Фальсифікація засобів вимірювання

У ст. 226 КК встановлено кримінальну відповідальність за виготовлен ня, перероблення з метою використання чи збуту, а також за збут фаль сифікованих вимірювальних приладів чи інструментів. У КК 1960 р. ок рема норма, присвячена фальсифікації засобів вимірювання, була відсут ня, а тому випадки порушення правил виробництва, ремонту, продажу та прокату засобів вимірювальної техніки та порушення правил їх застосу вання могли розцінюватись як адміністративні проступки (ст.ст. 171, 172 КАП). З моменту набрання чинності новим КК вказані діяння тяг нуть за собою адміністративну відповідальність за умови, що у скоєному не вбачається ознак аналізованого складу злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України від 11 лютого 1998 р. "Про метрологію та метрологічну діяльність" (далі у цьому параграфі — За кон від 11 лютого 1998 р.) державна метрологічна система забезпечує єдність вимірювань в державі і спрямована на: 1) реалізацію єдиної технічної політики в галузі метрології; 2) захист громадян і національ ної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань; 3) економію всіх видів матеріальних ресурсів; 4) підвищення рівня фун даментальних досліджень і наукових розробок; 5) забезпечення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції; 6) створення науково-технічних, нормативних та організаційних основ забезпечення єдності вимірювань в державі. Особи, винні в порушенні законодавства про ме трологію та метрологічну діяльність, можуть притягуватися до дис циплінарної, цивільної, адміністративної або кримінальної відповідаль ності (ст. 41 Закону від 11 лютого 1998 p.).

Взагалі метрологія — це наука про вимірювання, яка включає як те оретичні, так і практичні аспекти вимірювань у всіх галузях науки і техніки, а вимірюванням визнається відображення фізичних величин їхніми значеннями за допомогою експерименту та обчислень із застосу ванням спеціальних технічних засобів. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону від 11 лютого 1998 р. до державного метрологічного нагляду належать: 1) державний метрологічний нагляд за забезпеченням єдності вимірю вань; 2) державний метрологічний нагляд за кількістю фасованого това ру в упаковках. Інструкцію про порядок здійснення державного метро логічного нагляду за забезпеченням єдності вимірювань затверджено на-

казом Державного комітету стандартизації, метрологи* та сертифікації України (далі у цій главі книги — Держстандарт України) від 17 трав ня 2000 р. № 315.

В юридичній літературі зазначається, що однією з обов'язкових умов забезпечення ефективності виробництва, сприяння економічному про гресу, проведенню наукових досліджень по створенню нових видів про дукції, розробки та випуску високоякісної продукції є точні й об'єктивні вимірювання1.

Ст. 226 КК 2001 р. має історичні аналоги. Так, ст. 363 Кримінально го уложення Росії 1903 р. встановлювала покарання у вигляді арешту на строк до трьох місяців або грошової пені не більше 300 рублів для про мисловців і торговців, які зберігали з метою продажу або використовува ли у торгівлі чи у своєму промислі ваги і міри, по-перше, невірні, по-дру ге, заборонені для використання у торгівлі взагалі або для здійснювано го різновиду торгівлі, по-третє, без встановленого клейма. М.С.Таганцев, пояснюючи доречність запровадження кримінальної відповідальності за правопорушення, пов'язані з вагами і мірами, виходив з необхідності за безпечити виконання положень регулюючого законодавства, згідно з яки ми ваги і міри у торгівлі мали виготовлятись за єдиними казенними зраз ками і підлягати клеймуванню. В свою чергу єдність і правильність сис теми вимірювання і зважування була покликана полегшувати торго вельні зносини і попереджувати можливий обман у торгівлі2.

Норми, подібні ст. 226 КК України, зустрічаються і в сучасному за рубіжному кримінальному законодавстві. Наприклад, ст. 248 КК Швей царії передбачає покарання у вигляді каторжної тюрми на строк до п'яти років або тюремного ув'язнення для того, хто, діючи з метою об ману у торгівлі та обороті: 1) в мірах, вагах, приладах для зважування чи інших інструментах, призначених для вимірювання, встановлює мірні позначення або фальсифікує наявні мірні позначення; 2) змінює що-небудь у вивірених мірах, вагах, приладах для зважування або інших інструментах, призначених для вимірювання; 3) використовує підроблені або фальсифіковані міри, ваги, прилади для зважування або інші інструменти, призначені для вимірювання. За ст. 283 КК Іспанії тюремним ув'язненням на строк від шести місяців до одного року і штрафом на суму від шести до вісімнадцяти місячних заробітних плат карається той, хто на шкоду споживачам стягує плату за товари або по слуги, ціна чи вартість яких вимірюється автоматичними апаратами, шляхом їх перекручення або маніпулювання ними. Для порушення кримінального провадження у такому випадку вимагається заява по терпілого або його законних представників. Ст. 218 КК Нідерландів виз нає злочином дії особи, яка ставить неправдиві знаки калібрування на предмети, що підлягають перевірці вимірювальними приладами, або яка фальсифікує справжні знаки калібрування з метою використання цих предметів як винною особою, так і іншими особами. А ст. 221 КК перед бачає відповідальність для того, хто знімає знак браку, проставлений на

1 Хозяйственное право: Учебник / В.К.Мамутов, Г.Л.Знаменский, В.В.Хахулин и др.; под ред.
Мамутова В.К. — К.: Юринком Интер, 2002. — С. 599

2 Таганцев Н.С. Уголовное уложение от 22 марта 1903 г. — СПб, 1904. — С. 483

предмети, що підлягають перевірці вимірювальними приладами, з ме тою використання таких предметів як нібито незабракованих.

Суспільна небезпека злочину, передбаченого ст. 226 КК України, поля гає у посяганні на нормальне функціонування державної метрологічної системи, створенні передумов для заподіяння шкоди споживачам та прий няття помилкових наукових, технічних, управлінських чи інших рішень, здатних викликати різноманітні шкідливі наслідки. Натомість належний метрологічний контроль і нагляд сприяють поліпшенню якості продукції, підвищенню ефективності виробництва, раціональному використанню ма теріальних цінностей та енергетичних ресурсів. Наприклад, впроваджен ня еталону одиниці електричної напруги дозволило вирішити питання безпечної експлуатації побутових електроприладів і промислового облад нання, а введення в дію у 2002 р. державного еталона одиниці електрич ної потужності дасть змогу підтримувати оптимальні режими при вироб ництві, транспортуванні та використанні електроенергії, що у свою чергу забезпечить значну економію коштів і паливних ресурсів1.

Визначаючи об'єкт аналізованого злочину, слід мати на увазі, що згідно зі ст. 16 Закону від 11 лютого 1998 р. державний метрологічний нагляд поширюється на вимірювання, результати яких використовують ся під час: 1) робіт по забезпеченню охорони здоров'я; 2) робіт по забез печенню захисту життя та здоров'я громадян; 3) контролю якості і без пеки продуктів харчування; 4) контролю стану навколишнього природ ного середовища; 5) контролю безпеки умов праці; 6) геодезичних і гідрометеорологічних робіт; 7) торговельно-комерційних операцій і роз рахунків між покупцем (споживачем) і продавцем (постачальником, ви робником, виконавцем), у тому числі у сферах побутових і комунальних послуг, послуг електро- та поштового зв'язку; 8) податкових, банківських і митних операцій; 9) обліку енергетичних і матеріальних ресурсів (електричної і теплової енергії, газу, води, нафтопродуктів то що), за винятком внутрішнього обліку, який ведеться підприємствами, організаціями та громадянами — суб'єктами підприємницької діяль ності; 10) робіт, що виконуються за дорученням органів прокуратури та правосуддя; 11) обов'язкової сертифікації продукції; 12) реєстрації національних і міжнародних спортивних рекордів.

При цьому у тексті ст. 226 КК не зроблено жодних застережень щодо сфери застосування засобів вимірювання — предмета злочину, у зв'язку з чим дана кримінально-правова норма підлягає застосуванню у разі фальсифікації та збуту будь-яких вимірювальних приладів та інстру ментів, які підпадають під дію державного метрологічного нагляду.

Безпосереднім об'єктом злочину, що розглядається, треба визнати нормальне, правомірне функціонування державної метрологічної систе ми в частині встановленого порядку виготовлення та обігу засобів вимірювання. Як вже зазначалось, вказаний порядок покликаний забез печити, зокрема, захист прав і законних інтересів споживачів і в ціло му національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань. До того ж, одним з напрямків прикладної метрології на су часному етапі є сертифікація товарів і послуг, призначених для задово-

1Табаченко О. Метрологія, як музика — вічна... // Урядовий кур'єр. — 18 липня 2002 р. — № 129 814

лення потреб споживачів. Саме ця обставина визначила місцезнаходжен ня у книзі параграфа, в якому дається кримінально-правова характери стика фальсифікації засобів вимірювання. В плані вдосконалення зако нодавства вважаю за доцільне розмістити статтю про відповідальність за виготовлення, перероблення і збут фальсифікованих вимірювальних приладів та інструментів у розділі XV Особливої частини КК України (назва розділу — "Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян").

Предметом злочину, передбаченого ст. 226 КК, законодавець називає фальсифіковані засоби вимірювання — вимірювальні прилади та інстру менти. Ст. 1 Закону від 11 лютого 1998 р. містить визначення засобу вимірювальної техніки, розуміючи під ним технічний засіб, який застосо вується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики.

Засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватись, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації. Засоби вимірювальної техніки, на які по ширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовува ти, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію. Відповідно до ст. 20 Закону від 18 лютого 1998 р. повірці та кож підлягають: 1) робочі еталони, що є власністю метрологічних центрів та територіальних органів Держстандарту України; 2) вихідні еталони, що є власністю підприємств і організацій; 3) засоби вимірюваль ної техніки, що застосовуються під час державних випробувань, держав ної метрологічної атестації та повірки засобів вимірювальної техніки.

Повіркою визнається встановлення придатності засобів вимірюваль ної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їхніх метрологічних ха рактеристик. Порядок складання переліків засобів вимірювальної техніки, які перебувають в експлуатації і підлягають повірці, затверд жено наказом Держстандарту України від 2 жовтня 1998 р. № 770.

Засоби вимірювальної техніки, на які не поширюється державний ме трологічний нагляд, дозволяється випускати з виробництва лише за умови, якщо вони пройшли калібрування або метрологічну атестацію.

Порушення умов і правил проведення повірки і калібрування засобів вимірювальної техніки визнається адміністративним проступком (ст. 171 КАП).

Порядок встановлення приналежності технічних засобів до засобів вимірювальної техніки затверджено наказом Держстандарту України від 12 травня 1999 р. № 217. Вказаний Порядок спрямований на врегулю вання тих спірних питань щодо приналежності технічних засобів до за собів вимірювальної техніки, які можуть виникати між: 1) підприємствами (їх об'єднаннями), установами й організаціями неза лежно від форм власності та виду діяльності, що діють на території Ук раїни, громадянами — суб'єктами підприємницької діяльності у процесі розроблення, виготовлення, продажу, видавання напрокат і експлуатації технічних засобів, а також під час ввезення цих засобів на територію України; 2) підприємствами та організаціями й державними науковими

метрологічними центрами та територіальними органами Держстандарту України під час проведення державного метрологічного контролю і на гляду. Приналежність технічних засобів до засобів вимірювальної техніки встановлюють метрологічні центри та територіальні органи за результатами експертизи технічної документації на ці технічні засоби. Типове положення про метрологічні служби центральних органів вико навчої влади, підприємств і організацій затверджено наказом Держстан дарту України від 12 лютого 2002 р. № 89, а Порядок оформлення та ви дачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затверджено му типу та свідоцтв про визнання затвердженого типу засобів вимірю вальної техніки — наказом Держстандарту України від 19 лютого 2002 р. № 100. Під типом засобу вимірювальної техніки мається на увазі сукупність засобів вимірювальної техніки одного і того ж призначення, які мають один і той же принцип дії, однакову конструкцію та виготов лені за однією і тією ж технічною документацією.

Засоби вимірювальної техніки, які використовуються продавцями на ринку, повинні бути у справному стані, мати повірочне тавро тери торіального органу Держстандарту України та проходити періодичну повірку у встановленому порядку (п. 22 Правил торгівлі на ринках, за тверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Держстандарту Ук раїни від 26 лютого 2002 р. № 57/188/84/105). Така ж вимога містить ся у п. 9 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговель ного обслуговування населення, затверджених постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 108 із змінами, та у пп. 1.8 п. 1 Правил роботи за кладів (підприємств) громадського харчування, затверджених наказом Мінекономіки України від 24 липня 2002 р. № 219.

Наказом Держстандарту України від 24 грудня 2001 р. № 633 затвер джено Правила користування засобами вимірювальної техніки у сфері торгівлі, громадського харчування та надання послуг, а наказом Дер жавного комітету зв'язку та інформатизації України від 16 червня 1999 р. № 111 — Правила застосування та утримання засобів вимірю вань маси у філіалах Українського державного підприємства поштового зв'язку (УДППЗ) "Укрпошта" та їхніх структурних підрозділах.

В залежності від того, які конкретні фізичні величини вимірюються (довжина, площа, кут, маса, об'єм, швидкість, сила, твердість, вібрація, температура, випромінювання тощо), застосуванню підлягають різно манітні засоби вимірювання. За принципом дії вони поділяються на зга дані у диспозиції ч. 1 ст. 226 КК вимірювальні прилади та вимірювальні інструменти. Вимірювальні прилади — це такі засоби вимірювання, в основу роботи яких покладено дію механізмів або інших технічних при строїв, з яких складається той чи інший засіб вимірювання. До вимірю вальних приладів належать, наприклад, ваги (у тому числі електронні, механічні безгирні та лабораторні), ваговимірювальні комплекси, елект ролічильники, нівеліри, вимірювальні інформаційні системи, пально-роздавальні колонки для відпуску бензину, дизельного пального чи гасу на АЗС та скрапленого газу, маслороздавальні колонки, резервуари,

рівнеміри, лічильники нафтопродуктів і скрапленого газу, дозатори рідин машин, ліній розливу тощо, призначені для фасування рідин, ва гові дозатори дискретної дії, торговельні автомати.

Вимірювальні інструменти призначені для проведення вимірювань вручну (гирі, мірні скляні стакани, мензурки, кухлі, лінійки, метри, у тому числі брускові дерев'яні, металеві вимірювальні рулетки тощо).

Засоби вимірювальної техніки незалежно від країни-виробника допуска ються до застосування у торговельній діяльності тільки після їх повірки чи державної метрологічної атестації у встановленому порядку. Позитивні ре зультати повірки засобів вимірювальної техніки засвідчуються відбитком повірочного тавра та (або) свідоцтвом про повірку відповідно до норматив них документів на методики повірки на конкретний тип засобу вимірюваль ної техніки. Відбиток повірочного тавра наноситься на засоби вимірюваль ної техніки та (або) у відповідному розділі експлуатаційної документації. У випадку, коли доступ до вимірювального механізму засобу вимірювальної техніки підлягає пломбуванню, відбиток повірочного тавра ставиться на пломбу (п. 2.9, п. 2.10 Правил користування засобами вимірювальної техніки у сфері торгівлі, громадського харчування та надання послуг).

Предметом злочину, описаного у ст. 226 КК, є лише фальсифіковані (бай дуже — виготовлені законно чи ні) засоби вимірювання, тобто такі засоби, які не дозволяють здійснити точні вимірювання відповідних фізичних ве личин і використання яких спотворює результати вимірювання. Незаконне виготовлення нефальсифікованих засобів вимірювальної техніки, метро логічні характеристики яких є належними, диспозицією аналізованої кримінально-правової норми не охоплюється, однак може розцінюватись як адміністративний проступок. Ст. 171 КАП передбачає накладення на поса дових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян-підприємців штрафу у розмірі від трьох до тридцяти неоподат ковуваних мінімумів доходів громадян за: 1) випуск з виробництва засобів вимірювальної техніки, що не пройшли державних приймальних або кон трольних випробувань, повірки, калібрування або метрологічної атестації; 2) випуск з ремонту та у продаж і видачу напрокат засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд і які не пройшли повірки або державної метрологічної атестації; 3) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення територіальних органів Держстандарту Ук раїни про діяльність з виробництва, ремонту, продажу, прокату та застосу вання засобів вимірювальної техніки; 4) неподання або несвоєчасне подан ня до цих органів на погодження переліків засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та підлягають повірці.

Вважаю, що підхід до побутових засобів вимірювальної техніки з погля ду відповідальності за ст. 226 КК має бути диференційованим. До побутових належать засоби вимірювальної техніки, що призначені для застосовування тільки в побутовій (невиробничій) сфері — відповідно до галузі їхнього за стосування, яка наведена в технічних умовах, що поширюються на ці засо би, та (або) в експлуатаційній документації. Порядок встановлення прина лежності засобів вимірювальної техніки до таких, що призначені для засто сування в побуті, затверджено наказом Держстандарту України від 12 трав ня 1999 р. № 219. Ті побутові засоби вимірювання, які не підлягають дер-

жавним приймальним і контрольним випробуванням і на які не поши рюється державний метрологічний нагляд, предметом аналізованого злочи ну не визнаються. Однак ті побутові засоби, які серійно виробляються в Ук раїні або ввозяться на її територію партіями, підлягають державним випро буванням і на які поширюється державний метрологічний нагляд, очевидно, повинні відноситись до предмета злочину, передбаченого ст. 226 КК.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з трьох дій, вка заних у диспозиції ч. 1 ст. 226 КК альтернативно: 1) виготовлення фаль сифікованих вимірювальних приладів чи інструментів; 2) перероблення засобів вимірювання; 3) збут фальсифікованих засобів вимірювання. З мо менту вчинення будь-якої з названих дій злочин буде вважатись закінче ним (формальний склад). Заподіяння суспільне небезпечних наслідків внаслідок використання фальсифікованих засобів вимірювання потребує самостійної кримінально-правової оцінки, наприклад, за ст. 190 ("Шах райство"), ст. 192 ("Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зло вживання довірою'*) або ст. 225 КК ("Обман покупців'та замовників").

Виготовлення фальсифікованих вимірювальних приладів чи інстру ментів — це створення таких предметів будь-яким способом (промисло вий, кустарний тощо). Не впливаючи на кваліфікацію за ст. 226 КК, спосіб може враховуватись при призначенні покарання як показник сту пеня тяжкості вчиненого злочину.

Під переробленням треба розуміти будь-які дії, вчинювані щодо за собів вимірювання, які призводять до спотворення їхніх характеристик і параметрів, тобто до фальсифікації справжніх або вже раніше фаль сифікованих вимірювальних приладів та інструментів (наприклад, заміна вузлів, деталей, механізмів або технічних пристроїв на вимірю вальному приладі, його інша модернізація чи ремонт, внесення змін до конструкції засобу вимірювання, скажімо, спеціально зроблена у гирі порожнина наповнюється більш легкою порівняно з металом речовиною або здійснюється потовщення стінок чи дна мензурки тощо).

Згідно з пп. 4.1.18 п. 4.1 Правил користування засобами вимірюваль ної техніки у сфері торгівлі, громадського харчування та надання по слуг, гирі, що застосовуються при зважуванні, повинні мати повірочне тавро. Поверхня гирі повинна бути очищена від бруду, не мати ме ханічних пошкоджень та слідів корозії. Забороняється навішувати або наклеювати на гирі побічні предмети та наносити надписи.

Збут означає сплатне або безоплатне відчуження фальсифікованих за собів вимірювання незалежно від способу — дарування, продаж, обмін, передача у борг або у рахунок погашення боргу та ін.

Суб'єкт злочину є загальним — це фізична осудна особа, якій виповни лось 16 років. За ст. 226 КК можуть відповідати (за наявності всіх ознак складу злочину), зокрема, працівники тих підприємств, установ, ор ганізацій та громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, що вироб ляють засоби вимірювальної техніки, а також ремонтують для сторонніх суб'єктів підприємницької діяльності, продають і видають напрокат засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний на гляд. Порядок обліку зазначених підприємств і підприємців затверджено наказом Держстандарту України від 12 травня 1999 р. № 220.

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом; обов'язковою суб'єктивною ознакою виготовлення та перероблення фальсифікованих засобів вимірювання є мета їх використання (винним чи іншими особами) або збуту, а тому відсутність зазначеної мети ви ключає кваліфікацію за ст. 226 КК.

Кваліфікуючою ознакою злочину згідно з ч. 2 ст. 226 КК є вчинення його особою, засудженою за цією статтею. Спеціальний рецидив інкримінується винній особі за умови, що судимість з неї не знято і не погашено у встановленому законом порядку (ст.ст. 89-91 КК).