Економічні інститути, що регулюють міжнародну торгову політику

 

Аналізуючи процеси, що протікають у світовій торгівлі, варто підкреслити, що лібералізація є її основною тенденцією, проте існує ряд протиріч, основне з яких – нарощування протекціоністських тенденцій на рівні економічних угруповань, торгово-економічних блоків країн, що протистоять один іншому.

Регулювання міжнародної торгівлі здійснюється на певних рівнях (табл. 7.3):

 

Таблиця 7.3 – Рівні регулювання міжнародної торгівлі

Рівні	Характеристика
Фірмовий	- це угода між фірмами про розподіл ринку сировини, матеріалів, збуту товарів, сфер впливу, цінової політики
Національний	- коли зовнішня торгівля кожної країни здійснюється у відповідності з національно-правовим забезпеченням регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Міжнаціональний	- проявляється в укладанні відповідних угод між державами, групами держав
Наднаціональний	- здійснює стратегію світового співтовариства чи заходів з регулювання міжнародної торгівлі шляхом створення спеціальних міжнародних інституціональних структур та угод (СОТ, ЮНКТАД, МТЦ, ЮНСІТРАЛ, МТП та ін.

 

Розрізняють такі види державного регулювання міжнародної торгівлі: одностороннє; двостороннє; багатостороннє.

Одностороннє регулювання полягає у застосуванні методів впливу урядами країн в односторонньому порядку без погодження або консультацій з торговими партнерами. Такі заходи вживають здебільшого під час загострення політичних відносин.

Двостороннє регулювання передбачає, що заходи торгової політики попередньо узгоджуються країнами – торговими партнерами. Кожна зі сторін попереджує свого торгового партнера про вживання будь-яких заходів, які, як правило, не вносять суттєвих змін у торгові відносини, а лише сприяють їм.

Багатостороннє регулювання передбачає узгодження і регулювання торгової політики на основі багатосторонніх угод, основною з яких є Генеральна угода про тарифи та торгівлю (ГАТТ). Договір про створення ГАТТ був підписаний 23 країнами в 1947 р. і набрав чинності в 1948 р.

ГАТТ – багатостороння міжнародна угода, що містить принципи, правові норми, правила ведення і державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць. Статті Генеральної угоди закріплювали базові принципи торговельних відносин між державами (табл. 7.4).

Угода про заснування Світової організації торгівлі була підписана 15 квітня 1994 р. в Марракеші (Марокко) 120-ма країнами-учасницями багатосторонніх торгових переговорів у межах ГАТТ. 31 грудня 1995 р. ГАТТ припинила своє існування, модифікувавшись у Світову організацію торгівлі (СОТ).

СОТ – законодавча і інституціональна основа міжнародної торговельної системи, механізм багатостороннього узгодження і врегулювання політики країн-членів в сфері торгівлі товарами та послугами, врегулювання торговельних спірних питань і розробки стандартної зовнішньоторговельної документації. Угода про створення СОТ містить 29 правових документів і 25 міністерських декларацій, які визначають права і обов'язки країн в рамках багатосторонньої торговельної системи.

Принципова різниця між СОТ і ГАТТ полягає в наступному:

1) ГАТТ була просто зведенням правил, багатосторонньою угодою, яка мала невеликий секретаріат. СОТ є постійною міжнародною організацією, що діє на основі угоди, ратифікованої країнами-членами, і має свою організаційну структуру.

2) ГАТТ як угода складалась зі сторін, які брали в ній участь. СОТ складається з країн-членів.

Таблиця 7.4 – Базові принципи торговельних відносин між державами

Принцип	Зміст
Принцип торгівлі без дискримінації	Реалізується шляхом застосування: - режиму найбільшого сприяння, при якому країна забезпечує однаково сприятливі умови торгівлі для всіх учасників; - національного режиму, при якому імпортовані товари не можуть піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку країни
Принцип вільної торгівлі	Реалізується шляхом проведення раундів багатосторонніх торговельних переговорів з метою ліквідації існуючих торговельних бар’єрів і створення умов для більш вільної торгівлі
Передбачуваність розвитку міжнародної торгівлі	Досягається двома шляхами: зв’язуванням тарифів по тарифних позиціях та забезпеченням прозорості національної торговельної політики. Система захисту національного виробництва має будуватися тільки на митних тарифах, а не на будь-яких інших комерційних чи адміністративних заходах. Використання кількісних обмежень(контингентування імпорту) є можливим лише у випадку гострого дефіциту платіжного балансу і для країн, що розвиваються
Принцип справедливої конкуренції	Реалізується через створення умов для справедливої конкуренції: однакові фіскальні правила та інші регламентації для товарів національного виробництва та імпортованих товарів; заборона демпінгу і дозвіл застосування антидемпінгових заходів; можливість нейтралізації експортних премій або субсидій за допомогою компенсаційних зборів; гармонізація методів розрахунку митної вартості товарів; недискримінація постачальників залежно від країни походження під час здійснення державних закупівель, тощо
Принцип сприяння розвитку та економічним реформам	Реалізується через надання можливості користування перевагами режиму найбільшого сприяння, системою розв’язання суперечок, що стимулює національний експорт та прискорює розуміння необхідності проведення економічних реформ. ГАТТ провадить двосторонні консультації (як перший крок до врегулювання суперечки), а за неможливості вирішення питання — створює спеціальні групи
Визнання регіональних торговельних угод	Існування регіональних торговельних угруповань (зона вільної торгівлі, митний союз) допускається як виняток за умови дотримання певних вимог, оскільки регіональна інтеграція повинна доповнювати багатосторонню торговельну систему, а не руйнувати її
Створення пільгових умов для країн, що розвиваються	Необхідність забезпечення того, щоб країни, що розвиваються, мали сприятливіші умови виходу на світові ринки, а розвинуті країни утримувались від заходів, що можуть ускладнювати експорт з названих країн
Особливі норми регулювання для текстилю та одягу	ГАТТ передбачає винятки стосовно текстилю та одягу, які забезпечують індустріально розвинутим країнам можливість встановлення квот на ці види товарів на основі угоди «Мультифібр» (МФА), загальні нормативні правила ГАТТ щодо текстилю й одягу набрали чинності з 2004 р.

 

3) ГАТТ вважалась тимчасовою угодою, що діяла б до моменту створення СОТ. СОТ – постійно діюча організація.

4) ГАТТ була присвячена практично тільки торгівлі товарами. На СОТ покладені функції регулювання торгівлі не тільки товарами, але й послугами, включаючи такі специфічні, як права на інтелектуальну власність. СОТ крім принципів ГАТТ містить у собі Угоду про торгівлю послугами (ГАТС) і Угода по торговельних аспектах інтелектуальної власності (ТАІВ).

5) Система врегулювання спірних торговельних питань, що діяла в рамках ГАТТ дозволяла окремим країнам блокувати прийняття рішень. Система врегулювання торговельних спорів, що діє у СОТ, дозволяє приймати багато рішень, що не можуть бути блоковані окремими країнами, на автоматичній основі.

Головне завдання СОТ – лібералізація світової торгівлі шляхом її врегулювання переважно тарифними методами про послідовному скороченні рівня імпортного мита, а також ліквідація різних нетарифних бар’єрів, кількісних обмежень та інших перепон у міжнародному обміні товарами і послугами.

На відміну від більшості міжнародних організацій, до системи СОТ приєднуються, а не вступають. Це зумовлено тим, що кожна країна приєднується власне до системи угод (бере на себе зобов’язання їх виконувати), а організація, зі свого боку, перевіряє здатність держави їх виконувати. Переговори про вступ тривають у середньому від 4 до 6 років. При цьому головною умовою набуття членства у СОТ є відповідність національного законодавства базовим стандартам і нормам, які містяться в угодах системи СОТ.

Діяльність ГАТТ/СОТ здійснюється шляхом проведення багатобічних тарифних переговорів, що поєднуються в раунди. З початку роботи ГАТТ відбулося вісім торговельних раундів, результати яких привели до скорочення середнього мита (з 25-30% до 3-4%). Якщо в першому раунді переговорів брали участь лише 23 країни, то учасниками восьмого (Уругвайського) раунду були вже 123 країни (табл. 7.5).

Таблиця 7.5 – Торговельні раунди ГАТТ/СОТ

Рік проведення	Місце проведення	Кількість країн	Предмет переговорів	Результати
	Женева, Швейцарія		Тарифи: переговори на основі запитів та пропозицій послідовно позиція за позицією	Поступки щодо 45000 тарифних позицій
	Аннесі, Франція		Тарифи: переговори на основі запитів та пропозицій послідовно позиція за позицією	5000 тарифних поступок, 9 приєднань

Продовження табл. 7.5

Рік проведення	Місце проведення	Кількість країн	Предмет переговорів	Результати
1951-1952	Торкі, Англія		Тарифи: переговори на основі запитів та пропозицій послідовно позиція за позицією	8700 тарифних поступок, 4 приєднання
	Женева, Швейцарія		Тарифи: переговори на основі запитів та пропозицій послідовно позиція за позицією	Помірне зниження
1960-1961	Женева, Швейцарія (раунд Діллона)		Тарифи: переговори на основі запитів та пропозицій послідовно позиція за позицією, викликані частково необхідністю збалансування поступки після створення ЄЕС	Обмін 4400 пос-тупками; відхилення пропозиції ЄЕС щодо 20% лінійного зниження тарифів на промислові товари
1964-1967	Женева, Швейцарія (раунд Кеннеді)		Тарифи: формульний підхід (лінійне зниження) та переговори позиція за позицією. Нетарифні заходи: анти демпінг, митна оцінка	Середній рівень тарифів зменшився на 35%; зв’язано 33000 тарифних ліній; угоди про митну оцінку та антидемпінг
1973-1979	Женева, Швейцарія (Токійський раунд)		Тарифи: формульний підхід з виключеннями. Нетарифні заходи: антидемпінг, митна оцінка, субсидії та компенсаційні заходи, державні закупівлі, ліцензування імпорту, стандарти на продукцію, захисні заходи, спеціальний та диференційований режим для країн, що розвиваються	Середній рівень тарифів зменшився на третину – до 6% на промисловий імпорт країн ОЕСР, узгод-жено добровільні кодекси поведінки щодо всіх нетарифних питань, крім захисних заходів
1986-1994	Пунта-дель-Есте, Уругвай Марракеш, Марокко (Уругвайсь-кий раунд)		Тарифи: формульний підхід та переговори позиція за позицією. Нетарифні заходи: всі питання раунду та послуги, інтелектуальна власність. Правила походження, пов’язані з торгівлею, інвестицій-ні заходи, врегулювання спорів, огляд торгової політики	Середній рівень тарифів зменшився на третину; врегульовано питання торгівлі текстилем та одягом, с/г продукцією; ство-рено СОТ; нові угоди про послуги та ТРІПС
2001- триває	Женева (Доський раунд розвитку)		Послуги, доступ до ринку, сільське господарство, торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, врегулювання суперечок, ін.	Переговори тривають

Таким чином, в наш час СОТ є глобальною торговою системою, що регулює торгівлю товарами, послугами та інтелектуальною власністю.Це регулювання містить в собі реалізацію узгоджених принципів поведінки країн в міжнародній торгівлі та комплекс заходів, що проводяться під егідою СОТ з участю більшості країн світу.

Рекомендована література для вивчення теми: [1, с. 166-198], [3], [4, c. 92-142], [5, c. 263-280], [6], [7], [8, c. 14-60], [9, c. 774-788], [10], [12, c. 6-52], [13, c. 43-87], [14], [19, c. 51-119], [20, с. 34-104], [26, с. 134-149], [27, с. 61-74], [28, с. 50-56], [30, c. 25-69], [31-49].

Тема 8

Світовий фінансовий ринок

Навчальні завдання:

- з’ясувати сутність світового фінансового ринку;

- визначити передумови створення світового фінансового ринку;

- вивчити принципи світового фінансового ринку;

- розглянути загальні та специфічні функції фінансового ринку;

- вивчити структуру світового фінансового ринку;

- визначити основних суб'єктів міжнародних фінансових ринків;

- з’ясувати особливості діяльності фінансових інститутів на світовому фінансовому ринку;

- визначити інститути інфраструктури, що функціонують на фінансовому ринку;

- дослідити джерела фінансових ресурсів та активи фінансових інститутів;

- охарактеризувати основні види прямих учасників фінансових операцій на ринку позичкових капіталів;

- охарактеризувати основні види прямих учасників фінансових операцій наринку цінних паперів;

- охарактеризувати основні види учасників валютних операцій на валютному ринку;

- охарактеризувати основні види учасників фінансових операцій наринку золота та нерухомості.

- розглянути основні форми регулювання світового фінансового ринку в умовах глобалізації.

8.1. Сутність, передумови створення та принципи світового фінансового ринку

Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи держави. Він може успішно функціонувати лише в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб'єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу.

Метою створення та функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої значною мірою зумовлений ефективністю переливання інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на цей момент є потреба в капіталі. Чим різноманітніша з точки зору суб'єктів і розмірів структура заощаджень та можливостей інвестицій, тим більшою є необхідність в існуванні фінансового ринку.

Необхідними передумовами для створення фінансового ринку є:

- господарська самостійність підприємств, коли підприємства стали повноправними суб'єктами фінансового ринку, та самостійно почали формувати форму своєї власності;

- ліквідація державної монополії на використання заощаджень населення, коли населення з метою отримання доходу має можливість вкладати свої кошти не тільки в ощадний банк, а і в різні фінансові установи та фінансові інструменти, що, у свою чергу, сприяє і зростанню добробуту, і росту економіки держави;

- перехід до нової системи організації грошових потоків в економіці, коли грошові потоки почали розглядатися як фінансове вираження підприємницької діяльності суб'єкта господарювання в умовах ринкової економіки, як основа самофінансування, що забезпечує покриття потреби підприємства в капіталі за рахунок внутрішніх джерел;

- рівноправність усіх учасників фінансового ринку – це основний принцип, який забезпечує однакові права для всіх учасників фінансового ринку щодо отримання інформації, створення необхідних умов для реалізації інтересів суб'єктів ринку, забезпечення захисту їх майнових прав;

- формування та вдосконалення дворівневої банківської системи, яка складається з Національного банку країни та інших банків, що створені і діють на території країни відповідно до положень законодавства;

- утворення інфраструктури фінансового ринку за рахунок різних фінансових посередників, що представлені в основному банківськими та небанківськими фінансовими установами, контрактними інститутами, кількість яких з кожним роком збільшується, а також і якість послуг, які вони надають на фінансовому ринку;

- утворення сучасної технічної бази, що обслуговує функціонування фінансового ринку, пов'язане з розвитком новітніх технологій, інституціалізацією, лібералізацією фінансових ринків;

- пільговий порядок оподаткування доходів із цінних паперів – одна з основних передумов, яка сприяє розвитку ринку цінних паперів; обумовлює вкладення коштів у даний фінансовий актив не тільки юридичних осіб, але і населення, що сприяє розвитку вторинного (неорганізованого) фінансового ринку та ін.

Основною передумовою функціонування фінансового ринку є розбіжність між потребою у фінансових ресурсах економічних суб'єктів і джерелами задоволення цієї потреби.

Отже, фінансовий ринок являє собою систему економічних та правових відносин, пов'язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів.

Процес інтеграції фінансових ринків, який зараз триває у світі, пов'язаний із багатьма процесами, що відбуваються на національних та міжнародних ринках. Найважливішу роль серед них відіграють:

- розвиток новітніх технологій, які забезпечують високу ефективність інформаційної інфраструктури фінансового ринку та системи розрахунків між учасниками ринку;

- концентрація діяльності учасників ринку у світових фінансових центрах;

- інституціалізація фінансових ринків, тобто постійне збільшення частки інституційних учасників ринку (інвестиційних, страхових компаній, пенсійних фондів тощо);

- лібералізація фінансових ринків, тобто створення законодавства, що сприяє проникненню учасників ринку на фінансові ринки різних рівнів і стимулює їх активність.

Світовий фінансовий ринок – система відносин попиту і пропозиції фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів.

Суб'єктамивідносин світового фінансового ринку виступають держави, ті, хто бажає передати в користування вільні фінансові ресурси, ті, хто потребує інвестицій, та фінансові посередники, які на стабільній, впорядкованій основі забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів серед учасників ринку.

Принципи світового фінансового ринку – це основні правила, за якими відбувається побудова реального й ефективного фінансового ринку. Основні принципи та їх трактування подано в табл. 8.1.

Впровадження таких принципів у більшості країн світу здійснюється відповідно до рекомендацій «Групи Тридцяти» - міжнародної організації незалежних експертів, яка розробляє стандарти фінансових ринків. Вперше «Група Тридцяти» запропонувала головні характеристики та принципи для фондового ринку, якими були: цілісність, централізація, прозорість, застосування системи електронного обігу цінних паперів.

 

Таблиця 8.1 – Основні принципи світового фінансового ринку та його сегментів

Назва принципів	Їх характеристика
Цілісність ринку у межах окремої країни	Забезпечується наявністю єдиної національної фондової біржі як єдиного місця котирування цінних паперів, єдиного Центрального депозитарію цінних паперів і єдиного Клірингового банку; також означає визначення єдиних курсів на усі цінні папери, які допущені до обігу й котирування на всій території країни
Централізація	Здійснення державного контролю та безпосереднє регулювання цілісної системи обігу цінних паперів, що забезпечується спеціально створеними державними органами
Прозорість	Доступність для всіх учасників ринку до значних обсягів достовірної інформації про фінансові послуги та суб'єктів, що їх надають, про цінні папери та їх емітентів
Введення системи електрон-ного обігу цінних паперів	Запровадження дематеріалізованого обігу цінних паперів у формі комп'ютерних записів на рахунках через систему «національна фондова біржа - центральний депозитарій - кліринговий банк»
Реальний захист і забезпе-чення інтересів та прав інвесторів	Створення необхідних умов (соціальних, політичних, економічних, правових) для реалізації інтересів суб'єктів фінансового ринку та забезпечення захисту їх майнових прав
Відповідність національної системи обігу цінних паперів загальноприйнятим міжна-родним стандартам безпеки інтересів і прав інвесторів	Забезпечення високих гарантій для залучення місцевих та іноземних інвестицій в акціонерний капітал і розвиток національної економіки
Соціальна справедливість	Забезпечення створення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів і позичальників на фінансовий ринок, недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб'єктів ринку цінних паперів
Урегульованість	Створення гнучкої та ефективної системи регулювання фінансового ринку і, в першу чергу, фондового
Контрольованість	Створення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання та профілактика зловживань і злочинності на фінансовому ринку і його сегментах
Ефективність	Максимальна реалізація потенційних можливостей щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні сфери національної економіки
Правова упорядкова­ність	Створення розвиненої правової інфраструктури забезпечення діяльності фінансового ринку, яка чітко регламентує взаємовідносин його суб'єктів
Конкурентність	Забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів і ринкових посе-редників, створення умов контролю за дотриманням правил добросовісної конкуренції учасниками ринку

8.2. Функції та структура світового фінансового ринку

 

Функції світового фінансового ринку – це основні завдання кожного сегмента ринку, що забезпечують його розвиток.

Функції поділяють на загальні, які характерні для всіх сегментів фінансового ринку іспецифічні (конкретні), що характеризують розвиток окремої сфери ринку.

Основними (загальними) функціями світового фінансового ринку є:

1. Забезпечення взаємодії покупців і продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них. Кожен із інвесторів на фінансовому ринку аналізує ситуацію, що діє на ринку, і вкладає кошти у фінансові активи, враховуючи дохідність і ризиковість своїх вкладень. Емітенти фінансових активів, щоб бути конкурентоспроможними на фінансовому ринку, прагнуть забезпечити інвесторам необхідний рівень дохідності їх фінансових вкладень. Таким способом на ефективно діючому фінансовому ринку формується рівноважна ціна на фінансові активи, яка задовольняє інвесторів, емітентів і фінансових посередників.

2. Запровадження фінансовим ринком механізму викупу в інвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищення ліквідності цих активів. Викуп у інвесторів фінансових активів забезпечують фінансові посередники – дилери ринку, які в будь-який момент, коли це потрібно інвесторам, готові викупити фінансові активи, що їм належать. Чим ефективніше функціонує фінансовий ринок, тим вищу ліквідність він забезпечує фінансовим активам, що перебувають в обігу на ньому, оскільки будь-який інвестор може швидко і практично без втрат у будь-який момент перетворити фінансові активи на готівку. Фінансові посередники завжди готові не тільки викупити фінансові активи, а й продати їх інвесторам у разі потреби.

3. Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кредиторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати. Вирішальну роль у переміщенні капіталів відіграють фінансові посередники, які, здійснюючи великі обсяги операцій з інвестування та залучення коштів, зменшують для учасників ринку витрати і відповідні ризики від проведення операцій із фінансовими активами.

Специфічні функціїдіють у конкретних сферах (табл. 8.2).

Таблиця 8.2 – Специфічні функції світового фінансового ринку

Сфери ринку	Функції фінансового ринку
Політична сфера	- прискорення інтеграційних процесів входження країн до світового співтовариства;
- сприяння становленню економічної самостійності, яка є головною опорою незалежності держави;
- сприяння створенню справжньої ринкової економічної системи, що є необхідною передумовою розбудови демократичного суспільства;
- вихід через фондову біржу національного капіталу на світовий ринок з допомогою розповсюдження серед іноземних інвесторів акцій та інших цінних паперів українських підприємств.
Економічна сфера	- формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;
- організація процесу доведення фінансових активів до споживача через створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, страхових компаній, кредитних спілок тощо);
- фінансове забезпечення процесів інвестування, яке полягає у створенні фінансовим ринком умов для залучення (концентрації) підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торгового процесу;
- перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових кош­тів підприємств з метою їх ефективного використання;
- вплив на грошовий обіг, прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;
- страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових і комерційних ризиків;
- операції, пов'язані з експортом-імпортом фінансових активів та інші операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю;
- кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шля­хом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;
- розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу, між галузями і сфе­рами ринкової діяльності тощо.
Соціальна сфера	- мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесто­рів, у тому числі й вільних коштів населення для інвестуван­ня їх як у виробничу, так і в соціальну сферу;
- створення нових робочих місць завдяки переміщенню капіталу та інвестуванню тощо.
Морально-психологічна сфера	- формування у населення ринкової психології, нового економічного мислення та поведінки;
- створення у суспільстві відповідної морально-психоло­гічної атмосфери, формування довіри до фінансових послуг, до фінансових посередників, до цінних паперів та до опера­цій з ними;
- запобігання виникненню на фінансовому ринку зловжи­вань, шахрайства, кримінального середовища тощо.

 

Конкретні завдання, правила розвитку світового фінансового ринку доказують, що сьогодні кожна країна має можливість створювати фінансовий ринок за вищими світовими зразками. Для цього будь-яка країна повинна створити певні організаційні, матеріально-технічні та практичні передумови.

Структуру світового фінансового ринку можна подати в такий спосіб (рис. 8.1).

 

світовий фінансовий ринок

Міжнародні ринки капіталів

Міжнародні валютні ринки

Міжнародні ринки кредитних зобов’язань

Міжнародні ринки боргових зобов’язань

Міжнародні грошові ринки

Міжнародні ринки титулів (прав) власності

Міжнародні ринки боргових цінних паперів

Міжнародні ринки цінних паперів

Міжнародні ринки золота

Міжнародні ринки нерухомості

Міжнародні страхові ринки

Рисунок 8.1 – Структура світового фінансового ринку

 

Наявність різних типів світових фінансових ринків пов'язана зі специфікою їх класифікації (табл. 8.3).

 

Таблиця 8.3 – Типи світових фінансових ринків

Критерії	Типи ринків	Характеристика
За умовами передачі фінансових ресурсів у користування	Ринок позикового капіталу	це ринок, ресурси якого передаються на умовах позики на визначений термін та під процент за допомогою боргових цінних паперів або кредитних інструментів;
Ринок акціонерного капіталу	це ринок, де кошти вкладаються на невизначений термін, а ін­вестор отримує право на частину прибутку у вигляді диві­денду, право співвласності на активи підприємства і повніс­тю поділяє підприємницькі ризики з іншими акціонерами підприємства.
За термінами обігу фінансових активів	Ринок грошей	здійснюються операції з купівлі-продажу фінансових активів з терміном обертання до одного року: короткострокові казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, різні види короткостроко­вих облігацій тощо.

 

Продовження табл. 8.3

Критерій	Типи ринків	Характеристика
	Ринок капіталів	здійснюються операції купівлі-продажу фінан­сових інструментів з терміном обертання більше одного року, надаються середньо- та довго­строкові кредити, перебувають в обігу середньо- та довго­строкові боргові цінні папери, а також інструменти власності – акції, для яких термін обігу не встановлюється.
За умовами обертання фінансових активів	Первинний	ринок перших емісій, на якому здійснюється початкове розміщення фінансових активів серед інвесторів і початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки;
Вторинний	ринок, на якому укладаються угоди щодо купівлі-продажу раніше випущених фінансових активів; риси вторинного ринку – ліквідність, визначення цін на фінансові інструменти для первинного ринку, можливість поглинати значні обсяги фінансових активів у короткий час при незначних витратах на проведення операцій.
За організацій-ними формами	Біржовий (організований)	регулярно функціонуючий упорядкований ринок, який діє за визначеними правилами, встановленими спеціальними фінансовими установами: банками, ломбардами та фінансовими біржами;
Позабіржовий (неорганізований)	ринок, на якому діють так звані торгово-інформаційні системи, учасники яких – фінансові посередники – мають змогу ознайомитись із попитом-пропозицією на фінансові активи та укласти угоди з тими посередниками, пропозиції яких їх зацікавлять; купівля-продаж цінних паперів відбувається поза біржею.
За видами фінансових активів, що обертаються на ринку	Ринок цінних паперів	це система економічних і правових відносин, пов'язаних із випуском та обігом усіх видів цін­них паперів, емітованих підприємствами, різними фінансо­вими інститутами, державою;
Валютний ринок	це механізм встановлення правових та економічних взаємовідносин між споживачами і продавцями валюти, валютних цінностей, між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимага­ють обміну і використання різних іноземних валют;
Ринок фінансових послуг	це сфера діяльності учасників ринків фінансо­вих послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг;
Ринок золота та інших дорогоцінних металів і каменів	це ринок, на якому фінансовими активами, що оберта­ються, є золото, платина, срібло, дорогоцінні камені та інші матеріальні цінності; на ринку здійснюються інвестиції в предмети колекціонування (художні твори, антикваріат, ну­мізматичні цінності і т.п.), у дорогоцінні метали, камені, інші матеріальні цінності.

Продовження табл. 8.3

Критерій	Типи ринків	Характеристика
	Ринок нерухомості	сегмент фінансового ринку, де здійснюються вкладення капіталу в об'єкти нерухомості (іпотека, купівля-продаж нерухомості, надання об'єктів нерухомості в довірче управ­ління, найм, надання послуг з оцінки майна тощо) з метою отримання прибутку або придбання нерухомості в особисту власність.
За швидкістю реалізації угод	Ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод («ринок спот»)	ринок, на якому угоди здійснюються у короткий термін (як правило, до 3-х днів) і потребують негайної оплати;
ринок з реалізацією угод в майбутньому («ринок своп»)	це ринок, предметом обігу на якому є фо­ндові, валютні, товарні деривативи (деривативи – це дого­вори, вартість яких залежить від вартості цінних паперів: опціони, ф'ючерси, варанти).

 

Постійний розвиток міжнародних ринків та інтеграційні процеси на них сприяють розвитку світової економіки, оскільки дають можливість кращого розподілу фінансових ресурсів у світовому масштабі. Водночас вони роблять більш взаємозалежними економіки різних країн і зменшують можливості урядів країн у регулюванні процесів на національних фінансових ринках. Світовий фінансовий ринок досягає найбільшої ефективності, коли задіяні усі його складові: ринок грошей і валютний ринок, ринок кредитів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг та ін.