне становище на загальнодержавному ринку, затвердженого наказом ФДМУ від 23 жовтня 2001 р. № 1937, розпорядженням Анти монопольного комітету України від 29 жовтня 2001 р. № 140-р, рішен ням ДКЦПФР від 13 грудня 2001 р. № 368; п. 1 Положення про продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств, які за кла сифікацією об'єктів приватизації віднесені до груп В, Г, затвердженого наказом ФДМУ від 26 липня 2002 р. № 1136, розпорядженням Антимо нопольного комітету України від 26 липня 2002 р. № 226-р, рішенням ДКЦПФР від 1 серпня 2002 р. № 222). У разі виявлення недостовірних відомостей, наданих у кваліфікаційних документах, державний орган приватизації напередодні проведення аукціону, конкурсу приймає рішення щодо позбавлення статусу учасника аукціону, конкурсу особи, що надала недостовірні дані в кваліфікаційних документах. Підсумки аукціону чи конкурсу не затверджуються державним органом привати зації за умови, що переможець подав свідомо сфальсифіковані докумен ти та інформацію, які завадили іншому учаснику аукціону або конкур су стати його переможцем.

Предметом злочину, передбаченого ст. 235 КК, може бути також банківська гарантія. Це документ, який виданий учаснику тендера його основним обслуговуючим банком і який гарантує оплату учасником у встановлений ФДМУ термін продажної ціни пакета акцій. Банківська гарантія також може надаватись для участі в аукціоні чи конкурсі як засіб забезпечення дотримання його учасником встановлених правил.

Згідно з ч. З ст. 25 Закону "Про приватизацію державного майна", господарське товариство, до складу якого ввійшло не менш як 50 % працівників підприємства, майно якого приватизується шляхом прода жу на аукціоні чи за конкурсом, користується пільгами: 1) пріоритет ним правом на придбання цього майна за рівних запропонованих умов купівлі; 2) правом на розстрочку платежу на строк не більше одного ро ку з початковим внеском не менше ЗО % ціни, за яку придбане майно. Закон, щоправда, не визначає, на який момент потрібно встановлювати співвідношення між загальною чисельністю трудового колективу і кількістю працівників, що увійшли до складу засновників господарсько го товариства. У п. 18 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 25 квітня 2001 р. № 01-8/500 із змінами "Про деякі питан ня практики застосування у вирішенні спорів законодавства про прива тизацію державного майна" вказується, що, оскільки пільги стосуються оплати придбаного об'єкта приватизації, то зазначене співвідношення належить обчислювати на момент надання пільг, тобто на момент укла дення договору купівлі-продажу.

З метою отримання згаданих вище пільг до складу господарських то вариств, створюваних для участі в приватизації, можуть включатися

'/228 3-І08 869

сторонні для даного підприємства особи, у зв'язку з чим фальсифікують ся документи, пов'язані з трудовими правовідносинами, — заяви про прийняття на роботу, накази про призначення на посади, табелі обліку робочого часу, відомості на одержання зарплати тощо, а також протокол загальних зборів трудового колективу по прийняттю рішення про взят тя участі у приватизації та створення з цієї метою господарського това риства. Зазначені дії в залежності від конкретних обставин справи мо жуть кваліфікуватись за ст. 233 або ст. 235 КК. Крім цього, якщо буде встановлено, що до складу господарського товариства увійшли сторонні особи, у господарського суду є правові підстави для визнання недійсни ми як установчих договорів такого товариства, так і укладеного ним до говору купівлі-продажу.

Предметом злочину, що розглядається, треба визнавати і ті докумен ти, які додаються до актів оцінки вартості об'єкта приватизації, — до говір оренди державного майна, довідка про відображення у бухгал терському обліку операцій з використання позичкових коштів, акти про завершені види поліпшення основних засобів і довідка про розмір вит рат, пов'язаних з цим поліпшенням, довідка про довгострокові фінан сові вкладення з розшифровкою за видами, довідка про оцінку нема теріальних активів, відображених у передавальному балансі на дату йо го складання, аудиторський висновок (у разі проведення аудиту), інвен таризаційні описи основних товарно-матеріальних цінностей, у тому числі малоцінних і швидкозношуваних предметів, інших активів тощо.

До документів, зміст яких може перекручуватись в плані відповідаль ності за ст. 235 КК, слід відносити документи, які згідно зі ст. 5 Зако ну "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" подаються органам приватизації для включення відповідного об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації. Маються на увазі такі документи: 1) лист-пропозиція щодо приватизації відповідного об'єкта; 2) погодження органу, уповноваженого управляти відповідним держав ним майном, або витяг з плану приватизації підприємства, до статутно го фонду якого не був включений відповідний об'єкт незавершеного будівництва; 3) довідка про наявність та перелік проектно-кошторисної та технічної документації щодо об'єкта незавершеного будівництва; 4) документи про відведення земельної ділянки під об'єкт незавершено го будівництва, а у разі відсутності документа про відведення — пояс нення про причини.

Наказом Антимонопольного комітету України, ФДМУ, ДКЦПФР і СБУ від 11 січня 2000 р. № 1/24/6/10/5 затверджено Порядок аналізу відомостей про відносини контролю, який встановлює процедуру ре алізації органами приватизації своїх повноважень щодо недопущення до участі у конкурсах з продажу належних державі контрольних пакетів акцій тих суб'єктів господарювання, які приховують інформацію щодо свого реального власника. Таким власником визнається суб'єкт господа рювання, який за рахунок контролю над учасником конкурсу буде мати вирішальний вплив на господарську діяльність ВАТ, створеного на базі стратегічно важливого підприємства, у разі придбання контрольного па кета акцій цього товариства. Подання необхідних для приватизації до-

кументів, які перекручують інформацію про реального власника, утво рює склад злочину, передбачений ст. 235 КК.

Об'єктивна сторона аналізованого злочину виражається у двох фор мах: 1) подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно чи підприємство, або в інших документах, необхідних для приватизації; 2) недотримання вимог щодо подальшого використання приватизовано го об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Подання неправдивих відомостей у документах, необхідних для при ватизації державного, комунального майна або підприємства, означає, що винна особа направляє відповідному адресатові документи певного ха рактеру і змісту. Це можуть бути повністю сфальсифіковані документи, виготовлені винним або іншою особою, а також справжні документи, в які внесені дані, що не відповідають дійсності повністю або частково. Оскільки у диспозиції ст. 235 КК йдеться саме про подання документів, нею не охоплюються їх виготовлення або підроблення, у зв'язку з чим дії винного, на мою думку, за наявності всіх ознак відповідного складу зло чину потребують додаткової кваліфікації за ст. 358 або ст. 366 КК (ре альна сукупність злочинів).

Подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за рахунок яких приватизується державне чи комунальне май но, що поєднується з легалізацією грошових коштів, здобутих злочин ним шляхом, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передба чених ст.ст. 235, 209 КК. У зв'язку з такою кримінально-правовою оцінкою вчиненого звертає на себе увагу п. 9 Програми протидії ле галізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2002 рік, затвердженої постановою КМУ і НБУ від 15 травня 2002 р. № 676. Тут вказується на необхідність здійснити заходи щодо припинен ня зловживань під час приватизації великих промислових підприємств (насамперед паливно-енергетичного комплексу) з метою заволодіння контрольними пакетами акцій зазначених підприємств з використанням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Ч. 2 ст. 27 Закону "Про приватизацію державного майна" і ч. З ст. 23 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлюють, що договори купівлі-продажу майна по винні включати певні зобов'язання покупця, передбачені бізнес-планом, планом приватизації або умовами аукціону, конкурсу чи викупу. Вка зані зобов'язання стосуються таких моментів: 1) здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій; 2) здійснення комплексу заходів щодо збереження техно логічної єдності виробництва та технологічних циклів; 3) збереження та раціонального використання робочих місць; 4) виконання вимог антимо нопольного законодавства; 5) збереження номенклатури та обсягу вироб ництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану; 6) завершення будівництва жилих будинків та утримання об'єктів соціальне-побутово го призначення; 7) виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; 8) вне-

V8* 871

сенпя інвестицій, їх розміру та строків; 9) виконання встановлених мобілізаційних завдань.

Термін дії зазначених зобов'язань, за винятком виконання мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п'ять років. Щодо деяких підприємств (монополістів, ВПК, галузевих науково-дослідних інститутів тощо) строк встановлюється КМУ. В юридичній літературі обґрунтовується висновок про необхідність перегляду приватизаційного законодавства в цій частині, оскільки суб'єкти господарювання зобов'язані дотримуватись вимог антимо нопольного законодавства і вживати заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища постійно, а не лише на протязі певного періоду1. Погоджуючись з наведеною позицією в плані вдосконалення законодавства, водночас зауважу, що при притяг ненні наразі до кримінальної відповідальності за ст. 235 КК треба керуватись чинними термінами виконання зобов'язань щодо використання приватизо ваних об'єктів.

В умовах договору купівлі-продажу щодо внесення інвестицій визна чається порядок внесення таких інвестицій з розподілом за роками та кварталами. Розмір інвестицій зазначається у грошовому виразі неза лежно від форми внесення (п. 132 Державної програми приватизації на 2000—2002 роки).

Включення до договору купівлі-продажу об'єкта приватизації інших зобов'язань покупця допускається лише за згодою сторін. Очевидно, що умисне невиконання включених до договору купівлі-продажу додатко вих зобов'язань мало б розцінюватись за ст. 235 КК як злочин, однак більш уважне ознайомлення з диспозицією даної кримінально-правової норми ставить під сумнів правильність зробленого висновку. Із тексту ст. 235 КК випливає, що законодавець вимоги щодо подальшого викори стання приватизованого об'єкта визнає різновидом умов щодо привати зації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами (а не договором). У зв'язку з цим варто погодитись з висловленою в літе ратурі думкою про те, що невиконання додаткових вимог, включених у договір за згодою покупця, тягне за собою не кримінальну, а цивільну відповідальність2.

Оскільки відповідальність у ст. 235 КК пов'язується із недотриман ням винним обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених не до говором, а нормативно-правовими актами, вважаю, що аналізована кримінально-правова норма не підлягає застосуванню і у тих випадках, коли зміст зобов'язань покупця конкретного об'єкта приватизації не відповідає бізнес-плану, плану приватизації або умовам аукціону, кон курсу чи викупу. До того ж порушення встановленого законодавством порядку приватизації є підставою для визнання договору купівлі-прода жу об'єкта приватизації недійсним.

Об'єкти, на яких у технологічних процесах використовуються от руйні, радіоактивні речовини, бактеріологічні, біологічні, сильнодіючі хімічні засоби, а також об'єкти, що виконують вибухові роботи, прива-

1 Демченко Н.С. Вказана праця. — С. 70-71

2 Преступление и наказание // Бизнес. Бухгалтерия (Спецвыпуск). — 27 августа 2001 г. —
№ 35/1. — С. 45

тизуються на загальних підставах із збереженням державного контролю, крім об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до законодав ства. До умов договорів купівлі-продажу вищеназваних об'єктів прива тизації в обов'язковому порядку включаються зобов'язання покупця що до здійснення ним контролю та вжиття необхідних заходів з метою га рантування захисту громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, по слуг або небезпечних виробництв тощо.

Обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва (крім продажу під розбирання) є: 1) встановлення строку за вершення будівництва об'єкта; 2) заборона продажу об'єкта незаверше ного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію; 3) забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього при родного середовища під час добудови та подальшого введення в експлу атацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань терміни завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням орга ну приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укла дається додатковий договір.

До договору купівлі-продажу контрольного пакета акцій підприємства, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, включа ються зобов'язання покупця, які були визначені умовами конкурсу щодо забезпечення певних показників діяльності підприємства (мінімального розміру доходів, надходжень до бюджетів тощо).

Перераховані вище зобов'язання, які випливають із специфіки об'єкта приватизації, наводяться відповідно у пп. 8, 70 і 129 Державної програми приватизації на 2000—2002 роки і у ст. 19 Закону "Про особ ливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва".

Правилами тендера може передбачатися використання інвестицій за такими напрямками: 1) на поповнення обігових коштів ВАТ, пакет акцій якого пропонується до продажу, або на погашення боргових зо бов'язань, на підвищення ефективності виробництва, розширення ринків збуту, на заходи з екологічної санації підприємства та його тери торії, для технічного переозброєння та модернізації існуючого вироб ництва, на соціальні потреби підприємства; 2) на збереження протягом шести місяців робочих місць (п. 27 Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів, затверджений наказом ФДМУ від 5 жовтня 2001 р. № 2081).

Згідно зі ст. 13 Закону "Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" термін оплати вартості акцій не повинен перевищувати тридцяти днів від дня укладення договору купівлі-продажу.

Якщо згідно з умовами договору купівлі-продажу передбачені зо бов'язання покупця щодо майбутніх інвестицій, покупець може пере продати відповідний пакет акцій тільки за умови, що всі його інвес тиційні зобов'язання переходять до наступного власника пакета акцій.

Покупець пакета акцій ВАТ шахти за конкурсом зобов'язаний вико-

28+V, 3—І08

 

нати вимоги Гірничого закону України, умови конкурсу, передбачені техніко-економічним обґрунтуванням післяприватизаційного розвитку ВАТ, а також здійснити виконання певних заходів у господарській, еко номічній та соціальній сферах діяльності підприємства. Перелік таких заходів міститься у п. 12 Типового договору купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства шахти (розрізу) за конкурсом, затвердженого наказом ФДМУ від 29 березня 2002 р. № 573.

На покупця можуть покладатись зобов'язання щодо збереження про тягом визначеного періоду профілю діяльності приватизованого об'єкта. Наприклад, відповідно до ст. 18 Закону "Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі" у разі приватизації підприємств харчової промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину, а та кож сервісних, будівельних та інших несільськогосподарських підприємств та організацій АПК, які виконують роботи і надають послу ги сільськогосподарським товаровиробникам, підприємствам рибного та лісового господарства, передбачається збереження їх виробничої спеціалізації протягом не менше десяти років.

Порушення вказаних вище та інших подібних зобов'язань, які покла даються на покупців державного чи комунального майна та осіб, які придбавають об'єкти приватизації протягом терміну дії цих зобов'язань, потрібно визнавати недотриманням вимог щодо подальшого використан ня приватизованого об'єкта та інших умов щодо приватизації, встанов лених законами та іншими нормативно-правовими актами України, і кваліфікувати за ст. 235 КК. Зокрема, аналізований склад злочину ут ворюють такі діяння: порушення визначених договором купівлі-прода жу строків, форми і розмірів внесення інвестицій; порушення терміну сплати за об'єкт приватизації, придбаний шляхом викупу на аукціоні або за конкурсом; недотримання зобов'язання щодо збереження профілю діяльності приватизованого об'єкта або кількості робочих місць; зміна номенклатури та обсягу виробництва продукції; подальший продаж акцій, придбаних на відкритих торгах, юридичній особі (групі юридич них осіб), яка надавала послуги з підготовки та проведення цих торгів; порушення порядку подальшого відчуження приватизованого об'єкта без збереження для нового власника зобов'язань, визначених умовами конкурсу, аукціону або викупу.

З точки зору неналежного внесення інвестиції як одного з різновидів кримінальне караного недотримання обов'язкових умов щодо привати зації, викликає інтерес справа, розглянута у 1998 р. Вищим арбітраж ним судом України. Компанія, визнана переможцем некомерційного конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Запорізький завод феросплавів", запропонувала 71 % інвестицій у вигляді надання товарного кредиту на поставку електроенергії, електродної маси і стружки. Визнаючи недійсним протокол конкурсної комісії про визначення остаточним пе реможцем конкурсу цієї компанії, ВАС України у своїй постанові вка зав, що, оскільки товарний кредит є по суті договором купівлі-продажу з відстрочкою кінцевого розрахунку за поставлений товар під проценти, надання товарного кредиту не може вважатись інвестицією1.

1Демченко Н.С. Вказана праця. — С. 69-70 874

Видається, що злочинним недотриманням обов'язкових умов щодо приватизації варто визнавати таке зловживання» описане в літературі: проведення заліку орендної плати у рахунок придбаного у власність майна, що супроводжується переоформленням договорів оренди "заднім числом"1.

Як справедливо зауважує П.П.Андрушко, для притягнення до відповідальності за ст. 235 КК треба встановити, що у особи була об'єктивна можливість виконати передбачені договором зобов'язання. При невиконанні зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин (непе реборна сила) кримінальна відповідальність виключається2. На мою думку, висновок про відсутність аналізованого складу злочину треба ро бити і в тому разі, коли покупець об'єкта приватизації бере на себе зо бов'язання, реально виконати які він не спроможний з інших (крім не переборної сили) об'єктивних причин. Скажімо, підвищення конкурент-носпроможності продукції, що випускається, залежить не лише від зу силь товаровиробника, а й від ринкової кон'юнктури.

Правомірною поведінкою, яка виключає застосування ст. 235 КК, є використання покупцями об'єктів незавершеного будівництва — грома дянами України та юридичними особами, зареєстрованими на території України, наданого їм права на розстрочку платежу за об'єкт привати зації на строк, встановлений ст. 20 Закону "Про особливості привати зації об'єктів незавершеного будівництва".

Злочин, передбачений ст. 235 КК, належить до формальних складів і визнається закінченим з моменту: 1) подання відповідних перекручених документів належним адресатам — органу приватизації, тендерній комісії, комісії з приватизації об'єкта тощо; 2) фактичного невиконання встановле них нормативно-правовими актами умов щодо приватизації майна.

На кваліфікацію злочину як закінченого діяння не впливає та обста вина, був чи ні договір купівлі-продажу приватизованого об'єкта розірваний у судовому порядку у зв'язку з невиконанням покупцем по кладених на нього зобов'язань, а також був чи ні об'єкт приватизації ре-приватизований, тобто повернений у державну або комунальну власність. Порядок повернення у державну власність об'єктів привати зації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-про дажу таких об'єктів затверджений постановою КМУ від 18 січня 2001 р. № 32, а наказом ФДМУ від 14 листопада 2001 р. № 2107 затверджено Порядок проведення звіряння результатів інвентаризації об'єкта, що по вертається за рішенням суду в державну власність, з даними інвентари зації, отриманими під час її проведення в період підготовки об'єкта до приватизації, та затвердження його результатів.

Притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 235 КК не ви ключає застосування інших санкцій за повне або часткове невиконання умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. Відповідно до ч. 5 ст. 29 Закону "Про приватизацію державного майна" у разі порушення

1 Багінський В.З. Особливості методики розслідування злочинів у сфері приватизації // Еко 
номічні злочини: попередження і боротьба з ними. Міжвідомчий науковий збірник. Том 25 / За ред.
А.І.Комарової, М.О.Потебенька, В.П.Пустовойтенка та ін. — К., 2001. — С. 630

2 Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка — К.:
А.С.К., 2002. — С. 520

встановлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвес тицій у встановленому обсязі покупцями сплачується пеня у розмірі ОД % вартості невнесених інвестицій за кожний день прострочення. У разі розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням умов щодо внесення інвестицій внесені частково інвестиції не повертаються, а в разі невнесення інвестицій на день подачі позову про розірвання дого вору покупець сплачує штраф у розмірі 10 % загального обсягу інвес тицій. У разі недотримання покупцем зобов'язань щодо збереження про тягом визначеного періоду профілю діяльності приватизованого об'єкта покупець сплачує штраф у розмірі 10 % вартості придбаного майна. Штрафи стягуються з винних осіб за рішенням суду і перераховуються до державного бюджету. Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" при недотри манні покупцем зобов'язань щодо збереження протягом визначеного терміну кількості робочих місць (за винятком їх скорочення, пов'язано го із санацією та реструктуризацією підприємства) сплачується штраф у розмірі 12-кратної суми середньої заробітної плати кожного звільненого працівника. Кошти від штрафних санкцій перераховуються на рахунок служби зайнятості за місцезнаходженням приватизованого об'єкта.

Ознаки суб'єкта та суб'єктивної сторони злочину, що розглядається, в цілому збігаються з відповідними характеристиками злочину, описа ного у ст. 233 КК. Варто однак уточнити, що у даному разі з числа ви конавців виключаються працівники органів приватизації. Натомість за ст. 235 КК до відповідальності можуть притягуватись службові особи підприємств, створених на базі приватизованого майна.

Порядок надання державними органами приватизації згоди на по дальше відчуження об'єктів, придбаних покупцями державного майна за договорами купівлі-продажу, затверджено наказом ФДМУ від ЗО бе резня 2001 р. № 500. Відчуження майна (акцій) за договорами купівлі-продажу, обтяженими відповідними зобов'язаннями, можливе лише за згодою органу приватизації. Дана згода надається шляхом накладання на договір подальшого відчуження поряд підписами сторін відповідної резолюції за підписом керівника органу приватизації або його заступни ка, завіреним печаткою.

Оскільки передбачені договором купівлі-продажу приватизованого об'єкта зобов'язання протягом терміну їх дії зберігають свою силу для осіб, які придбавають об'єкт у порядку його подальшого відчуження (ч. 2 ст. 27 Закону "Про приватизацію державного майна", ч. З ст. 22 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", п. 130 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки), суб'єктом аналізованого злочину в частині недотримання обов'яз кових умов щодо приватизації, встановлених законодавством, потрібно визнавати не лише власників приватизованих об'єктів і службових осіб приватизованих підприємств, а й тих осіб, які придбали у них раніше приватизоване державне чи комунальне майно.

Претендентом на придбання пакета акцій, придбаного на відкритих торгах, при його подальшому продажу не може бути юридична особа (група юридичних осіб), яка надавала послуги з підготовки та проведен-

ня цих торгів. Вважаю, що порушення даної вимоги не може кваліфіку ватись за ст. 233 КК як вчинення приватизації неправомочною особою, оскільки перехід права власності на об'єкт приватизації за договором по дальшого відчуження вже не є власне приватизацією. З цих самих міркувань аналізоване діяння не може розглядатись як використання підроблених приватизаційних документів (ст. 233 КК) або подання не правдивих відомостей у документах, необхідних для приватизації (ст. 235 КК). Проте у ситуації, що розглядається, не виключається інкримінування ст. 235 КК — за умови, що претендент, до якого з по рушенням встановленого порядку перейшло право власності на об'єкт приватизації та невиконані зобов'язання, умисно не виконує останні.

висновки

Проведене дослідження дозволяє дійти висновку про те, що законо давче забезпечення протидії злочинам у сфері господарської діяльності, на жаль, далеке від досконалості. Практично по кожному складу злочи ну, проаналізованому у книзі, в юридичній літературі спостерігається спектр думок, позицій, тлумачень, що свідчить про невичерпний по тенціал для наукової діяльності, однак не може негативним чином не відбиватись на практиці застосування кримінального закону.

До слабких місць розділу VII Особливої частини КК України є підста ви відносити: складність, нечіткість і непродуманість ряду законодавчих формулювань ознак складів злочинів; нерозробленість понятійного апа рату (при тому, що терміни, зміст яких розкривається у регулюючому законодавстві, у контексті КК можуть мати дещо інший, специфічний зміст); надмірність бланкетності при конструюванні кримінально-право-вих норм про відповідальність за господарські злочини; довільність па раметрів показників, які характеризують суспільне небезпечні наслідки або предмети злочинних посягань; неузгодженість кримінальне-право вих формулювань з положеннями базового законодавства, що регулює господарську діяльність. Та обставина, що розділ КК, присвячений зло чинам у сфері господарської діяльності, буквально "рясніє" термінами, запозиченими із регулюючого законодавства, неминуче ускладнює про цес кримінально-правової кваліфікації, означає, що в цій частині КК 2001 р. став порівняно з попереднім КК ще більш складним для за своєння і застосування, у тому числі для