Українсько-молдовські відносини

Ø Україна і Молдова встановили дипломатичні відносини 10 березня 1992 р. Посольство України в Республіці Молдова (березень 1993 р.) та Посольство Республіки Молдова в Україні (липень 1993 р.) розпочали свою роботу, що сприяло розвитку добросусідських зв'язків, партнерства.

Ø Базовий Договір про добросусідство, дружбу та співробітництво, підписаний 23 жовтня 1992 р. Президентами обох держав, був ратифікований Верховною Радою України 1 листопада 1996 р. і Парламентом Республіки Молдова – 3 грудня 1996 р. Причиною зволікання з визнанням документа виявилося нерозв'язання територіального питання між країнами.

Ø Делімітацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова спільна українсько-молдовська комісія розпочала 14 липня 1995 р. Нагадаємо, що вся довжина українсько-молдовського кордону становить 1222 км, з них - 29 км (2,4 % загальної довжини), через які виникла напруженість у відносинах двох країн. Двосторонній договір "Про державний кордон" з Республікою Молдова було підписано 18 серпня 1999 р., ратифіковано Верховною Радою України 6 квітня 2000 р. У додатковому протоколі до документа записано, що Республіка Молдова передає у власність Україні ділянку автомобільної дороги Одеса – Рені в районі населеного пункту Паланка та земельну ділянку, по якій вона пролягає. На переданій ділянці діє юрисдикція України.

Ø Співпраця України й Молдови охоплює низку питань загальноєвропейського спрямування, а саме: запровадження спільного прикордонного та митного контролю, перспективи створення необхідної інфраструктури для здійснення такого контролю, процес демаркації українсько-молдовського державного кордону тощо. Ці та інші питання обговорюються в рамках тристоронніх консультацій з питань прикордонного та митного співробітництва: Україна-Європейський Союз–Республіка Молдова.

Ø Україна і Молдова є сталими партнерами і мають досить розгалужені двосторонні зв'язки. Це зумовлено багатьма чинниками, зокрема спільним кордоном, взаємозалежністю економік, наявністю значної кількості українців у Молдові - понад 600 тис. чоловік і понад 250 тис. молдован в Україні, які проживають в Одеській, Закарпатській і Чернівецькій областях; схожістю культур, релігій тощо.

Ø Двостороння співпраця спирається на розгалужену договірно-правову базу відносин, яка становить близько 200 документів.

Ø Україна бере активну участь у миротворчому процесі У Придністров'ї, намагаючись захистити права українського населення. Українська держава відповідно до своїх зобов'язань за Гельсінкським актом і нормами міжнародного права зайняла принципову позицію безумовного поважання територіальної цілісності й суверенітету Республіки Молдова в кордонах колишньої Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки. Позиція України полягає в тому, що політичне врегулювання конфлікту має передбачити надання Придністров'ю адміністративно-територіальної автономії у складі Республіки Молдова. У пошуках шляхів придністровського врегулювання Молдова вдалася до міжнародної допомоги, залучивши спостерігачів з ОБСЄ, Росії та України. Одним із перших документів, які поклали початок врегулюванню придністровської проблеми, став "Меморандум про основи нормалізації відносин між Республікою Молдова і Придністров'ям", підписаний 8 травня 1997 p. у Москві Президентом Молдови П. Лучинські і главою адміністрації Придністров'я І. Смирновим. Під Меморандумом (як посередники в переговорному процесі між РМ і Придністров'ям) поставили свої підписи Президенти України Л. Кучма і Росії Б. Єльцин, а також чинний голова ОБСЄ.

Кавказький вектор української політики.

Азербайджанська Республіка.

Ø Азербайджанська Республіка як нафтовидобувна країна зі значним економічним потенціалом має всі шанси стати важливим економічним партнером для України у вирішенні нагальних питань для забезпечення альтернативних джерел енергоносіїв. Позиції країн збігаються в різних площинах міжнародного буття.

Ø Дипломатичні відносини між Україною і Азербайджаном встановлені 6 лютого 1992 р. Першими угодами між країнами стали домовленості 21 жовтня 1992 р. про співпрацю МВС республік у розкритті злочинів, розшуку та затриманні злочинців та в боротьбі з незаконним обігом наркотиків.

Ø Міждержавний Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Азербайджанською Республікою (АР) було підписано 9 грудня 1992 р. під час офіційного візиту в Україну Президента Азербайджану А. Ельчибея.

Ø Договірно-правова база двосторонніх відносин іноді розширюється шляхом залучення третіх країн, наприклад Ісламської Республіки Іран (29 січня 1992 р. в Києві підписано тристоронню угоду про вивчення, проектування та будівництво газопроводу для транспортування іранського природного газу), з якою було домовлено про будівництво та експлуатацію трилінійного газопроводу, що мав зв'язати Іран із Західною Європою (проект не діє).

Ø Особливе місце в українсько-азербайджанському діалозі посідають питання можливої спільної розробки нафтових і газових родовищ як в Азербайджані, так і в Україні. Розвивається співпраця в авіабудівній галузі.

Ø Зовнішньополітичні позиції України та Азербайджану з багатьох питань розвитку СНД збігаються. Україні імпонує незалежна позиція кавказького партнера, його обережне ставлення до створення будь-яких наддержавних структур СНД, до питань охорони кордонів держав-учасниць, до захисту прав і свобод людини тощо.

Грузія.

Ø Україна і Грузія активно розвивають стратегічне партнерство. 12 грудня 1991 р. Республіка Грузія визнала державний суверенітет, державну незалежність і територіальну цілісність України. Взаємні візити президентів обох країн зміцнили й розширили договірно-правову базу двосторонніх відносин підписанням угод, зокрема Договору про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між Україною та Республікою Грузія (12 квітня 1993 р.). Посольство України в Республіці Грузія було відкрито у 1994 р.

Ø Всебічне співробітництво України з Грузією відповідає стратегічним інтересам України у Закавказькому регіоні в цілому. Через Грузію Україна може вирішувати нагальні питання диверсифікації джерел постачання нафти і газу, розширювати сфери співробітництва з Азербайджаном і Вірменією, країнами азіатського регіону. З підписанням у грудні 1996 р. (Одеса) тристоронньої транспортної угоди між Україною, Грузією та Азербайджаном і відкриттям регулярного поромного сполучення Одеса–Поті співробітництво дістало новий поштовх до поступово розгортання.

Ø Делегація України на третьому засіданні спільної міжурядової комісії з питань економічного співробітництва в Грузії (лютий 2001 р.) обговорювала питання створення Євразійського транспортного коридору (Європа–Кавказ–Азія (ТРАСЕКА).

Ø Україна і Грузія як країни-транзитери нафти співпрацюють з питань транспортування нафти шляхом Тбілісі–Супса–Одеса–Броди–Гданськ, у військово-технічній сфері, а також у сфері розбудови зони вільної торгівлі в рамках СНД.

Ø Україна і Грузія уклали понад 150 угод і протоколів: про вільну торгівлю, виробничу кооперацію, сприяння та взаємний захист інвестицій, організацію розрахунків, пенсійне забезпечення тощо.

Ø У пошуках альтернативних енергоносіїв Грузія купує в Україні вітряні електростанції, що виробляються в Павлодарі та Дніпропетровську. Україна поставляє в Грузію обладнання для об'єктів металургійної промисловості, бурильне устаткування для шахт, повітряно-енергетичне обладнання, а також тролейбуси, трамвайні вагони, електровози та автобуси.

Ø Країни активно співробітничають у наукових розробках в рамках ОЧЕС, беруть участь у роботі Міжнародного центру чорноморських досліджень в Афінах, Робочої групи з науково-технічного співробітництва, Постійного академічного комітету ОЧЕС; спільно працюють у Міжнародному центрі водних проблем і Міжнародному центрі трансферу технологій ОЧЕС.

Ø Збігається ставлення держав до багатьох міжнародних проблем: Україна і Грузія спільно виступають за інтеграцію у світові політичні та економічні структури, визнають пріоритетність двосторонніх відносин у рамках СНД, заперечують створення наддержавних структур на пострадянському просторі. Як і Україна, Грузія розглядає СНД як корисну, але не єдину форму об'єднання для двостороннього та багатостороннього співробітництва, тому вона стала активним учасником ГУАМ.

Республіка Вірменія.

Ø Українсько-вірменські відносини нас цікавлять з погляду стабільності на Кавказі і місця України у врегулюванні регіональних криз. Початок українсько-вірменському співробітництву поклало встановлення 25 грудня 1991 р. дипломатичних відносин між державами. У травні 1992 р. МЗС Вірменії передав Україні на розгляд проекти міждержавного Договору про дружбу та співробітництво, а також Угоди про культурне співробітництво. Наприкінці 1992 р. в Україні було відкрито дипломатичне представництво Республіки Вірменія. З березня 1993 р. за Постановою Верховної Ради Вірменія була визначена пріоритетною країною, де має бути відкрите посольство України.

Ø Україна заінтересована в нормалізації вірменсько-азербайджанських відносин, що сприятиме не тільки реалізації спільних економічних проектів, а й стабілізації ситуації в кавказькому регіоні. Намітились перспективи взаємодії України і Вірменії в забезпеченні постачання газу з Ірану.

Ø Негативно сприймають у Вірменії поглиблення співробітництва України з Азербайджаном, зокрема у військово-промисловій галузі. Придбання Азербайджаном українських танків і літаків у 1993 р. спричинило появу антиукраїнських публікацій у вірменських ЗМІ.

Азіатські республіки СНД в політиці України.

Республіка Казахстан

Казахстан посідає провідне місце в азіатському регіоні СНД.

Ø Дипломатичні відносини між Україною і Казахстаном встановлені 23 липня 1992 р. В обох країнах діють посольства. 20 лютого 1991 р. було укладено Договір про дружбу і співробітництво між тодішніми УРСР і КазРСР. Зовнішньополітичні засади двох країн збігаються у найважливіших питаннях війни і миру. Між державами закладено широку правову базу для співробітництва: підписано близько 200 документів про співпрацю.

Ø Значні перспективи співпраці передбачаються у створенні фінансово-промислових груп у таких галузях, як чорна і кольорова металургія, видобуток хромових руд, виробництво рідкоземельних металів і коштовного каміння, енергетика, нафтопереробка. Можливості тісної співпраці простежуються в рамках Міждержавної Ради з питань організації експорту газу і нафти з Туркменістану на світові ринки.

Ø Між Україною і Казахстаном досягнуто важливі домовленості щодо кооперації в галузі машинобудування, енергетичного комплексу та енергоємних виробництв. міждержавних відносин та впливає на їхній розвиток і в інших галузях. Водночас спроби української сторони налагодити режим вільної торгівлі у двосторонньому порядку наштовхнулися на протидію Казахстану, який увійшов до згаданого Митного союзу.

Ø Розвиткові українсько-казахстанських економічних зв'язків сприяють об'єктивні обставини. Казахстан потребує поставок з України продукції переробних галузей агропромислового комплексу, продукції хімічної і нафтохімічної промисловості, обладнання, продукції чорної металургії, електричних машин, залізничного транспорту, засобів наземного транспорту, будівельних збірних конструкцій тощо.

Республіка Туркменістан.

Ø Українсько-туркменським відносинам Україна приділяє особливу увагу, оскільки вбачає в них стратегічні важелі альтернативних джерел постачання газу. Зовнішня політика Туркменістану сформувалася як багатовекторна. Серед країн Азіатського простору колишнього СРСР Туркменістан у політиці та економіці України посідає стратегічне становище, зумовлене значним постачанням енергоносіїв.

Ø Дипломатичні відносини між Україною і Туркменістаном були встановлені 10 жовтня 1992 р. Тоді ж укладено Договір про дружбу і співробітництво між країнами. Розвиток договірно-правової бази здійснюється в основному в сфері економічного співробітництва. Більшість із підписаних угод і протоколів мали короткострокову дію (один–два роки) і торкалися в основному питань поставок туркменського газу в Україну та розрахунків за нього.

Ø Туркменістан приваблює українських виробників як ринок збуту промислової та харчової продукції вітчизняного виробництва, а також у плані застосування українських передових технологій, наукових розробок, виконання інженерно-технічних робіт. Значні можливості є й для співробітництва в облаштуванні нафтогазових родовищ, ремонті та експлуатації нафтогазових свердловин, ремонті промислового й енергетичного устаткування, реконструкції нафтопереробних і хімічних підприємств.

Ø На шляху цього розвитку відносин є певні суперечності. Серед них – недостатньо розвинута договірно-правова база двосторонніх відносин, передусім в економічній сфері; відсутність узгодженої програми економічного співробітництва; надмірно широка присутність посередницьких структур третіх країн у схемі постачання туркменського природного газу в Україну, які не зацікавлені в розвитку українсько-туркменської співпраці.

Ø Отже, у відносинах між Україною і Туркменістаном передусім необхідно зазначити близькість позицій двох держав з більшості питань у політичній, правовій, економічній та гуманітарній сферах. Близькими є оцінки обох країн і щодо СНД: Туркменістан надає перевагу розвиткові двосторонніх рівноправних і взаємовигідних зв'язків.

Республіка Узбекистан.

Ø Республіка Узбекистан проводить відносно незалежну лінію у політичних уподобаннях. Посідаючи самостійну, виважену позицію, Узбекистан з обережністю ставиться до різних проявів наддержавності у формуваннях СНД. Республіка увійшла до ГУУАМ, вбачаючи в цьому об'єднанні реальні перспективи, а згодом загальмувала своє членство в ньому, дійшовши висновку про неефективність діяльності ГУУАМ на даному етапі.

Ø Українсько-узбецькі відносини започатковані Договором про основи міждержавних відносин, дружбу і співробітництво від 28 жовтня 1991 р., дипломатичні відносини між державами було встановлено 14 серпня 1992 р. Під час візиту Президента Узбекистану І. Каримова до Києва (25 серпня 1992 р.) укладено новий Договір про основи міждержавних відносин, дружбу і співробітництво між Україною і Республікою Узбекистан, ратифікований 10 грудня 1992 р. Верховною Радою України. З 1993 р. в Узбекистані діє посольство України, а з 1995 р. – посольство Республіки Узбекистан в Україні.

Ø Узбецька сторона виявляє свою заінтересованість у співробітництві з Україною в галузі виробництва та поставок авіаційної техніки, вантажних перевезень, військово-технічних зв'язків, розвитку режиму вільної торгівлі, постачання продуктів харчування, зокрема цукру. У низці важливих документів – угоди про взаємні інвестиції та їх захист, про неторгові платежі, співробітництво в галузі повітряного та залізничного транспорту, зв'язку, торгівлі, банківської та митної діяльності, про участь України в розробці нафтогазодобувного комплексу та золоторудних родовищ Узбекистану. Розгортанню співробітництва обох країн сприяла Декларація про основні напрями економічної співпраці між Україною та Республікою Узбекистан (1994), угоди про військово-технічне співробітництво.

Ø Взаємовідносини з Узбекистаном мають характер стратегічного партнерства. З урахуванням розробки існуючих перспективних газових і нафтових родовищ на території Узбекистану ця країна може стати важливим партнером України у вирішенні проблем енергозабезпечення.

Ø Початок військовому співробітництву було покладено підписанням низки угод 1994 р. Серед найважливіших питань співпраці – поставка озброєння, військового майна, запасних частин, організація ремонту і надання послуг військового призначення, а також виконання контрактів про капітальний ремонт і виготовлення різних видів військової техніки.

 

Таня

1. Стан відносин України та Білорусі.

Основні напрямки співпраці

· Участь в реінтеграційних процесах на пострадянському просторі

· Міжнародна співпраця в європейському напрямку

· Членство в міжнародних організаціях або сприяння членству в глобальних міжнародних організаціях

· Розробка альтернативних маршрутів постачання енергоресурсів

· Усунення наслідків аварії на ЧАЕС

· Співпраця в галузі машинобудування

Загальні риси

· відсутність стратегічних пріорітетів в партнерстві і як результат постійне пристосування до зовнішньополітичних обставин і співпрація тільки в короткострокових проектах

· змагання за партнерів на міжнародній арені

· значний вплив на розвиток співпраці російського фактору

· періодичне протистояння на ідеологічному грунту через невідповідність політичних режимів країн

Міжнародна арена. Україна та Білорусь взаємодіють в рамках ОБСЄ, ООН, ЦЄІ, СНД та «Східного партнерства», проте відмінність їх поглядів у підході до вирішення питань, поставлених перед організаціями, гальмує ефетктивність такої взаємодії. На початку своєї незалежності країни практично однаково інтегрувалися в західні інститути (одночасно подали заявку в РЄ, отримали особливий статус в ПАРЄ).

«Східне партнерство» (Україну обрано головною ланкою поліпшення відносин ЄС-Білорусь). В його рамках розглядається питання енергетичної безпеки країн, транспортний потенціал країн із сполученням Чорного та Балтійського морів. Розкрився також потенціал співпраці у форматі Україна-Білорусь-Польща, зумовлений вигідним для транспортування положенням країн, котрий згодом було названо «Київською ініціативою».

Торгівля. Україна займає четверте місце в обсязі зовнішньої торгівлі Білорусі, Білорусь для України – сьоме. Розвитку економічних відносин сприяє діяльність Міжурядової Українсько-Білоруської комісії з питань торгівельно-економічної співпраці.

В 2011 році було підписано угоду стосовно співпраці в сфері машинобудування, в тому числі сільськогосподарських машин, (ООО «Бобруйскагромаш», «Гомсельмаш», «Торговый дом МТЗ – Беларус-Украина), науки та техніки (було підписано окрему угоду), хімічної продукції, фарамцевтики та транспорту (транспортний коридор Клайпеда-Мінськ-Київ; перевезення вантажів українськими перевізниками без оплати дорожніх зборів; збільшення перевезень поїздами «Зубр» та «Вікінг»).

В 2012 році відбуалася білорусько-українська торгівельна війна. У віповідь на претензції щодо українських сирів Антимонопольний комітте України висуває претензії щодо білоруської нафти. Далі Мінськ оголошує погрози щодо заходів у відповідь проти українського шоколаду та солі.

Питаня ЧАЕС. В 2004 році було домовлено виступити в Генасамблеї ООН спільно щодо подолання наслідків чорнобильської аварії. В цьому напрямку було також домовлено Для налаживания пограничного сотрудничества на загрязненной территории и урегулирования существовавших проблем в сфере транспорта 4 Февраля 1994 г.Белорусской железной дорогой и Юго-западной железной дорогой было подписано соглашение о передаче участка железнодорожного пути«Чернигов–Овруч» (20км), проходящего по территории Республики Беларусь, украинской стороне. Було також спрощено проїзд автомагістралями в цьому районі.

Єврорегіони

Ø еврорегион «Карпаты» (создан в 1993) в составе 19 административных единиц Украины, Польши, Словакии, Венгрии и Румынии.

Ø еврорегион «Буг» (создан в 1995) в составе Волынской области (Украина), Брестской области (Беларусь) и Люблинского воеводства (Польша).

Ø еврорегион «Днепр» создан в 2003 году в составе Брянской области (Россия), Гомельской области (Беларусь) и Черниговской области (Украина). Среди направлений деятельности — обеспечение опережающего инновационного развития трёх соседних областей за счёт реализации совместных инвестиционно-инновационных проектов, углубления производственной кооперации, создания совместных предприятий и производств.

Розвиток відносин

1994-2004 – Ідилія Кучми-Лукашенка. Період стабільності у відносинах. Проте країни змагалися за преференції від Москви. Характено, що країни із різною швидкістю рухалися в різних інтеграційних непрямках. Президенти країн на цей період зустрічалися 19 разів.

2004-2008 – Шок Лукашенка і «мороз». Білорусь негативно відреагувала на «оранжеву революцію» в Києві, назвавши її бандитизмом. Побоювання щодо експорту революції були немарні для Лукашенка, адже в 2005 році США та Україна у спільній заяві «Порядок денний для нового століття щодо українсько-американського стратегічного партнерства» зазначили, що будуть працювати над «поширенням демократії в Білорусі та на Кубі». Не дивлячись на це, Україна не приєдналася до санкцій ЄС проти режиму Лукашенка, посилаючись на їх неефективність. Ускладнювали відносини також постійне намагання Лукашенка проводити переговори із нагадуванням про несплачені українські борги перед білоруськими радянськими підприємствами (формула Лукашенка називалася «пакетний розгляд»/ Олександр Лукашенко довгі роки вимагав відступні - 134 млн дол.).

Президенти країн на цей період зустрілися лише тричі в рамках СНД.

2009 – потепління. Однією з причин активізації діалогу Білорусь-Україна стало погіршення відносин із РФ та впровадження «Східного партнерства» і як результат відносин Білорусі та ЄС. В 2009 році вдалося домовитися про зустріч між президентами. На ній, в Чернігові, було обговорено спільну політику щодо ЄС і було підписано такі документи:

Ø Меморандум про співпрацю в енергетичні сфері (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/112_165)

· Сторити Робочу групу з підготовки Техніко-економічного обґрунтування будівництва нових міждержавних ліній електропередач на зв'язках між Об'єднаними енергетичними системами України та Республіки Білорусь.

· використовуючи потенціальні можливості газотранспортних мереж та резервні потужності підземних сховищ газу України, зберігання для потреб Республіки Білорусь природного газу, який постачається країнами-експортерами, в обсязі до 2 млрд.куб.м на рік

· забезпечать спільну реконструкцію газопроводу "Івацевичі - Долина" з метою його експлуатації за реверсним напрямом до Республіки Білорусь (газопровід транспортує газ безпосередньо через Західну Україну в Білорусь, тендер на його ремонт виграло якесь ООО "Магистральные строительство», слідів спільної реконструкції гугл не видав)

· зацікавленість у реалізації проекту транспортування каспійської нафти магістральним нафтопроводом "Одеса - Броди" в аверсному напрямку (дуже важливий пункті й успішний. Білорусь вдалося через цей нафтопровід диверсифікувати постачальників нафти)

· відновлення постачання електроенергії в Білорусь (перервано в 2007)

Саме цей документ вирішив проблему постачання української електроенергії в Прибалтику через білоруські землі. Білорусь хотіла її перепродувати.

Ø Консульська конвенція між Республікою Білорусь та Україною

(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/112_146)

Ø Меморандум між урядами та нацбанками Білорусі та України з метою інтенсифікації торгівельно-економічних відносин в умовах світової фінансової кризи.

На наступні зустрічі в Мінську було обговорено питання посилення співпраці Білорусі із ЄС в рамках «Східного партнерства». Поступово було випрацювано спільну політику у відношенні до Росії. Під час візиту Лукашенка в Київ в листопаді 2009 року було підписано:

Ø Меморандум між МЗС України та МЗС Республіки Білорусь про взаємодію у реалізації взаємовигідних проектів і рамках ініціативи Європейського Союзу «Східне партнерство»

Ø Узгоджено питання ратифікації Договору про державний кордон Білоруссю

2010-2014 – прихід Януковича не зразу призвелиі до покращення відносин. В період з 2010-2011 років різко зріс імпорт білоруських товарів в Україну (майже на 60 %).

Вже під час візиту в Білорусь в 2010 році було обумовлено такі перспективи співробітництва:

· Подолання наслідків кризи

· Інтеграція прикордонних регіонів

· Принцип «Білорусь спрощує Києву транзитний доступ до Прибалтики, а Україна Мінську доступ до Чорного моря».

· «Гідне святкування Дня Перемоги»

17 січня 2011 компанія «Укртранснафта» і Білоруська нафтова компанія домовилися про надання послуг із транспортування легкої нафти в обсязі 4 млн тонн на рік нафтопроводом "Одеса-Броди" до 2013 року. Договір передбачає гарантії транзиту не менш як 4 млн тонн на рік з можливим збільшенням до 8 млн тонн у рік.

Так обмін ратифікаційними грамота Договору про державний кордон відбувся лише в 2013 році.

Головним документом періоду Януковича слід вважати " Дорожня карта " розвитку двостороннього співробітництва на 2013-2015 роки:

· галузі сільськогосподарського машинобудування. Це дозволить об'єднати кращі науково-технологічні досягнення обох країн і підвищити конкурентоспроможність товарів спільного виробництва (В 2011 році співпраця між заводами «Белкоммунаш» і Чернігівським автозаводом)

· перспективи створення складального виробництва тракторів модельного ряду 35-65 к.с. і 180-350 л.с. на базі ДП "ВО Південмаш" (вже був позитивний досвід.)

Головні події

27 грудня 1991 - між уже незалежними Україною і Білоруссю були встановлені дипломатичні відносини

17 серпня 1995 - укладено Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною і Білоруссю

12 травня 1997 - укладено Договір між Україною та Республікою Білорусь про державний кордон (РБ ратифікувала тільки в 2010, а обмінялися в 2013. Детально про кордони в питанні 5)

2006 – розпочато поставки електроенергії в Білорусь

2003 - договір, де сума українського боргу визначалася в 134 млн. дол. США

2008 – Угода про розвиток пперевезень через Балтійське-Чорне море (Укр., Біл, Литва)

20 січня 2009 – зустріч Ющенка та Лукашенка в Чернігові і обговорення відносин із ЄС

6 травня 2009 – зустріч Ю. та Л. в Гомелі

2013 – обмін ратифікаційними грамотами Договору про державний кордон України

Аналіз 1991-2010 роки http://library.fes.de/pdf-files/bueros/ukraine/07746.pdf

Договірно-Права база: http://belarus.mfa.gov.ua/ua/ukraine-by/legal-acts

За часи незалежності держав було укладено близько 200 договорів.

2. Українсько-румунські відносини.

Особливовсті

· Значні резерви і нереалізовані потенційні можливості у сфері торгівельно–економічного розвитку

· Чергування складнощів із налагодженням тісного співробітництва

· Постійні територіальні суперечки (див. 5)

· Проблема румунської меншини в Україні та асиміляція прикордонного населення

Економіка. Торгівля відбувається енергетичними матеріалами, нафтою в сфері пасажироперевежень. Майже повністю відсутні ППІ в Румунію з України і навпаки.

За інформацією Міністерства економіки Румунії, у 2013 р. загальний обсяг товарообігу між Україною та Румунією становив 1 894,46 млн. дол. США (2012 р. – 1 722,6 млн. дол.), з якого український експорт – 608,19 млн. дол. (2012 р. – 644,52 млн. дол.), імпорт – 1 286,27 млн. дол. (2012 р. – 1078,08 млн. дол.). У порівнянні з 2012 р. товарообіг збільшився на 10,0%, експорт зменшився на 5,6%, імпорт зріс на 19,3%. Торговельне сальдо склало 678,08 млн. дол. на користь Румунії (2012 р. – 433,59 млн. дол. на користь Румунії).

1995 - Угода між Урядом України та Урядом Румунії про створення міжурядової україно-румунської консультативної ради з торговельно-економічного співробітництва (дуже маленька)

· перевірка ходу виконання угод з торговельно-економічного співробітництва між обома країнами та інших відповідних домовленостей;

· висунення пропозицій, які направлені на сприяння стабільному розвитку двосторонніх економічних відносин;

· розгляд питань, які можуть виникати в торговельно-економічній діяльності, а також заходів, що направлені на їх вирішення.

Одним словом, слабко розвинуті відносини економічно-торговельні.

+ КГЗКОР. Після розвалу совка лишився завод, котрий Згідно з багатосторонньою угодою, поряд із Радянським Союзом у проекті брали участь і країни–члени нині почилої в бозі Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) Румунія, Чехословаччина, НДР і Болгарія. За великим рахунком, тільки румуни протягом усіх цих років намагалися утриматися на тонучому кораблі. Так, після тривалих переговорів у травні 1994 року було підписано спільний румунсько–український протокол про продовження співробітництва у будівництві КГЗКОРу і погашення заборгованості українською стороною. Румунія сподівалася отримати 31 мільйон тонн обкотишів у рахунок своїх витрат. Однак у 1998 році будівництво зупинилося остаточно. Румуни, справді останні з могікан, теж мусили вивезти своїх робітників. На майданчиках під відкритим небом залишилося 7 тисяч тонн обладнання цеху обпалювання обкотишів, одного з основних на об’єкті, який зводили саме вони. В результаті на завод всі забили і про нього забули.

2007. Ющенко вирішує добудувати завод шляхом його приватизації, але починається скандал, що процедура продажу непрозора.

Румунія не зацікавлена у добудові Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд і зацікавлена у поверненні близько 1 млрд. доларів інвестицій, які вона вклала у цей комбінат.

2011 Румунія вимагає від України відшкодувати мільярд доларів, які Бухарест раніше вклав в пайове будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд. Про це заявив глава Фонду державного майна України Олександр Рябченко.

Єврорегіони. « Карпати», «Нижний Дунай», «Верхній Прут»

Меншини. В 1995 році були підписані базові угоди про захист національних меншин та співпрацю в галузі освіти. Україна та Румунія, виконуючи положення Договору, а також свої міжнародні зобов’язання щодо захисту національних меншин, що викладені в конвенціях та деклараціях ООН, рекомендаціях ПАРЄ та в документах ОБСЄ, починаючи з 2006 р. започаткували спільний моніторинґ з метою захисту етнічної, культурної, мовної та релігійної ідентичності української та румунської меншин, що проживають на територіях обох держав, дотримання рівних політичних, економічних, соціальних і культурних прав румун в Україні та українців у Румунії, задоволення їхніх мовно-освітніх, інформаційних та релігійних потреб. У рамках офіційного візиту міністра закордонних справ Румунії Л. Команеску до України 18 липня 2008 р. відбулись україно-румунські переговори, в ході яких сторони погодилися з необхідністю відновлення спільного україно-румунського моніторинґу стану задоволення прав національних меншин в Одеській області та повіті Тульча (Румунія). Однак, на даний час остаточні строки проведення завершального етапу спільного україно-румунського моніторинґу не визначено. (http://www.forumn.kiev.ua/2009-04-83/83-08.html)

у статті „Троглодитний хохлізм”,надрукованій в газеті „Флакера”, підкреслювалося, зокрема, що „в Україні найгірше ставилися і ставляться до румунів, а серед сусідніх країн найбільша ворожість проявляється до Румунії”, що „в переслідуванні північно-буковинських румунів, яким руйнують церкви, оскверняють могили, грабують майно, забороняю школи і культурну діяльність, пресу, у всьому цьому і в багато чому іншої винні хохли”. Подібні матеріали в румунській пресі не поодинокі. Насправді румунська національна меншина в Україні користується значно більшими правами, ніж українська в Румунії.

Регіональна співпраця. Придністров’я. Для обох країн вигідне вирішення проблеми. РФ, так и НАТО стремятся сохранять вопрос о статусе ПМР замороженным, что лишает Румынию возможности воплощения своих геополитических амбиций (приєднання Молдови). «Российский фактор» в Приднестровье не выгоден и Украине. Известно, что ПМР на границе Украины и Молдовы представляет собой т. н. «серую зону», с которой не установлены государственные границы. Поэтому данная территория является популярным маршрутом для контрабанды. В среднем через территорию ПМР в Украину контрабандой перевозится до 15 т мяса, 2400 литров спирта в год.

Чому Румунія загалом підтримує курс України в Європу. - для США, стабильная Румыния крайне выгодна для размещения ПРО. Хотя Украина и не является членом альянса, существуют перспективы её участия в «разумной обороне», т. к. территориально Украина блокирует выход ОДКБ, евразийских структур, а значит влияния РФ к рубежам НАТО, в том числе и к границе Румынии. Учитывая традиционный «страх» перед потенциальной возможностью возрождения влияния РФ в постсоциалистических странах, сохранение конструктивного диалога с Украиной, лучший вариант для румынской политэлиты, нежели возвращение в сферу влияния РФ. Соответственно, несмотря на великодержавные амбиции, румынское руководство адекватно оценивает возможные геополитические трансформации не в свою пользу, в случае евразийской интеграции Украины.

З 2005 по 2007 роки мережева Програма Схід-Схід: партнерство без кордонів в Україні, Молдові та Румунії підтримала 26 проектів на загальну суму 800 тисяч доларів США в рамках тристоронніх конкурсів з метою просування демократичних цінностей та зміцнення засад сталого розвитку регіону.

Кордони. (див 5)

Дунай (див.4)

ОСНОВНІ ПОДІЇ

8 січня 1992 р. - Румунія визнала незалежну Україну

1 лютого 1992 р. - Румунія встановила дипломатичні відносини з У.

1996 - Угода між Урядом України та Урядом Румунії про спрощений порядок перетинання спільного державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних районах і повітах

2 червня 1997 - Базовий договір «Про дружбу і співробітництво»

2004 - Договір між Україною та Румунією про режим українсько-румунського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/642_022)

2006-2008 – активізація співробітницва шляхом Спільної президентської комісії «Ющенко–Бесеску»

3. Наслідки активізації контактів України та Китаю

2011 Зустріч Януковича і Цзиньтао. главным итогом переговоров китайского лидера и президента Украины Виктора Януковича стало подписание декларации об установлении и развитии отношений стратегического партнерства между Украиной и КНР, в рамках которой стороны пообещали отстаивать суверенитет и территориальную целостность друг друга, при уважении "пути развития, избранного каждым из государств", взаимном неприменении силы или угрозы силой, экономического или другого давления, а также "активизации межгосударственного политического диалога на высшем, высоком и других уровнях".

Помимо декларирования стратегического характера взаимоотношений, стороны берут на себя и ряд рамочных политических обязательств. В частности, одним из пунктов документа предусмотрено расширение взаимодействия стран в рамках ООН.

Кроме того, был заключен ряд соглашений на общую сумму около $3,5 млрд.

Виктор Янукович и Ху Цзиньтао уступили место членам правительств двух стран, которые скрепили подписями документы статусом пониже. В частности, было заключено межправительственное соглашение о предоставлении Украине безоплатной помощи в размере 80 млн юаней ($12,3 млн),

а также подписан протокол между Министерством экономического развития и торговли Украины и министерством коммерции КН