Характеристика чинників інфраструктурного середовища

Інфраструктурне середовище пронизує та впливає на інтегрований розвиток всіх інших умов функціонування суб’єктів МЕВ. Найважливішими складовими елементами інфраструктури МЕВ є: енергетичне забезпечення країн; міжнародний транспорт; міжнародні інформаційно-комунікаційні системи.

Інфраструктура енергетики включає всі паливні галузі й електроенергетику з підприємствами і зв'язками, що забезпечують діяльність по розвідці, освоєнню, переробці і транспортуванню енергоресурсів, а також виробництво і транспортування одержаних з їх допомогою теплової й електричної енергії.

Сучасна енергетика базується на використанні нафти, вугілля, природного газу, гідроенергії і ядерній енергії. Частка цих джерел енергії у світовому споживанні складає від 90 до 99% по різних країнах. У слаборозвинених країнах частка місцевих джерел енергії – деревини, відходів с/г, торфу і т.п. – вище і складає до 40%, в Африці – 70%, у ряді країн Африки (Танзанія, Уганда, Малі, Ефіопія, Непал, Гаїті) – до 90%. Тенденції зміни світового енергобалансу видні з даних наведених у табл. 2.1. В абсолютному вираженні до 2020 р. кількість споживаних ресурсів збільшиться в 1,8 рази порівняно з 1985 р.

 

Таблиця 2.1 –Світовий енергобаланс по видах первинних джерел

 

№ п\п	Первинні енергоресурси	1985 р., %	2000 р., %	2020 р., %
1.	Тверде паливо (вугілля, сланці)	29,1	30,0	33,2
2.	Рідке паливо	38,8	32,9	21,2
3.	Природний газ	20,4	21,4	19,0
4.	Ядерна енергія	4,9	8,6	13,6
5.	Гідроенергія і нетрадиційні джерела енергії	6,8	7,1	13,0

Транспортна частина охоплює всі існуючі транспортні засоби та транспортні шляхи світу. Розвиток транспорту є однією з передумов поглиблення процесу глобалізації світу за рахунок зменшення відстаней у сучасному світі. У транспорті виробляється від 4 до 9% ВНП, у транспорт вкладається до 20% усіх приватних капіталовкладень, на транспорт приходиться біля 40% основних суспільних фондів, транспортом споживається 15-18% всієї енергії, під об'єкти транспортної інфраструктури зайнято до 5% території. Транспортні системи існують на підприємстві, у місті, у регіоні, у державі і між державами (міжнародні транспортні системи). Показниками оцінки транспортної системи, як складової середовища МЕВ, є наступні (рис. 2.6).

Пасажирообіг

Показники транспортної галузі

Кількість перевезених вантажів

Тарифи, фрахти

Кількість шляхів сполучення за видами

Транспортоємність національної економіки

Вантажообіг

Вантажопідйомність

Кількість перевезених пасажирів

 

Рисунок 2.6 – Показники роботи транспортної галузі

 

Внутріконтинентальні транспортні системи реалізуються за допомогою залізничного, автомобільного, трубопровідного і річкового видів транспорту. Залізничний транспорт світового значення є на всіх континентах, проте найбільший розвиток він одержав у Євразії та Північній Америці. Залізниці займають друге місце по вантажообігу (після морського транспорту) і пасажирообороту (після автомобільного). Головна функція залізничного транспорту – перевезення масових промислових і сільськогосподарських вантажів, також пасажирів. Особливі вимоги пред'являються до погодженої роботи з іншими видами транспорту (порти, аеропорти, контейнерні станції і т.п.).

Автомобільний транспорт відіграє ведучу роль у перевезеннях пасажирів і вантажів, у т.ч. контейнерних, на незначні відстані. У світі нараховується біля 400 млн. легкових автомобілів і понад 100 млн. вантажних. Найбільш розвинутий у Північній Америці (~ 1 легковий автомобіль на 1,9 жителя), у Західній Європі, у Японії. Тут же найбільша кількість відмінних автодоріг. Америка і Європа пересічена широтними і меридіональними автострадами, у т.ч. – швидкісними автобанами. Маються унікальні спорудження на автострадах типу двох мостів через Босфор або транспортного тунелю під Ла-Маншем.

Трубопровідний транспорт є відносно новим, однак надзвичайно бурхливо розвивається. Створено найширшу і насичену мережу трубопроводів у Північній Америці, у Європі, включаючи західну частину Росії. Поряд з нафтопроводами і газопроводами створюються продуктопроводи для транспортування вугілля, залізної руди в здрібненому вигляді з водою, вапна, фосфоритів, кисню.

Річковий транспорт визначається географією внутрішніх судноплавних шляхів. Значна частина внутрішніх водних шляхів приходиться на Латинську Америку (1/3), країни Азії (1/5), а також Північну Америку і Західну Європу. Світове значення мають комунікації по Волзі, Дунаю, Рейну, Темзі, Амазонці, Нілу, по Великих озерах, й ін. Найважливіша роль на річкових комунікаціях часто належить штучним спорудженням – каналам. Вантажообіг великих річкових портів не уступає морським. Зростають вимоги до комплексування його з іншими видами транспорту (залізничним, автомобільним, морським).

Повітряний транспорт також здійснює внутріконтинентальні перевезення. Мережа внутрішніх аеропортів складає ~ 25 тис. Авіатранспорт незамінний для зв'язку з віддаленими і важкодоступними районами, тому він активно впроваджується в Південній Америці, в Австралії, в Африці, у Росії.

Морський транспорт також бере участь у внутріконтинентальних перевезеннях, здійснюючи доставку каботажних вантажів уздовж узбережжя, особливо у регіонах, що мають вихід до морів і океанів (Італія, Норвегія, Великобританія, РФ, Японія, Малайзія, США).

Міжконтинентальні транспортні системи реалізуються трьома видами транспорту: морським, повітряним і трубопровідним.

Морський транспорт містить у собі природні і штучні судноплавні шляхи, морський флот і морські порти.Найважливіші природні морські шляхи зосереджені в Атлантичному океані (3/5 обсягу перевезень), Тихому океані (1/4 обсягу перевезень) і Індійському океані (1/6 обсягу перевезень). Важливу роль грає Північний морський шлях, що зв'язує Атлантичний і Тихий океани, штучні судноплавні шляхи – Суецький, Панамський, Нільський канали. Морський транспорт містить у собі вантажні і пасажирські судна. Країнами, що володіють найбільшими торговельними флотами, є: Ліберія, Японія, Греція, Панама, США, Норвегія, Великобританія, Росія, Італія, Франція, Індія, Бразилія, Саудівська Аравія, Сінгапур. У світі нараховується ~ 2,2 тис. торговельних портів, з них у Європі – 886, Азії – 364, Північній Америці – 276, Центральній і Південній Америці – 191, Африці – 183, Австралії й Океанії – 157.

Повітряний транспорт лідирує в міжконтинентальних перевезеннях пасажирів. Повітряні лінії з'єднують весь світ, найважливіші з них – лінії через Атлантичний океан. Повітряний транспорт володіє високою географічною мобільністю, що дозволяє швидко розширювати і змінювати повітряні траси. Парк цивільної авіації, зайнятий перевезеннями, нараховує у світі більше 12 тис. літаків, домінують літаки американського, російського і європейського виробництва. У міжнародних повітряних сполученнях беруть участь більше 1 тис. аеропортів: у Європі – 380, у Центральній і Південній Америці – 187, в Африці – 169, Азії – 162, Америці – 114.

Найважливішими проблеми міжнародного транспорту є:

1) система економічних, політичних і правових відносин, спрямованих на захист національного ринку, що уповільнюють магістралізацію основних транспортних напрямів;

2) якісно новий тип міждержавних зв'язків і структурні зміни господарства, які вимагають переорієнтації національних транспортних систем країн у напрямку збільшення числа і пропускної здатності прикордонних транспортних шляхів; зміни співвідношення видів транспорту в перевезеннях, пов'язаної зі складом вантажопотоків і дальністю перевезень; удосконалення координації роботи транспорту і вироблення загальної транспортної політики;

3) відсутність комплексності в підході до розвитку міжнародної транспортної інфраструктури, що пов'язано з традицією розробки цих питань у рамках галузевихтранспортних міжнародних організацій;

4) обмежена пропускна здатність більшості морських портів, а також загострення екологічної проблеми. Важливий вплив на цей процес здійснює контейнеризація вантажів, створення уніфікованих для усіх видів транспорту контейнерів.

Інформаційно-комунікаційні системи в МЕВ – це системи збору, збереження та передачі світової економічної інформації. В матеріальному виразі – це мережі інформаційних агентств, що розташовані по всьому світу, які збирають, класифікують, кодують та передають користувачам інформацію. Найбільш впливовими міжнародними інформаційними агентствами є: Рейтер, Доу-Джонс, Телерейт, Блумберг.

У сучасних умовах на міжнародному рівні потрібно встановлювати зв'язок для обміну наступними видами повідомлень: телефонних переговорів; телеграфних повідомлень; фототелеграфних повідомлень; програм звукового віщання; програм телевіщання; цифрової інформації. Для реалізації зазначених вимог на міжнародному рівні існують різні види зв'язку.

Міжнародна пошта призначенадля обміну поштовими відправленнями (листами, посилками, телеграмами й ін.) між адресатами в різних країнах. Для реалізації свого призначення у країнах використовуються поштові установи, вторинні мережі зв'язку, а також транспортні засоби.

Електронна пошта у системі МЕВ дозволяє: послати повідомлення в будь-яку частину планети, де є комп'ютер, підключений до мережі; одержати виграш у часі порівняно зі звичайним поштовим відправленням; заощаджувати папір, тим самим зменшуючи забруднення навколишнього середовища, пов'язане з його виробництвом та утилізацією; відправляти послання в будь-який час, незалежно від гідрометеоумов та інших чинників. Разом з тим їй властиві і деякі недоліки, через які вона не здатна замінити звичайну міжнародну пошту: нездатність донести до одержувача матеріальні предмети, що тримав у своїх руках відправник, неможливість доставляти посилки й ін.

Для надання інформаційних послуг у різних видах діяльності використовують міжнародні комп'ютерні мережі, найбільш розвинутою з яких є глобальна комп'ютерна мережа INTERNET. Функціями мережі в даний час є: забезпечення за допомогою комп'ютерів електронної пошти; надання на комп'ютери новин і повідомлень; пошук і надання на комп'ютери документів, фотографій, аудіо- і відеозаписів; забезпечення міжкомп’ютерного спілкування людей; забезпечення електронних подорожей по світу; забезпечення комп'ютерних покупок у магазинах і фінансових угодах, забезпечення пошуку роботи, одержання освіти в мережі, тощо.

Міжнародні супутникові системи зв'язку призначені для обміну радіоповідомленнями між абонентами в різних країнах через супутники зв’язку. Супутникові системи зв'язку дозволяють: забезпечити глобальний телефонний зв'язок; реалізувати концепцію безпосереднього телевізійного віщання (БТВ) з місця події через супутник на кабельну мережу або на телеприймач; перейти до проведення телеконференцій; організувати ретрансляцію поштових відправлень; створити професійні інформаційні мережі та ін.

 

 

Рекомендована література для вивчення теми: [1, с. 35-59], [3], [4, c. 239-266], [5], [6], [7], [8, c. 98-105], [9, с. 353-408], [11, c. 69-312], [13, c. 8-43], [14], [15], [16], [17, с. 24-33], [19, c. 34-51], [20, c. 26-33], [21], [22], [23], [24], [25, с. 32-49], [26, с. 37-58], [27, с. 22-27], [28, с. 14-21], [30, c. 18-25], [31-49].

Тема 3