Сутність, класифікація та особливості міжнародних міграційних процесів

 

Розвиток світового ринку праці матеріалізується у зростанні масштабів та інтенсивності міжнародних міграційних процесів, які набувають дедалі глобальнішого характеру, залучаючи населення абсолютної більшості країн світу.

Міграція (від латинського migratio – переселення, переміщення) – це переміщення людей через кордони визначених територій зі зміною постійного місця проживання, або з поверненням до нього.

Спонукальні причини міграції населення:

- мотиви політичного характеру: утеча від політичних переслідувань, расової, релігійної і національної дискримінації, репатріація в зв'язку зі зміною політичних умов й ін.

- військові, пов'язані з веденням бойових дій (евакуація, реевакуація й ін.).

- етнічні, пов'язані з наявністю в країнах значного контингенту осіб некорінної національності.

- економічні і соціальні, пов'язані з пошуком роботи, більш високих доходів, особливо пошуки роботи, викликані економічною нестійкістю й безробіттям.

- екологічні катастрофи, пов'язані з масовим забрудненням у певному регіоні навколишнього середовища.

Трудова міграція населення – це:

- з широкої точки зору – сукупність усіх форм територіаль­ного переміщення населення, зв'язаного з трудовою діяльністю на території іншої країни, форма експорту й імпорту робочої сили;

- з вузької точки зору – переселення громадян однієї країни на територію іншої, що супроводжується як зміною громадянства, так і наступним працевлаштуванням.

До основних соціально-економічних причин міжна­родної трудової еміграції відносять: значне перенаселення країн; низький рівень розвитку економіки і як наслідок цього масове без­робіття; низька заробітна плата, низький рівень життя; неможли­вість в повній мірі реалізувати наявний трудовий ресурс.

Міжнародна міграція включає:

1) Еміграцію – виїзд робочої сили з однієї країни в іншу.

2) Імміграцію – в'їзд робочої сили в приймаючу країну.

Різниця між цими двома течіями складає обсяг чистої міграції, а сума – обсяг валової міграції.

Міграційні процеси можна класифікувати за часом і характером переміщення робочої сили, рівнем кваліфікації мігрантів, рівнем легалізації (рис. 13.1).

 

Легальна Напівлегальна Нелегальна

Диференційована міграція

Заміщуюча Ротаційна

Імміграція Еміграція

Стихійна Організована Примусова

Види міжнародної міграції робочої сили

Постійна Тимчасова Репатриативна

Маятникова Сезонна

Некваліфікована «відплив інтелекту»

 

Рисунок 13.1 – Види міжнародної міграції робочої сили

Згідно з класифікацією ООН мігрантами, що працюють у краї­ні перебування на постійній основі вважаються особи, що залиша­ються в країні перебування більше одного року. Тимчасовими або сезонними мігрантами є особи, що прибувають у країну в'їзду для того, щоб знайти оплачувану роботу на термін, що не перевищує одного року.

Загальна характеристика видів міжнародної міграції робочої сили надана у табл. 13.1.

 

Таблиця 13.1 – Характеристика видів міжнародної міграції робочої сили

Критерій класифікації	Види	Характеристика
За часом і характером переміщення	Постійна	міграція, що передбачає переїзд на постійне проживання в іншу країну
Тимчасова	міграція, що передбачає повернення мігранта на батьківщину після певного строку перебування в приймаючій країні; має ротаційний характер
Сезонна	міграція, що передбачає періодичне залучення іноземних робітників для виконання робіт, які носять сезонний характер
Маятникова	міграція, що передбачає періодичне перетинання мігрантом кордонів країни у випадку, коли він має постійну роботу в іншій країні, але залишається жити на батьківщині (жителі прикордонних територій, фахівці, що працюють вахтовим методом)
Заміщуюча	міграція, що передбачає заміщення емі­грації національної робочої сили міграцією з менш розвитих країн
Ротаційна	міграція, що передбачає регулярну заміну мігрантів в країні перебування вихідцями з однієї місцевості
Репатриативна	міграція, що передбачає повер­нення мігрантів, які виїжджали в іншу країну на постійне проживан­ня назад на батьківщину
Диференційована	міграція окремих груп населення – етнічних, соціальних, статевих, вікових
За рівнем легалізації	Легальна	міграція робочої сили на контрактній ос­нові з наданням мігрантові повної легалізації
Напівлегальна	міграція, що передбачає легалізацію перебування на території країни мігрантів і нелегальний (тіньовий) характер трудової діяльності
Нелегальна	міграція робочої сили в обхід відповід­ного національного законодавства і міжнародних домовленостей
За рівнем кваліфікації мігрантів	«Відплив інтелекту»	міграція висококваліфікованої робочої сили
Міграція кваліфікованої робочої сили
Міграція некваліфікованої робочої сили
За способом забезпечення	Організована	добровільна та примусова (здійснювана за участю держави, громадських організацій або спеціалізованих підприємницьких структур)
Неор­ганізована	індивідуальна, самодіяльна міграція

Організовані форми міграції набули розповсюдження після другої світової війни та передбачали цілеспрямований підбір, підготовку та переміщенні робочої сили з економічно відсталих регіонів Європи (Італія, Юго­славія, Туреччина) в країни, що відчували значну нестачу некваліфікованої робочої сили (Німеччина, Франція). В Радянському Союзі значних масштабів набула організована міграція робочої сили з В'єтнаму.