Система існуючих принципів міжнародного права у сфері права міжнародних просторів.

На наш погляд, потрібно, перш за все, врахувати ті принципи, які вже є визначеними, навівши їх за окремими галузями.

Так, у міжнародному морському праві це п ринцип свободи відкритого моря; свобода судноплавства; свобода польотів; свобода прокладання підводних кабелів та трубопроводів; свобода будівництва штучних островів та споруд;

Свобода рибальства; Свобода наукових досліджень; Принцип мирного використання світового океану; Принцип виключної юрисдикції держави над суднами свого прапору у відкритому морі; Принцип суверенітету над територіальними водами;Принцип охорони морського середовища.

В свою чергу, неабияке значення у міжнародному повітряному праві мають: Принцип виняткового і повного суверенітету держав над їхнім повітряним простором; Принцип свободи польотів у відкритому повітряному просторі; Принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації; Принцип імунітету повітряних суден, що знаходяться на державній некомерційній службі.

Не варто забувати і про актуальні принципи міжнародного космічного права: Принцип свободи дослідження використання Космосу всіма суб'єктами космічного права на основі рівності; Принцип беззастережного виключення будь-яких національних претензій на будь-які космічні простори й об'єкти; Принцип заборони використання небесних тіл, і насамперед Місяця, у воєнних цілях; Принцип всесвітнього розширення міжнародної взаємодії з метою поглиблення людських уявлень про Космос в інтересах усього людства.

Окрім існуючих принципів, які, безумовно, збережуть свою актуальність у 2012 році, ми пропонуємо закріпити також наступні принципи:

ü Принцип «загальної спадщини людства»

- не просто як правова концепція, а як норми jus cogens. Тобто використання міжнародного простору має здійснюватись в інтересах людства, а не окремих фізичних чи юридичних осіб. Такі особи матимуть сплачувати відповідних відсоток прибутку за користування просторами. На сьогоднішній день вже існують екологічні податки. Так, наприклад, в Нідерландах такий податок стягується на основі закону «Про охорону навколишнього середовища»[15].

ü Принцип сталого розвитку (sustainable development)

– діяльності на користь майбутніх поколінь та піклування про їх долю. Суть даного принципу полягає в тому, що потреби Людства треба задовольняти без нанесення шкоди навколишньому середовищу. В рамках даного принципу пропонується в додаток до попередньої тези запровадити штрафний механізм за забруднення навколишнього середовища. Обов’язок держав співпрацювати у сфері охорони навколишнього середовища закріплений у Декларації Стокгольмської конференції ООН з проблем навколишнього середовища 1972 року, а також на Конференції в Ріо-де-Жанейро к 1992 році. Проте обов’язки держав сформульовані у загальних фразах, без конкретики та чітко встановленого механізму такої співпраці.

ü Принцип абсолютної відповідальності за транскордонну шкоду

– відповідальність держави у разі нанесення шкоди без розгляду питання вини. Виключити можливість уникнення відповідальності через посилання на форс-мажор та стан необхідності[16].

ü Принцип взаємної відповідальності за майбутній стан міжнародних просторів

– даний принцип передбачає сплату грошової компенсації до Фонду за користування морським, повітряним чи космічним простором. Даний принцип акумулює в собі перші два принципи і є принципом-нормою.

Прогалини у міжнародному морському, повітряному та космічному праві.

Основна прогалина полягає в тому, що морський, повітряний та космічний простір є штучно та умовно поділеними з точки зору нормативно-правового регулювання, оскільки при такому поділі виникає проблема паралельного регулювання. Наприклад, проліт над відкритим морем регулюється Конвенцією ООН з морського права 1982 року, хоча дана конвенція є основоположним документом у міжнародному морському праві. Так само, незважаючи на значний нормативний масив та наявність прописаних та задекларованих принципів відповідальності за нанесення шкоди просторам, відсутній конкретний механізм реалізації концепції такої відповідальності. Окремі держави збирають екологічний податок, проте цільове призначення даних грошей не має відношення до інтересів Людства, оскільки отримані кошти не йдуть на відновлення постраждалих «ділянок» простору. Тому проголошення єдиного права міжнародних просторів дасть можливість створити єдиний механізм матеріальної та моральної відповідальності за нанесену шкоду при збереженні основної маси нормативного матеріалу, що існує на даний момент.

Окрім прогалин, варто також виділити колізії, які мають місце на сучасному етапі і які доводять штучність виділення нормативних комплексів повітряного, космічного та морського права. Зокрема, проліт над відкритим морем регулюється Конвенцією 1982 року.

2.6. Головні завдання, що потребують нагального вирішення у праві просторів. На додаток до вищезазначених проблемних аспектів загального характеру, варто також виділити питання більш конкретного та спеціального характеру, які потребують врегулювання вже на сучасному етапі. Серед них, зокрема:

o проблеми негативного характеру, породжені науково-технічною революцією: забруднення морів і океанів, можливість використання потужних технічних засобів у справі розвідки і видобування живих і неживих ресурсів Світового океану, розширення й ускладнення наукових досліджень морських просторів;

у процесі інтенсивної діяльності з освоєння космічного простору усе частіше зіштовхуються інтереси держав, що об'єктивно ускладнює міжнародно-правове регулювання різних аспектів використання міжнародного космічного простору:

— безпосереднє телевізійне віщання з космічних супутників;

— дистанційне зондування землі з використанням супутників;

— геостаціонарна орбіта;

— використання в космосі ядерних джерел енергії;

— вивчення проблем охорони біосфери Землі;

— міжнародний контракт із використанням космічних засобів;

— медичні та біологічні дослідження і спостереження;

— вивчення ресурсів інших планет із метою вивчення можливостей їхньої експлуатації;

— космічна метеорологія.

Усі названі предметні сфери потребують детального регламентування та ретельного вивчення, оскільки за ними майбутнє, а це означає добробут наших нащадків.

2.7. Головні тенденції загострення найбільш суттєвих проблем у сфері морського, повітряного та космічного права, можливості регламентації поведінки суб’єктів відповідних правових відносин. Просторова сфера дії сучасного міжнародного права містить у собі не тільки води Світового океану, його дно і надра, але і повітряний простір над ним до межі з космічним простором. Вважається обґрунтованою і правомірною позиція вчених, що вважають сучасне міжнародне морське право комплексною галуззю, що включає в себе визначені положення і міжнародного повітряного права.

Точної межі між повітряним і космічним просторами не встановлено. Складність такого розмежування пояснюється, зокрема, тим, що апарати «Шаттл» або «Буран» здійснюють політ як у космічному просторі, так і (особливо при приземленні) у повітряному просторі. Інакше кажучи, при цьому вступають у дію як космічне, так і міжнародне повітряне право.

Космічна діяльність держав безупинно розширюється в міру розвитку науково-технічних можливостей дослідження і використання космічного простору, що породжує нові потреби в міжнародно-правовому регулюванні такої діяльності,

З огляду на інтенсивний розвиток науково-технічної революції, прогнозоване переселення людей на інші космічні тіла, проблема використання міжнародного космічного простору і його міжнародно-правової регламентації актуалізується.