Принципи координації міжнародно-правового регулювання на кожному етапі становлення та розвитку запропонованої сфери.

Враховуючи вищенаведені прогалини та колізії, що наразі існують при поділі Світового простору на міжнародне повітряне, космічне та морське право, ми пропонуємо відмовитись від такого поділу, що створює правовий вакуум, що дозволяє використовувати Світовий простір не в інтересах Людства, а в приватних інтересах. Штучний поділ не дає можливості проголосити суверенітет Людства над Світовими просторами.

Вже з 2014 року варто почати розробку текстів запропонованих конвенцій та детально вивчити механізм сплати екологічного податку, що існує в країнах[17]. На основі вивченої практики держав виробити єдиний механізм сплати екологічного податку. При цьому має бути чітко прописано цільове призначення таких коштів. Світовий екологічний податок буде збиратись Фондом міжнародних просторів.

На додаток, ми пропонуємо встановити також і абсолютну відповідальність за порушення норм використання Світового простору. Окрім виключення фактору вини, ми пропонуємо відмовитись від можливості виправдання порушення норм та принципів-норм шляхом посилання на форс-мажор та стан необхідності.

Вироблення засад абсолютної відповідальності має узгоджуватись із внесенням відповідних змін до Статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні акти (Articles on the Responsibility of States for Wrongful Acts), зокрема у частині статей 23 та 25.

Переформатування існуючих організацій буде залежати від перспектив та успіхів створення Світового парламенту. Важливо, що увесь існуючий нормативний матеріал буде збережений. Переформатування не означатиме заперечення існуючих принципів та норм, воно означатиме їх значне вдосконалення та зміну акцентів – на інтереси людства та майбутніх поколінь.

Створення Єдиного Міжнародного Простору – це не штучне об’єднання повітряного, космічного та морського права, це їхній upgradе, повернення до першоджерел та усунення штучності та необґрунтованості у їх поділі. При створенні єдиної системи регулювання кожна існуюча галузь збереже свою ipso facto самостійність в рамках існуючого нормативно-правового, але не інституційного матеріалу.

Щодо конкретних часових рамок, то прогнозовано протягом 2015-2021рр.створення Світового парламенту та формування міжнародних інституцій, переформатування існуючого порядку, потреба у жорсткій координації та чіткій субординації в умовах зародження нового світового порядку; а вже протягом 2021-2035 рр. – поступове зниження рівня контролю над цими міжнародними інституціями, розширення сфер самостійного відання, наділення більш широких повноважень у галузевих питаннях, розбудова апарату у ході створення нижчих органів у зваженої ієрархії підпорядкування задля можливості негайного вирішення проблеми на локальному рівні.

3. Міжнародне-правове регулювання природної сфери буття Людства: Порядок денний 2035 року // М. Бойко, студентка 3 курсу відділення міжнародного права ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка.

3.1. Предметною областю міжнародно-правового регулювання природної сфери буття Людства є діяльність Людства на всіх рівнях по відношенню до планети Земля як єдиного Живого Організму, який є середовищем нашого існування. Експлуатація природних ресурсів для забезпечення зростання економіки, втручання в процеси саморегуляції та самовідновлення Планети призводить до тривожних негативних тенденцій, які, якщо Людство не змінить свого підходу, дуже скоро повністю вийдуть з-під контролю Людини і поставлять питання про фізичне виживання Людства.

3.2. Галузеві комплекси міжнародно-правового регулювання забезпечують раціональне використання, захист (мінімально необхідний запас), збереження та реабілітацію Природи. Передбачається регулювання діяльності в сфері:

1) Terra (Земля) – дикої та культивованої Природи на суші.

2) Aqua (Вода) – Світового океану, поверхневих та підземних вод, льодовиків, водних парів атмосфери.

3) Aerius (Повітря) – вплив на газову оболонку шляхом викидів, зміна складу повітря - співвідношення кисню (20,95%) і вуглекислого газу (0,03%).

4) Energia (Енергія) – використання вуглецевих, ядерних, геліо-, гідро-, вітро-, біо-, термо- та ядерних джерел енергії.

5) Біосфера – використання, стабілізація кількості та якості живих організмів. Генетично модифіковані організми.

6) Клімат – нормалізуючий вплив на природні чинники формування клімату. Балансування між льодовиковим періодом та перегріванням Планети.

7) Космос – використання космічних об`єктів та простору. Озоновий шар.

3.3. Основна конвенційна база. Серед основних документів, що регулюють Природну сферу буття Людства, варто виділити:

- Віденська конвенція про охорону озонового шару 1985 р. (використання речовин, що руйнують озоновий шар);

- Рамкова конвенція зі зміни клімату 1992 р. (Ключова роль розвинених країн у боротьбі зі зміною клімату, передача екологічно безпечних технологій країнам, що розвиваються)

- Конвенція ООН про біорізноманіття 1992 р. (збереження біологічного різноманіття, раціональне використання його компонентів та рівний розподіл вигод від використання генетичних ресурсів. Протидія зміні клімату).

- Конвенція ООН з морського права 1982 р. (єдиний міжнародно-правовий акт, що стосується проблем забруднення моря із суші – складає 40% забруднень Світового океану);

Конвенційна база даної сфери є достатньо розробленою, застереження до виконання не допускаються, протоколи до них встановлюють чіткі вимоги. Проте, деякі розвинені країни так і не взяли на себе зобов`язання зі зменшення власних викидів парникових газів, залишається можливість «законного» обходу вимог (саджання бананів замість встановлення очисних споруд в країнах, що розвиваються).

3.4. Система принципів і загальний підхід. Необхідно відмовитись від сучасного споживальницького підходу до використання ресурсів Природної сфери буття Людства, адже помножений на експоненціально зростаючу кількість людей з відповідними потребами, він кризисно загострює існуючі глобальні проблеми і ставить питання виживання Людства загалом.

Тому до 2035 року міжнародне співтовариство буде змушене визнати нову парадигму міжнародно-правового регулювання, що найбільш чітко буде відображено у такій системі міжнародно-правових принципів:

- Принцип розуму – дозволяти Природі самовідновлюватись – тоді це вимагатиме менших зусиль, ніж для відновлення природи руками Людини;

- Принцип суверенітету Людства над природними ресурсами;

- Незаподіяння шкоди – якщо досягнення мети можливе в інший, менш шкідливий спосіб, необхідно відмовитись від заподіяння шкоди. Людина не створювала Природу, значить ставитись до неї як до своєї власності також не можна;

- Принцип стабільності – Природа не встигає пристосуватись до швидких змін, в результаті з`являються аномальні зони, відбувається вимирання видів і т.д;

- Принцип мінімального втручання – Людство не може відмовитись від деяких антропогенних впливів – завдання зробити його мінімальним;

- Принцип рівноправності – у країн, що розвиваються є такі ж самі права бути розвиненими як і у розвинених країн. Не можна штучно підтримувати розрив між ними задля зменшення конкуренції;

- Принцип партнерства – держави борються з проблемами, актуальними для всього Людства. Це вищий рівень наближення, ніж співробітництво;

- Принцип пропорційності вкладу – оцінка різних типів вкладу держав, включно з впладом ресурсів, що знаходяться на її території: ефективність виробництва продукту і значення лісів Амазонії необхідно враховувати.

- Принцип пов`язаного права – закріплення за державами обов`язку піклуватись про певні проблемні зони включно з зонами, розташованими на території держав, не спроможних самостійно попіклуватись про ліквідацію екологічної проблеми.

3.5. Прогалини в міжнародному праві природної сфери буття Людства. З правової точки зору дана сфера є достатньо врегульованою. І проблема тут не в прогалинах права. Прогалини знаходиться в стимулах реалізації. Адже поки певна поведінка не буде вигідною, виникатиме спротив її здійсненню. Створення «ідеального батога» також не є самоціллю. Необхідно зробити правомірну поведінку вигідною. Насамперед економічно.

Тобто нам необхідний дієвий механізм реалізації, який би 1) був загальнообов`язковим і вигідним; 2) ефективно контролював; 3) забезпечував стягнення; 4) враховував вплив місцевих проблем (соціальних, продовольчих).

Адже, розшарування на зони «бідних» та «багатих» також вносить свої корективи. (В країнах, де ти або помираєш від голоду сьогодні, або зрубуєш і продаєш пару дерев з сусідніх джунглів, немає місця екологічній свідомості).