Принципи координації міжнародно-правового регулювання.

Наступ Техносфери на Природну сферу, швидкість негативних тенденцій, що виникають внаслідок цього, не залишають часу на роздуми. Якщо ми хочемо забезпечити оптимістичний сценарій розвитку Людства, нам необхідно вже сьогодні:

- Реалізовувати програми інформаційного плану з виховання екологічної культури дітей та молоді. Ідеї вже розроблені, багато розвинених країн їх вже активно реалізовує – нам необхідна масовість і екологічна свідомість.

- Підводити людей до думки про зменшення споживання – і хоча ця ідея стикається з самими основами економіки, її реалізація може принести найбільший вклад в збереження Природи.

- Впроваджувати енергозберігаючі технології та збільшувати частку використання альтернативних джерел енергії (скажімо, обклеювати сонячними панелями дахи будинків).

Якщо презюмувати, що Конфедерація держав буде створена до 2035 року, після того як сумнівів у доцільності такого об`єднання не залишиться, пропонуємо ввести надзвичайний стан на три роки з метою моментальних, точкових ударів по основним проблемам.

2014-2015 – формування нормативної бази та інституцій, необхідних для втілення даного плану в життя. Розробка механізмів здійснення природоохоронної діяльності, забезпечення стягнення штрафів за порушення.

2015-2020 – активне переоснащення та модернізація підприємств, закріплення за державами проблемних зон та початок діяльності з їх ліквідації. Початок використання дорогих технологій бідними державами.

2020 – поява перших відчутних тенденцій зі сповільнення негативних змін. Перегляд ситуації і розробка нових підходів до вирішення проблем.

2035 – наближення до стабільності екосистеми та перші прояви можливості саморегуляції за існуючого на 2035 рік рівня впливу.

Якщо не почати робити ці кроки вже зараз, то до 2035 року реально щось змінити буде вже неможливо. Природа змете Людство з лиця Землі і почне все спочатку. Але ж хочеться на власні очі побачити інший варіант розвитку подій.

Участь у підготовці доповіді брала студентка 3 курсу Є. Мелеховець і студент 1 курсу М. Горпенюк.

 

4. Міжнародно-правове регулювання антропосфери буття Людства: Порядок денний 2035 року // К. Ксьондзик, студентка 4 курсу відділення міжнародного права ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка

Каждый человек в отдельности смертен,

человечество же в целом бессмертно.

Луций Апулей

 

Фізичне існування і виживання Людства передбачає, перш за все, можливість пристосовуватися до навколишнього середовища. Процеси адаптації є складними і вимагають поступових змін Людини, як у фізичному плані, так і на рівні розуму та свідомості. Оскільки сучасний рівень розвитку науки і технологій дозволяє нам втручатися у ці процеси і контролювати їх, необхідно розробити механізми запобігання зловживанням та використання їх на шкоду Людства і Людині.

2035 рік – це той період, коли світове співтовариство постане перед проблемою "Суверенітет Людства чи права особистості". Розвиток людини як біологічної істоти буде розглядатися уже не у фізичному ракурсі, а через Принцип суверенітету розуму, який буде основним міжгалузевим імперативом у всіх сферах, що стосуються як фізичного, так і розумового буття людини.

4.1. Відповідно до даного принципу необхідно сформулювати предметно-спектральну область міжнародно-правового регулювання антропосфери буття Людства. Відповідно необхідно врегулювати відносини держав, які мають забезпечити фізичне існування та розвиток людини через врегулювання таких сфер як:

1) збереження генофонду Людства та врегулювання питання клонування;

2) захист соматичних прав людини та прав окремих категорій населення

а) права дітей;

б) права жінок;

в) права чоловіків;

г) права людей похилого віку;

д) права інвалідів;

3) регулювання кількісного складу населення та народжуваності;

4) регулювання міграційних процесів.

4.2. Дослідження підсистеми міжнародних відносин антропосфери буття Людства не можливе без виділення її галузевих комплексів правового регулювання. Зокрема, них ми можемо віднести:

1) правове регулювання генетичної еволюції людини;

2) гарантії та захист прав людини, які, зокрема, забезпечують фізичне існування людини;

3) правове регулювання народжуваності та кількості населення;

4) правове регулювання міграційних процесів.

4.3. Основу існуючої конвенційної бази міжнародно-правового регулювання антропосфери буття Людства складають наступні документи:

Конвенція про біорозмаїття від 5 червня 1992 року, Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біорозмаїття від 29 січня 2000 року, Декларація ООН про клонування людини від 8 березня 2005 року, Загальна декларація про геном людини і про права людини від 11 листопада 1997 року, Конвенція про захист прав і гідності людини у зв'язку з досягненнями біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицини (Ов'єдо) від 4 квітня 1997 року, Додатковий протокол до Конвенції про захист прав та гідності людини зв'язку з досягненнями біології та медицини, що стосується, заборони клонування людських істот від 12 січня 1998 року;

Конвенція про рівну винагородження чоловіків та жінок за працю рівної цінності від 1951 року, Конвенція про стягнення аліментів за кордоном від 1956 року, Конвенція про громадянство заміжньої жінки від 1957 року, Конвенція про дискримінацію у сфері праці та занять (Конвенція 111) від 1958 року; Конвенція про згоду на вступ до шлюбу, шлюбний вік та реєстрацію шлюбів від 1962 року, Конвенція про боротьбу з дискримінацією у сфер освіти від 1960 року,, Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок від 1979 року, Конвенція про професіональну реабілітацію і зайнятість інвалідів (№ 159) від 1983 року, Принципи ООН по відношенню до людей похилого віку від 1991 року, Принципи захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги від 1991 року, Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів від 1993 року, Конвенція про заборону та негайні міри по викоріненню найгірших форм дитячої праці (Конвенція 182) від 1999 року;

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 1966 року, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 1966 року, Протокол, який стосується статусу біженців від 1967 року, Конвенція про права інвалідів від 2006 року, Конвенція МОП про зловживання у сфері міграції та про забезпечення трудящим-мігрантам рівності можливостей та поводження від 1975 року.

Перелічені міжнародно-правові акти не становлять вичерпного списку, оскільки питання, що входять до предметно-спектральної області регулювання антропосфери буття Людини, регулюються рядом інших документів як універсального, так і регіонального рівня. Певні аспекти даних питань взагалі передаються до національної компетенції держав, і таким чином регулюються їх внутрішніми актами.

4.4. У теорії міжнародного права важливим елементом для виділення нової галузі є наявність спеціальних принципів. Серед міжнародно-правових принципів, які визначають відносини Людства у сфері антропосфери його буття:

· принцип суверенітету розуму означає, що в майбутньому все більшу роль відіграватиме не фізичне, а розумове буття людини, і основною ознакою людської істоти в 2035 році буде наявність свідомості та розуму, а не характеристика фізичної оболонки;

· принцип забезпечення виживання і повноцінного розвитку Людства; суть даного принципу зводиться до того, що міжнародно-правове регулювання повинне бути спрямоване, в кінцевому результаті, на забезпечення виживання всього Людства навіть через обмеження прав індивідів та окремих держав;

· принцип розумної еволюції; в контексті проблеми протистояння суверенітету людства і прав особистості даний принцип означає, що по мірі розвитку механізмів, технологій вдосконалення людської істоти, важливим буде враховувати необхідність такої еволюції, оскільки права кожної окремої особи на розвиток не повинні суперечити інтересам Людства в цілому, і створювати перешкоди для його виживання;

· принцип поваги до прав людини та її основних свобод; даний принцип міжнародного права вже на сьогоднішній день вважається імперативним; той факт, що в інтересах усього Людства деякі права будуть обмежуватися не повинен означати, що людина буде безправною і беззахисною у порівнянні з такими суб'єктами як держави та Світовий уряд; розвиток міжнародного права в 2035 році не вплине на юридичну природу названого принципу, оскільки й надалі людина, її права та свободи залишатимуться головною цінністю, яку захищатиме міжнародне право.

4.5. На сучасному етапі в міжнародно-правовому регулюванні діяльності держав в антропосфері буття Людства існують питання, регламентація яких відсутня. Серед таких прогалин ми можемо назвати:

· не прийнято універсальної міжнародної конвенції про клонування, яка б регулювала усі питання, пов'язані з наданням ліцензій на створення клонів, випадків заборони клонування та ін.; це пов'язано тим, що держави на сучасному етапі ще не сформували навіть єдиної позиції щодо дозволу чи заборони клонування взагалі, і клонування людини, зокрема;

· більшість питань міграції населення практично регулюються на рівні внутрішнього законодавства держав;

· квотування міграції – це практика окремих чи певної групи держав, які часто, не мають єдиних критеріїв визначення обсягів мігрантів, які допускаються в країну, часто не існує єдиних вимог при наданні статусу мігранта, не узгоджені процедури оформлення даного статусу та ін.

· основне питання генетичного розвитку людини полягає, зокрема, у збереженні генофонду Людства, і воно на сучасному етапі регулюється частково, та й існуюча конвенційна основа не враховує тенденцій та викликів середовища;

· за виключенням деяких країн, не існує законодавства, яке б регулювало питання народжуваності та кількості населення;

· не існує єдиного підходу та конвенційної бази для регулювання питання перенаселення планети та рівномірного розміщення населення відповідно до головних місцезнаходжень ресурсів.

4.6. Проектування системи міжнародно-правового регулювання антропосфери буття Людства на 2035 рік не можливе без урахування викликів середовища, які практично поставлять під питання модель існування Людства загалом, і змусять людей об'єднатися заради їх подолання. Серед таких викликів, зокрема, можна назвати:

· найближчим часом гостро постане проблема масового клонування людини, зокрема, терапевтичного, що дозволено в багатьох країнах світу, і репродуктивного, яке забороняється на рівні внутрішнього законодавства держав та на рівні міжнародних документів, що приймаються регіональними та міжнародними організаціями;

· проблема генофонду постане у ракурсі переносу генів через міграцію та внаслідок експансії деяких рас, при чому ці тенденції можна розглядати з декількох позицій:

o з точки зору збереження расового розмаїття та "чистоти раси";

o у ракурсі виживання Людства, адже природні процеси, при яких представників чоловічої статі окремих рас народжується більше, свідчать про те, що ця раса найкраще зможе пристосуватися до майбутніх змін навколишнього середовища, а відповідно і забезпечить подальше існування людської цивілізації;

· у недалекому майбутньому ми постанемо перед проблемою можливості за допомогою біотехнологій покращувати спадковість та попереджувати певні відхилення у розвитку людини та захворювання ще до народження через втручання у її генний код; це досить складне питання з точки зору моралі, релігії та й міжнародного права, тому що історія вже знає випадки спекулювання ідеєю "вищої раси"; щоб убезпечити від повторення таких ситуацій у майбутньому потрібно заздалегідь розробляти конвенційну та інституційну основу їх регулювання;

· інстинкт самозбереження завжди спонукав людину до пошуків способів досягнення безсмертя, і до 2035 року може постати питання про регламентацію права особи на безсмертя – при цьому спочатку необхідно виробити загальний підхід, чи буде воно взагалі дозволятися, а потім вирішуватися питання про умови та доцільність надання права на безсмертям певним категоріям осіб;

· проблеми перенаселення за умов обмеженості ресурсів будуть сприяти посиленням процесів міграції, які набудуть нових масштабів; за цих умов постане питання квотування міграції, введення біопаспортів та інших обмежень, які будуть гарантувати безпеку кожної окремої держави.

4.7. Проаналізувавши сучасний стан міжнародних відносин, ми можемо визначити певні тенденції, які до 2035 року зможуть значно загострити найбільш значимі проблеми діяльності міжнародного співтовариства в антропосфері буття Людства:

· основною тенденцією, яка негативно впливатиме на розвиток міжнародних відносин, є перенаселення планети, і оскільки регламентації даного питання не існує, в майбутньому воно буде загострюватися, створюючи проблеми та конфлікти між державами за природні ресурси, життєвий простір та ін.;

· масовість та неконтрольованість клонування, до якої ми можемо прийти в майбутньому, може призвести до багатьох зловживань, зокрема масових пересадок органів, контрабанди органів, створення армій клонів та ін.;

· проблеми квотування міграції загострять відносини між державами, і при цьому постане питання про можливість надання певних привілеїв державам, що розвиваються, створення єдиного механізму розподілення квот задля сприяння розвитку всього Людства;

· в даному контексті уже існує тенденція, яка буде розвиватися і в майбутньому, до введення через механізми Світового уряду біопаспортів єдиного зразка для жителів усієї планети;

· в майбутньому будуть загострюватися проблеми регулювання народжуваності, при чому для одних країн у напрямі її обмеження, а для інших (зокрема, економічно розвинених) у напрямі заохочення народжуваності та запрошення висококваліфікованих спеціалістів з інших держав (через брак робочої сили); при цьому буде загострюватися проблема виїзду з країн, що розвиваються, фахової та наукової еліти; крім того, будуть загострюватися міжконфесійні та міжрасові протиріччя.

У цьому контексті варто наголосити на тому, що ігнорування проблем, як правило, веде до їх загострення і ускладнення процесів їх вирішення, тому необхідно вже зараз виробляти підходи та конвенційну основу для їх регулювання.

4.8. У спектральному класі антропосфери буття Людства необхідно виділяти галузеві комплекси правового регулювання, основу яких, відповідно, повинні скласти міжнародно-правові документи конвенційного рівня. До 2035 року необхідно розробити і прийняти ряд Конвенцій, предметний формат та назва яких могли би бути, приблизно наступними:

· Єдина конвенція про захист прав людини та основних свобод.

· Конвенція про клонування та статус клонів.

· Конвенція про збереження генофонду Людства.

· Конвенція про заборону незаконної міграції.

· Конвенція про регулювання населення.

4.9. Нормальне функціонування суб'єктів не можливе без визначення гарантії свобод, які проектуються на клас поставлених завдань. Серед основних гарантій свобод ми можемо назвати:

· свобода людини самостійно приймати рішення про життя чи смерть;

· свобода людини вільно розвиватися;

· свобода вільного пересування та вибору місця проживання.

4.10. У спектрі заданих міжнародних взаємодій ми можемо встановити необхідні відповідності основних прав та обов'язків суб'єктів:

· зобов'язання не порушувати право особи на розвиток, за винятком випадків, прямо встановленим міжнародним правом для забезпечення існування Людства;

· зобов'язання сплачувати податки за перевищення квот народжуваності та кількості населення.

4.11. Ефективність міжнародно-правового регулювання міжнародних відносин багато у чому залежить від чіткого встановлення зон дозвільної компетенції та сукупності необхідних заборон.

Варто виділити наступні зони дозвільної компетенції:

· надання права на безсмертя;

· надання права на народження людей з генетичними відхиленнями і хворобами;

· дозвільний порядок репродуктивного клонування людини.

Сукупність необхідних заборон має бути наступною:

· заборона порушення прав людини та основних свобод;

· заборона проведення несанкціонованого клонування та генетичних втручань;

· заборона незаконного перевезення органів для трансплантації;

· заборона незаконної міграції, що порушує встановлені квоти;

· заборона порушення квот народжуваності та штучної експансії певної нації, що може порушувати міжнародну стабільність.

4.12. Механізм гарантування дотримання приписів міжнародно-правових актів необхідно передбачає визначення рівнів позитивної та негативної міжнародно-правової відповідальності і належного забезпечення санкціями.

Необхідно визначити наступні рівні міжнародно-правової відповідальності:

· на рівні міжнародних організацій перед Світовим урядом;

· на рівні держав між собою та перед Світовим урядом та його органом.

Можна виділити наступні можливі санкції:

· економічні санкції – сплата штрафів за перевищення квот

· обмеження в доступі до окремих видів ресурсів.

4.13. Ефективне інституційне забезпечення виконання приписів міжнародно-правових актів буде можливе за умови створення нову спеціалізовану міжнародну інституцію як частину Світового уряду. ЇЇ основним завданням буде визначення в цілому політики Людства по відношенню до антропосфери його буття та регламентація діяльності світового співтовариства у процесі розвитку людини як біологічної істоти.

На сучасному етапі тенденції до створення єдиної міжнародної інституції нема, але «розпорошення» питань, що становлять предметну область антропосфери буття Людства між Міжнародною організацією з міграції, Міжнародною організацією праці, Всесвітньою організацією охорони здоров'я, ЮНЕСКО, регіональними організаціями, такими як Рада Європи та Європейський Союз, і міжнародними неурядовими організаціями, особливо у сфері генетичних досліджень, свідчить про те, що в майбутньому буде доцільно передати ці питання до компетенції єдиної міжнародної інституції.

Можна запропонувати створення Міжнародної організації з розвитку людини - International Organization for Human Development (IOHD), яка б комплексно регулювала питання захисту прав людини та її основних свобод у всіх сферах буття. Дана організація повинна створюватися на рівні статусу міністерства, яка б знаходилася в співвідношенні зваженої ієрархії з міжнародними агентствами, зокрема:

· Міжнародним Агентством з прав людини – International Agency for Human Rights:

o Міжнародна служба з питань соматичних прав; - International Service for Human Somatic;

o Міжнародна з прав окремих категорій осіб - International Service for Human certain categories of persons;

o Міжнародним агентство соціальних та економічних прав. - International Agency for Social and Economic Rights, та ін;

· Міжнародним Агентством з питань генетичних досліджень та клонування – International Agency for genetic research and cloning;

· Міжнародним Агентством з питань міграції - International Agency for Migration;

· Міжнародним Агентством з питань регулювання кількості населення та народжуваність•-;•International Agency for Regulation of population and birth rate.

4.14. Основні функції запропонованих міжнародних інституцій будуть полягати в наступному:

· аналіз та інформування про основні проблеми розвитку Людства у сфері антропосфери його буття;

· розробка основних конвенцій з питань, що належать до предметно-спектральної області регулювання;

· створення міжнародних фондів розвитку та підтримки спеціалізованих наукових проектів;

· вироблення механізмів контролю за дотриманням конвенційних норм та рішень інституцій, за дотриманням квот та стягненням штрафів;

· створення механізмів відповідальності за порушення суб'єктами норм та принципів міжнародного права.

4.15. Процес розвитку механізмів міжнародно-правового регулювання антропосфери буття Людства є поступовим. По мірі того, як людство буде реагувати на певні виклики середовища та вирішувати нагальні проблеми міжнародної співпраці, будуть розвиватися конвенційні та інституційні механізми міжнародно-правового регулювання даних процесів. Власне, можна сказати, що на кожному етапі такого розвитку будуть діяти власні специфічні принципи координації міжнародно-правового регулювання антропосфери буття Людства, зокрема:

· принципи регулювання питань клонування будуть вироблені в найближчі 10 років, оскільки розвиток технологій ще не дає нам підстав говорити, що масове клонування почнеться раніше;

· уніфікація принципів регулювання прав людини буде відбуватися поступово – за найближчі 5-10 років, зокрема, будуть детальніше розроблятися положення щодо соматичних прав людини та прав окремих категорій осіб;

· міграційні процеси давно є предметом міжнародно-правового регулювання, проте подальша розробка міжнародних принципів та норм буде відбуватися ще протягом 10 років;

· найдовше людство буде підходити до регулювання питань безсмертя, вдосконалення генетичного коду та ін.; подолання різного роду моральних, етичних, релігійних перешкод буде найскладнішим, як і вироблення державами єдиного підходу, який би зміг забезпечити міжнародну стабільність та безпеку, з одного боку, та реалізовував би повною мірою їх інтереси, з іншого.

Безпосередню участь в у підготовці доповіді брала студентка курсу відділення міжнародного права В. Левакіна.

5. Міжнародно-правове регулювання техносфери буття Людства: Порядок денний 2035 року // О. Матіяш, студентка 3 курсу відділення міжнародного права ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка.

«Благодаря прогрессу в сфере коммуникаций и транспорта, одному из движущих сил глобализации, расстояния между странами и народами быстро стираются».

Фетхуллах Гюлен

 

«Любая достаточно развитая технология неотличима от волшебства».

Артур Кларк

На сьогоднішньому етапі розвитку людства роль техносфери є беззаперечною. Важко знайти такий аспект життя суспільства, який не зазнав би впливу техніки. Тому й недивно, що сучасна цивілізація отримала назву «техногенної». Жоден вчений не насмілиться заперечити роль науки і техніки, як основних детермінант сучасного життя людства. У 2035 році тенденція «технізації світу» не тільки збережеться, а лише посилиться, тому важливою постає необхідність забезпечити ефективне міжнародно-правове регулювання технологічної сфери людства для того, аби уникнути в майбутньому проблем, від яких залежатиме доля всього людства.

5.1. Розглядаючи міжнародно-правове регулювання техносфери, ми вважаємо за доречне виділити наступну його предметну сферу, яка б включала:

¨ Трансфер (передача) технологій. Сюди ми відносимо взаємовигідний обмін технологіями між державами, що включає, перш за все, експорт та імпорт технологій, а також залучення іноземних технологічних інвестицій.

¨ Продукт технології. Власне сюди ми відносимо усі результати технологічного розвитку людства, як наприклад – обчислювальна техніка, робототехніка, атомна енергетика, літакобудування, космічна техніка, мікробіологічна промисловість, віртуальний простір, інформаційно-комп’ютерна революція тощо.

¨ Технологічний процес. Складає основу будь-якого виробничого процесу і є найважливішою його частиною. Роль технологічного процесу є беззаперечною, адже він безпосередньо пов’язаний із переробкою сировини та перетворенням її в готову продукцію, яку потім споживає людство.

¨ Технологічний розвиток. Беззаперечним є той факт, що сьогодні техніка відіграє роль головного фактора розвитку людства, який відбувається, в основному, за рахунок існуючих технологій, техніки та використання науково-технологічних досягнень.

¨ Технологічний прогрес. Дає змогу замінювати застарілі та неефективні технології на нові, враховуючи сучасні умови життя і забезпечуючи таким чином поступальний розвиток людства. В його основі лежить заміна «живої» праці на «машинну».

5.2. Якщо поглянути на сучасний механізм міжнародно-правового регулювання техносфери, то можна зробити висновок про його галузевий характер, адже дану сферу людського буття регулюють окремі норми міжнародного повітряного, морського, екологічного, транспортного та частково кримінального права. Виходячи з цього, ми вважаємо за доцільне виділити у межах техносфери наступні галузеві комплекси правового регулювання, яким світове співтовариство надає особливу увагу:

¨ Технологічний тероризм (повітряний, морський, ядерний та ін.). На сьогоднішній день у світі все більш поширеним стають такі явища, як виведення з ладу потенційно небезпечних виробничих об’єктів до яких належать наприклад, атомні електростанції, хімічні комбінати тощо. Не меншої шкоди людству завдають організовані теракти із застосування передових досягнень науково-технологічного прогресу, наприклад, проникнення у центри переробки комерційної інформації, банківські бази даних тощо. З цією метою світове співтовариство прийняло ряд універсальних Конвенцій, які покликані шляхом правового регулювання подолати негативні наслідки актів технологічного тероризму.

¨ Діяльність ТНК – багатонаціональних компаній та транснаціональних корпорацій. Зважаючи на сучасну роль ТНК як провідних суб’єктів міжнародної господарської діяльності, постає необхідність забезпечити належне міжнародно-правове регулювання їхньої діяльності з можливістю надання їм статусу повноправного суб’єкта міжнародного права.

¨ Техногенні катастрофи. Сьогодні чи не найпоширенішою проблемою у технологічній сфері людства стають аварії на промислових об'єктах, будівництві, повітряному, автомобільному, трубопровідному та інших видах транспорту, які відбуваються внаслідок порушення умов їхньої експлуатації. Держави ігнорують встановлені на рівні міжнародних договорів правові стандарти, що в результаті призводить до катастрофічних результатів. Найбільш негативним наслідком техногенних катастроф є забруднення навколишнього середовища.

¨ Технологічні революції: промислова, інформаційна, «зелена революція» тощо. Промислова революція супроводжується заміною фізичної праці в процесі виробництва машинами. Інформаційної революція пов`язана з масовим використанням інформаційних технологій в різних сферах виробництва і суспільного життя: накопичення, обробка і передача інформації. Зелена революція – наукові розробки, що дають можливість програмувати урожай, впроваджувати інтенсивні технології, нові методи в селекції.

¨ Охорона праці. В результаті численних аварій у процесі виробництва постає необхідність створення безпечних умов праці, і що найважливіше – встановлення юридичної відповідальності за нещасні випадки та відшкодування у зв’язку із цим завданих збитків.

5.3. Конвенційна база, на основі якої сьогодні здійснюється міжнародно-правове регулювання техносфери людства, теж має галузевий характер. Найбільшу роль тут відіграють універсальні документи, прийняті на рівні ООН, що регулюють окремі аспекти технологічного співробітництва держав. До них належать:

Декларація ООН про використання науково-технічного прогресу в інтересах миру та на благо людства від 10.11.1975.

Базельська конвенція ООН про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням від 22.03.1989.

Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом від 10.10.1989.

Конвенція про Міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1944.

Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок від 26.10.1979.

Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення від 01.03.1991.

Гаазька Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден від 16.12.1970.

Окрім, вищезазначених конвенцій на сьогодні існує ще близько 100 міжнародних нормативних документів, прийнятих як на регіональному, так і на універсальному рівнях Сюди можна віднести численні резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Ради Європи, директиви ЄС та інші.

5.4. Функціонування міжнародно-правового механізму регулювання технологічної сфери людства має відбуватись відповідно до основних принципів міжнародного права, однак при цьому повинна існувати база спеціальних, характерних лише для цієї сфери, принципів, що визначають її особливе місце у сучасному житті людства.

До таких принципів ми відносимо:

· Принцип суверенітету людства;

· Принцип технологічного суверенітету держави (здатність держави розробляти та будувати власними силами високопродуктивні обчислювальні системи для вирішення завдань оборонного, наукового та промислового характеру не повинна зазнавати обмеження зі сторони будь-яких суб’єктів сучасного технологічного прогресу);

· Принцип ресурсного реалізму (прогноз і планування технологічного розвитку держави повинен базуватися на наукових та реалістичних оцінках необхідних для цього ресурсів, які є в даний час і будуть доступними у перспективі);

· Принцип глобального технологічного імперативу (повинен відбутися перехід від технологій, що дозволяють існувати людству десятиліття, до технологій, орієнтованих на століття);

· принцип сталого розвитку(забезпечення наступних поколінь стартовими умовами, які має нинішнє покоління);

· Принцип пріоритету (в прогнозі технологічного розвитку необхідно виділити і пріоритетно підтримувати декілька ключових напрямків, які визначатимуть рівень і динаміку інших напрямків і галузей техносфери);

· Принцип сталого розвитку (забезпечення наступних поколінь стартовими умовами, які має нинішнє покоління);

· Принцип співвідношення технологічного розвитку одних держав з іншими (технологічний розвиток держав відбуватиметься у світі, що швидко розвивається та де суб'єкти геополітики і геоекономіки мають свої програми й вирішують свої завдання, тому технологічний прогноз повинен виходити не тільки з внутрішньої, але і з зовнішньої системи координат;

· Принцип орієнтування на результат, а не на регулювання технологічного процесу (технологічний розвиток передбачає вирішення конкретних завдань: освоєння конкретних видів продукції, оволодіння часткою світового ринку і т.д., саме орієнтуючись на ці завдання, і слід спрямовувати розвиток);

· Принцип наукової бгрунтованості (технологічний розвиток має спиратися на роботу так званих «мозкових центрів», які володіють математичними моделями, необхідними інформаційними потоками, методиками прогнозу і групою висококваліфікованих експертів).

5.5. Проаналізувавши сучасний стан міжнародно-правового регулювання техносфери, ми прийшли до висновку, що у його механізмі (як на нормативно, так і на інституційному рівні) існують суттєві прогалини, які повинні бути заповнені шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів та створення спеціалізованих інституцій. До цих прогалин ми відносимо:

ü Відсутність закріпленого на законодавчому рівні понятійного апарату техносфери людства;

ü Неврегульований механізм відповідальності за злочини проти людства, скоєні у технологічній сфері;

ü Відсутність нормативно-правового та інституційного механізмів контролю за діяльністю ТНК, які у майбутньому стануть повноправними суб’єктами міжнародного права, зважаючи на все більше зростання їхньої ролі у сучасній системі міжнародних відносин;

ü Невиконання державами на національному рівні вимог щодо експлуатації промислово небезпечних об’єктів;

ü Відсутність ефективної правової бази стосовно заборони використання в космічному просторі будь-яких видів зброї та встановлення обмежень щодо проведення на території небесних тіл «військової активності».

5.6. На сучасному етапі розвитку Технологічної сфери людства у її межах простежується ряд серйозних викликів, ігнорування яких сьогодні може у майбутньому поставити під питання існування всього людства.

До цих викликів належать:

ü Світова технізація. У результаті впровадження «штучно створених» досягнень технологічної сфери у всі аспекти людського життя відбувається поступове заміщення природної сфери людства.

ü Технологічне безробіття. Процес автоматизації виробництва призводить до заміни в робочому циклі людей на машини та спричиняє вивільнення робочих місць. Якщо така тенденція збережеться, то у майбутньому мільйони людей залишаться без заробітку та засобів до існування.

ü Безлюдна технологія. Передбачає поступове звільнення людини від участі у процесі підготовки, планування та управління виробництвом, від функцій спостереження, обслуговування, управління та контролю за роботою обладнання.

ü Нестача сировини. Технологічний процес забезпечується головним чином за рахунок використання сировини, зокрема енергетичних ресурсів. Необмежене та нераціональне їх використання поставить людство у майбутньому на межу виживання.

ü Забруднення навколишнього середовища. Відходи процесу виробництва, які належним чином не утилізуються, завдають непоправної шкоди не лише природному середовищу, а насамперед здоров’ю людини, ставлячи під загрозу її життя.

ü Інформаційні війни. Із розвитком сучасних технологій набуло поширення виробництво так званої «гуманної» або інформаційної зброї. У десятки разів зросла можливість нанесення державі удару за допомогою комп'ютерних систем, електронної пошти з метою дезорганізувати насамперед роботу систем державного і військового управління.

5.7. Вище наведені нами виклики, з якими доводиться стикатися Технологічній сфері людства, дають нам можливість визначити основні тенденції, що спричиняють їх загострення. До таких тенденцій, на нашу думку, належать:

Ø Впровадження автоматизації виробництва, яке поступово витісняє людину від участі в технологічному процесі, за рахунок чого зменшуються витрати на оплату персоналу праці, підвищується продуктивність праці і зменшуються затрати на виробництво.

Ø Загострення технологічної кризи, яке проявляється у посиленні протиріч між тенденціями технологічного розвитку, його можливостями, наслідками. Технологічна криза виникає як криза нових технологічних ідей в умовах явно вираженої потреби в нових технологіях. Як приклад такої кризи можна навести ідею мирного використання атомної та ядерної зброї.

Ø Поширення «технологічного песимізму». На сучасному етапі виникає все більша кількість думок про необхідність обмеження ролі технології в житті людства. Як підтвердження цьому наводяться негативні наслідки екологічного, соціально-політичного та антропологічного характеру.

Ø Недотримання державами міжнародних технічних стандартів в процесі виробництва. Сюди відноситься порушення вимог стандартизації і сертифікації продукції, внутрішніх систем якості, неефективний державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил на національному рівні, а також недосконалість механізму відповідальності за їх порушення.

Ø Фізичне та моральне зношення промислових об’єктів. Поява в результаті технологічного розвитку більш досконалих видів обладнання з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування і експлуатації спричинила необхідність заміни старого