Індивідуалізація навчальної діяльності

Освітньо-професійна програма (ОПП) — державний нормативний документ, в якому окреслюється нормативний зміст навчання, установлюються вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої та професійної підготовки бакалавра за відповідними спеціальностями.

Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра за спеціальностями напряму 0501 «Економіка і підприємництво» — це галузевий стандарт вищої освіти, що є складовою системи стандартів вищої освіти і

використовується в процесі:

розроблення та коригування відповідних навчальних планів і програм навчальних дисциплін;

розроблення засобів діагностики якості освітньо-професійної підготовки фахівця;

визначення змісту навчання як бази для опанування нових спеціальностей, кваліфікацій;

розроблення вищим навчальним закладом варіативної компоненти до галузевого стандарту;

сертифікації бакалаврів та атестації випускників ВНЗ.

установлює:

нормативний зміст навчання у ВНЗ, обсяги і рівень його засвоєння у процесі підготовки відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик бакалавра за спеціальностями напряму «Економіка і підприємництво»;

перелік нормативних навчальних дисциплін;

рекомендований перелік вибіркових дисциплін;

форми державної атестації.

Індивідуалізація навчання — це надання можливості тому, хто навчається, самостійно обирати рівень вивчення дисциплін та їх перелік понад нормативні вимоги, що передбачені освітньо-професійною програмою, залежно від власних цілей, потреб, можливостей. Складовою

індивідуалізації є також така організація навчального процесу, за якої вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності студентів, рівень розвитку їх здібностей до навчання.

Забезпечення індивідуалізації навчального процесу:

запровадження сучасного арсеналу форм і методів індивідуально-консультативної (контактної) роботи викладача зі студентами;

підвищення ролі індивідуальної компоненти під час організації самостійної роботи студентів;

використання всього арсеналу педагогічних прийомів, засобів задля створення умов, за яких кожна людина, яка навчається, отримує можливість виявити свою індивідуальність.

Навчальний план — це документ, який визначає графік навчального прогресу, перелік та обсяг нормативних і вибіркових дисциплін, послідовність їх вивчення, форми навчальної роботи та її обсяг, форми підсумкового контролю, а також обсяг часу, передбачений на самостійну роботу студентів.

Нормативні (обов'язкові) навчальні дисципліни становлять базову частину вимог до освітньо-кваліфікаційної характеристики певного напряму (спеціальності).

Перелік нормативних навчальних дисциплін та мінімальний їх обсяг встановлюється відповідно до ОПП.

Навчальні дисципліни за вибором забезпечують виконання вимог варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики і вводяться для задоволення освітніх і кваліфікаційних потреб особи, ефективного використання можливостей і традицій вищого навчального закладу, регіональних потреб тощо.

Алгоритм формування навчального плану

Приведення трудомісткості навчальної роботи студентів у відповідність із вимогами ЕСТS:

загальне навчальне навантаження становить на бакалаврському рівні 240 кредитів (60 кредитів нарік, 30 кредитів на семестр);

загальна трудомісткість навчальної роботи студента впродовж чотирьох років має становити 8640 академічних годин (європейський кредит складається з 36 годин).

Впорядкування структури робочих навчальних планів з погляду поділу дисциплін на нормативні і вибіркові та відмовитися від штучного поділу вибіркових дисциплін на дві трупи - за вибором університету та студента.

Посилення вибіркової складової навчальних планів з тим, щоб зробити їх більш гнучкими, індивідуалізованими, скерованими на особисті потреби студента, його орієнтацію на майбутній сегмент ринку праці.

Укрупнення дисциплін з метою виключення негативних наслідків перенасичення навчальних планів міні-дисциплінами.

Відповідно до усталених європейських стандартів студент протягом семестру має вивчати 5—6 дисциплін, формою підсумкового контролю яких є, як правило, іспит.

Посилення рівня фундаментальної підготовки з відповідної спеціальності. Елементи такого посилення — перетворення профільної дисципліни спеціальності на фундаментальний курс науково-теоретичного спрямування.

«Індивідуальний навчальний план студента та результати його виконання» — регламентний документ, в якому відображена структурно-логічна схема підготовки фахівця з певної спеціальності (перелік навчальних дисциплін, передбачених програмою підготовки, та форми організації

навчання), обсяги навчального навантаження студентів з усіх видів навчальної діяльності та оцінка поточної, підсумкової успішності та державної атестації випускника.

Навчальний план містить:

І. Графік навчального процесу.

ІІ. Бюджет часу (в тижнях).

III. План підготовки фахівця за кредитно-модульною системою — розподіл кредитів ЕСТ8 та кількості годин за видами навчальної роботи по семестрах і за навчальний рік в цілому.

Обсяг аудиторної роботи не повинен перевищувати 50 відсотків залікового кредиту, орієнтовні обсяги самостійної та індивідуальної роботи можуть становити по 25 відсотків (Наказ Міністерства освіти і науки України від 30.12.2005 р. № 774).

Тривалість навчального дня студента (кількість годин аудиторних занять і самостійної роботи) становить не більше 9 академічних годин, а навчального тижня — не більше 54 годин, у тому числі аудиторне навантаження на студента не повинно перевищувати ЗО годин на тиждень. За умови створення належного навчально-методичного забезпечення самостійної роботи студентів, запровадження новітніх інформаційних технологій навчання тривалість тижневого аудиторного навантаження може зменшуватися (лист Міністерства освіти і науки України від 24.07.2003 р. №1/9-361).

IV. План навчального процесу.

І. Нормативні навчальні дисципліни.

1.1. Нормативні дисципліни циклу гуманітарної підготовки.

1.2. Нормативні дисципліни природничо-наукової та загально- економічної підготовки.

1.3. Нормативні дисципліни професійної підготовки.

2. Вибіркові дисципліни.

2.1. Вибіркові дисципліни циклу гуманітарної підготовки.

2.2. Вибіркові дисципліни природничо-наукової та загальноекономічної підготовки.

2.3. Вибіркові дисципліни професійної підготовки.

V. Державна атестація. Вказується вид державної атестації якості підготовки фахівця відповідно до Галузевого стандарту вищої освіти — Освітньо-професійної програми (державний екзамен, дипломний проект або робота).

Робоча навчальна програма — основний методичний документ, що визначає зміст і технологію навчання з навчальної дисципліни за певною формою навчання і формується на основі відповідної навчальної програми і робочого начального плану.

Структурні складові робочої навчальної програми:

1. Анотація навчальної дисципліни.

2. Розподіл матеріалу навчальної дисципліни на змістові модулі.

3. Структура залікового кредиту курсу.

4. Тематичний план.

5. Теми семінарських, практичних, лабораторних занять.

6. Завдання для самостійної роботи.

7. Індивідуальні навчально-дослідні завдання.

8. Критерії оцінювання різноманітних видів навчальної роботи студента.

9. Шкала оцінювання академічних успіхів студента за ЕСТS (100-бальною системою) та національною системою оцінювання знань.

10. Інформаційне та методичне забезпечення.

Вивчення потреб (запити) організацій і підприємств на якість спеціалістів (зовнішнє середовище)

Розробка освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) за спеціальністю «Фінанси»

Визначення необхідного переліку навчальних дисциплін

Встановлення причинно-наслідкових зв'язків між навчальними дисциплінами

Побудова матриці досягнення

Встановлення ієрархічної структури вивчення навчальних дисциплін

Розподіл навчальних дисциплін за семестрами на основі ієрархічної структури

Освітньо-кваліфікаційна характеристика є складовою частиною Державного стандарту освіти і використовується для:

визначення первинних посад випускників вищих навчальних закладів та умов їх використання;

визначення об'єкта, цілей освітньої та професійної підготовки;

розробки та коригування освітньо-професійної програми з підготовки фахівців;

розробки засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки фахівця;

визначення змісту навчання як бази для опанування спеціальністю, кваліфікацією;

визначення змісту навчання у системі перепідготовки та підвищення кваліфікації;

атестації випускників вищих навчальних закладів та сертифікації фахівців;

укладання договорів або контрактів щодо підготовки фахівців:

професійної орієнтації здобувачів фаху;

визначення критеріїв професійного відбору:

прогнозування потреби у фахівцях при плануванні та підготовці;

обґрунтування переліків спеціалізації;

визначення кваліфікації фахівців:

розподілу та аналізу використання випускників вищих навчальних закладів.