Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

ДОНЕЦЬКИЙ КОЛЕДЖ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ Директор коледжу ___________ І.О. Дороніна «____»__________ 2012 р.

 

Вступ до спеціальності

Лекції першого модуля
навчальної дисциплін

підготовки молодшого спеціаліста

напряму 030508 «Фінанси і кредит»

спеціальності 5.03050801 «Фінанси і кредит»

 

Донецьк, 2014

ЗМІСТ

 

Тема 1. Університетська освіта в контексті Болонського процесу.
Тема 2. Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців з вищою освітою.
Тема 3. Організація навчального процесу в університеті.
Тема 4. Фахова підготовка у вищому навчальному закладі: вступ до спеціальності.

 

 

Викладач Т.О. Пєшко

ТЕМА 1. УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА В КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

 

Болонська система

Входження України у світову співдружність передбачає перехід на якісно нові стандарти у всіх сферах життєдіяльності, у тому числі й системі освіти. Саме із цією метою рішенням колегії Міністерства освіти і науки від 24 квітня 2003 року був початий педагогічний експеримент із метою впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Суть запропонованого експерименту полягає у впровадженні нових педагогічних технологій, посилення ролі самостійної роботи й усунення можливих перешкод для міграції студентів. А метою є підвищення конкурентоспроможності європейської освіти.

Так як автори спеціального дослідження Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР) констатували, те що рівень освіти в Європі поступається освіті в Азії й Америці.

Процес зміни чогось старого на щось нове має як позитивні, так і негативні наслідки.

На сьогоднішній день наші студенти зберігають конкурентоспроможність на ринку праці. За рахунок чого ж нам це вдається? Найчастіше завдяки викладацьким кадрам, підготовленим ще радянською системою освіти, по праву передовою на той час. Педагоги "старої школи" прагнуть наситити студента різною інформацією, що забезпечує широкий кругозір, об'ємне сприйняття світу. Але відбувається це тільки лише по інерції. З кожним роком грамотних фахівців стає все менше й менше. Останнім часом, у нашій країні, спостерігається якийсь "відкіт" в області соціально-гуманітарного освіти. І перехід на Болонську систему освіти є лише новим його етапом.

Відсутність гарної матеріальної бази й нових технологій компенсується, поки, гарною базою знань у різних областях. Отут важливо визначитися з тим, якого результату ми бажаємо досягти. Навіщо Болонський процес Європі - зрозуміло, не зрозуміло, навіщо це потрібно нам.

Стає зрозумілим, за рахунок чого Європа планує поліпшити якість освіти й збільшити кількість високопрофесійних кадрів. Це явище широко поширене на просторах розваленого союзу, і називається "Витік мізків". Безліч талановитих фахівців знайшли застосування своїм знанням за кордоном. Цей факт лише підтверджує визнання якості радянської системи освіти.

По-новому, відповідальність за якість навчання в більшій мері перекладається на самих студентів. Успішність їх багато в чому залежить від свідомості й інтуїції. Студент сам розпоряджається своїм часом і самостійно приймає рішення стосовно його освіти. Отут необхідно регламентувати ступінь відповідальності. Безліч гуманітарних предметів, переведено на тестову систему оцінювання. Дуже складно тренувати ораторські здібності за допомогою тестів, і все-таки для багатьох це стало реальністю.

І ще, можливість вільного пересування студентів, обмін досвідом, розширення кругозору та інші принадності. А так само міграція фахівців. Це нова можливість для студентів не грає на користь нашої держави. Забезпечити своїх висококласних фахівців високою зарплатою країна зуміє ще не швидко. Тобто, залучити, використовуючи матеріальні переваги в наших реаліях, не вийде.

Глобалізація стирає межі між країнами, висуває на перший план економічний розвиток, слідом за яким повільно кульгає соціальне. Освіта тепер розглядається не як спосіб розвитку особистості, а як один з факторів виробництва, від якого залежить продуктивність, а також на можливість створення конкуренції, залучення капіталів, на розвиток і створення робочих місць. Зменшуючи частку присутності держави, вводяться ринкові механізми й цінності, з явною перевагою ринковим економічним цілям при підготовці кадрів. Освіта стало продуктом, який можна купити. Основна проблема полягає в появі невидимого бар'єра, що розмежовує тих, хто може одержати освіту й тих, кому вона перестала бути доступною з ряду причин. Тепер твоє майбутнє залежить не від твоїх знань і прагнень, а від того, хто твої батьки. Все йде до того, що розрив між соціальними верствами населення поглиблюється. Суспільство розпадається на касти. Так не далеко й до середньовіччя. Освіта стала розкішшю для багатьох людей. Немає грошей - бери лопату! Такий девіз лібералізованої освіти.

 

Болонський процес – структурна реформа вищої освіти на європейському просторі

 

Процес об'єднання Європи, його поширення на схід і на прибалтійські країни супроводжується формуванням спільного освітнього і наукового простору та розробкою єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері в масштабах усього континенту. Цей процес дістав назву Болонського від назви університету в італійському місті Болонья, де були започатковані такі ініціативи.

Розглянемо головні принципи Болонського процесу та відповідність вищої освіти України його вимогам з огляду на перспективу інтеграції нашої системи в європейський освітній і науковий простір.

Напрямки структурного реформування вищої освіти України з огляду на Болонський процес

Враховуючи незворотність Болонського процесу, ми маємо усвідомлювати, що для нашої системи вищої освіти він є дуже непростим. Нам важче, ніж будь-якій іншій країні, яка не має таких глибинних традицій у галузі фундаментальної природничої й інженерної освіти, приєднатися до багатьох загальноєвропейських рішень, нівелюючи власні багатовікові наробки у цій галузі. Якраз наша вища освіта, лише в інженерії, виховала винахідника вертольотів Ігоря Сікорського, відкривачів космосу Сергія Корольова і Володимира Челомея, конструктора неперевершених авіаційних двигунів Архипа Люльку, фундатора твердотільної електроніки Бенціона Вула, вона дала світові п'єзодвигун і високошвидкісний транспорт на магнітній подушці. І цей перелік можна довго продовжувати.

Тому нові виклики ми повинні прийняти не тільки переносячи на наше підґрунтя досвід інших держав, але й пропонуючи європейському співтовариству свої доробки, досягнення, пропозиції, своє бачення проблем. Тобто потрібно досягти гармонійного поєднання європейських нововведень і кращих вітчизняних традицій. Але ми повинні відверто визнати, що за останні роки у сфері вищої освіти України, особливо технічної, накопичилися складні проблеми, вирішення яких залишається на порядку денному, навіть незважаючи на наявність чи відсутність таких факторів, як Болонський процес.

Шкала оцінювання ECTS

 

Результати екзаменів і заліків зазвичай виражаються в оцінках. Однак у Європі співіснують багато різних систем оцінювання. До того ж питання перезарахування оцінок було однією з найсуттєвіших проблем студентів – учасників ECTS:

а) з одного боку, тлумачення оцінок значно відрізняється в одній країні від іншої, від одного предмета до іншого, і від одного закладу до іншого;

б) з іншого боку, помилка при перезарахуванні оцінки може мати серйозні наслідки для студентів.

У результаті Європейська комісія скликала групу експертів для визначення спірних питань. Інформація, коментарі та статистичні дані, представлені 80 закладами з 84 закладів-учасників ECTS у той час, були прийняті до уваги для того, щоб відпрацювати запропоновану шкалу оцінювання ECTS. Всі групи предметів були узгоджені з використанням шкали оцінювання ECTS, для того щоб перевірити її ефективність.

Шкала оцінювання ECTS була розроблена для того, щоб допомогти закладам перенести оцінки, виставлені місцевим закладом. Вона представляє додаткову інформацію щодо роботи студентів, а не замінює загальні оцінки. Вищі навчальні заклади приймають власні рішення щодо використання шкали оцінювання у своїй власній системі.

Шкала оцінювання ECTS

Кількість оцінок у шкалі оцінювання ECTS є компромісною. Менша кількість оцінок дала б занадто мало інформації, більша кількість оцінок означала б певні уточнення, яких не існує, та спричинила б збільшення механічної роботи у виставленні оцінок. Визначення п’яти прохідних рівнів оцінок було обране для максимізації значення оцінок «А» та «Е».

Подвійне використання терміна «відмінно» та статистичного виразу «найвищі десять відсотків студентів» представляє два підходи до загальної мети. Шкала не нав’язує визначення «відмінно» кожному закладу, радше вона нав’язує це визначення оцінці «А» шкали ECTS. Багато пунктів присвячені вибору цифри 10%. Більш суворого визначення важко було б досягнути у деяких закладах, але більш загальне визначення знизило б стимул для більш здібних студентів.

 

 

Оцінка ECTS	Відсоток студентів, які зазвичай успішно досягають відповідної оцінки	Визначення
А		ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
В		ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
С		ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок
D		ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
Е		ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
FX	-	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік
F	-	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота

 

Крім того, шкала оцінювання ECTS не базується на припущенні про будь-який розподіл студентських оцінок, вона базується на визначенні досконалості. Визначення системою ECTS досконалості та остаточної оцінки створено для полегшення перезарахування, але не для заміни та створення плутанини в оцінках, виставлених у закладі, де навчається студент.

Хоча більше уваги приділяється оцінці «відмінно», визначення нижчих оцінок відіграє важливу роль для дуже великої кількості студентів та потребує впровадження шкали ECTS на всіх рівнях досягнень.

Неможливо визначити єдиний критерій систем оцінювання у європейських країнах. У більшості країн є всезагальна система оцінювання, котра в жодному випадку не є універсальною; крім цього, визначення бала «проходження» по певній шкалі може різнитися між закладами, і межа застосування всіх доступних балів суттєво відрізняється у різних закладах, змінюється з року в рік, та є відмінною згідно з кожним предметом.

Однією із основних засад шкали оцінювання системи ECTS є те, що вона досить чітко визначена для того, щоб заклади прийняли свої рішення з приводу застосування цієї шкали.

Спосіб відповідності балів закладу до шкали оцінювання системи ECTS такий:

• Заклад розглядає розподіл балів, присвоєних студентам. Для того, щоб отримати 10-25-30-25-10 балів за моделлю, межі між оцінками відповідали би 10%, 35%, 65% та 90% загальної кількості успішних студентів.

• Неможливо накреслити статистичну межу оцінки, яку отримали 10% кращих студентів, так само до уваги повинні братись ключові слова, як і статистика. Шкала має міцне статистичне підкріплення, але статистичні дані повинні бути поєднані із реалістичним описовим підходом. Наприклад, в призначенні оцінки «А» системи ECTS заклад Британії, присуджуючи відзнаку першого класу 8% своїх студентів, може цілком вирішити зберегти те саме визначення «найкращої успішності» щодо оцінки системи ECTS, та заклад Італії, присуджуючи 30 е lode 14 % своїх студентів, не матиме жодних засобів розрізнення цих студентів. З іншого боку, присудження Matricula de Honor закладом Іспанії менш ніж 5% своїх студентів і тому було би надто обмежене визначення «найкращої успішності» для цілей системи ECTS.

• Низьке розрізнення виданих оцінок в Іспанії, Нідерландах і, можливо, Греції може зробити малюнок меж оцінки системи ECTS досить важким. В яскравому прикладі 70% студентів групи присвоєно 7 балів у виданому записі датського закладу, легко охоплюючи оцінки «С» та «D» системи ECTS. Зазвичай потрібно видати оцінку 7, навіть якщо екзаменатор нагороджує вищими балами, можливо 6.8 або 7.2. Тому бали екзаменатора можуть застосовуватися у цих країнах для досягнення реалістичного розподілу студентів серед оцінок системи ECTS.

• Важливим є розподіл балів для встановлення оцінок. Розподіл балів курсу може змінюватись з року в рік, також можуть бути відмінності між кількісним та якісним ступенем занять. Чим більше наближення закладу до єдиного критерію між своїми балами та шкалою оцінювання системи ECTS, тим легше відбудеться процес оцінювання, але невимушеність цієї дії повинна бути збалансованою проти значного та систематичного відхилення від визначення шкали оцінювання, іншими словами, проти несправедливості у ставленні до студентів.

• Якщо кількість студентів, які відвідують заняття, досить мала, чіткий розподіл цієї маленької кількості за моделлю 10-25-30-25-10 недоцільний. Проте досвід пропонує таке:

а) бали за кілька занять подібного рівня звичайно розподіляються;

б) розподіл балів за п’ятирічний період більш ймовірно призведе до збалансованого результату.

• Інформація, представлена оцінкою системи ECTS, пов’язує роботу одного студента із роботою інших студентів групи. Зрозуміло, що студент високого рівня у групі низького рівня очевидно отримає вищу оцінку, ніж якби він виконував загальну роботу; як і студент, який відвідує описові курси, опиниться у невигідному для себе становищі у закордонному закладі, який спеціалізується на математичних навичках. Жодна шкала оцінювання не вирішить цієї проблеми: інформація, яка перенесена на перелік оцінок дисциплін, повинна представити те, що дійсно сталось, а не те, що могло би статись, якби...

• Оцінки повинні бути ознакою зарахування заліку за індивідуальні заняття, якщо вони представлені у переліку оцінок дисциплін. Тому важливо, щоб розподіл середньорічних балів не вважався відповідним до визначення цих оцінок, оскільки розподіл середньорічних балів значною мірою відрізнятиметься від розподілу балів групових занять, які складають середнє число; наприклад, більше студентів отримає певний дуже високий бал на одному індивідуальному занятті, ніж вони би отримали цей бал як середній, враховуючи всі заняття року. Це може значно вплинути на визначення оцінки «А» системи ECTS, і меншою мірою на оцінку «В».

• Оцінки системи ECTS від «А» до «Е» присвоюються за умови здачі заліку, і оцінки від «FX» до «F» присвоюються у випадку його нездачі; відмінність між «FX» та «F» сприятиме визначенню майбутнього навчального плану для деяких не дуже успішних студентів. Ті заклади, які не спроможні розрізнити рівні незадовільної здачі заліку, застосовуватимуть тільки оцінку «F», не беручи до уваги оцінку «FX».

• Коли місцевий та закордонний заклади вирішать, як їхні бали відповідатимуть оцінкам системи ECTS, відбувається перезарахування оцінок, наприклад:

а) Студент з Італії складає іспит у закладі Франції, отримавши 13 балів із 20 можливих. У цьому закладі 13 балів означає, що робота виконана на «добре» та відповідає оцінці «С» у системі ECTS. Перелік оцінок дисциплін представляє наявність 13-ти балів та оцінку «С» в ECTS. На основі цієї інформації місцевий заклад в Італії присвоює 27 балів із 30 можливих.

b) Студент з Німеччини не проявляє успіху при складанні іспиту з однієї із дисциплін в Іспанії, і перелік оцінок дисциплін представляє наявність 5 балів із 10 можливих та оцінку «Е» у системі ECTS. Німецький заклад визнає залік із оцінкою 4.0 по шкалі від 1.0 (дуже добре) до 5.0 (незадовільно).

с) Студентка із Португалії у Нідерландах отримує 9 балів із 10 можливих, завдяки чому вона стає однією із кращих студентів, які становлять 10% класу. Вона отримує оцінку «відмінно» і перелік оцінок дисциплін демонструє дану кількість отриманих балів та оцінку «А» у системі ECTS. Місцевий заклад у Португалії використовує цю інформацію для присвоєння 19-ти балів із 20 можливих.

Як можна побачити із вищезазначеного, заклади вищої освіти вільні застосовувати шкалу оцінювання системи ECTS найбільш доцільним, на їхню думку, чином. Проте виявлення незначної гнучкості наполегливо рекомендується, оскільки шкалу оцінювання системи ECTS створено для відображення різних систем оцінювання, які існують у країнах-членах ЄС та країнах Європейської асоціації вільної торгівлі.

 

Структура вищої освіти

Освітні рівні вищої освіти

Неповна вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особняк особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Базова вища освіта —освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особняк особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

Повна вища освіта —освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Економічна освіта

Мета розвитку (модернізації) — набуття такої якості, що відповідає потребам особистості студента, вимогам суспільства та забезпечує інтеграцію у світовий освітянський простір; формування і розвиток фінансово-економічної культури і свідомості особи і суспільства, професіоналізацію підготовки фахівців фінансо-во-економічного спрямування.

Завдання: створення умов для самореалізації особи як економічно активного члена суспільства;

задоволення потреб суспільства і держави у фахівцях економічного профілю;

розвиток змісту економічної освіти та його науково-методичного забезпечення;

нарощування сучасного кадрового потенціалу професорсько-викладацького складу;

вдосконалення управління системою економічної освіти;

створення умов для повноцінного та якісного навчання;

формування кадрового потенціалу економістів.

Принципи розвитку:

задоволення попиту на отримання освітніх послуг;

інтеграція наукових досліджень і професійного навчання;

фундаментальність та різноманітність освітніх програм;

забезпечення безперервності економічної освіти;

інноваціиність змісту економічної освіти;

адаптація світового досвіду та збереження кращих

вітчизняних традицій;

сталість і відкритість.

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України