Економічні інтереси та економічні закони сучасної міжнародної економічної діяльності

 

Рушійним мотивом відносин між країнами, що переслідують у міжнародному співробітництві конкретні цілі, є інтереси національно відособлених суб'єктів цих відносин. При всьому різноманітті форм прояву інтересів (психологічних, культурних, політичних) вирішальну роль при реалізації міжнародних економічних відносин у загальній системі інтересів відіграють національні економічні інтереси.

Економічний інтерес – це об'єктивна категорія, що виражає відносини економічних суб'єктів із приводу задоволення економічних потреб, що реалізуються в процесі використання обмежених економічних ресурсів. Зміст потреб залежить від усієї сукупності суспільних умов, технічного рівня розвитку суспільства, національних, історичних особливостей, від взаємозв'язку країни з іншими країнами.

Носієм загальнонаціональних інтересів є держава, безпосередній інтерес якої складається, насамперед, із одержання прибутку, оскільки останній служить джерелом розширеного відтворення і сприяє цілям сучасного економічного розвитку, а також із рішення цілого комплексу соціальних, політичних, екологічних проблем, вирішення яких не може обмежуватися національними рамками. Отже, у сучасних умовах проблема економічних інтересів далеко переростає державні рамки і здобуває важливе політичне й економічне значення в МЕВ.

Економічний інтерес у сфері міждержавних відносин у теоретичному аспекті успадковує ті ж самі принципові риси і зміст, що і у внутрішньо національному плані.

По-перше, найбільш характерна риса національно-економічних інтересів – їхня об'єктивність. Національно-економічні інтереси в міжнародному масштабі виступають як результат додавання і взаємодії реальних зовнішніх і внутрішніх обставин розвитку країни.

По-друге, національно-економічні інтереси – постійно мінлива категорія. В основі формування інтересів лежить визначений комплекс потреб, що не може бути незмінним.

По-третє, національно-економічні інтереси – категорія комплексна, що передбачає не тільки визначену гаму компонентів, пов'язану з різними сторонами господарської діяльності окремих фірм і держави, але і результати впливу воєнно-стратегічних, дипломатичних й інших інтересів.

По-четверте, основна властивість інтересів – їхня суперечливість – повною мірою виявляється на міжнаціональному рівні. Мова йде про діючі сьогодні угоди в сфері запобігання екологічної катастрофи, ядерному роззброюванні, ліквідації убогості і голоду, забезпечення людства енергією і сировиною і т.д.

У міждержавній сфері національно-економічні інтереси виступають як загальнонаціональний (інтегрований) інтерес, як рівнодіюча нерідко суперечливих інтересів соціальних груп, політичних партій, державних органів усередині країни. Таким чином, національно-економічні інтереси країни – це складна, комплексна сукупність різнорідних потреб і вимог, обумовлених як внутрішніми задачами економічного розвитку країни, так і її положенням у системі міжнародних економічних відносин.

Економічні інтереси нації одержують своє відображення в зовнішньоекономічній (зовнішньополітичної) концепції, у вигляді комплексу принципових установок по оцінці місця і ролі країни в системі міжнародних відносин, по її поводженню відносно своїх партнерів, по перспективних і поточних задачах її зовнішніх зв'язків і т.д. Узгодження національних й інтернаціональних інтересів не може бути спонтанним, саморегулюючим процесом. Різні міжнародні організації керують процесом узгодження інтересів, що постійно розвиваються в зв'язку зі зміною об'єктивних і суб'єктивних умов на основі розробки і прийняття своєчасних рішень, що носять обов'язковий або рекомендаційний характер.

Економічні закони – об'єктивно діючі причинно-наслідкові зв'язки, що обумовлюють взаємозалежності між властивостями явищ, процесів, елементів матеріальної системи.

Економічні закони, як і закони природи, носять об'єктивний характер. Однак вони істотно відрізняються від законів природи, оскільки виникають, розвиваються і функціонують у процесі економічної діяльності людей. Економічні закони розвиваються, проходячи у своєму розвитку стадії виникнення, становлення, функціонування і відмирання, тобто економічні закони, на відміну від законів природи, носять історичний характер.

У процесі інтернаціоналізації господарського життя економічні закони, що регламентують економічні процеси в рамках національної економічної системи, переростають рамки національних господарств, розширюють масштаби дії і трансформуються у всесвітні, міжнародні. Отже, дія економічних законів інтернаціоналізується в рамках загального процесу інтернаціоналізації господарського життя.

На міжнародному рівні економічні закони якісно удосконалюються, проте їхній характер і природа дії залишаються незмінними, але змінюються форми і масштаби їхньої дії, а отже, можливості їхнього свідомого використання. Так, в основі функціонування світового господарства лежать такі загальні економічні закони, як закон вартості, закон попиту та пропозиції, закон продуктивності праці, що підвищується, закон економії часу і т.д. (рис. 3.2).

 

Основні економічні закони МЕВ	Інтернаціоналізація господарського життя
Міжнародний поділ праці
Міжнародна економічна інтеграція
Нерівномірність економічного розвитку
Міжнародна конкуренція
Вартість

 

Рисунок 3.2 – Основні економічні закони МЕВ

 

У міжнародній сфері виявляється інша інтенсивність і широта дії цих законів порівняно з внутрішньою національною сферою. Ця специфічність поширюється на роль і значення окремих економічних законів і найбільш виразно виявляється в наступних напрямах.

По-перше, з розпадом соціалістичного блоку й утворенням нових держав, орієнтованих на ринкову економіку, істотні зміни містять як територіальні, так і сутнісні форми функціонування системи економічних законів на міжнародному рівні. Зокрема, перестають діяти (за винятком Північної Кореї, Куби) економічні закони, властиві командно-адміністративним економічним системам, та розширюються територіальні рамки дії економічних законів, що регулюють використання вартісних, товарно-грошових інструментів.

По-друге, сфера дії економічних законів у міждержавній сфері безпосередньо охоплює ту частину розширеного відтворення країн, що виходить за національні рамки і через зовнішньоторговельні й інші канали надходить у народногосподарський оборот. Чим більше величина цієї частини продукції, тим сильніше країна включена в міжнародні економічні зв'язки, тим у більшій мері міжнародний обмін буде відбиватися на розвитку всього господарського комплексу даної країни.

По-третє, специфіка інтернаціональної дії законів виявляється в більш низькому ступені використання вимог цих законів. У рамках національного господарства широта і глибина дії економічних законів визначена загальними умовами розширеного відтворення і цілями економічного розвитку. У сфері міждержавних відносин облік дії законів може обмежуватися реальними можливостями втручання в міжнародні економічні процеси з боку держави і забезпечується шляхом узгодження зовнішньоекономічної діяльності держав, що співпрацюють, інтереси яких у визначених областях можуть бути не зовсім ідентичні.

Економічні закони реалізуються в процесі господарської діяльності. Оскільки вони носять об'єктивний характер, то і зв'язки, і взаємозалежності, сутність яких вони відбивають, не залежать від волі і свідомості людей. Однак у сучасній соціально орієнтованій ринковій економіці економічні закони пізнаються суспільством і спеціально використовуються для реалізації цілей економічного розвитку. Держава може створювати передумови для розвитку об'єктивних законів шляхом зміни умов. У підсумку характер дії економічних законів, їхній взаємозв'язок і взаємодія, функціонування і використання складають механізм національного господарства.

Система економічних законів на міжнародному рівні реалізується через міжнародний господарський механізм. Цей механізм може мати свої закономірності руху, обумовлені специфікою інтернаціоналізації сфери дії економічних законів і можливою дією закономірностей, що властиві саме світовій системі господарства.

Рекомендована література для вивчення теми: [1, с. 60-78], [3],[4, c. 239-266], [5], [6], [7], [8, c. 98-105],[9, с. 353-408], [10], [11, c. 69-312], [13], [14], [15], [16], [17, с. 27-33], [18], [19, c. 34-51], [20, c. 26-33], [21], [22], [23], [24], [25], [26, с. 59-66], [27, с. 27-31], [28, с. 22-28], [30, c. 18-25], [31-49].

Тема 4

Теорія міжнародної торгівлі

Навчальні завдання:

- з’ясувати першопричини, що породжують міжнародну торгівлю;

- розглянути основи теорії міжнародної торгівлі;

- вивчити класичну теорію міжнародної торгівлі;

- дослідити розвиток класичної теорії міжнародної торгівлі;

- надати характеристику умов торгівлі;

- визначити роль міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин;

- надати поняття та сутність міжнародної торгівлі;

- охарактеризувати принципи міжнародної торгівлі;

- навести систему показників, що характеризують участь країн у міжнародній торгівлі.