Відносини України з країнами пострадянського простору.

Українсько-російські відносини. Дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією встановлені в 1991 році, після розпаду Радянського Союзу, серед засновників якого були обидві республіки. Російська Федерація містить посольство в Києві та консульства в Харкові, Одесі, Львові та Сімферополі. Україна містить посольство в Москві і консульства в Санкт-Петербурзі, Ростові-на-Дону, Тюмені і Владивостоці.

1991—1999. Після зникнення СРСР між Україною та Росією виникли різні спірні питання. Одним з них була приналежність Кримського півострова. Проблему вирішили, коли Росія погодилася на те, щоб Крим залишився у складі України, зберігаючи при цьому автономний статус. Ще одним каменем спотикання стала приналежність Севастополя та розміщеного в його порту Чорноморського флоту СРСР. Після довгих інтенсивних переговорів вирішено поділити Чорноморський флот, за російською його частиною зберегти право використовувати Севастополь як базу до 2017 р. У 2010 р. Харківські угоди подовжили термін до 2042 р. Спірним питанням стали проблеми з енергопостачанням Європи, оскільки багато нафто- і газопроводи з Росії на Захід проходили через Україну. Протягом 1990-х рр. обидві країни разом з іншими колишніми республіками СРСР заснували СНД, в рамках якої здійснювалося економічне співробітництво. Відносини двох держав за президентства Леоніда Кучми були найсприятливішими і, певною мірою, добросусідськими. Певний час урядам двох країн вдавалося домовлятися із деяких важливих питань двосторонніх відносин: зокрема був розділений Чорноморський флот, означений державний кордон і укладений Великий договір 1997 р., за яким Росія відмовилася від територіальних претензій і визнала існуючі кордони України.

2000—2009. Найгострішим із суперечливих питань часів Леоніда Кучми стало протистояння в районі острова Тузла (Крим). Значне погіршення російсько-українських відносин відбулося під час і особливо після Помаранчевої революції 2004 р. Офіційна Москва не тільки втручалася в президентські перегони восени 2004 р., але й розцінила перемогу демократичних сил, як виклик її впливу на терени України. Від часу демократичних виборів Україна занепокоєна висловлюваннями і діями деяких російських політиків з питань Криму, російської мови в Україні, визнання Голодомору. Це позначилось у відвертій пропагандистській війні особливо під час газової кризи 2005 р. З того часу за різних урядів України, стосунки між двома державами залишалися напруженими, зокрема стосовно постачання російських енергоносіїв через територію України та, визнання Голодомору 33-го року геноцидом, можливого вступу України до НАТО та статусу російської мови в Україні. Основним невдоволенням української сторони залишається дуже часте втручання Росії у внутрішні справи України та перманентні «економічні війни»: в тому числі «газовий конфлікт» 2005–2006 рр., «Сирна війна» 2012 року, «Шоколадна війна» 2013 року тощо. Незважаючи на складні міждержавні відносини, на неформальному рівні стосунки між українцями і росіянами залишаються здебільшого позитивними та добросусідськими, але загальне втручання російської влади в суверенні справи України призводить до поступового зниження довіри між двома народами.

2010—дотепер. У квітні 2010 р. укладені Харківські угоди, що передбачають збереження бази російського флоту в Севастополі до 2042 р. й знижки для України на російський газ. У липні 2010 р. прем'єр-міністр України М. Я. Азаров заявив, що уряд України веде переговори про створення газотранспортного консорціуму між Україною, ЄС і Росією.

Основні проблеми: Військові дії на Сході України; втручання РФ у вн. справи України; питання Кримського п-ва; енергетичні війни; статус російської мови в Україні; питання Голодомору; інтеграція України до євроатлантичних структур тощо.

Україна і Республіка Білорусь.

Ø Дипломатичні відносини встановлені 27 грудня 1991 р. Перший посол України в Республіці Білорусь В. Желіба вручив вірчі грамоти 30 червня 1992 р., а посол Білорусі в Україні В. Курашик - 12 жовтня 1993 р.

Ø Договірно-правова база українсько-білоруських відносин складає понад 230 угод і домовленостей. Найважливіші – з питань торговельно-економічного співробітництва, співпраці в галузях зв'язку та транспортного сполучення, військово-технічного співробітництва, врегулювання безвізового в'їзду громадян і перетину кордону.

Ø Взаємовідносини двох країн спираються на базовий Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною і Республікою Білорусь, підписаний 17 липня 1995 р. під час візиту Президента України в Білорусь. Верховна Рада Білорусі ратифікувала документ 25 квітня 1996 р.

Ø За обсягом співпраці Україна посідала друге (після Росії) місце в зовнішньоторговому обігу Білорусі. Україна для Білорусі є надійним інвестором.

Ø Досить повільне розв'язання українсько-білоруських політичних і економічних проблем певною мірою можна віднести на рахунок українського курсу на євроатлантичну інтеграцію.

Ø З 10 квітня 1996 р. почала працювати спільна Міжурядова українсько-білоруська комісія з питань торговельно-економічного співробітництва. Широко розвивається співробітництво прикордонних регіонів: створено транскордонне об'єднання Єврорегіон "Буг", діяльність якого спирається на угоду про співробітництво прикордонних областей.

Ø Важливість українсько-білоруського співробітництва просте­жується у зв'язку зі спільними проблемами, пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Ø 16 грудня 1994 р. уряди двох країн підписали довгострокову Угоду про військово-технічне співробітництво, де визначені базові умови для збереження та розвитку кооперативних зв'язків, спільного виробництва, взаємних поставок військової продукції, надання відповідних послуг, спільних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт в інтересах оборони і безпеки двох країн.

Ø Наприкінці грудня 1995 р. під час перебування в Україні урядової білоруської делегації були підписані міжурядові угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій, про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, про організацію спільного контролю в пунктах пропуску на українсько-білоруському державному кордоні, про співробітництво в сфері молодіжної політики.

Ø На тристоронньому рівні – Україна-Білорусь-Польща – відбувається регіональне співробітництво, зокрема реалізація спільної програми Єврорегіон "Буг", до якого входять регіони прикордонних держав.

Ø Водночас негативним чинником, що впливає на двосторонні зв'язки з Білоруссю, є незадовільний стан законодавчої бази торговельно-економічного співробітництва, що зумовлено приєднанням Республіки Білорусь до Митного союзу (6 січня 1995 p.), створенням Співтовариства Білорусі і Росії (8 грудня 1996 p.), пізніше перетвореного на Союз РФ і РБ (2 квітня 1997 p.), орієнтацією Білорусі на Росію. Не сприяє поліпшенню двосторонніх відносин країн і стійка конфронтація Білорусі з провідними країнами Заходу.

Ø Між Україною і Білоруссю розвивається співробітництво в рам­ках світових організацій, зокрема в ООН і ОБСЄ. Проходять періодичні консультації зовнішньополітичних відомств країн.

Ø Ключовими питаннями порядку денного українсько-білоруських відносин є: завершення договірно-правового оформлення українсько-білоруського державного кордону; розвиток співробітництва у торговельно-економічній і транспортно-енергетичній сферах; врегулювання консульсько-правових взаємин; зміцнення зв’язків у культурно-гуманітарній сфері; взаємодія в напрямі реалізації регіональної політики Європейського Союзу, зокрема в контексті ініціативи ЄС „Східне партнерство”.

Ø Україна послідовно виступає за активне політичне та економічне співробітництво з Республікою Білорусь. Українська держава сприяє також виходу Білорусі з міжнародної ізоляції, формуючи відповідну думку в ООН, ОБСЄ, інших організаціях.