Відносини України з країнами Центральної Європи.

Україна належить до Центрально-Східної Європи, тому приділяє значну увагу відносинам із державами регіону, які є своєрідним містком між Україною і Заходом. Співпраця з ними істотно розширює смугу стабільності миру довкола України, сприяє її утвердженню як впливової європейської держави. Різноманітні та тривалі взаємини України з державами регіону - важлива умова її інтегрування в європейське співтовариство й активної участі в регіональній і субрегіональній співпраці.
Україна - Польща
В зовнішньополітичній діяльності України стосовно держав Центральної Європи розбудові зв'язків із Республікою Польща належить чи не найголовніше місце. Таке ставлення до західного сусіда зумовлене не лише багатовіковою традицією українсько-польських взаємин, територіальною близькістю, спільними демографічними коренями та тісними культурними зв'язками, а, насамперед, спільністю політико-стратегічних інтересів, активним співробітництвом у всіх сферах суспільного життя між двома державами.
Польща офіційно визнала незалежність України 2 грудня 1991 p., a 4 січня 1992 р. було встановлено дипломатичні відносини між двома державами.
Важливе значення для розвитку двосторонніх відносин мало підписання 25 червня 1996 р. Спільної Декларації Президента України і Президента Республіки Польща, де чітко сформульована ідея про стратегічне партнерство між Україною і Польщею. З цього моменту двосторонні відносини почали набувати динаміки.

Україна належить до тих держав регіону, з якими Республіка Польща активно розбудовує відносини, виступаючи в уже згадуваній ролі посередника. Після зміни статусу Білорусі її антиєвропейська політика та можливість виникнення білорусько-російсько-української військової вісі розглядалася Європою як стратегічна небезпека, адже Захід чудово усвідомлює ту вирішальну роль, яку може відіграти Україна у відновленні Російської імперії. Саме тому Європа, а насамперед ЄС, підтримувала Польщу в розвитку її зв'язків з Україною. Республіка Польща сама зацікавлена в статусі держави, що поширює західноєвропейську політику на пострадянські країни, оскільки саме цей статус надає вагомості її голосу на міжнародній арені.
Водночас українська дипломатія мала нагоду раціонально використати підтримку Польщі у втіленні своїх зовнішньополітичних орієнтирів, зокрема в реалізації співпраці в пропонованих Польщею "трикутниках" (Україна - Польща - США, Україна - Польща - Німеччина, Україна - Польща - Франція, Україна -Польща - Литва, Україна - Польща - Італія).

Українсько-польські відносини активно розвиваються і в інших сферах. Так, досягнуто значних успіхів у економічній співпраці. Товарообіг між Україною і Польщею з 1992 р. почав різко зростати і збільшився у 6 разів. Однак досі в товарообігу між Україною та Польщею польський експорт значно перевищує імпорт. Це одна з причин, що змушує Польщу цінувати зв'язки з Україною, оскільки порушення відносин між двома державами зумовить втрату для Польщі великого ринку збуту для своєї продукції.
Реально діє майже 600 українсько-польських підприємств, загальний обсяг капіталу яких становить понад 37 млн доларів США. Польща має змогу проінвестувати низку українських проектів.

Економічна співпраця між Україною і Польщею продовжує надалі активно розвиватися. Це передусім стосується таких галузей, як сільське господарство та сфери переробки його продукції, машинобудування, літакобудування, енергетика, теплопостачання, військово-промисловий комплекс, фармація та медичне устаткування. Саме внаслідок розвитку взаємовигідної співпраці у зазначених галузях і багатьох інших перспективних напрямах можна в декілька разів збільшити частку виробленої продукції в українсько-польському товарообігу, запобігти його зниженню.
Збільшенню товарообігу значно сприяла робота постійних українсько-польських економічних форумів і семінарів, організатором яких здебільшого була Польща. Вона передає досвід у реформуванні економіки Україні, активно сприяє розбудові економічних відносин, діяльності українсько-польської Міжурядової комісії з питань торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва.

Значне місце в українсько-польському співробітництві посідає міжрегіональна співпраця, завдяки якій та роботі, що проводиться у межах діяльності єврореґіонів "Карпати" та "Буг", відбувається нормалізація прикордонних відносин. Це дає гарантію уникнення прикордонних конфліктів. Сприяючи активізації бізнесу в прикордонних областях, створенню спільних підприємств із капіталом польських та українських підприємців, розвитку туризму, культурній, науковій та освітній співпраці, обидві держави тим самим зумовлюють інтенсифікацію суспільного життя на своїх периферійних частинах.
Участь українських і польських прикордонних територій у європейських проектах, до роботи яких належать єврореґіони "Карпати" та "Буг", є правильним вибором на шляху до об'єднаної Європи. Діяльність єврореґіонів дає змогу залучити кошти ЄС через програми INTERREG, TACIS, PHARE на їх розвиток, що значно зменшить державні витрати на розвиток цих регіонів і допоможе використати їх для розвитку інших відсталих областей.
Існування єврореґіонів, активна міжрегіональна співпраця значно сприяють формуванню спільної політики у сфері охорони навколишнього середовища. Перспективними в цьому аспекті є реалізація проекту "Чистий Буг", програми освоєння озера Світязь, діяльність Карпатського екологічного заповідника.

Зважаючи на те, що Україна розташована на перетині важливих транспортних шляхів, з'єднуючих Європу з Азією, збільшення кількості автомобільних переходів та їх пропускної здатності, поліпшення роботи митниць, обслуговування на них, розбудову та реконструкцію транспортної мережі на території України, вона може стати важливим джерелом надходжень до бюджету країни. Це значно посилить вагомість поглиблення міжрегіональної співпраці.
Наприклад, у межах проекту "Облаштування міжнародного автомобільного пункту пропуску "Ягодин - Дорогуськ" (здійснюється за посередництвом програми прикордонного співробітництва TACIS) побудовано під'їзну дорогу в районі українсько-польського кордону, виділено 2,75 млн евро на спорудження відповідної інфраструктури в Ягодині; споруджено також новий міст через ріку Західний Буг.

Співпраця України та Польщі набуває вагомості й у зв'язку з будівництвом нафтопроводу "Одеса - Броди - Гданськ", існування якого не лише позбавить Україну енергетичної залежності від Росії та виведе її в коло експортерів нафти, а й призведе до кардинальних змін на ринку нафти. Водночас новим аспектом в енергетичній співпраці є проект прокладання паралельно з нафтопроводом Броди-Плоцьк газопроводу для транспортування газу з Норвегії в Україну. Цю пропозицію активно підтримала Польща.

Завдяки військовому співробітництву з Польщею Україна полегшує собі просування до НАТО та Європи, піднімає престиж. Внаслідок існування укрполбату сформовано досвід співпраці ЗСУ і ЗСРП, доведено на практиці його перспективи з іміджем миротворця. Військові навчання українських і польських військовиків, співпраця різних видів збройних сил створюють, що дуже важливо, атмосферу довіри між народами.

Яскравим свідченням тісної співпраці українських і польських військовиків стало їхнє спільне перебування в Іраку, де вони здійснювали охорону органів влади, об'єктів життєзабезпечення, транспортних комунікацій, інші обов'язки на території, що входить до польського сектора відповідальності.
Всі зазначені факти українсько-польської співпраці в різних сферах підтверджують вагомість та актуальність українсько-польських відносин. Доцільно лише раціонально використовувати всі потенційні ресурси, які дають ці відносини, продовжувати активно їх розвивати.

Україна - Румунія
У1997 р. підписано базовий політичний Договір між Україною та Румунією, де сторони підтвердили існуючу лінію Державного кордону. Водночас укладено додаткову міжурядову Угоду в формі обмінних листів міністрів закордонних справ щодо принципів та процедур подальшої роботи над Договором про режим Державного кордону й Угоду про делімітацію континентального шельфу і суто економічних зон.

У 2000 р. підписано важливу міжурядову Угоду про взаємодопомогу в митних справах. Проводилися переговори стосовно проектів двосторонніх угод про співробітництво в галузі залізничного транспорту, ветеринарно-санітарну співпрацю, правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

У 1994 р. укладено Угоду про створення міжурядової українсько-румунської Консультативної ради з питань торговельно-економічного співробітництва, перше засідання якої відбулося у березні 1996 р. у Києві.

У1998 р. 14 серпня утворено Єврорегіон "Нижній Дунай", куди ввійшли прикордонні регіони України (Одеська область), Республіки Молдова (колишні райони Вулканешти, Кагул, Кантемир) та Румунії (повіти Бреїла, Галац, Тульча). У рамках Єврорегіону передбачено реалізувати серію спільних проектів. Це стосується, зокрема, спорудження двох поромних переправ через Дунай, реконструкції під'їзних автошляхів і пунктів перетину кордону, модернізації перевалочних баз для прийому й обробки експортно-імпортних і транзитних вантажів, формування транскордонного біосферного заповідника у дельті Дунаю та відновлення екологічної рівноваги придунайських озер.

У м. Ботошани (Румунія) 22 вересня 2000 р. підписано установчі документи про створення Єврорегіону "Верхній Прут" (Чернівецька область України, Ботошанський і Сучавський повіти Румунії, Бельцівський та Єдинецький повіти Республіки Молдова) з Екорегіоном у його складі. У м. Ніредьгаза (Угорщина) 6 жовтня цього ж року керівники Закарпатської області, повіту Сату-Маре (Румунія) й області Саболч - Сатмар - Берег (Угорщина) підписали Угоду про тристороннє співробітництво "Інтеррегіо". Ця Угода діє в рамках Карпатського єврорегіону і має на меті розроблення та реалізацію за сприяння міжнародних програм спільних транскордонних проектів співробітництва на рівні органів місцевого самоврядування (міжнародні пункти перетину кордону, будівництво доріг, екологічні й природорекреаційні заходи).

За офіційними даними, в Румунії проживає близько 67 тис. українців (Союз українців Румунії вважає, що їх близько 250 тис), а в Україні - майже 135 тис. румунів, котрі мешкають переважно у Чернівецькій, Закарпатській та Одеській областях. Румунська сторона зараховує до румунської меншини також понад 324 тис. молдован, що проживають в Україні. Базовий політичний Договір між Україною та Румунією містить окрему статтю, присвячену забезпеченню прав національних меншин. Практичною діяльністю у цій сфері займається змішана міжурядова Комісія з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин. Ця Комісія засідала тричі: у листопаді 1998 р. у Бухаресті, листопаді 1999 р. у Києві й травні 2001 р. у Бухаресті.

Співробітництво у сфері етнонаціональної політики належить до центральних питань українсько-румунських відносин. Румунські державні органи всіх рівнів та громадські структури виконують чітко організовану й скоординовану роботу щодо активного залучення закордонних румунів до "єдиного румунськомовного, культурного та інформаційно-духовного простору".

Водночас в Україні багато зроблено і робиться для задоволення культурно-освітніх потреб румунського населення. Так, в українському інформаційному просторі функціонує майже 20 румунсько-мовних газет, журналів та радіо- і телевізійних програм, у вищих закладах освіти проводиться набір до груп з румунською мовою викладання, практично в усіх місцях компактного проживання румунів та молдован діють школи з викладанням їхньою рідною мовою, дитячі дошкільні заклади, культурно-просвітницькі заклади, творчі колективи та релігійні осередки.

Стосовно зв'язків України та Румунії в економічній сфері у період з 1990 до 2012 рр. зазначимо, що нормативно-правову базу співробітництва становило понад 10 укладених міждержавних угод з економічних питань. Політичне керівництво Румунії та України створює необхідні умови для розвитку. Аналізуючи характер румунської присутності в економічній сфері України, наголосимо: по-перше, з румунського боку сприяння розвиткові економічних структур здійснюється насамперед у середовищі етнічних румун, тобто в регіонах зі сильною румунською національною меншиною; по-друге, фінансово-економічні структури можуть застосовуватися для фінансування румунських культурологічних організацій, а це зумовлює встановлення контролю Румунії за їхньою діяльністю та, як наслідок, використання певною мірою для реалізації власної політичної лінії.

Основні проблемні питання між Україною та Румунією можна умовно поділити на такі групи: демаркація Державного кордону між країнами; становище національних меншин в обох країнах; економічна співпраця.

Одна з актуальних проблем взаємовідносин між Україною та Румунією - територіальна суперечка стосовно о. Зміїний.

Румунія 16 вересня 2004 р. зробила подання в Міжнародний Суд У Гаазі з приводу того, чи вважати о. Зміїний островом чи скелею, що значно впливає на схему розмежування континентального шельфу в цьому районі. Україна 19 травня 2006 р. зробила подання контрмеморандуму, після чого в грудні цього ж року Румунія направила в Суд репліку на контрмеморандум. До липня 2007 р. Україна мала право на подання контррепліки на румунську репліку, і Суд розпочав розгляд справи по суті.

Отже, 2 вересня 2008 р. Міжнародний Суд почав процес стосовно о. Зміїний. Попередньо, якби острів визнали непридатною для проживання скелею, його розташування не враховувалося би під час визначення шельфу і більша частина шельфу відійшла б Румунії, в іншому випадку - Україні. Спочатку свою позицію в Суді представляла Румунія, з 8 вересня - Україна. Засідання Суду тривало до 19 вересня 2008 р. Остаточне рішення Суд ухвалив 3 лютого 2009 р. Згідно з ним о. Зміїний визнано островом з територіальним морем у 12 морських миль, але при цьому він не може вважатися частиною прибережної лінії України у визначенні серединної лінії за делімітації континентального шельфу та суто економічної зони. У цьому ж судовому рішенні було визначено лінію розмежування суто економічних зон між Україною та Румунією, що стала компромісом між румунською й українською позиціями.

Аналізуючи подальшу договірно-правову основу українсько-румунської співпраці, доцільно звернути увагу на те, що 22 жовтня 2009 р. підписано протокол між Адміністрацією Державної прикордонної служби України і Генеральним інспекторатом Прикордонної поліції Міністерства адміністрації та внутрішніх справ Румунії стосовно правил плавання у прикордонних водах плавучих засобів, котрі належать прикордонним властям України та Румунії, порядок їхнього співробітництва під час охорони українсько-румунського Державного кордону. Протокол набув чинності 28 травня 2010 р., а 18 листопада підписано Меморандум про співробітництво між Антимонопольним комітетом України та Радою з питань конкуренції Румунії (зразу набув чинності). У цьому ж році 10 листопада підписано ще два документи - Протокол про співробітництво у сфері європейської інтеграції між Міністерством закордонних справ України та Міністерством закордонних справ Румунії (набув чинності з моменту підписання), Угоду про співробітництво між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Румунії (набула чинності 4 серпня 2012 р.).

Отже, геополітичне становище України та Румунії, історичні зв'язки, співпраця в багатьох міжнародних організаціях мають сприяти не лише зміцненню економічних і політичних відносин, а й спонукати обидві країни до пошуків нового виміру співробітництва і на регіональному, і на міжнародному рівнях.

Україна - Угорщина
Угорщина однією з перших визнала незалежність України -через два дні після проведення в Україні референдуму з питання незалежності. Тобто вже 3 грудня 1991 р. між двома країнами були встановлені дипломатичні відносини, а через три дні укладено Договір про основи добросусідства та співробітництва між Україною й Угорською Республікою.

Перше іноземне посольство в Києві відкрила Угорщина. Україна також відкрила своє перше посольство саме в Будапешті. Співробітництво двох країн з того часу неухильно розвивається і за пройдений період досягло значних успіхів. Двосторонні зв'язки були врівноваженими, що стало результатом регулярних візитів на вищому рівні. Політичні контакти сприяли вивченню результатів двостороннього співробітництва, подальшому його розвиткові та пошуку нових підходів. Підтвердженням цього став і офіційний візит в Україну в лютому 2002 р. Президента Угорської Республіки Ф. Мадла. Під головуванням лідерів обох країн відбулися україно-угорські переговори. За їх підсумками, країни підписали Концепцію комплексного протипаводкового облаштування басейну річки Тиса, міжурядові угоди про контроль у пунктах пропуску за рухом автомобільного, залізничного і річкового транспорту та про уніфікацію документів, необхідних для перетинання україно-угорського державного кордону в службових справах. Підписано також Протокол "Про обмін ратифікаційними грамотами до договору між Україною і Угорщиною про правову допомогу в цивільних справах".

Головними групами товарів, які експортуються з України в Угорщину, є напівфабрикати з вуглецевої сталі, енергоносії, проводи ізольовані, кабелі, електрообладнання, лісоматеріали, механізми, мінеральна сировина.

Імпортуються в Україну лікарські засоби, проводи ізольовані, кабелі, нафта та продукти її перегонки, електрообладнання, продукція рослинництва, транспортні засоби.

Згідно з переписом населення України 2001 р., на території України проживає 156,6 тис. угорців (0,3% від загальної кількості населення), більшість з яких – 151,5 тис. осіб – компактно проживає у Закарпатській області і складає 12,1 % населення краю.

На порядок денний висуваються питання про співпрацю в аспекті євроінтеґрації, можливість співробітництва України з "Вишеградською четвіркою" (Угорщина, Чехія, Словаччина, Польща), посилення заходів у боротьбі з тероризмом, питання захисту національних меншин: угорської - в Україні, української -в Угорщині.
В світлі євроінтеґраційних устремлінь двох країн особливого значення набуває прикордонне співробітництво - один з елементів створення єдиної Європи. Практична реалізація цього завдання матиме позитивний вплив на розвиток економічної співпраці прикордонних областей України й Угорщини та міжнародних обмінів.
Україна і Словаччина

Україна однією з перших країн світу 1 січня 1993 р. визнала державну незалежність Словацької Республіки (СР). Між державами встановлені дипломатичні відносини, у Братиславі та Києві діють відповідно Українське та Словацьке посольства. У 2000 р. відкрито Генеральне консульство СР у м. Ужгород, 2003 р. - Генеральне консульство України в м. Пряшів. Президент СР М. Ковач 29-30 червня 1993 р. перебував з офіційним візитом в Україні, під час якого підписано Договір про добросусідство, дружні відносини та співробітництво між Україною та СР (обмін ратифікаційними грамотами відбувся в м. Братислава 16 червня 1994 р.).

Нового імпульсу двостороннім відносинам надав перший офіційний візит до Словацької Республіки Голови Верховної Ради України В. Литвина (м. Братислава, 7-8 жовтня 2003 р.). Під час зустрічей та переговорів на високому рівні були визначені шляхи активізації міжпарламентського співробітництва, насамперед між Комітетами з питань зовнішньої політики та європейської інтеграції, широкий спектр питань двостороннього співробітництва та міжнародної політики. Візит засвідчив усебічну підтримку Словаччиною євроінтеграційних прагнень України, її готовність поділитися набутим досвідом на шляху приєднання до ЄС та НАТО.

В Україні 7 червня 2004 р. з робочим візитом перебував Президент Словацької Республіки Р. Шустер. У процесі переговорів Президенти України та СР обмінялися думками про сучасні тенденції європейської політики, взаємодію двох держав на міжнародній арені, проаналізували сучасний стан українсько-словацьких відносин, визначили подальші кроки з метою поглиблення взаємовигідної співпраці у політичній, торговельно-економічній, енергетичній та гуманітарній сферах. Президент Р. Шустер наголосив на тому, що СР, яка набула повноправного членства в ЄС та НАТО, має намір активно підтримувати євроінтеграційний курс України і готова передати набутий інтеграційний досвід, зокрема в організації переговорного процесу з відповідними структурами ЄС та НАТО.

У 2006 р. 17 березня відбувся офіційний візит до СР міністра закордонних справ України Б. Тарасюка, що посприяв закріпленню позитивних тенденцій розвитку українсько-словацьких відносин, а також конкретизації перспективних напрямів двостороннього співробітництва у політичній, економічній, енергетичній, гуманітарній та інших сферах. Важливим практичним здобутком візиту стало підписання міністрами закордонних справ України і СР двостороннього документа "Українсько-словацьке співробітництво в 2006 році з виконання Плану дій "Україна - ЄС", що дає змогу ефективно використовувати набутий Словаччиною євроінтеграційний досвід у процесі імплементації курсу України на європейську інтеграцію.

Після формувань нових Урядів в Україні та Словаччині (4 серпня та 4 липня відповідно) 18-19 серпня 2006 р. відбувся робочий візит міністра закордонних справ СР Я. Кубіша до України. Під час робочої зустрічі міністри закордонних справ України та Словаччини висловили зацікавленість у подальшому розвитку українсько-словацьких відносин. Я. Кубіш підтвердив готовність СР і надалі підтримувати плани України щодо вступу до ЄС та НАТО, а також продовжити у співпраці з Україною реалізацію Плану дій "Україна-ЄС". За ініціативою словацького міністра з січня 2007 р. Посольство СР в Україні виконує функції контактного посольства НАТО. Словацька сторона особливо наголошувала, що надання Україні допомоги в реалізації її трансатлантичних намірів було пріоритетом словацького головування у Вишеградській четвірці (липень 2006 - червень 2007 рр.), під час якого СР запрошувала представників України до участі в засіданнях у рамках В-4.

Голова Національної Ради СР П. Пашка 15-16 листопада 2006 р. відвідав з офіційним візитом Україну. В рамках цього візиту відбулися його зустрічі та переговори з Головою Верховної Ради України О. Морозом, Президентом України В. Ющенком, Прем'єр-міністром В. Януковичем та міністром закордонних справ Б, Тарасюком. Сторони підтвердили, що розвиток двосторонніх відносин належить до пріоритетних напрямів зовнішньої політики України та Словаччини. Всебічно обговорювались шляхи поглиблення двостороннього міжпарламентського співробітництва, зіставлялись позиції сторін у питанні європейської та євроатлантичної інтеграції України, розглядались актуальні завдання розвитку взаємодії у торговельно-економічній, соціальній та гуманітарній сферах.

У 2007 р. 26 лютого відбувся офіційний візит Прем'єр-міністра СР Р. Фіцо до України, під час якого сторони підтвердили високу зацікавленість у подальшій активізації двостороннього діалогу, наголосили на важливості поглиблення українсько-словацького транскордонного співробітництва, що уможливить істотне збільшення регіональної складової двостороннього товарообігу, залучення інвестиції з допомогою спеціальних європейських фондів. Словацька сторона висловила зацікавленість у поглибленні співпраці в енергетичній сфері, зокрема у постачанні української електроенергії до СР.

Президент України В. Ющенко 11-12 жовтня того ж року відвідав Словацьку Республіку з офіційним візитом. Відбулися його переговори з Президентом СР І. Гашпаровичем, а також зустрічі з Головою Національної Ради СР П. Пашкою та Прем'єр-міністром СР Р. Фіцом, у процесі котрих обговорено весь спектр питань розбудови двостороннього політичного, економічного та гуманітарного співробітництва, позитивно оцінені інтенсивність і динаміка розвитку політичного діалогу.

У 2008 р. 14 січня відбувся робочий візит Президента Словацької Республіки І. Гашпаровича до України (м. Ужгород). Під час переговорів глави держав високо оцінили рівень співробітництва України та СР. Словацька сторона підтвердила свою підтримку стратегічного курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію, її вступу до СОТ. Президент Словаччини також позитивно оцінив наміри України перейти у відносинах з НАТО до Плану дій щодо членства в Альянсі.

Між Україною і СР широко розвиваються торговельні відносини. Основними і традиційними статтями експорту України є залізорудна сировина (марганцеві й залізні руди), електроенергія, чорне кам'яне вугілля, мінеральні добрива, різна хімічна продукція, плосковальцьовані вироби зі заліза і сталі, феросплави, продукція машинобудування, стальні труби і под. Найбільшими статтями українського імпорту зі Словаччини стали вогнетривка цегла, стрічки транспортерні, плоский прокат, магнезит, скляна тара, гербіциди, інші товари переробної промисловості.

До ключових питань українсько-словацьких відносин належить співробітництво у сфері етнонаціональної політики. За переписом 2001 р. в Україні налічувалося 6,4 тис. словаків, понад 90 % з них мешкали у Закарпатській області.

Важливий напрям роботи - залучення ЄС до українсько-словацького транскордонного співробітництва. Його одним з найреальніших і актуальних проектів, з погляду одержання підтримки ЄС, є створення системи акумулюючих гідроспоруд у прикордонних регіонах України, Словаччини, Угорщини та Румунії з метою відвернення загрози повеней.

Удосконалення торговельно-економічних відносин між Україною і Словацькою Республікою перебуватиме у площині подальшого розвитку економічних відносин "Україна - Європейський Союз". Входження словацької економіки до єврозони поступово накладатиме на український експорт всі європейські обмеження і квоти, зокрема стосовно сталеливарних виробів, хімічних добрив, сільськогосподарської продукції. У транспортній галузі перспективним напрямом співробітництва є ефективне використання комбінованих перевезень, розвиток 5-го міжнародного транспортного коридору "Європа - Китай".

З огляду на транзитне положення України і Словаччини обидві держави зацікавлені в утриманні й збільшенні обсягів транспортування енергоносіїв своєю територією, а також розширенні співпраці у цій сфері двосторонніх економічних відносин. Тому до перспективних напрямів двосторонньої співпраці належить реалізація проекту Євразійського нафтотранспортного коридору.

Характеризуючи договірно-правову базу українсько-словацьких відносин за останні роки звернемо увагу на те, що упродовж 2009- 2011 рр. підписано: Протокол про співробітництво при підготовці нормативно-правових актів у сфері державної служби між Головним управлінням державної служби України та Міністерством праці, соціальних справ та сім'ї Словацької Республіки (підписано з набуттям чинності 8 жовтня 2009 р.); Протокол про співробітництво між Міністерством закордонних справ України та Міністерством закордонних справ СР, а також План українсько-словацьких консультацій між МЗС України та МЗС СР на 2010 р. та Протокол між Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Міністерством внутрішніх справ СР про обмін інформацією (підписано з набуттям чинності 15 квітня 2010 р.); Угоду між Урядом України та Урядом Словацької Республіки про скасування консульських зборів (підписана 6 жовтня 2010 р. і чинна з 23 березня 2011 р.); Протокол про внесення змін і доповнень до Угоди між Урядом України та Урядом Словацької Республіки про повітряне сполучення (підписано б жовтня 2010 р. і чинний з 26 листопада 2011 р.); Угоду між Урядом Російської Федерації, Урядом Словацької Республіки та Кабінетом Міністрів України про перевезення ядерних матеріалів між Російською Федерацією та Словацькою Республікою через територію України (підписана 21 жовтня 2010 р. і чинна з 23 травня 2011 р.); Угоду між Держспоживстандартом України та Управлінням зі стандартизації, метрології та випробувань Словацької Республіки і про співробітництво у сфері стандартизації, метрології та оцінки відповідності (підписана з набуттям чинності 28 жовтня 2010 р.); Угоду між Міністерством оборони України і Міністерством оборони Словацької Республіки про співробітництво у військовій сфері (підписана з набуттям чинності 24 квітня 2011 р.); Угоду між Україною та Словацькою Республікою про внесення змін до Угоди між Україною і Словацькою Республікою про місцевий прикордонний рух від 17 червня 2011 р. (підписана 17 червня 2011 р. і чинна з 29 грудня 2011 р.).

Словаччина допомагає і передає Україні свій досвід європейської та євроатлантичної інтеграції. У цьому контексті зазначимо дуже активну співпрацю українських (Національний інститут стратегічних досліджень) та словацьких (Словацька асоціація зовнішньої політики) експертів, зокрема в рамках проекту Національний конвент України щодо ЄС.

Отже, особливого значення набуває розвиток двосторонніх відносин зі Словацькою Республікою в умовах її членства в Європейському Союзі та НАТО. Зі вступом Словаччини до цих організацій та зарахуванням словацьким керівництвом українсько-словацьких відносин до пріоритетів зовнішньої політики СР створюються передумови для якісно нового етапу розвитку двостороннього співробітництва, зокрема в контексті активнішої підтримки Словаччиною євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень України.

Україна і Чеська Республіка

З проголошенням 1 січня 1993 р. незалежності ЧР характер і зміст українсько-чеських міждержавних відносин почав набувати нових обрисів. На початкових етапах в українсько-чеському співробітництві Україна віддавала перевагу політичній співпраці, а Чехія - торговельно-економічній. Дипломатичні відносини між Україною та новоутвореною Чеською Республікою встановлені у січні 1993 р.

Особливо динамічно українсько-чеські контакти почали розвиватися після того, як 26 квітня 1995 р. був підписаний Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною та Чеською Республікою. У 1995 і 1997 рр. відбувся обмін державними візитами Президентів України Л. Кучми та Чехії В. Гавела. Офіційний візит до Чехії в 2003 р. міністра закордонних справ України А. Зленка започаткував якісно новий етап у двосторонніх відносинах з урахуванням членства Чехії в ЄС і НАТО. У схваленій Парламентом ЧР Концепції зовнішньої політики зазначалося: Чеська Республіка розглядає Україну важливою європейською країною, від якої залежить стабільність у Центральній та Східній Європі, високо оцінює політику України на євроатлантичному напрямі, докладатиме зусиль для розширення взаємовигідної українсько-чеської економічної співпраці.

На 1999 р. склався комплекс дружніх і партнерських відносин двох країн, що у 2000-2003 рр. виявився у широкомасштабному торговельно-економічному співробітництві. У ці роки відносини між країнами були достатньо активними, але не безпроблемними. Уже в 2000 р. ЧР, відповідно до вимоги ЄС, заявила про денонсацію Договору про безвізовий режим для громадян України, а в 2003 р. денонсувала ще чотири угоди про: співпрацю в сільському господарстві; економічне і науково-технічне співробітництво; торговельні відносини; співпрацю в галузі ветеринарної медицини. Це посилило політичну складову в співробітництві двох країн.

В умовах членства Чехії в ЄС (2004-2005 рр.) країна мала дотримуватися спільної політики ЄС у відносинах з країнами нечленами. Це означало, що втратила чинність значна кількість українсько-чеських договорів і угод. Укладені нові договори й угоди сприяли розширенню українсько-чеської торгівлі, загальні обсяги якої 2005 р. становили 970,9 млн дол. США. Подальше розширення торговельно-економічного співробітництва двох країн стримувалося сировинно-металургійною структурою українського експорту, недосконалою системою відшкодування ПДВ в Україні, невмілим використанням українською стороною чеських торговельних кредитів. Однак в українсько-чеському співробітництві наростала інвестиційно-виробнича співпраця, кооперування, створення спільних підприємств, організовувалися політичні консультації, укладалися нові договори й угоди.

Маючи достатньо великий досвід участі у діяльності ООН, обидві країни є важливими партнерами з огляду зміцнення їхніх позицій у цій глобальній Організації, активно співпрацюють у питаннях взаємної підтримки на виборах до структур ООН. Так, Чехія підтримала кандидатури України на виборах до складу Комісії ООН з наркотичних засобів, до Виконавчої ради ЮНЕСКО, а також до Економічної та соціальної ради ООН. Обидві країни мають спільну позицію, що безумовним пріоритетом у діяльності ОБСЄ має бути вжиття активних та рішучих кроків у напрямі остаточного врегулювання "заморожених" конфліктів на територіях країн СНД. Під час головування протягом липня 2003 р. - липня 2004 р. у Вишеградській четвірці (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина) ЧР активно підтримала ідею істотного розширення співробітництва цього неформального міжнародного об'єднання з Україною в нових умовах членства країн четвірки в ЄС - насамперед стосовно передання євроінтеграційного досвіду, а також у сфері юстиції та внутрішніх справ.

Основа чеських товарних поставок до України - обладнання, машини і транспортні засоби (60,9 % усього імпорту), напівфабрикати (14,5 %), різні промислові вироби (8,3 %) та хімікати (12,8 %). Зростання обсягів чеського імпорту в Україну відбулося переважно внаслідок збільшення поставок таких товарних підгруп, як кузови для промислового складання легкових автомобілів, частини до автомобілів, пігменти, фарби готові, емалі, машини і механізми різні, труби, трубки й шланги з пластмаси, двигуни внутрішнього згорання.

Проблемним специфічним питанням українсько-чеських відносин залишається погашення "ямбурзької" заборгованості України перед ЧР згідно з укладеною 30 червня 1997 р. Угодою "Про умови завершення реалізації після 1 січня 1992 р. на території України Угоди між Урядом СРСР і Урядом ЧССР про співробітництво в освоєнні Ямбурзького газового родовища, будівництві магістрального газопроводу Ямбург - Західний кордон СРСР і об'єктів Уральського газового комплексу та пов'язані з цим поставки природного газу з СРСР до ЧССР від 16 грудня 1985 року", яка була ратифікована Верховною Радою України. Цим питанням цікавиться чеська сторона практично під час усіх двосторонніх переговорів.

Відповідно до міжурядової Угоди, що набула чинності 1999 р., Україна визнала борг на суму 79,17 млн умовних розрахункових одиниць природного газу. Певні надії на врегулювання проблеми з'явилися у чеської сторони після прийняття Верховною Радою України Закону, яким Кабінетові Міністрів України дозволялося у 2004 р. здійснити відшкодування заборгованості у грошовій та/ або товарній формі за рахунок коштів, передбачених на погашення державного боргу України. У зв'язку з цим Міністерство фінансів України підписало з українською фірмою "Арта - інвестиційні партнери" Меморандум. За ним Міністерство не заперечувало проти придбання фірмою у Чехії Ямбурзької заборгованості. У цьому контексті проведено низку переговорів, але можливості погасити заборгованість використані не були.

У березні 2007 р. відбувся візит до Чехії першого віце-прем'єр-міністра України, міністра фінансів України М. Азарова, який під час зустрічей з главою Уряду ЧР М. Тополанеком та міністром фінансів ЧР М. Калоусеком обговорив питання про врегулювання заборгованості за Ямбурськими угодами. Було домовлено про подальше опрацювання термінів та шляхів виплати боргу на експертному рівні. Питання погашення боргів розглядалося і на установчому засіданні Змішаної комісії з питань економічного, промислового та науково-технічного співробітництва 19-20 березня 2007 р. у Києві.