Сучасного світового господарства

Витоки становлення світового господарства, світового ринку можна простежити ще в архаїчну епоху, коли не існувало ні держав, ні суспільного поділу праці, властивого економічній системі господарювання. Як свідчать археологи, вже в ці часи виникає і отримує досить широке розповсюдження рух господарчих благ на далекі відстані.

Становлення СГ, безпосередньо пов'язаного з розвитком економічного способу господарювання, поширенням ринкових відносин, становленням національних держав, пройшло кілька етапів (табл. 1.2).

 

Таблиця 1.2 – Етапи становлення світового господарства

Етап	Розвиток світового господарства
Перший етап	Вихідною формою міжнародного співробітництва була міжнародна торгівля, виникнення якої відносять до часів формування перших держав. Однак у цей період були відсутні як технічні, так і економічні передумови набуття міжнародною торгівлею комплексного, системного, всеохоплюючого характеру. Вона носила випадковий характер. Державні утворення (рабовласницькі або феодальні) в цей період представляли замкнуту, націлену на самозабезпечення господарську систему.
Другий етап	Удосконалювання техніки й, насамперед, корабельної справи забезпечили Великі географічні відкриття XV-XVII ст., створили умови й можливості для торгівлі на значні відстані. Зростає рівень життя населення, формується платоспроможний попит, що сприяє активізації міжнародної торговельної діяльності. З'являються перші великі торговельні компанії. У цей же період одержує досить широке поширення міжнародний кредит, який продовжує зберігати свій безпосередній зв'язок з торговельною діяльністю. Одержує розвиток міжнародна міграція робочої сили, в першу чергу через добровільну міграцію в Америку вихідців з Європи та насильницьке переміщення рабів з африканського континенту.
Третій етап	Пов'язаний із промисловою революцією кінця XVIII – першою половиною XIX ст. У цей період завершується формування світової колоніальної системи (системи панування європейських держав над менш розвиненими в соціально-економічному відношенні країнами інших регіонів Землі, сформованої в процесі завершення, до останньої третини XIX ст., територіального розподілу світу), відповідно розширюється географія, форми й товарна структура світових господарських зв'язків. Однак обмеження економічних прав колоніальних територій, заборона на встановлення господарських зв'язків з економічними суб'єктами, які не належать до метрополії, перешкоджали формуванню єдиного світового господарства.
Четвертий етап	Успіхи в розвитку машинної індустрії, засобів транспорту й зв'язку забезпечили формування до кінця XIX ст. єдиного світового ринку товарів і послуг, яксфери тривалих товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на МПП та інших факторах виробництва. Основні потоки направлялися усередині колоніальних імперій і між метрополіями. Одержує розвиток міжнародний кредит, міжнародні інвестиції. Національні економіки перетворюються в учасників міжнародного руху практично всіх видів економічних ресурсів. Оскільки ці процеси із різним ступенем інтенсивності проходили в усіх країнах, говорять про утворення сукупності національних господарств, тобто про становлення господарської системи, яка просторово охоплює всю земну кулю. Видимі результати господарської діяльності, маючи національну

 

Продовження табл. 1.2

Етап	Розвиток світового господарства
	належність, одночасно сприймаються як результат господарської діяльності всієї людської цивілізації, тобто як світове господарство, щоохоплює як сферу обміну, так і сферу виробництва.
П'ятий етап	Формування двох протиборчих економічних систем у 20-х pp. XX ст. розірвало економічну єдність світу. До середини XX ст. СГ було розколото на дві частини: світове капіталістичне і світове соціалістичне господарство, з перевагою першої частини (9/10 всієї міжнародної торгівлі). З 60-х рр. ХХ ст. в систему СГ увійшли країни, що розвиваються. У середині 70-х рр. серед них помітно виділилися так звані «НІК» – нові індустріальні країни Південно-Східної Азії (4 «малих дракона» – Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур) і 3 країни Латинської Америки (Бразилія, Аргентина, Мексика). Після розпаду соціалістичного блоку і перетворень у країнах Східної Європи (початок 80-х рр.) та розпаду СРСР (початок 90-х рр. ХХ ст.) СГ здобуло риси єдиного утворення. У такий спосіб сформоване СГ містить у собі національні економіки промислово (індустріально) розвинутих країн, країн, що розвиваються, та країн з економічною системою перехідного типу. Сукупність національних господарств перетворюється у світову економіку, оскільки вони взаємодіють між собою, в результаті чого на рівні хазяйнуючи суб'єктів виникають транснаціональні господарські утворення, а країни все частіше використовують погоджені правила взаємодії та створюють наднаціональні інститути, які пов'язують національні економіки у єдину систему світового господарства.
Шостий етап	Останнє десятиліття XX ст. вважають початком нового етапу розвитку світового господарства, якому притаманні такі особливості: всесвітнє поширення ринкових відносин; оволодіння людиною географічним простором; формування інтернаціональних виробничих чинників; посилення економічної взаємодії та взаємозалежності.

 

На специфічних особливостях організації господарського життя в окремих країнах, регіонах світу, світовому господарстві в цілому та тенденціях його розвиткузосереджує увагу світова економіка.

Міжнародна економіка, у свою чергу, поєднує в своїх дослідженнях:

1) економічні суб’єкти, що вступають у міжнародну взаємодію зі світовою економікою та міжнародними економічними відносинами;

2) розробку теоретичних моделей функціонування міжнародної економічної взаємодії.

Функціонально міжнародна економіка поділяється на міжнародну мікроекономіку та міжнародну макроекономіку.

Міжнародна мікроекономіка – це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного світового ринку руху конкретних товарів і чинників їх виробництва та ринкові характеристики – попит, пропозицію, ціну тощо.

Міжнародна макроекономіка – це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства загалом.