Основні форми реалізації міжнародних

Науково-технічних розробок

Формами реалізації міжнародних науково-технічних розробок є міжнародна передача технології та міжнародне технічне сприяння.

Міжнародна передача технології проявляється у наступних видах:

а) Ноу-хау – передача технічного досвіду і секретів виробництва, використання яких забезпечує певні переваги в досягненні кінцевої мети.

б) Патентна угода – міжнародна торгова операція, за якою власник патенту поступається правами на використання винаходу покупцеві.

в) Ліцензійна угода – міжнародна торгова операція, за якою власник винаходу дає іншій стороні дозвіл на його використання в певних межах. Під ліцензією розуміється дозвіл, відповідно до якого власник виключного права (ліцензіар) дозволяє іншій особі (ліцензіату) за обумовлену винагороду й у визначених межах користуватися об'єктом цього права. Продаж ліцензій – це продаж нових, у даний момент не відтворених знань виробничого призначення, якими володіє обмежене число продавців. Види ліцензій та їх характеристика наведено у табл. 6.1.

Таблиця 6.1 – Види ліцензій

Види	Характеристика
Патентна	- класична ліцензія на використання запатентованих винаходів, промислових зразків;
Безпатентна	- на передачу патентів, не захищених правами промислової власності;
Виняткова	- покупцеві дається монопольне право на використання об'єкта ліцензії на визначеному ринку;
Невиняткова	- допускається багаторазовий продаж однієї і тієї ж ліцензії на визначеному ринку;
Комплексна	- сполучає елементи патентної і безпатентної ліцензій;
Відкрита	- патентовласник готовий надати право на використання свого патенту будь-якій фізичній або юридичній особі;
Примусова	- держава примушує патентовласника передати іншим право на використання його патенту;
Перехресна	- продавець і покупець обмінюються ліцензіями на належні їм об'єкти промислової власності;
Чиста	- самостійна ліцензія без супутнього постачання устаткування;
Обгорткова	- замість звичайного договору ліцензіар встановлює умови прямо на упакуванні, а покупець стає ліцензіатом у силу того, що купив програму і розкрив упакування.

 

Ціна на ліцензію повинна забезпечувати покупцеві досить стабільний протягом тривалого періоду прибуток, що перевищує прибуток від реалізації на ринку продукції, виготовленої за аналогічними технологіями. Ціна ліцензії (Ц_л) розраховується за формулою:

Ц_л = В_л × Т × П × Д, (6.1)

де В_л – середньорічний випуск продукції за ліцензією, грн.;

Т – термін договору, років;

П – додатковий прибуток, що одержується за ліцензією, грн.;

Д – доля ліцензіару в прибутку.

Найбільш розповсюдженими формами виплати ліцензійної угоди є роялті і паушальні платежі.

Роялті – це ліцензійна винагорода у формі періодичних відрахувань (частки від прибутку або суми продажів продукції), що виплачується наприкінці кожного року дії угоди починаючи з моменту випуску готової продукції.

Ціна ліцензії на основі роялті розраховується за формулою:

(6.2)

де В_і – середньорічний обсяг продукції за ліцензією в і -му році (в натуральному виразі);

Ц_і – продажна ціна продукції в і -му році, грн.;

R_і – розмір роялті в і -му році, %;

і – розрахунковий рік дії ліцензійного договору;

Т – термін дії ліцензійного договору.

Якщо виробничі потужності за ліцензією дають змогу виробити певний обсяг продукції (V) за ціною за одиницю (Ц) і розрахунковим рівнем рентабельності (Р), а ліцензія є винятковою, то частка ліцензіара в прибутку ліцензіата становитиме (Ч). Визначити ціну ліцензії у формі щорічних відрахувань (роялті, R) від вартості виробленої продукції по ліцензії із застосуванням ноу-хау – нової незапатентованої технології, можна за формулою:

R = (Р × Ч/1 + Р) × 100 (6.3)

Звідси розмір щорічних відрахувань роялті на користь ліцензіара (МR) становитиме:

МR = V × Ц × R (6.4)

У випадку, коли підприємству необхідно прийняти рішення про доцільність купівлі ліцензії за умовною ціною необмеженого строку її використання та фіксованими відрахуваннями платежів роялті ліцензіару, необхідно врахувати, що воно раніше вже отримало право на тимчасове використання даної ліцензії – нової технології, а її впровадження дало змогу підприємству підвищити рівень рентабельності порівняно з її базовим рівнем. За таких умов розрахункову ставку роялті можна визначити за формулою:

R = (Р_п × Ч/1 + Р_п + Р_б) × 100 (6.5)

де Р_п – перевищення рівня рентабельності над базовим, процентних пунктів;

Р_б – базовий рівень рентабельності, %.

Паушальний платіж (від нім. рauschale – намічена, загальна сума) – одноразовий платіж, що є фіксованою сумою і не залежить від обсягів виробництва (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності. Паушальний платіж – винагорода за право користування об'єктом ліцензійного договору до одержання прибутку (доходів) від його використання. Фактично є ціною ліцензії (фактичною ціною купівлі ліцензії), що встановлюється, виходячи з оцінок очікуваної економічної ефективності та майбутніх прибутків покупця ліцензії. Фіксується у договорі між ліцензіаром і ліцензіатом у розмірі чітко обумовленої суми та може здійснюватися одноразово або певними частинами.

На практиці найчастіше використовуються комбіновані платежі, що включають у себе початкову суму у вигляді паушального платежу (10-13% від загальної ціни ліцензії) і наступні періодичні відрахування роялті.

г) Франчайзинг – це надання великою «батьківською» фірмою права дрібній фірмі вести протягом певного періоду свою справу під її опікою та, використовуючи її обладнання, реалізовувати через неї свою продукцію.

ж) Угода з інжинірингу – це угода на інженерно-технічні та консультативні послуги покупцю для реалізації технічного проекту (об'єктів промисловості, виробничої та соціальної інфраструктур). Вони охоплюють широкий комплекс заходів з підготовки техніко-економічного обґрунтування проектів, проведення науково-дослідних робіт (зокрема, лабораторні або експериментальні доробки технології чи прототипу, розробка детальних структур проекту від ескізного варіанта до видання специфікації на обладнання, технологічне супроводження в процесі освоєння технології чи обладнання, тощо), надання консультацій в процесі реалізації проекту, здійснення нагляду, випробовування тощо.

Об'єктами інжинірингу можуть бути цілі проекти або окремі заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва. Повний комплекс послуг і поставок, необхідних для спорудження нового об'єкту, називається комплексним інжинірингом. Складовими його є: проектно-консультаційний інжиніринг, технологічний інжиніринг, будівельний інжиніринг, управлінський інжиніринг. Інжинірингові послуги надають інжинірингові фірми різних типів: проектні та інженерно-консультаційні фірми широкого профілю в будівництві; фірми інформаційного інжинірингу; інжинірингові фірми з питань управління; маркетингові фірми.

з) технологія передається між країнами також в межах угод про промислове співробітництво, про науково-технічну та виробничу кооперацію, про інвестиційне співробітництво тощо. Міжнародне науково-технічне співробітництво у галузі технологій включає: координацію міжнародних програм спільних науково-технічних досліджень; кооперацію досліджень; підготовку наукових та інженерних кадрів; міжнародні конференції, симпозіуми, семінари; обмін науково-технічною інформацією; створення міжнародних науково-дослідних інститутів; консультації в сфері спільної науково-технічної політики; прогнозування.

Міжнародне технічне сприяння – це форма міжнародної передачі науково-технічних розробок, яка полягає у сприянні розвитку технології процесів, продуктів чи управління в технічній, економічній (зокрема, розробка програм економічного розвитку, статистики, грошової та бюджетної політики, техніко-економічного обґрунтування окремих проектів тощо) та інших сферах різних країн.

Серед організаційних видів технічного сприяння виділяють технологічні гранти та співфінансування технічного сприяння.

Технологічні гранти – це безоплатна передача технології, технологічно містких товарів чи фінансових коштів для купівлі технології, навчання та підготовки персоналу, адаптації її до місце­вих умов. Одержувач не бере фінансової участі в проекті, а лише виконує організаційні функції з приймання і розміщення технічної допомоги. Донор має право брати участь через своїх представників у розподілі допомоги і нагляді за її ефективним використанням.

Співфінансування технічного сприяння передбачає часткову участь одержувача технології у фінансуванні та організаційне забезпечення її розміщення і реалізації.

Залежно від кількості країн, що беруть участь у проекті, розрізняють двостороннє та багатостороннє технічне сприяння.

Двостороннє технічне сприяння здійснюється за угодами між урядами двох країн, які укладаються між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, і стосуються невеликих проектів, підготовки і перепідготовки кадрів, комп'ютерного забезпечення, виконання експертиз тощо.

Багатостороннє технічне сприяння передбачає здійснення спіль­них проектів декількома країнами щодо однієї країни-одержувача, а також технічне сприяння по лінії міжнародних організацій, що фінансується за рахунок внесків країн-членів програми надання допомоги (зокрема, надання технології, технічного обладнання, здійснення консультацій та експертиз; програми технічної допомоги Світового банку, МВФ та інших міжнародних організацій).