У міжнародному фінансовому праві

- Конвенція про єдину глобальну валюту (Convention on the unified global currency)

Єдина світова валюта (юніди) виникне як результат глобалізаційних процесів у фінансовій сфері та на тлі зростання світового дефіциту ресурсів. Її курс формуватиметься на основі так званої «ресурсної прив’язки». Це означає, щокурс глобальної валюти визначатиметься балансом ресурсного ресурсних резервів в глобальних ресурсних фондах людства. Конкретною величиною, по якій буде визначатися курс, буде коефіцієнт ресурсного балансу Міжнародного Ресурсного Фонду. Він представляє собою суму всіх стратегічних ресурсів, зібраних у даному фонді. Дана прив’язка пояснюється втратою позицій золота, як реального блага.

- Конвенція про єдиний податок на фінансові транзакції (Convention on the single tax on financial transactions)

Дана міжнародна угода базуватиметься на принципі «трудомісткості» фінансових інструментів. Це означає введення глобальної диференційованої ставки податку на фінансові інструменти згідно з їх відношенням до виробництва благ. Наприклад, акції, що формують капіталізацію компаній мають більше відношення до виробництва благ, ніж деривативи, що слугують лише допоміжними важелями на фондовому ринку. Тому на акції буде накладатися порівняно менша ставка податку, ніж на похідні фінансові інструменти.

У міжнародному праві БНК

- Воснові Конвенції про міжнародне оподаткування використання ресурсів людства (Convention on International Tax resources of mankind) лежить введення глобального податку, який буде накладатися на БНК за використані нею ресурси людства, які не можуть бути оподатковані будь-якою державою (нейтральні води, морське дно, що не належить до контрольованого державами континентального шельфу тощо) та направлятимуться безпосередньо у Міжнародний фонд.

У міжнародному інвестиційному праві:

- Конвенція про екологічні інвестиції (Convention on Environmental Investments) буде логічним кроком людства на шляху збільшення інвестування у зелений сектор проголошуватиме принцип екологічного інтересу – матеріальних заохочень компаній з місцевих та міжнародних фондів (в залежності від масштабу компанії) за виконання ними екологічних проектів.

- Конвенція про координацію інвестицій (Convention on the coordination of investment) покликанастворитиглобальнуінституцію з координування інвестицій - глобального брокера, що представлятиме собою широко профільну інвестиційну біржу для оптимального та оперативного задоволення попиту і пропозиції на інвестиції в глобальному масштабі. Звичайно, вона не буде єдиним можливим суб’єктом, до якого звертатимуться інвестори, але існування такого інституту в глобальному масштабі диктується викликами, що пов’язані з нерівномірним розподілом капіталу в світі, незважаючи на економічний потенціал практично кожної ділянки планети Земля.

6.9. Головні економічні свободи при даному розвитку МЕП не повинні зазнавати змін, оскільки саме свобода ринкових відносин є рушійною силою будь-якого прогресу.

Серед базових свобод МЕП виділяються:

· Свобода руху та транзиту товарів, послуг та капіталу - забезпечення стабільного доступу товарів до ринків будь-якого суб’єкта конфедерації, незалежно від його географічного розташування, як в абсолютному сенсі, так і відносно країн-контрагентів. Цей принцип виражає принцип рівноправності у питаннях транспортного доступу товарів, забезпечуючи рівність усіх суб’єктів міжнародного торгового обігу. Принцип свободи транзиту включає в себе принцип рівнозначного сприяння, як інструмент реалізації рівного та недискримінаційного доступу всіх суб’єктів до транспортних інфраструктур на рівних найбільш вигідних умовах, які тільки можуть бути надані.

· Свобода використання фінансових інструментів - кожен суб’єкт, як фізична, так і юридична особа наділені правом вільно визначати і використовувати будь-які фінансові інструменти

· Свобода зовнішньоекономічного підприємництва - полягає в тому, що кожна держава-член має право встановлювати свободу торгівлі, тобто свободу ввезення і вивезення товарів без будь-якого регулювання їх з боку суб’єктів конфедерації.

· Свобода інвестування – підтримка сталого розвитку економічної сфери буття людства через свободу здійснення інвестиційної діяльності у галузеві комплекси, що визначаються особистими уподобаннями інвесторів

Гарантіями цих свобод визначається усвідомлення міжнародними інституціями зацікавленості людства у динамічному розвитку при загальній забезпеченості ресурсами.

6.10. Основними правами суб’єктів МЕВ за загальним принципом права залишаться ті діяльність/бездіяльність, на які не буде спрямована пряма заборона згідно з ратифікованими даними державами конвенціями.

До основних прав МЕП належатимуть:

· Право рівного доступу усіх суб’єктів конфедерації до світових ресурсів, що не знаходяться в межах інтересів, окремих територій;

· Право на реалізацію економічних потреб шляхом здійснення міжнародної підприємницької діяльності;

· Право вільної участі у міжнародних торгових відносинах;

· Право отримувати субсидування та субвенції із міжнародних резервних фондів;

· Право на здійснення усіх розрахунків у єдиній світовій валюті – юні дах.

Серед базових обов’язків, у межах міжнародно-правового регулювання економічних відносин виділяються:

· Обов’язок ТНК здійснювати фіскальні відрахування у бюджетну сферу суб’єкта конфедерації у встановленій відсотковій ставці;

· Обов’язок БНК сплачувати податкові стягнення у Міжнародний резервний фонд відповідно до встановленої фіскальної ставки

· Обов’язок Глобального Казначейства здійснювати реєстрацію усіх надходжень у Міжнародний резервний фонд

· Обов’язок вилучення із обігу тих патентів, які можуть вплинути на долю всього людства

· Обов’язок дотримання основних принципів, визначених у конвенційних актах для оптимізації та покращення правового регулювання економічної сфери.

6.11. Зоною дозвільної компетенції держав визначається той обсяг прав і обов’язків держав-членів, що становить поняття їхнього суверенітету – як політико-правової властивості, що надає державам-членам можливість реалізувати свою правосуб’єктність. Основною забороною в МЕП виступає порушення ратифікованих конвенцій та Конституції Людства. Щодо міжнародних інституцій та організацій, то їхні дії підлягатимуть суворій регламентації міжнародними договорами та Конституцією Людства.

6.12. В усвідомленні міжнародними інституціями зацікавленості людства у динамічному розвитку при загальній забезпеченості ресурсами також полягатиме їхня позитивна відповідальність, оскільки при делегуванні конкретних повноважень, даним інституціям також передається відповідальність за долю людства.

Негативна відповідальність міжнародних інституцій або окремих держав наступатиме через невиконання «домашнього завдання» на ввіреній їм ділянці території Землі, яке продиктоване метою та цілями створення Світового уряду.

Класичне значення інституту санкції у міжнародному праві збережеться. Санкції передбачатимуться для кожного із суб’єктів міжнародного права, хто здійснюватиме недобросовісне виконання, чи невиконання взятих на себе зобов’язань по конвенціям та основному міжнародному договору людства – його конституції. В міжнародному економічному праві санкції будуть переважно у вигляді штрафів, а також, у разі значних порушень, – у вигляді тимчасового обмеження доступу порушника до ресурсних кредитів Міжнародного ресурсного фонду.

6.13. Система інституційного забезпечення формується відповідно до основних викликів, перед якими постало людство.

У сфері правового регулювання Міжнародних фондів формується відповідна субституційна структура: Міжнародний резервний фонд (International Reserve FUND), як основна та ключова інституція, в межах якої діють Міжнародний фонд продовольства ( International Fund for Food ), Міжнародний фонд природних ресурсів ( International Fund for NaturalResources ), Міжнародний валютний фонд ( International Monetary Fund ). Основна функція міжнародних фондів полягає у розподілі фінансових, продовольчих та ресурсних запасів шляхом надання субвенцій та субсидій для розвитку і підтримки глобальних програм, ідей, цілей, які виникають у подоланні першочергових викликів людства.

Для виконання цілей та принципів конвенцій з міжнародного фінансового права, а також з права БНК, пропонується створення Фіскальної служби Міжнародного валютного фонду, (FISCAL SERVICE OF THE INTERNATIONAL MONETARY FUND). МВФ, у свою чергу має бути підпорядкований Міжнародному ресурсному фонду. Головним завданням даної служби буде стягнення: у випадку МФП – єдиного податку на фінансові транзакції, у випадку з правом БНК – глобального податку, регламентованого Конвенцією про міжнародне оподаткування використання ресурсів людства.

Завдання практичної реалізації Конвенції про координацію інвестицій буде покладено на інститут Глобального брокера (GLOBAL BROKER), що представлятиме собою широко профільну інвестиційну біржу для оптимального та оперативного задоволення попиту і пропозиції на інвестиції в глобальному масштабі.

Для покращення перерозподілу податкових надходжень формується орган – Глобальне Казначейство (Global Treasury), основним завданням визначається проведення збору і реєстрація фіскальних стягнень, які в подальшому передаються у сферу регулювання Міжнародного Резервного Фонду.

Глобальний Інститут Оптимального Використання Досягнень Людства (INTERNATIONAL INSTITUTE OF THE OPTIMAL USE OF ACHIEVEMENTS OF THE HUMANITY (InOpUs) буде створений задля здійснення принципів та завдань Конвенції про єдине регулювання обігу міжнародних патентів. Даний інститут буде визначати так звані патенти глобального значення, вилучати (викуповувати) їх з вільного торгового обігу та розповсюджувати на рівній основі серед всіх держав і народів світу за умови виключно безпечного характеру захищених ними технологій.

У сфері міжнародного митного права необхідно сформувати Міжнародну митну агенцію (International Customs Agency), на котру покладатимуться функції визначення митно-тарифної політики. Одним із основних завдань визначається контроль за товарообігом, встановлення квот, вироблення загальним стандартів та правил, що обмеження визначених груп товарів. На дану інституцію покладається також розроблення проекту Універсальної конвенції про митне співробітництво.

Функціональні параметри вищенаведених міжнародних інституцій, а також рівень їх компетенції, встановлюються чітко в рамках відповідних конвенцій, згідно з встановленими в них конкретними завданнями цих інституцій, та можуть бути доповнені або деталізовані «Світовим урядом» у відповідності до Конституції Людства, без протиріччя початковому змісту цих конвенцій.

6.14. Як відомо з історії міжнародного права, первинною передумовою утворення конкретного правового регулювання є відповідні йому відносини. Таким чином, ми вважаємо, що вищенаведені правові основи нового світового порядку будуть формуватися в міру їхньої практичної невідворотності, як це, наприклад, було у 1945 році, при створенні ООН. Треба зазначити, що як і тоді, спочатку необхідно задекларувати принципи регулювання МЕВ у новій системі міжнародних відносин, а вже потім поступово втілювати їх виконання шляхом створення та ратифікації державами відповідних міжнародних конвенцій, формування глобальних інституцій, закріплення механізмів стабільного функціонування системи, її послідовну оптимізацію тощо. Головне – зберігати суть та мету цих процесів, що полягає в порятунку жителів планети Землі від смертельної для них загрози – егоїзму націй.

В цьому також полягає їхня позитивна відповідальність, оскільки при делегуванні конкретних повноважень, даним інституціям також передається відповідальність за долю людства.

Негативна відповідальність міжнародних інституцій або окремих держав наступатиме через невиконання основних приписів у закріпленій за ними ділянці території Землі, що декларується метою та цілями створення Глобального уряду людства.

Класичне значення інституту санкції у міжнародному праві збережеться. Санкції передбачатимуться для кожного із суб’єктів міжнародного права, тих, хто здійснюватиме недобросовісне виконання, чи невиконання взятих на себе зобов’язань за конвенціями та основному міжнародному договору людства – його конституції. В міжнародному економічному праві санкції будуть переважно у вигляді штрафів, а також, у разі значних порушень, – у вигляді тимчасового обмеження доступу порушника до ресурсних кредитів Міжнародного резервного фонду.

6.15. Таким чином, у прогностичній оцінці втілення даних ідей, виділяються наступні етапи:

І етап – в межах 5-6 років – проведення Міжнародних засідань, форумів, обговорень з питань втілення основних принципів та запропонованих проектів міжнародно-правових актів.

ІІ етап – в межах 3-5 років – прийняття Конвенції про єдине регулювання обігу міжнародних патентів, Конвенції про регулювання функціонування світових резервних фондів, Конвенції про екологічні інвестиції, Конвенції про координацію інвестицій, Конвенції про міжнародне оподаткування використання ресурсів людства.

ІІІ етап – в межах 4-6 років – формування основної системи інституцій МЕП:

· Міжнародний резервний фонд

· Міжнародний фонд продовольства

· Міжнародний фонд природних ресурсів

· Фіскальна служба Міжнародного валютного фонду

· Глобальний брокер

· Глобальне Казначейство

· Міжнародна митна агенція

· Глобальний Інститут Оптимального Використання Досягнень Людства

ІV етап – в межах 4-6 років – прийняття основоположних Міжнародно-правових актів у сфері МЕП:

· Конвенції про загальний режим вільної торгівлі

· Універсальної конвенції про митне співробітництво

· Конвенції про єдину фіскальну політику

· Уніфікований податковий кодекс

· Конвенції про єдину глобальну валюту

· Конвенції про єдиний податок на фінансові транзакції

Протягом усього періоду існування людства, йому чимало разів доводилося жалкувати про те, що необхідні заходи не були вжиті вчасно. Сподіваємося, що до 2035 року кожному з нас вистачить відповідальності перед собою та прийдешніми поколіннями.

 

7. Міжнародно-правове регулювання інституційної сфери буття Людства: Порядок денний 2035 // К. Литвиненко, студент 4 курсу відділення міжнародного права ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка

 

Розуміння людини як найвищої цінності, усвідомлення проблеми ефективної реалізації її прав, існування об’єктивної загрози тотального знищення Людства при несприятливих глобальних сценаріях змусить світове співтовариство до 2035 року прийняти принцип суверенітету людини як найвищий імператив.

7.1. Згідно з цим принципом має сформуватись предметно-спектральна сфера міжнародно-правового регулювання соціосфери буття Людства. Слід зазначити, що буде розглядатись саме позитивний сценарій розвитку, згідно якого необхідність виживання Людства переможе егоїзм окремих націй, а загальні зусилля міжнародного співтовариства виллються у створення Органінізації Об’єднаних Націй Землі. Предметною областю міжнародно-правового регулювання права соціосфери мають стати специфічні відносини, що виникають при охороні, забезпеченні та реалізації індивідуальних та колективних прав людини на міжнародному рівні.

7.2. У цьому плані виділяються основні галузеві комплекси правового регулювання. Ними є:

- природні права людини, які включають у себе міжнародне права прав людини (Хоч варто зазначити, що до сих пір значні дискусії викликають зміст, характер і обґрунтування поняття прав людини[22]);

- комплекс гуманітарних прав та кримінальної відповідальності, які передбачають захист прав людини в стані збройних конфліктів та під час миру та забезпечують правосуддя;

- міжнародне етнонаціональне право;

- міжнародне право праці, що включає в себе як норми трудового права, так і регулювання соціального забезпечення;

- міжнародне міграційне право, що передбачає спектр регулювання правовідносин пов’язаних з переміщенням особи через національні кордони, а також статус трудових мігрантів, у чому частково перетинається із міжнародним правом праці;

- міжнародне культурне право;

- право совісті.

7.3. Сьогодні дану сферу регулюють понад 200 нормативно-правових актів. Найголовнішими, зміст яких буде актуальним і в році 2035, серед них є:

У сфері природних, культурних прав та права совісті: Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р, Міжнародний пакт про громадянські і культурні права 1966 р та факультативні протоколи до нього;

У сфері права праці та міграційного права: акти Міжнародної Організації Праці (бл. 200), які розглядають проблеми умов праці та рівності поводження з мігрантами[23], серед яких особливо треба виділити наступні: Конвенція № 29 про примусову чи обов'язкову працю (1930 рік), Конвенція № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію (1948 рік), Конвенція №98 про застосування принципів права на організацію та ведення колективних переговорів (1949 рік), Конвенція № 100 про рівну винагороду (1951 рік), Конвенція № 105 про скасування примусової праці (1957 рік), Конвенція № 111 про дискримінацію в галузі праці та занять (1958 рік), Конвенція № 138 про мінімальний вік для прийому на роботу (1973 рік), Конвенція№182 про усунення нетерпимих форм дитячої праці (1999 рік);

У сфері гуманітарного права – Гаазькі та Женевські Конвенції

Також, існує ряд регіональних документів, таких як Гельсінський заключний акт 1975 р, Міжамериканьска конвенція по правам людини 1978 р, Африканська хартія прав людини і прав народів 1981 р.

 

7.4. Слід зазначити, що регламентація міжнародних відносин даної сфери буття людства базується, перш за все, на основних принципах міжнародного права (зокрема, на принципі поваги прав і свобод людини, невтручання у внутрішні справи держави, суверенної рівності держав, заборони застосування чи погрожуванням силою тощо). Діяльність людства у цій сфері також регламентується такими принципами, як:

- принцип універсальності – закріплює, що міжнародні норми прав людини носять характер мінімальних стандартів, які практично кожна держава відповідно до норм jus cogens зобов'язана підтримувати на національному рівні;

- принцип недискримінації – держави зобов’язані забезпечувати захист і реалізацію прав людини на основі рівності та справедливості;

- принцип взаємопов’язаності, взаємозалежності і неділимості – закріплює заборону диференціації прав за важливістю.

- принцип субсидіарності – для забезпечення гарантій непорушності відповідних прав і свобод, правове регулювання має застосовуватись до тих сфер, які цього потребують, і не втручатися в ті сфери, де цієї необхідності немає.

- Для забезпечення інтересу виживання Людства слід також виокремити принцип суверенітету Людства, як основний імператив подальшого прогресивного розвитку міжнародного права.

7.5. На нашу думку, на такі прогалини у правовому регулюванні слід звернути увагу:

- Відсутність універсальної позиції щодо основоположних питань, таких як момент набуття людською істотою права на життя (з моменту зародження чи з моменту народження – практика держав неоднакова), або ж, чи може особа бути позбавлена державою життя за скоєння особливо тяжкого злочину.

- Також у доктрині досі залишається відкритим питання, хто є суб’єктом прав людини – виключно індивіди, або ж індивіди та їх групи? Права етносів загалом є комплексною проблемою, яка вимагає також відповіді на такі питання, як чи є права людини універсальними або культурно-особливими; чи повинна в питаннях, пов'язаних з правами людини, враховуватися культурна специфіка конкретних країн або груп; чи правомірна «позитивна дискримінація», тобто надання додаткових можливостей для реалізації своїх прав групам, які знаходяться в найменш сприятливих умовах і чи не буде це порушенням самої ідеї природних прав людини?

- Існування культурного релятивізму як перешкода універсальності прав людини;

- Слабка розробленість інституту відповідальності держави за порушення, скоєні її держапаратом;

- Переважно рекомендаційний характер актів організацій, зайнятих у сфері захисту прав людини (наприклад, МОТ).

- Окреме розмежування прав людини у мирний період і під час війни.

7.6. У проектуванні системи міжнародно-правового регулювання соціосфери буття Людства на 2035 рік необхідно врахувати такі основні виклики, вирішення яких зможе змусити держави консолідуватися у час кризи:

- Глобалізаційні процеси та технологічний прогрес фактично створюють передумови до створення єдиного світового суспільства, яке потребуватиме вирішення існуючих проблем цивілізаційних зіткнень, расової, етнічної, національної ворожнечі тощо;

- Міжнародний тероризм як неправова деструктивна форма намагання реалізації етнічними, національному, расовими та політичними групами реалізувати свої політичні та інші права;

- Необхідність однакового забезпечення прав у всіх регіонах та країнах світу, питання пріоритету універсальності прав людини над культурним релятивізмом окремих країн;

- Питання міжнародних механізмів забезпечення етнонаціональних прав, співвідношення етнонаціональних прав із принципом суверенності держав;

- Питання ефективного контролю за дотриманням прав людини при військових конфліктах;

- Проблема міграції та стирання державних кордонів; питання «цільової» трудової міграції;

- Питання створення міжнародних механізмів соціального забезпечення відповідних груп населення, особливо там, де цього не може забезпечити держава;

- Проблема однакового доступу до інформації та культурних цінностей в усіх регіонах світу;

- Проблема забезпечення прав людини у віртуальному просторі;

- Право свободи совісті в контексті цивілізаційних конфліктів;

7.7. Серед існуючих тенденцій, що можуть загострити в перспективі 2035 року найбільш гострі проблеми соціосфери буття людства виділимо наступні:

- Проблема національної та регіональної роз’єднаності держав, неможливість проводити ефективну спільну глобальну політику;

- Проблема расової, національної та міжетнічної нетерпимості;

- Посилення сепаратистських рухів у багатьох державах, питання участі етнічних меншин у політичному житті їхньої держави, як варіант – їхня участь у міжнародному житті (при можливості створення світового уряду);

- Проблема посилення міграції. У цьому плані можна виокремити два взаємопов’язаних питання: забезпечення культурних, політичних та етнічних прав мігрантам, процес їхньої ресоціалізації. Принциповим питанням є трудова міграція, поява надлишкової сили в одних регіонах світу та їх нестача в інших;

- Проблема різної оплати праці в різних регіонах світу, питання соціального забезпечення відповідних груп населення у депресивних регіонах;

- Питання однакового доступу до інформації в різних регіонах світу на фоні інтеграції у нове глобальне інформаційне суспільство. Особливо це стосується країн-аутсайдерів, які не можуть забезпечити необхідних умов для розвитку інформаційної культури населення;

- Проблема забезпечення прав людини у віртуальному просторі;

- Проблема посилення «війни цивілізацій» - врегулювання культурних та релігійних спорів;

- Проблема наростаючої необхідності однакового забезпечення прав людини у всьому світі незалежно від військових чи мирних обставин.

7.8. У спектральному класі соціосфери буття Людства варто виділити галузеві комплекси правового регулювання, основу яких відповідно мають скласти міжнародно-правові документи конвенційного рівня. Доцільним представляється створення та прийняття ряду конвенцій до 2035 року, предметний формат та назва може бути в загальних рисах такими:

- Конституція Людства – базовий документ, що має визначити права та закріпити однакове забезпечення їх по всьому світу, встановити систему контролю за їх додержанням та систему органів, зайнятих у цій сфері (включаючи органи правосуддя) а також закріпити статус етнічних меншинств, можливості їх участі у вирішенні загальносвітових справ;

- Конвенція з питань трудової міграції та вибору особами країни проживання (Convention on labor migration and the choice of the state of residence). Має закріпити єдині умови міграції по всьому світу, умови праці та оплати трудових мігрантів, а також положення про забезпечення ефективної ресоціалізації мігрантів із забезпеченням їх культурних та інших прав;

- Конвенція про міжнародний соціальний захист осіб (Convention on International Social Protection of Individuals). Має визначити єдиний критерій в оплаті праці по всьому світу та стандарт соціальних виплат відповідним категоріям населення;

- Конвенція про права, свободи та обов’язки у віртуальному просторі. (Convention on the rights, freedoms and responsibilities in cyberspace). Має встановити єдині норми відносин у сфері використання інформації та віртуального простору.

7.9. Для гарантування розумної ієрархії відносин у світі мають гарантуватися наступні свободи:

- Свобода вільного переміщення у світі;

- Свобода вибору праці;

- Свобода доступу до інформаційного та культурного пласту;

- Свобода віросповідання, дотримання своїх національних та етнічних традицій;

7.10. Для забезпечення вирішення проблем вказаних вище, мають забезпечуватись такі права:

- Право на вибір роботи;

- Право на рівну оплату за рівний стандарт праці;

- Право на соціальне забезпечення;

- Право доступу до інформації;

- Право на захист своїх прав у віртуальному світі;

- Право на етнонаціональне самовираження;

- Право етнонаціональним групам брати участь у політичному житті суспільства;

- Право на однакове забезпечення прав незалежно від воєнного чи мирного стану.

Обов’язки:

- Приносити користь суспільству працею чи іншою діяльності за виключенням поважних причин;

- Забезпечувати людям роботу;

- Забезпечувати рівну оплату за рівну працю та стандартизоване соціальне забезпечення.

- Поважати права людей у віртуальному просторі;

- Надавати рівні права та рівне політичне представлення усім етнонаціональним групам.

7.11. Вказані права передбачають наступні дозволи:

- Змінювати місце роботи, включаючи зміну країни чи регіону проживання;

- Користуватися усіма досягненнями науки, використовувати віртуальний простір у мирних цілях;

- Брати участь у політичному житті як своєї країни, так і світового уряду;

- Виражати свою етнонаціональну, культурну та релігійну самобутність у межах, що не порушують права інших індивідів та груп.

 

Наступні заборони мають гарантувати стабільність правовідносин:

- Обмежувати право людини на працю;

- Наймати/вступати на неофіційну, неоподатковану роботу;

- Порушувати квоту на кількість працівників;

- Несанкціоновано перетинати кордон з метою отримання заробітку;

- Використовувати інформаційний простір не в мирних цілях;

- Проводити дискримінаційну політику за етнонаціональними, культурними та релігійними ознаками.

 

7.12. Відповідальність та правосуддя мають наступати у випадках наступних порушень:

- За порушення трудових прав;

- За обмеження права індивідів на пересування;

- За псування культурних пам’яток незалежно від стану війни чи миру;

- За обмеження доступу до культурних та інформаційних джерел;

- За обмеження доступу до віртуального простору;

- За порушення права віртуального простору (використання не в мирних цілях та ін.);

- За дискримінаційну політику за етнонаціональними, культурними та релігійними ознаками;

- За порушення прав людини незалежно від військового чи мирного стану (стан війни не може вважатись виправданням);

Передбачена відповідальність адміністративна та кримінальна має бути достатньою для ресоціалізації порушника. Смертна кара має бути заборонена по всьому світу як спосіб покарання, що порушує фундаментальне право людини на життя

7.13. Питаннями регулювання соціосфери буття людства наразі займається величезна кількість організацій. Ми ставимо за мету до 2035 року провести їх інвентаризацію, доповнивши у разі необхідності їх компетенцію, розробивши відповідні міжнародні агентства, що будуть знаходитись по відношенню до організацій у форматі зваженої ієрархії та мати статус міжнародних агентств, що будуть зайнятими у регулюванні вузько-предметного спектру соціосфери буття Людства. Деякі з існуючих нині установ, такі як, наприклад, ЮНЕСКО, МОП чи Міжнародний кримінальний суд зможуть вільно ввійти у структуру системи соціосферних інститутів, але необхідним є розширити або обмежити їхні повноваження та функції, щоб вони відповідали потребам цієї системи. Загалом, для реалізації соціосферних задач, поставлених наразі перед Людством, на нашу думку, є необхідним у році 2035 існування Світового Уряду як Організації, що буде в цілому визначати політику Людства у соціосферних питаннях. Уряд Конфедерації Об’єднаних Націй Землі має визначати і провадити політику на всіх рівнях від глобального до національного, як наслідок, забезпечувати відсутність можливості державного диктату і порушень владними структурами.

По відношенню до нього у форматі зваженої ієрархії передбачається існування таких міжнародних агентств, зайнятих відповідним регулюванням свого вузько-предметного спектру::

- «Палата представників» Світового Парламенту - виборний представницький орган, до складу якого за відповідним принципом будуть обиратись представники народів та етносів (на відміну від представників держав, що засідатимуть в іншій палаті), - забезпечить реалізацію етнічних прав як складової частини права соціосфери.

Реалізація етнонаціальними групами своїх прав може відбуватись по такій схемі: представник етнонаціональної групи, включений у депутатську групу може просуватись у регіональні агентства, від яких може виходити законодавча ініціатива у Всесвітній Парламент Людства. Це рішення відповідно переходить на розгляд Комісії, структурними органами якої є підкомісії, комітети та підкомітети. Переглянуте рішення розглядається відповідно Всесвітнім Парламентом Людства, що забезпечує можливість етнонаціональним групам реалізовувати свої політичні права.

- Міжнародна Організація Праці - компетенція якої має бути доповнена шляхом створенням відповідно:

1. Всесвітнього банку трудових ресурсів – метою якого буде розподіл потоків трудової міграції згідно цільового призначення для розбудови відсталих регіонів та тих, що потребують робочої сили, а також видача квот на роботу та перевірка дотримання трудових правил. Можливе створення розгалуженої системи трудових судів, які будуть розбирати спори з відповідного предмету на основі єдиних норм;

2. Всесвітнього банку соціального забезпечення – компетенцією якого буде соціальне забезпечення відповідних груп населення та підрахунок співвідношення параметру проведеної праці до грошового еквіваленту соціальної виплати.

ЮНЕСКО – сферою додаткової компетенції якого стане оперативне розслідування «культурних злочинів» та охорона культурних пам’яток у випадках військових конфліктів включно, а також опікування питаннями свободи совісті.

Агенство з поставки віртуальних послуг – (Agency of delivery of virtual services) – оскільки територіальних підхід до правового регулювання віртуального простору є недоцільним, дана структура та її органи мають забезпечити дотримання єдиних правил користування віртуальним простором, та мати можливість виявляти порушників, що нестимуть відповідальність згідно Конвенції про права, свободи та обов’язки у віртуальному просторі, що має стати основою національних «віртуальних» законодавств.

- Міжнародний кримінальний суд – метою якого буде здійснення правосуддя за грубе порушення правових норм соціосфери буття людства. Особливу увагу треба приділити питанню розширенню його компетенції щодо злочинів, скоєних на основі етнонаціональної, національної чи расової ворожнечі, питанню міжнародного тероризму тощо;

7.14. Функціональні параметри вказаних інституцій мають бути такими:

Світовий Уряд має займатися розробкою нормативної бази соціосфери буття Людства на міжнародному рівні; здійснювати контроль через свої органи примусу – служби, функції яких будуть полягати у контролі за діяльністю у соціосфері, формування та застосування системи гарантій реалізації прав і свобод, передбачених правом соціосфери, а також захист забезпечення ефективної діяльності суб’єктів права у правовому полі. Особливу увагу треба звернути на діяльність, спрямовану на подолання «цивілізаційної кризи», ворожнечі на основі етнонаціональної, національної, расової нетерпимості тощо, а також питання співвідношення національних судів та міжнародних. Окремо має встановлюватись бюджет Уряду для проведення в дію відповідних програм у соціосфері буття Людства, а також окремі бюджети його агентств, які провадять діяльність у своїх вузьких предметно-спектральних сферах задля вирішення глобальних проблем соціосфери.

7.15. Питання етапності у створенні правових механізмів заданої сфери є вкрай складним, оскільки всі поставлені виклики є вкрай важливими та світового співтовариства. Втім, усі зазначені моделі можливі тільки після організації всесвітнього уряду, початок якому вже було закладено. Головною метою моделі є стандартизація норм, що будуть діяти незалежно від регіону чи конкретної країни, а це можливо лише за єдиного підходу до регулювання цими питаннями.

Порядок денний до року 2035 з питання, що розглядається, має враховувати найбільш актуальну із можливих існуючих цілей – виживання Людства. Посилення глобалізаційних процесів призводить до все більшої неможливості вирішення нагальних проблем у існуючому форматі міжнародних відносин та міжнародного регулювання. Людство опинилось на порозі можливої війни «всіх проти всіх», коли егоїзм націй чи менших груп може перерости у зіткнення або ж масову ізоляцію. Людство не має право допустити цього, оскільки при такому сценарії неможливо буде вирішити глобальні проблеми, які передбачають об’єднання заради спільної мети, розуміння кожним індивідом, що він є представником єдиного світового суспільства.

Для поставлених цілей передбачається створення конвенційної бази, що закріплювала б необхідні права, свободи, дозволи, заборони, відповідальність, а головне, гарантії реалізації прав дестинаторів. Для виконання поставлених цілей має бути створений Уряд Конфедерації Об’єднаних Націй Землі, який має визначати і провадити політику у даній сфері на всіх рівнях від глобального до національного, як наслідок, забезпечувати відсутність можливості державного диктату і порушень локальними владними структурами.

По відношенню до нього у форматі зваженої ієрархії передбачається створення відповідних міжнародних агентств, зайнятих регулюванням свого вузько-предметного спектру, які будуть знаходитись до нього у відношенні зваженої ієрархії (передусім для запобігання накопичення влади в одних руках), а також заснування на локальному рівні служб, функції яких будуть полягати у контролі за діяльністю суб’єктів у соціосфері, формування та застосування системи гарантій реалізації прав і свобод, передбачених правом соціосфери, а також захист забезпечення ефективної діяльності суб’єктів права у правовому полі.

Відштовхуючись від позитивного сценарію розвитку, можемо зробити приблизно такий прогноз щодо етапів появи інституцій міжнародно-правового регулювання заданої сфери:

2014 – наділення ЮНЕСКО біл