Відносини України та Туреччини.

 

Встановлення українсько-турецьких відносин

Турецька Республіка визнала державну незалежність України 16 грудня 1991 року.

3 лютого 1992 року був підписаний Протокол про встановлення дипломатичних відносин між двома країнами. 3 квітня 1992 року в Києві було відкрите Посольство Туреччини. 3 січня 1993 року в Анкарі розпочало роботу Посольство України.

Основи добросусідських українсько-турецьких взаємин закладено в таких міжнародно-правових документах як Договір про дружбу і співробітництво між Україною і ТР від 4 травня 1992 року та Спільний план дій між Кабінетом Міністрів України та Урядом Туреччини з розширеного співробітництва від 2 квітня 2004 року.

Після отримання Україною незалежності українсько-турецькі відносини розвивалися доволі інтенсивно. Активним був політичний діалог, співробітництво в рамках міжнародних і регіональних організацій. Показовим у цьому плані стало співробітництво в рамках Організації Чорноморського економічного співробітництва, організатором створення якої виступила Туреччина, а ініціатором перетворення її в міжнародну структуру – Україна. Відбувалася підтримка ініціатив один одного в рамках ООН та інших міжнародних організацій. Туреччина сприймала Україну як силу, яка може стати союзником у деякому обмеженні експансіоністських намірів Росії. Слід зазначити, що в перше десятиріччя після розпаду СРСР відносини Росії і Туреччини відзначалися ситуативністю, деякою напруженістю і майже повною відсутністю політичного діалогу. Однак пасивність України щодо подальшого впровадження проголошених ініціатив, неузгодженість дій гілок влади всередині країни, періодична зміна проголошуваних векторів зовнішньополітичної орієнтації, занепад економіки, періодична конфронтація з впливовим регіональним гравцем Росією, слабка залученість до вирішення актуальних питань регіонального розвитку створили Україні імідж слабкої непередбачуваної країни і сприяли переорієнтації Туреччини на співробітництво з Росією.

З 2010 р. відбувається поступове відновлення українсько-турецьких відносин. Налагоджується політичний діалог, що сприяє усвідомленню необхідності розробки нового формату розвитку як двостороннього так і регіонального співробітництва, що обумовлене пошуком нових ринків й необхідністю розширення зон впливу, як у географічному, так і у галузевому вимірах. Так, вперше за останнє десятиріччя серед пріоритетних зовнішньополітичних партнерів Туреччини була згадана Україна. На третій щорічній Конференції дипломатичного корпусу Туреччини (3-8 січня 2011 р.) серед пріоритетних завдань держави у зовнішньополітичній сфері виокремлювалось завдання заснування з Україною (а також з Росією і Болгарією) Ради стратегічного партнерства, діяльність якої передбачає створення зони вільної торгівлі, скасування візового режиму, розвиток транспортних коридорів і підтримання безпеки в Чорноморському регіоні. На даному етапі розширення стратегічного партнерства з Україною розглядається керівництвом Туреччини як важлива складова загальних зусиль зі зміцнення зони миру, стабільності та сталого соціально‑економічного розвитку в Чорноморському регіоні.

2011 року Прем’єр-міністр України М.Я.Азаров здійснив робочий візит до Туреччини. 2012 р. відбувся офіційний візит в Україну Прем’єр-міністра Турецької Республіки (ТР) Р.Т.Ердогана – скандал за Голодомор - Вони досягли принципової домовленості про створення зони вільної торгівлі й уведення безвізового режиму між двома країнами й підписали низку документів. У Мінекономрозвитку підрахували, що створення зони вільної торгівлі з Туреччиною призведе до гальмування зростання української економіки та зниження доходів держбюджету на 114 млн. грн. на рік. Однак, незважаючи на це, договір може бути підписаний, оскільки згода Анкари на участь в українських енергетичних проектах дуже важлива для Києва Ердоган дав принципову згоду на розгляд українських товарів спеціального призначення в тендерах на забезпечення турецької армії., Zero problem («Політика онулення проблем»). Суть концепції — створити навколо Туреччини «пояс миру і стабільності».

Інтереси:

Для України, враховуючи швидку зміну ситуації у світі та появу нових регіональних та глобальних гравців, а також виокремлення нових пріоритетів зовнішньополітичного курсу ТР важливою є активізація та розбудова нового формату відносин з ТР для:

· розвитку існуючих відносин та переводу їх на рівень стратегічних, відродження ролі пріоритетного партнера у Чорноморському регіоні;

· співпраці з метою використання досвіду та підтримки щодо вступу до європейських структур та співпраці з євроатлантичними структурами;

· формування передумов співробітництва щодо диверсифікації джерел та шляхів постачання енергоносіїв, забезпечення активної ролі України у формуванні нової системи транспортних комунікацій на Євразійському просторі та транзиту енергоносіїв із Близького Сходу та Каспію до Європи;

· створення сприятливих можливостей для надходження в Україну значних інвестицій за вигідними умовами та українських інвестицій в Туреччину, відкриття ринку збуту для багатьох видів товарів української промисловості, у т.ч. військово-технічної, сільськогосподарської та інших видів продукції;

· формування нової системи безпеки в Чорноморсько-Каспійському-Близькосхідному ареалі, співпраця у врегулюванні регіональних конфліктів, чому може сприяти співпраця у рамках Кавказького пакту, ініційованого Туреччиною після Осетинського конфлікту;

· використання кримськотатарського чинника як мотиву посилення співпраці щодо розвитку Кримського півострову, облаштування кримських татар та розвитку міжцивілізаційного діалогу;

· просування українських економічних проектів у співробітництві або за підтримки ТР в країнах Кавказу, Центральної Азії, Балкан, Близького та Середнього Сходу;

· співпраці щодо проникнення на ринки третіх країн, таких, наприклад, як Ірак, де Україна і Туреччина, наприклад, можуть співпрацювати у таких галузях:

- будівництво і підрядні роботи (співпраця з українськими підприємствами могла б сприяти здешевленню майбутніх проектів і таким чином отриманню переваг під час проведення тендерів);

- реконструкція старих цементних заводів;

- довгострокова оренда підприємств для спільної експлуатації (нафтова хімія, добрива і т.п.);

- партнерство для спільної участі як генеральні підрядники або субпідрядники у тендерах міжнародного характеру;

- дослідження компенсаційних кредитних можливостей від Ексімбанку та інших міжнародних кредитних організацій з метою використання їх для експорту в Ірак або для ділової ініціативи;

- створення спільної бази даних або обмін інформацією щодо відбудови Іраку та тендерів і компаній;

- співробітництво у відновленні електростанцій, нафто- та газопроводів;

- поставки з України товарів першої необхідності, труб для газо- та нафтопроводів, арматури та металоконструкцій, цементу, лісу, скла тощо;

- використання української транспортної авіації;

- поставки цистерн українського виробництва для транспортування сирої нафти. Крім того, не виключається можливість передачі українського залізничного рухомого складу в оренду або у лізинг турецьким компаніям.

Енергетична сфера

 

Співробітництво України з Турецькою Республікою у сфері енергетики є одним із пріоритетних напрямків взаємодії та одним із ключових елементів формування стратегічного партнерства між двома країнами. Сучасний етап розвитку цього співробітництва має конкурентний характер та відзначається слабкою взаємодією сторін щодо виокремлення спільних інтересів у питаннях забезпечення енергетичної безпеки, розвитку та модернізації нафто- і газотранспортної системи, диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоносіїв, пошуку та розробки родовищ енергоресурсів на території наших держав та розвитку співробітництва щодо їх реалізації. Однією із перспективних сфер стає сфера атомної енергетики. Однак, враховуючи розташування ТР у сейсмонебезпечній зоні, розвиток на її території атомної енергетики становить значний ризик. Сторони виявляють інтерес до розвитку альтернативних джерел енергетики. Пошук альтернативних нафті джерел енергії є однією із складових концепцій турецької енергетичної політики.

Гуманітарна сфера

Співробітництво в гуманітарній сфері найбільш активно відбувається щодо надання Туреччиною постійної допомоги в облаштуванні кримських татар, у розвитку на території Криму традиційних для цієї території сфер виробництва. Туреччина нині стала країною-донором у справі інтеграції кримських татар в українське суспільство. ТР неодноразово наголошувала на об’єднавчій ролі кримськотатарського фактору, зацікавленості у стабільному Кримі у складі України і високій оцінці внеску нашої держави у справу надання допомоги кримським татарам. Однак, відсутність інформації щодо дій та політики України у цій справі, відсутність державної стратегії із врегулювання ситуації в Криму, переважання політики ситуативного реагування на виникаючі проблеми, зниження рівня участі держави у вирішенні нагальних питань кримських татар внаслідок недосконалості законодавчої бази забезпечення процесу репатріації та відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, невідповідності державних асигнувань реальним потребам з виконання державних програм у сфері облаштування та інтеграції репатріантів, недостатнього рівня державної підтримки соціокультурного розвитку корінних народів та національних меншин у регіоні, періодично виникаючі на півострові ситуації щодо розподілу земель та ін., створюють їй імідж країни, яка не займається вирішенням нагальних питань меншин на своїй території. Тому співробітництво з Турецькою Республікою у вирішенні питань кримських татар є нагальною необхідністю для нашої держави.

Значний внесок в справу адаптації кримських татар в українське суспільство робить Турецьке агентство з співробітництва та розвитку (ТІКА). Метою ТІКА є допомога країнам, що розвиваються, в першу чергу тюркомовним країнам та країнам-сусідам, а також розвиток співробітництва із цими країнами в економічній, торгівельній, технічній, соціальній, культурній та освітній сферах за допомогою відповідних проектів і програм. Діяльністю ТІКА в Україні керує Кримський Координаційний офіс, що знаходиться у м. Сімферополі. Робота агентства в Україні, в першу чергу, спрямована на інтеграцію та забезпечення кримських татар, що повернулися після депортації. В Криму діють такі проекти ТІКА, як проект будівництва та придбання житла (з 1997 р. придбано та розподілено серед кримських татар близько 1000 помешкань), забезпечення питною водою районів, які потерпають від нестачі водних ресурсів, підтримка татарських шкіл в Криму, надання їм технічної та матеріальної допомоги, сприяння розвитку кримськотатарських громадських організацій. У нашій країні реалізується також ряд інших проектів у сфері освіти та професійної підготовки. Одним із найважливіших є проект розвитку тюркології, що має на меті представлення турецької мови і культури, їх ефективне вивчення, поширення загальнолюдських цінностей, реставрацію історичних пам’яток. В рамках цього проекту в престижних університетах України діють п’ять Турецьких культурних центрів, для викладання турецької мови запрошуються викладачі з ТР, студенти українських вузів протягом місяця в літній період приймають участь в освітній та пізнавальній програмі у Туреччині. Також ТІКА надає допомогу тюркським громадам України у розвитку їх культури і мови, соціальної сфери.

 

Торговельно-економічне співробітництво між Україною і Туреччиною

Туреччина є одним з найважливіших торговельних партнерів України.

У торгівлі з ТР Україна традиційно має одне з найбільших позитивних сальдо. Зокрема, середній показник за п’ять попередніх років склав близько 2 млрд. дол. США. За обсягами реалізації вітчизняного експорту ТР традиційно займає друге місце після Росії. У 2013 році питома вага ТР у структурі експорту України склала 6%, імпорту – 2,3%.В той же час, ані кількісний, ані якісний показник двосторонньої торгівлі не відповідає потребам двох країн і є меншим за реально можливий. Як і раніше, основними товарами українського експорту до Туреччини є продукція чорної металургії, залізна руда та металобрухт, вугілля, продукція неорганічної хімії тощо. Товари ж машинобудівної галузі, інша високотехнологічна продукція займають у структурі українського експорту невиправдано малу частку. З Туреччини імпортується текстиль, продукція машинобудування, побутова хімія, сільськогосподарська продукція.

На сьогодні на доволі низькому рівні перебуває двостороннє інвестиційне співробітництво України і Туреччини. В Україні діє 601 підприємство з турецькими інвестиціями. Найбільші обсяги цих інвестицій припадають на добувну та переробну промисловість, будівельну сферу, хімічну та нафтохімічну, харчову промисловості, металургію, переробку металів та оптову торгівлю. На турецькому ринку діють усього 2 спільних підприємства. За даними ж турецького казначейства, у ТР функціонує 30 представництв та підприємств з українським капіталом, які працюють в основному у сфері транспорту та послуг.

Подальшому збільшенню товарообігу повинна сприяти лібералізація торговельного режиму між двома країнами. З грудня 2011 року проведено п’ять раундів переговорів щодо укладення Угоди про вільну торгівлю з ТР.Офіційна Анкара демонструє готовність скасувати мита, передусім, на промислові товари із застосуванням перехідних періодів до найбільш чутливих товарних позицій, наполягаючи при цьому на вилученні з режиму вільної торгівлі 982 позицій сільськогосподарської групи товарів. Ставки мита за окремими позиціями досягають 225% (стосуються насамперед сільськогосподарської продукції тваринного походження та продукції харчової промисловості). За 575 товарними позиціями пропонується часткова лібералізація зі збереженням обмежуючого рівня мит. За 296 товарними позиціями ТР прагне зберегти можливість необмежено підвищувати мита.Така позиція турецької сторони є неприйнятною для України, оскільки за таких умов доступ до сільськогосподарського ринку ТР залишається обмеженим, а з більшості товарних позицій, які мають пріоритетне значення у кон’юнктурі українського експорту, він і надалі буде практично неможливим.

Вагому роль в розвитку торговельно-економічного співробітництва відіграє Міжурядова українсько-турецька комісія з торговельно-економічного співробітництва

 

Співробітництво у транспортній сфері

Співробітництво між Україною та ТР у транспортній сфері найбільш активно розвивається у галузі авіації, морських та автомобільних перевезень. Обговорюються можливості подальшого розширення авіасполучення, а також розвитку залізнично-поромного сполучення між Україною та ТР. Зокрема, у рамках офіційного візиту Прем’єр-міністра ТР до України 13 вересня 2012 року підписано Правила у сфері організації міжнародного прямого вантажного залізнично-поромного сполучення між Україною та ТР, які наразі проходять процедуру затвердження в обох країнах. Нові можливості у цьому зв’язку відкриваються у контексті приєднання ТР до проекту потягу комбінованих перевезень «Вікінг».

18-19 лютого 2014 р. в Анкарі відбулося засідання Змішаної українсько-турецької комісії з питань міжнародних автомобільних перевезень. Сторони обмін інформацією стосовно двосторонніх вантажних перевезень та узгодили обсяги відповідних квот на 2014 р. У системі морського сполучення на сьогодні між Україною і Туреччиною на постійній основі функціонують поромні сполучення між портами Іллічівськ-Деріндже, Євпаторія-Зонгулдак, Скадовськ-Зонгулдак. З 15 січня 2011 р. почало свою роботу нове поромне автомобільне сполучення «Black Sea Express», яким здійснюються доставки вантажів, які доставляються автомобільним транспортом, між Одесою (морський торговий порт «Південний») та Стамбулом (вантажний порт «Хайдарпаша»). Завдяки наявності інфраструктури залізничного транспорту в порту «Південний» проект «Black Sea Express» передбачає транзит зазначеної категорії вантажоперевезень територією України до країн Центрально-Східної Європи (Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Білорусі) та країн Балтії (Литви, Латвії, Естонії). Метою зазначеного проекту є збільшення транспортних перевезень по лінії Північ-Південь, а також залучення турецьких транспортних і торгівельних компаній до українсько-білорусько-литовського проекту комбінованих залізничних перевезень «Вікінг». Як зазначають учасники проекту, «Black Sea Express» є альтернативою традиційним маршрутам через Болгарію та Румунію.

Для посилення транспортно-економічного значення проекту «Вікінг» на сучасному етапі розпочате виконання робіт з реалізації проекту залізнично-поромних перевезень між Україною (Одеса) і ТР (Самсун). Передбачається, що проект Одеса-Самсун у подальшому буде включений до системи поромних сполучень між Україною, Болгарією та Грузією та дозволить створити новий транспортний коридор ЄС-Туреччина та мінімізувати часові параметри здійснення перевезень до ТР вантажів не лише з країн Балтії, Білорусі, Центральної Європи, а також їх транзит до Ірану, Іраку та інших країн Близького і Середнього Сходу.

 

Науково-технічне співробітництво між Україною і Туреччиною

Розвиток співпраці в науково-технологічній сфері є одним з важливих елементів взаємин між Україною і Турецькою Республікою (ТР) в контексті наповнення практичним змістом нинішніх відносин у форматі стратегічного партнерства.

Для цього створені відповідні передумови, зокрема сформована розвинута договірно-правова база двостороннього науково-технічного співробітництва (у 2007 році набула чинності рамкова Угода про співробітництво у сфері дослідження та використання космічного простору, а у 2009 році – Угода між Урядом України та Урядом ТР про співробітництво у галузі науки та технологій).

Взаємодія між Україною та ТР у науково-технічній сфері здійснюється у межах Українсько-турецького комітету з питань науково-технічного співробітництва, шосте засідання якого відбулося 26 грудня 2012 року у Києві.

Між установами України та ТР на двосторонній основі спільні наукові дослідження виконуються у сфері інформаційних технологій, мікроелектроніки, фізики напівпровідників, матеріалознавства, енергетики та екології Чорного моря. Окремі спільні проекти реалізуються на багатосторонній основі – у рамках Сьомої програми ЄС, а також по лінії ОЧЕС.

Важливим елементом стратегічного співробітництва між Україною та ТР має стати подальший розвиток співпраці в аерокосмічній сфері, для чого також існують відповідні передумови. Зокрема, реалізація масштабної програми розвитку аерокосмічного комплексу є одним з пріоритетних напрямків довгострокової програми турецького Уряду «Цілі-2023», приуроченої до 100-річчя утворення Республіки. Вона стосується, серед іншого, створення національної бази у сфері дослідження та використання космічного простору, розвитку місцевого науково-технологічного потенціалу та спрямування його на максимальне використання власних виробничих потужностей.

У 2007-2008 рр. було виконано спільні роботи (Дніпропетровський національний університет, ДКБ «Південне» – Середньосхідний технічний університет, підприємство оборонно-промислового комплексу Туреччини «ROKETSAN A.Ş.») у сфері проектування, розробки, виготовлення та тестування макету ракетного двигуна (сума контракту – 0,5 млн. дол. США).

У 2007-2010 рр. успішно реалізовано два проекти між ДКБ «Південне», підприємствами «Укроборонпрому» та турецькими компаніями «ROKETSAN A.Ş.» та «DORMAK» у сфері аналізу варіантів розробки і запуску космічного апарату, а також створення ракетного комплексу на базі балістичної ракети (сума виконаних контрактів склала 0,3 млн. дол. США). У 2011 році було виведено на орбіту супутник турецького виробництва «РАСАТ» (запуск здійснено компанією «Космотрас» з використанням ракети-носія «Дніпро»). Розвивалася співпраця на міжуніверситетському рівні (по лінії Дніпропетровський національний університет – Середньосхідний технічний університет) у сфері розробки ракетних двигунів.

Наразі найбільш важливим та масштабним напрямком українсько-турецької взаємодії у космічній сфері є проект створення Центру запуску ракетоносіїв наземного базування (космодром) для виведення на орбіту турецьких військових та цивільних супутників. Передбачається, що українська сторона забезпечить створення ракети та відповідного технологічного обладнання для системи запуску, а турецька сторона здійснить будівництво космодрому.

Продовжуються українсько-турецькі контакти у галузі авіабудування. На нинішньому етапі турецька сторона вивчає можливі формати співробітництва турецьких компаній «Turkish Aerospace Industries» (ТАІ) та «Turkish Airlines Technic Inc.» під координацією Генерального директорату аерокосмічних технологій Міністерства транспорту, мореплавства та зв’язку ТР з ДП «Антонов» у рамках турецької програми створення регіонального літака. Сформована відповідна робоча група. Турецькій стороні запропоновано концепцію з проектування і виробництва в ТР (із залученням виробничих потужностей українських підприємств) турбореактивних пасажирських регіональних літаків на базі Ан-158/Ан-178. 9 жовтня 2013 р. у рамках Третього засідання Стратегічної ради високого рівня, була проведена презентація українського літака Ан-158. У заході взяли участь Прем’єр-міністр ТР Р.Т.Ердоган, Міністр транспорту, мореплавства і зв’язку ТР Б.Йилдирим, представники авіаційних компаній та профільних установ. Детальне обговорення можливостей двосторонньої українсько-турецької співпраці у зазначеному проекті здійснено під час візиту розширеної турецької делегації до ДП «Антонов» 6-8 листопада 2013 р, а також 6-7 лютого 2014 р. У першому півріччі цього року очікується прийняття Урядом Туреччини рішення про створення управляючої компанії з реалізації проекту та вибір головного партнера.

Українсько-турецька Міжнародна лабораторія високих технологій (м.Гебзе) є ефективним механізмом поєднання потенціалу науковців двох країн. Вона функціонує на базі Науково-дослідного центру «Мармара». Протягом останнього часу Лабораторія успішно виконала ряд проектів та побудувала полігон для випробувань прикладного характеру.Результати розробок Лабораторії можуть бути використані для створення бронежилетів нового покоління, приладів для виявлення людей у завалах після землетрусів (з отриманням даних щодо їх пульсу та дихання); рентгенів, які не здійснюють шкідливого впливу на організм людини; медичних апаратів для виявлення ракових пухлин та аналізу здоров’я людини; засобів контролю та перевірки автентичності купюр; засобів розпізнавання людини по долоні (замість зняття відбитків пальців) тощо. У 2010 році було значно розширено інфраструктуру Міжнародної лабораторії високих технологій, яка оснащена унікальним обладнанням. Це створює умови для проходження стажування та виконання наукових досліджень.

Плідно співпрацює з установами Туреччини Відділення морської геології та осадчого рудоутворення Національного науково-природничого музею НАН України. Тісному співробітництву сприяє взаємна зацікавленість у проведенні спільних геологічних і геофізичних досліджень Чорного моря з одержанням практичних результатів у галузі вивчення грязьового і газового вулканізму в Азовсько-Чорноморському регіоні в аспекті екологічних проблем та проблем безпеки міжнародного мореплавства, підводних транспортних систем (нафто- та газопроводи, кабельні оптико-волоконні системи передачі інформації тощо). Ведеться активний пошук і вивчення джерел енергоносіїв глибинних районів моря (в рамках дослідження газового вулканізму), чому сприяють цінний досвід та налагоджені міжнародні зв’язки щодо організації морських досліджень турецькими вченими, як на двосторонній, так і на багатосторонній основі в рамках виконання проектів Європейського Союзу, ЄБРР, ОЧЕС тощо.

Установи НАН України та наукові організації Турецької Республіки співпрацюють в рамках ОЧЕС за такими пріоритетними напрямками науково-технічного співробітництва як сейсмологія, захист навколишнього природного середовища, біорізномаїття Чорного моря, екологічно чиста енергетика, моніторинг та очищення води.

Міжрегіональне співробітництво між Україною і Турецькою Республікою

 

Міжрегіональне співробітництво між Україною та Турецькою Республікою (ТР) здійснюється на основі Договору «Про дружбу і співробітництво між Україною та Турецькою Республікою» від 04 травня 1992 р., який створює правові засади міжрегіонального співробітництва державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування України та Туреччини, зокрема в таких сферах як комунальне господарство, будівництво, торгівля та інвестиції, освіта, культура та охорона здоров’я.

Будучи одним із важливих елементів українсько-турецьких відносин, міжрегіональне співробітництво між Україною та ТР здійснюється на рівні місцевих влад, суспільних організації та підприємницьких суб’єктів економічної діяльності. Регіональний механізм співробітництва активно використовується для реалізації спільних економічних, культурних та гуманітарних проектів, проведення презентацій торговельно-економічного та науково-технічного потенціалу країн.

На даний час українсько-турецьке міжрегіональне співробітництво здійснюється між 27 парами адміністративно-територіальних одиниць України і Туреччини. Також, активною діяльністю на цьому напрямі відзначаються Київська, Одеська та Харківська міські державні адміністрації.

Зокрема, Київ та Анкара співпрацюють на основі Меморандуму про дружбу і співробітництво між Київською міською Радою та Мерією Анкари (лютий 1993 р.), а також Угоди про співробітництво між Київською міською державною адміністрацією та Губернаторством Анкари (листопад 2000 р.). Сторони здійснюють обмін досвідом та інформацією в сферах міського господарства, планування та будівництва, охорони здоров’я, збереженні культурної спадщини, взаємодіють у рамках Асоціації столиць Чорноморського регіону та Міжнародного педагогічного клубу європейських столиць.

Важливим елементом у відносинах столиць України та Туреччини є співробітництво між їх центральними районами Подолом та Чанкая. Зокрема, на території району Чанкая розташовуються усі органи державної влади Туреччини, дипломатичні представництва переважної більшості іноземних країн, в тому числі Посольство України в Туреччині. Угода про співробітництво між цими районними адміністраціями була укладена у вересні 2000 року.

У рамках Протоколу про співробітництво між Районною державною адміністрацією Солом’янського району міста Київ та Мерією району Бакиркьой міста Стамбул (січень 2003 р.) налагоджено зв’язки між українським державним підприємством «Біофарма», державним заводом № 410 цивільної авіації, ЗАТ «Арма-Клапан», ВО «Київприлад» та низкою підприємств м. Анкара.

Високою динамікою розвитку відзначається двостороннє українсько-турецьке співробітництво Харківської ОДА з провінцією Ізмір та мм. Газіантеп та Анкара ТР.

Впродовж 2013 року відбулося укладання низки двосторонніх документів про започаткування співробітництва та побратимських відносин між містами двох держав, зокрема, мм. Донецьк і Самсун, а також мм. Харків та Анкара.

Туристичне співробітництво між Україною і Туреччиною

За своїм туристично-рекреаційним потенціалом Україна має всі можливості стати туристичною державою світового рівня. Розширення міжнародних зв'язків відкриває нові шляхи для просування національного туристичного продукту на світовому ринку, залучення його до світового інформаційного простору та передового досвіду організації туристичної діяльності.

Турецька Республіка на сьогоднішній день є одним з найважливіших партнерів України в галузі туризму. Співробітництво в цій сфері між обома країнами відбувається згідно з Угодою між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про співробітництво в сфері туризму, підписаною 30 травня 1994 року. Державна служба туризму і курортів України активно співпрацює з Міністерством культури і туризму Турецької Республіки. Відповідно до ст. 5 згаданої Угоди створено Міжвідомчу українсько-турецьку комісію з питань туризму, 1-е засідання якої відбулося в травні 1998 року у м. Анкарі, 2-е засідання було проведено в квітні 2002 року у м. Києві та 3-є засідання — в березні 2007 року в м. Антальї.

Україна і Туреччина вже довгий час плідно співпрацюють у туристичній сфері. Це і постійні двосторонні контакти на рівні керівників обох Міністерств культури і туризму, і співпраця в рамках Міжнародних організацій, зокрема, Організації чорноморського економічного співробітництва, Всесвітньої туристичної організації тощо.

 

Останні події у двосторонніх відносинах

В Анкарі, 9 жовтня 2013 р. за підсумками Третього засідання стратегічної ради високого рівня за участю Президента України Віктора Януковича та прем'єр-міністра Турецької Республіки Реджепа Тайїпа Ердогана було підписано План заходів щодо розвитку двосторонніх відносин між Україною та Турецькою Республікою на 2014-2015 рр. Янукович та Ердоган підписали спільну заяву за результатами Третього засідання Стратегічної ради високого рівня.

Також у присутності Президента України та прем'єр-міністра Туреччини було підписано ряд двосторонніх документів.

Зокрема, було підписано Виконавчу програму між Кабінетом міністрів України та урядом Турецької Республіки про першочергові заходи з розвитку співробітництва в галузі освіти на 2013-2015 роки.Програма спрямована на активізацію співпраці в галузі освіти за напрямами, що становлять взаємний інтерес, налагодження регулярного обміну інформацією про державну політику в галузі освіти двох держав та практичним досвідом, зокрема в питаннях управління системою освіти, вдосконалення стандартів освітніх і навчальних матеріалів.

Крім того, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Турецька трубопровідна компанія "Боташ, 9 жовтня 2013 р., під час Третього засідання стратегічної ради високого рівня в Анкарі підписали меморандум про співробітництво. Про це повідомляє прес-служба глави держави.

Меморандум спрямований на започаткування довгострокових партнерських відносин між компаніями та здійснення взаємовигідного співробітництва в галузі видобутку і транспортування енергоносіїв.

Також було підписано угоду між "Нафтогазом" та Турецькою державною нафтовою компанією "ТПАО" про взаємний захист конфіденційної інформації та комерційної таємниці.Угода встановлює зобов'язання сторін щодо нерозголошення та забезпечення режиму захисту конфіденційної інформації при наданні послуг в нафтогазовій сфері.

Також підписано Міжурядову угоду у сфері лісового господарства.Документ спрямований на активізацію співпраці у сферах захисту природних ресурсів, протидії опустелюванню та посухам, боротьби з ерозією, збереження й відновлення існуючих лісів шляхом обміну інформацією, досвідом і технологіями.

Також було підписано Спільну заяву міністрів енергетики України та Турецької Республіки щодо співробітництва в енергетичній сфері.

Резюме

Україна - Туреччина

Співпраця з Туреччиною набуває для України особливого значення. Вона - найближчий сусід, історично пов'язана з Україною і належить до п'ятірки країн, з якими відносини останнім часом розвивались найінтенсивніше. Тому її проголошено стратегічним партнером України.

Туреччина визнала незалежність України 16 грудня 1991 р. Протокол про встановлення дипломатичних відносин було підписано 3 лютого 1992 р. 4 травня 1992 р. було підписано Договір про дружбу та співробітництво між Україною і Турецькою Республікою.

Після здобуття Україною незалежності між Києвом й Анкарою не виникало спірних питань. У розв'язанні проблем військової та економічної безпеки в регіоні Чорного моря, його демілітаризації безпосередньо зацікавлені обидві країни. Інтереси Туреччини й України багато в чому можуть збігатися в пошуку балансу сил у новій геополітичній ситуації, що склалася в останні роки. Туреччина - ключова держава для України у розвиткувідносин з державами Середземномор'я та Близького Сходу. Зближення України з Туреччиною зумовлено взаємною зацікавленістю у транзиті енергоносіїв, компліментарністю економік, співпрацею у форматі Чорноморського економічного співробітництва тощо. Між Україною і Туреччиною існує багато спільного: обидві країни визнають політичну погоду в Чорноморському регіоні, мають однакову стратегічну мету, зокрема вступ до Євросоюзу та розбудову (на різних рівнях) відносин з НАТО. Україну цікавить розвиток двосторонніх торговельно-економічних відносин, у тому числі продаж Туреччині зброї. Регулярні взаємні візити на вищому рівні з часу здобуття Україною незалежності -запорука вдосконалення різновекторних добросусідських контактів. Так, за останні роки було поповнено новими документами договірно-правову основу україно-турецьких відносин, що має істотно сприяти розширенню співробітництва двох держав у економічній, енергетичній, юридичній та інформаційній сферах. Зокрема, за підсумками переговорів на найвищому рівні в Анкарі в листопаді 2000 р. було ухвалено дев'ять україно-турецьких документів. Окрім того, підписано Міжурядову угоду стосовно оперативного сповіщення про ядерні аварії, Міжурядову угоду про правову допомогу та співпрацю у цивільних справах, обмін інформацією щодо ядерних установок, Міжурядову угоду про взаємний захист інформації і матеріалів, обмін якими здійснюється в процесі співробітництва в галузі оборонної промисловості; Міжвідомчу угоду про співпрацю в галузі фармацевтичної промисловості, Угоду про співробітництво в галузі обміну інформацією між Українським національним інформаційним агентством Укрінформ та Анатолійським агентством. Як наголосив Міністр закордонних справ А. Зленко, вперше на переговорах прозвучала думка про вироблення довготривалої економічної програми на 10-15 років.

Туреччина - четвертий найбільший торговий партнер України (після Росії, Німеччини і Туркменії), а Україна - 16-й торговий партнер Туреччини. Рівень товарообміну між двома країнами 2002 р. досяг рекордної позначки - 1 млрд 430 млн доларів США. Щодо інвестицій в Україні, то Туреччина посідає 20 місце серед 111 іноземних держав. Обсяг турецьких інвестицій збільшився і досяг 37 млн доларів. В Україні працює 257 компаній з турецькими інвестиціями, переважно в Одесі, Києві, Криму та Донецькій області, 20 турецьких будівельних компаній у межах 41 проекту на загальну суму 500 млн доларів США. Українські ж інвестиції в Туреччині дуже маленькі - майже 300 тис. доларів.

Актуальні питання євроатлантичної інтеграції обох країн і проблеми двосторонніх відносин були обговорені під час візиту Президента Туреччини А. Сезара до України в червні 2003 р. У присутності президентів обох країн було підписано низку двосторонніх документів, зокрема Міжурядовий протокол про внесення змін і доповнень до Угоди про морське торгове судноплавство та Меморандуму про співпрацю найбільших експертних центрів обох країн.

Україна і Туреччина домовились спільно зміцнювати стабільність і безпеку в районі Чорного моря та Причорномор'я, а також разом боротися з тероризмом. З цією метою вони імплемен-туватимуть Документ про заходи зміцнення миру і безпеки у військово-морській сфері на Чорному морі, а також використовуватимуть потенціал Чорноморського військово-морського об'єднання (BLACKSEAFOR). У спільній заяві обох президентів зазначається, що Україна і Туреччина домовилися використовувати транзитний потенціал Чорного моря і розвивати транспортну галузь у межах Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). При цьому обидві країни мають на м