Система міжнародно-правового регулювання.

Досвід перспективного планування – Порядок денний 2035 року

 

«Со времен райского сада в человеке заложена жажда познания нового … Жажда сия неутолима. Человеку постоянно нужно менять что-то вокруг себя, творить новые сущности, создавать новые вещи, искать, ошибаться и находить. Но при всем этом, ежечасно меняя что-то вокруг себя, человек, желая того или нет, меняется сам. И это изменение, в свою очередь, ведет его на путь новых деяний. Я назвал это – Путь Единорога».

Владимир Свержин. «Путь Единорога»

 

Студенческая научно-исследовательская лаборатория кафедры международного права существует, со вполне объяснимыми межпоколенными трансформациями, уже почти 40 лет. Нынешнее поколение сотрудников лаборатории поставило перед собой высоко значимую цель – обозначить абрисы системы международно-правового регулирования ожидаемого будущего – года 2035 – года, когда уже их генерация будет определять судьбы стран, народов, да и всего Человечества.

Избранный подход построен на достаточно новационной и, в то же время, пока еще не в должной мере отработанной базе экстаполяционного анализа. При этом перспективы роста системы международно-правового регулирования определяются в парадигме пересекающихся сфер бытия Человечества, через призму доминантного противоречия эпохи

- «эгоизм наций – или выживание Человечества».

Имеют ли право двадцатилетние адепты науки международного права, пока еще лишь изучающие его основы, предвещать ход мировых событий и, соответственно, перспективы роста системы международно-правового регулирования?

На взгляд их научного руководителя – безусловно. Ведь это абрисы мира данной именно им современности они пытаются рассмотреть. И новые знания, значимые как для каждого из них, так и для науки в целом, в подобном поиске и можно будет приобрести. А это и есть – Путь Единорога.

Связь и взаимодействие норм двух типов систем права становится все более важным фактором правового регулирования международных отношений в условиях возрастающей интернационализации общественной жизни, углубления интеграционных процессов, сближающих сферы внутригосударственного и международного развития. Это естественно привело к образованию отраслевых комплексов правового регулирования, объектом которых являются отдельные сферы международной жизни.

Возникновению комплексов правового регулирования международных отношений способствовало то обстоятельство, что ни система международного права, ни система внутригосударственного права не могут в отдельности регулировать сложную систему международных отношений. Для регулирования любых сфер международных отношений необходимо тесное взаимодействие всех систем права. Это взаимодействие и призваны обеспечить соответствующие комплексы правового регулирования.

Следует особо подчеркнуть, что основанием любого комплекса правового регулирования международных отношений является не просто совокупность норм различных систем права, а такое их системное множество, которое обладает новыми качествами, отсутствующими у отдельно взятых норм, относящихся к различным правовым системам. Причем, воздействуя на международные отношения своими специфическими методами, эти нормы дополняют друг друга, способствуя тем самым эффективному и все охватывающему правовому регулированию всей сложной системы международных отношений.

Особенность подобных комплексов правового регулирования международных отношений состоит в том, что его компонентами являются как определенные части систем национального права отдельных государств, признанные оказывать регулирующее воздействие на их внешние сношения, так и вся система международного права.

Особое место в универсальном комплексе правового регулирования международных отношений принадлежит, разумеется, международно-правовому регулированию. Оно объединяет все отраслевые комплексы в единую систему правового регулирования международных отношений, посредством которой оказывается регламентирующее воздействие на всю систему международных отношений.

Международно-правовое регулирование, осуществляющееся на основе норм международного права, оказывает влияние на нормативные составляющие каждого комплекса правового регулирования и, хотя и испытывает обратное влияние со стороны национальных правовых систем, ему все же принадлежит основная роль в правовом воздействии на международные отношения.

Это становится все более очевидным и существенным, благодаря последовательно и неуклонно развивающейся институциональной основе международно-правового регулирования. Универсальные международные организации, а более того и, прежде всего, международные организации специальной компетенции и ряды отраслевых международных институций, уже практически выполняют роль мирового правительства.

Задача осталась лишь за последним усилием международного сообщества – создать на основе принципа «системы сдержек и противовесов» универсальную и согласованную систему публичной власти уже глобализованного Человечества.

Следует, естественно, прежде всего обратить особое внимание на развертывание системы органов представительной демократии. Возможно, взяв за основу Организацию объединенных наций как Верхнюю палату законодательной власти, создать, по аналогии с Европейским парламентом, и нижнюю палату – Парламент мира Человечества.

Следует согласовать системы судебной власти и выстроить ее иерархию. Тем более, что основные подобного рода международные институции уже существуют и действуют.

И, наконец, надо реализовать, более чем насущные уже в нашей современности, международные инициативы по координации всего совокупного множества специализированных международных институций, создав на их основе публичное и действенное Мировое правительство, которое, будучи последовательно ротационным и подотчетным субъектам Конфедерации Объединенных Наций, возьмет на себя ответственность за судьбу народов перед неуклонно приближающейся «точки Левина» – года 2035 – «точки невозврата» для Человечества, вступающего во вселенский кризис.

Следовательно, глобализованному Человечеству необходимо будет задуматься о сформировании общих для международного сообщества Резервных фондов продовольствия, энергетических и иных продуктовых ресурсов, о создании системы инфраструктур и глобальных коммуникаций, о регулировании численности населения и потоков миграций, и т.д. и т.п. Эти и многие другие задачи «повестки дня» с каждым годом все более стремительно приближающегося будущего и стоят перед Мировым правительством, еще не сформированным и публично не представленным международному сообществу и, соответственно, еще не скоординировавшему усилия народов мира, направленных на выживание Человечества.

Представляется целесообразным рассмотреть перспективы роста системы международно-правового регулирования по хотя и пересекающимся, но в то же время уже достаточно определенным сферам бытия Человечества, согласовав по возможности с ними, как и соответствующие им отраслевые комплексы правового регулирования, так и уже действующие международные институции или же подобные новые, перспективы создания которых проявятся в ближайшем будущем уже просто как необходимые.

Соответственно, для обеспечения роста международного сообщества возникает как неотложная перспектива – необходимость расширения конвенционной базы международно-права. А следом за этим наступает и следующий этап – решения задач гармонизации, апроксимации, унификации, адаптации, имплементации и т.д. всего нормативного материала отраслевых и универсальных комплексов правового регулирования в соответствии с «велениями времени».

На наш взгляд следует выделить следующие подсистемы международно-правового регулирования бытия Человечества в планируемом будущем:

1. международно-правовое регулирование литосферы бытия Человечества;

2. международно-правовое регулирование сферы международных пространств бытия Человечества;

3. международно-правовое регулирование природной сферы бытия Человечества;

4. международно-правовое регулирование антропосферы бытия Человечества;

5. международно-правовое регулирование техносферы бытия Человечества;

6. международно-правовое регулирование экономической сферы бытия Человечества;

7. международно-правовое регулирование социосферы бытия Человечества;

8. международно-правовое регулирование ноосферы бытия Человечества;

9. международно-правовое регулирование конституционной сферы бытия Человечества;

10. международно-правовое регулирование институциональной сферы бытия Человечества.

Структура заданного экстраполяционного исследования такова:

1. - прежде всего, определяется предметная область международно-правового регулирования заданной сферы бытия Человечества;

2. - обозначаются отраслевые комплексы правового регулирования соответствующих подсистем международных отношений;

3. - определяется основная конвенционная база международно-правового регулирования;

4. - формируется система принципов международного права, определяющих общий подход международного сообщества к регламентации международных отношений заданной сферы бытия Человечества;

5. - выявляются пробелы в международном праве выделенных отраслей;

6. производится оценка основных вызовов, стоящих перед Человечеством в заданной сфере его бытия;

7. - определяются тенденции обострения наиболее значимых проблем в заданной сфере бытия Человечества, нуждающихся и, соответственно, предоставляющих возможности для международно-правовой регламентации поведения основных субъектов международных взаимодействий;

8. - выделяется предметная область правового регулирования и предлагается формат Конвенций, регламентирующих международные взаимодействия, выбранного спектрального класса;

9. - проецируется на класс решаемых задач гарантии свобод, необходимых для нормального функционирования субъектов;

10. - определяются соответствия их основных прав и обязанностей, в спектре заданных международных взаимодействий;

11. - выделяются зоны разрешительной компетенции и совокупного множества необходимых запретов;

12. - обозначаются уровни позитивной и негативной международно-правовой ответственности и должного санкционного обеспечения;

13. - формируются предложения о создании новых международных институций, необходимых для координации действий основных субъектов заданных международных взаимодействий;

14. - форматируются функциональные параметры подобных международных институций, определяются уровень их возможной компетенции и пределы полномочий, согласованных как с «Мировым правительством», так и с иными сферами бытия Человечества в данной нам современности;

15. - обосновываются принципы координации международно-правового регулирования заданной сферы бытия Человечества с универсальным комплексом правового регулирования международных отношений на каждом этане его роста.

Ясно, что решить все эти задачи здесь и сегодня не представляется возможным, но поставить их перед Украинской Ассоциацией международного права сегодня и здесь – это и есть наша цель.

1. Міжнародне-правове регулювання литосферы буття Людства: Порядок денний 2035 року // О. Мізіна, студентка 4 курсу відділення міжнародного права ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка.

 

Property rights in resources are a primary economic institution of paramount importance in the economics of conservation.

Ciriacy-Wantrup, 1968

У 2035 році міжнародне співтовариство стоятиме перед необхідністю прийняти Принцип виключного суверенітету всього Людства над літосферою його буття як вищий імператив і життєву необхідність.

1.1. У відповідності із цим принципом повинна бути сконструйована предметно-спектральна галузь міжнародно-правового регулювання літосфери буття Людства. Відповідно, необхідно буде узгодити і прийняти в якості статутного міжнародного права Людства і його об’єднаних націй основні регламенти відносин держав, виробників та споживачів у галузях використання ресурсів літосфери.

1.2. У систему правового регулювання літосфери входять 7 галузевих комплексів:

a) Користуванням Повітрям

(те, скільки ми маємо кисню на Землі безпосередньо залежить від наявності лісів, тому ми повинні встановити регламент користування лісами, розглядаючи їх не тільки як власність певного народу в якості держави, але і всього Людства; отже, вирощування лісів є спільним завданням Людства);

b) Користування Ґрунтами

(від якості ґрунтів Землі залежить якість і кількість вирощування продовольства та сільськогосподарського продовольства; ми розуміємо, що вони, безперечно, є власністю держав, на території яких вони знаходяться, але світове співтовариство, на нашу думку, повинно знати, що відбувається із ґрунтами, оскільки на міжнародному рівні це не закріплено, а також обмежити використання хімії та вирішити, як реабілітувати ґрунти від уже нанесеної їм шкоди);

c) Користування Водою

(сьогодні гостро стоїть питання споживання питної води, зазначимо, що технології досягли того рівня, що будь-яку воду шляхом очищення можна зробити питною, отже, ми повинні врегламентувати опріснення води, попередити можливі катаклізми захистом водних ресурсів та квотувати, тобто встановити одну ціну на воду; потрібно вже домовлятися і створювати спеціальні конвенції та міжнародні організації по захисту водних ресурсів);

d) Надр континентів та островів – до рівня 12-30км у порядку, який буде встановлений топографічною матрицею планети;

(постає питання, про те, які можливі катаклізми при бурінні можуть виникнути, якщо ми продовжимо як дослідження, так і видобуток енергетичних ресурсів, мінералів, вуглеводневих сполук, адже вони закінчуються; можливо необхідно створити міжнародну організацію та фонд, які будуть контролювати та обмежувати використання ресурсів, добутих із надр землі; також нам необхідно вирішити, кому все ж таки належать надра – державі чи міжнародному співтовариству);

e) Користування Світовим океаном і його надрами

(ми вважаємо, що потрібно реструктуризувати існуючу систему і розширити компетенцію Міжнародної організації по Міжнародному Дну, яка зможе видавати ліцензії на користування, дослідження та квотувати їх розміри, тобто надати їй іншого статусу);

f) Користування Мантією Землі

(вважаємо, що як і дно океану, вона належить всьому Людству, тому лише міжнародне співтовариство в цілому має право на дослідження Мантії, на користування її властивостей; при тому також необхідно вже почати розглядати це питання і створити міжнародну інституцію, наділену повноваженнями контролю над проникненням у Мантію Землі);

g) Користування Космічними тілами, які будуть знаходитися під суверенітетом Людства

(вони не повинні належати якійсь державі чи корпорації, тому що вони – загальна спадщина Людства та належать Людству; тому вважаємо за необхідне створити міжнародну інституцію по контролю, яка буде розмежовувати дозволи на користування та дослідження ресурсів Космічних тіл);

В цілому міжнародному співтовариству не вистачає належної нормативної бази, тому пропонуємо створити таку систему правового регулювання, яка зможе як на національному, так і на міжнародному рівні вирішити проблему «виживання Людства». В цій оновленій системі правового регулювання, за допомогою конвенційних норм міжнародного права, повинна буде існувати система гарантій свобод, пропорційного співвідношення прав і обов’язків, дозволів та заборон, які зможуть обмежити «егоїзм націй» щодо регулювання діяльності світового співтовариства у літосфері буття Людства.

1.3. В основі існуючої конвенційної бази міжнародно-правового регулювання літосфери буття Людства знаходяться наступні документи:

Стокгольмська Декларація Конференції ООН по проблемам навколишнього середовища 1972; Декларація Ріо-де-Жанейро по навколишньому середовищу і розвитку 1992; Рамочна конвенція ООН по зміні клімату, 1992; Кіотський протокол, 1997; Декларація Тисячоліття ООН, 2000; Конвенція ООН по морському праву, 1982[1]; Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах, 1984; Базельська конвенція про контроль та транскордонне перевезення небезпечних відходів та їх видалення, 1992; а також директиви і положення про глобальні катастрофи (International Disaster Response law[2]) та ще більше 50 наявних міжнародно-правових документів.

По суті, даної нормативної бази поки що не вистачає, але потрібно зазначити, що наявні міжнародно-правові документи, які застосовуватимуться до регламентації діяльності міжнародного співтовариства у літосфері буття Людства, ще необхідно інкорпорувати, систематизувати і, що особливо необхідно, кодифікувати до 2035 року.

1.4. Особливу увагу слід звернути до становлення та закріплення основних міжнародно-правових принципів, які визначають діяльність міжнародного співтовариства у літосфері Землі і закріплюють статус небесних тіл, які знаходяться під суверенітетом Людства. До них, ми сподіваємося, вже у 2035 році можна буде віднести наступні принципи:

- Принцип загальної спадщини Людства

- літосфера Землі та космічних тіл, які знаходяться під його суверенітетом, – це його «usus, fructus, abusus»[3];

- Принцип справедливості

- розподіл ресурсів, які добуваються із літосфери, повинен бути здійснений у справедливій пропорції і у форматах, які забезпечують необхідні умови життя: а) суб’єктів господарювання, які добувають цей ресурс; б)соціуму, до кого вони належать; с)інших соціумів, з яких складається Людство, оскільки ці ресурси вкінці-кінців є власністю всього Людства;

- Принцип субсідіарності [4] (рівних можливостей)

- Конфедерація Об’єднаних Націй Землі повинна буде проявляти ініціативу в тих питаннях, де можливостей окремих держав-членів, та їх суб’єктів господарювання не вистачить;

- Принцип розумної компенсації

- держави та їх суб’єкти господарювання повинні компенсувати Людству добуток та використання природних ресурсів, які є загальною спадщиною Людства;

- Принцип заборони заподіювати шкоду

- всьому Людству на певній території: «sic uti suo ut non laedat alienum» (користуйся своїм так, щоб не нашкодити іншому). Юридично цей принцип закріплений у Стокгольмській декларації 1972р, в якій він був сформульований так: «Держави несуть відповідальність за те, щоб діяльність у рамках їх юрисдикції або контролю не завдавала шкоди навколишньому середовищу інших держав або районів, які перебувають за межами національної юрисдикції»;

- Принцип взаємної відповідальності

- стосовно всіх міжнародних діянь держав цей принцип полягає в тому, що в застосуванні до держави-порушника та їх суб’єктів господарювання Конфедерація Об’єднаних Націй Землі повинна покладати негативну відповідальність та застосовувати заходи примусу (не превентивні), що мають на меті забезпечення міжнародної законності та міжнародного правопорядку[5];

- Принцип відкритості

- у діяльності дослідження та використання літосфери: держави та суб’єкти господарювання за потребою повинні бути інформаційно-відкритими для всього міжнародного співтовариства.

1.5. Існують серйозні прогалини у міжнародно-правовій регламентації діянь держав і пов’язаних із ними суб’єктами господарювання у відношенні до літосфери Землі.

На конвенційному рівні не закріплено і не регулюється:

- Видобуток природних ресурсів у рамках відкритого моря та його дна;

- Видобуток природних ресурсів у надрах континентів та островів нижче 12 км;

- Порядок використання лісів, як основних продуцентів повітря, та їх реабілітація;

- Порядок і відповідне до нього можливе квотування використання прісноводних ресурсів;

- Заходи догляду та контролю за ефективним використанням плідних ґрунтів у всіх країнах і за створенням програм їх реабілітації;

- Дослідження та видобуток ресурсів мантії Землі.

1.6. У проектуванні системи міжнародно-правового регулювання літосфери буття Людства на 2035 рік слід враховувати основні виклики, які змусять міжнародне співтовариство консолідуватися для адекватної відповіді на кризову, в цілому, невідповідність природних ресурсів Землі потребам Людства (необмеженість потреб в умовах обмежених ресурсів), а саме:

- Проблема експоненціального зростання кількості населення планети;

- Більш відчутна динаміка скорочення плідних ґрунтів;

- Різке скорочення біоти у морі;

- Кризове скорочення вуглеводневих ресурсів планети;

- Експоненціальне зростання використання ресурсів планети для енергозабезпечення техносфери буття Людства;

- Значне скорочення прісноводних ресурсів планети при різко зростаючому їх споживанні;

- Зміна клімату планети, розширення «дірок» та стоншення озонового шару атмосфери планети, яке разом із практичним безконтрольним забрудненням повітря і вирубуванням лісів призводить до катастрофічних змін його складу і, як наслідок, до значного зменшення кількості кисню у ньому.

1.7. Із відомих тенденцій, які можуть серйозно загострити найбільш значущі проблеми діяльності міжнародного співтовариства в літосфері до 2035 року потрібно зазначити:

- Нераціональне використання природних ресурсів

- проявляється у винятковому бажанні держав до світового лідерства, їх недалекоглядності й егоїзмі; економічний інтерес сьогодні переважає над долею світу через 15-20 років

- розробка природних ресурсів розвиненими країнами на території бідних з метою збереження власних ресурсів;

- Дослідження та видобуток необхідних ресурсів,

- в тому числі недосліджених ресурсів, стає все менше, людей все більше, однак Людство все ще не контролює ці процеси, що і пришвидшує загострення проблем, пов’язаних із питанням виживання всього Людства, адже ми поки не можемо використовувати ресурси космосу, мантії та дна океану);

- Розвиток новітніх галузей промисловості

- с учасні нестійкі моделі виробництва та споживання повинні бути змінені в інтересах нашого майбутнього добробуту наших нащадків»[6];

- повний контроль Конфедерації Об’єднаних Націй Землі над виходом у Космос і діяльності у ньому

- на сьогоднішній день лише декілька держав, які володіють статусом космічних; мають такі можливості, але вони повинні бути підзвітні Конфедерації Людства;

- Неефективна діяльність

- створені міжнародною спільнотою організації мають ряд широких функцій і повноважень, але не виконують їх, адже лише деякі їх члени насправді контролюють міжнародну ситуацію і,як наслідок, мають більше реальних можливостей.

1.8. У спектральному класі літосфери буття Людства варто виділити галузеві комплекси міжнародно-правового регулювання, нормативну основу яких повинні скласти міжнародно-правові документи конвенційного рівня. Доцільно до 2035 року розробити та прийняти ряд конвенцій, предметний формат і назва яких може бути приблизно такими:

- У комплексі правового регулювання діяльності членів міжнародного співтовариства у літосфері (в цілому)