Міждержавне регулювання міжнародної торгівлі

Світові торговельні зв'язки - це досить розгалужена систе­ма, яка регулюється різними спеціалізованими міжнародними економічними інститутами. Найважливішими з цих інститутів є: Світова організація торгівлі (СОТ), Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Міжнарод­ний торговельний центр (МТЦ), Комісія Організації Об'єднаних Націй з прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків.

Світова організація торгівлі — СОТ (World Trade Organizarions - WTO) — головний міжнародний регулятор світової торгівлі. Вона

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

перетворена з Генеральної угоди з тариф» і торгівлі (ГАТТ) у 1995 р. Оскільки основні положення й ігоинципи ГАТТ увійшли до СОТ, іноді організацію означають спільною абревіатурою: ГАТТ/СОТ.

Ідея утворення міжнародної організації з регулювання світо­вої торгівлі, яка мала 6 дієвий характер, спромоглась, нарешті, по­долати перешкоди, що муруються протекціоністською політикою держав. Ініціатором цієї ідеї в середині 40-х років виступили США, які були в цьому особливо зацікавлені. По закінченню Другої світо­вої війни Сполучені Штати стали наймогутнішою державою світу, обсяг їхньої промисловості становив 51% всього виробництва не-соціалістичних країн. Але американські товари не так уже й легко просувались на закордонні ринки, бо скрізь наштовхувалися на та­рифні й нетарифні бар'єри. Справа ускладнювалася ще й тим, що колоніальні держави (Велика Британія, Франція, Португалія та ін.) в торгівлі зі своїми колоніями застосовували преференційну систему, тобто мали необмежені пільги, вільний доступ до ринків великої кількості країн, чого були позбавлені США. Тому ще в лис­топаді 1945 р. американці розробили "Пропозиції по розширенню торгівлі й зайнятості", які передбачали скасування деяких обме­жень у світовій торгівлі й забезпечення рівних для всіх країн мож­ливостей щодо доступу до світових джерел сировини. На ґрунті цих пропозицій було розроблено статут Міжнародної організації торгівлі, головною метою якої була б лібералізація світової торгівлі.

Прийняття статуту планувалось на конференції ООН у Гавані, яка відбувалася в 1947 — 1948 рр. Але статут так і не був ратифікова­ний через суперечливість у його тексті й через неоднаковість підходів до вирішення проблеми серед країн, що зібрались у Гавані (їх тоді бу­ло 23). Отож, утворення \¥ТО не відбулося; проте залишився в силі один документ — протокол про тимчасову угоду, що регулює міжна­родні торговельні відносини до ратифікації статуту. Цей документ мав назву Генеральної угоди з тарифів і торгівлі — ГАТТ (General Agreement on Tariffs and Trade - GATT). Таким чином, тимчасова угода стала основою організації, що діяла майже півстоліття.

Головною метою ГАТТ було забезпечення умов для розвит­ку міжнародної торгівлі, послаблення торговельних бар'єрів та регулювання торговельних спорів. У тексті Генеральної угоди бу­ли такі основні положення:

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

 

• визначення сфери застосування режиму найбільшого сприяння в міжнародній торгівлі;

• порядок митного оподаткування;

• правила торговельної політики в міжнародній торгівлі (національний режим щодо внутрішнього оподаткування, застосування податків, субсидії в торгівлі тощо).

• сприяння розвиткові зовнішньої торгівлі країн, що розви­ваються.

Основною формою діяльності ГАТТ було проведення міжнародних багатосторонніх торговельних переговорів — ра­ундів, на яких обговорювались актуальні проблеми торговельної політики і визначались юридичні норми, правила й принципи світової торгівлі. Таких раундів (а кожний з них тривав по декілька років) до 1995 р. відбулося вісім. Восьмий, Уругвайсь­кий раунд, (1986 — 1993 рр.) і прийняв рішення про перетворення ГАТТ у Світову організацію торгівлі (СОТ).

СОТ налічує 133 держави-члени. Україна, як і деякі інші країни СНД, поки що не прийнята до цієї організації, хоч заявку до вступу подала. Штаб-квартира СОТ знаходиться в Женеві.

Головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сиро­вини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення світової еко­номіки, зростання інвестицій, розширення торговельних зв'язків, підвищення рівня зайнятості й доходів в усьому світі

Функції СОТ:

• нагляд за станом світової торгівлі й надання консультацій з питань управління в галузі міжнародної торгівлі;

• забезпечення механізмів улаштування міжнародних тор­говельних спорів;

• розробка й прийняття світових стандартів торгівлі;

• нагляд за торговельною політикою країн;

• обговорення нагальних проблем міжнародної торгівлі [38, с.82].

Основні принципи діяльності СОТ:

Принцип найбільшого сприяння (принцип недискримінації). Він полягає в тому, що країна мусить надати своєму партнерові по

СОТ такі ж самі привілеї, які вона надає будь-якій іншій державі. Якщо уряд країни застосовує якусь нову пільгу в торгівлі з іншою державою, то ця пільга обов'язково поширюється на торгівлю з ре­штою країн — членів СОТ. Тобто не може бути односторонніх пільг, бо це означатиме дискримінацію інших партнерів.

Принцип національного режиму. Його суть у тому, що країни-учасниці повинні встановлювати для товарів своїх парт­нерів по СОТ такий самий режим, як і для своїх товарів, на влас­ному ринку.

Принцип захисту національної промисловості. Якщо все ж таки країна мусить ввести імпортні тарифи для захисту своєї про­мисловості, то це мають бути саме митні тарифи, а не торговель­но-політичні заходи (квоти, дискримінаційні стандарти тощо). Справа в тому, що багато урядів країн намагаються адміністра­тивно обмежити імпорт. Іноді вони вдаються до дотепних заходів. Так, у 60-х роках XX ст., у розпал "автомобільних війн" між роз­винутими державами, Японія прийняла жорсткі стандарти щодо викиду шкідливих речовин з авто, завчасно перебудувавши тех­нологію виготовлення своїх автомобілів. США й країни Західної Європи до цього готові не були, й поставки їх машин до Японії практично припинилися на деякий час.

Принцип утворення стійкої основи торгівлі. Це означає, що тарифні рівні, які узгоджені в рамках СОТ, не можуть пере­глядатися окремою країною-членом в односторонньому порядку.

Принцип сприяння справедливій конкуренції має відношен­ня до субсидій і демпінгу. Щ заходи засуджуються. Якщо ж якась країна їх застосовує, то її торговельний партнер має право викори­стати компенсаційні заходи, які нівелювали б ці дії. Але основна по­зиція СОТ полягає в забороні застосування субсидій та демпінгу.

Принцип дій у надзвичайних ситуаціях. Якщо країна по­терпає від якогось непередбаченого лиха (стихії, соціальних заво­рушень), то вона може тимчасово вийти за межі взятих на себе торговельних обов'язків (може підвищити тариф, увести квоти тощо), але за узгодженням з СОТ.

Принцип регіональних торговельних домовленостей озна­чає, що для регіональних інтеграційних угрупувань може встанов­люватись особливий режим, виняток з узгоджених правил. На-

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

 

приклад, в ЄС країни — члени встановили між собою найсприят­ливіший торговельний режим без усяких обмежень. Такі надзви­чайні пільги жодна країна ЄС не надає іншим партнерам по СОТ, що є порушенням принципу найбільшого сприяння. Вирішення цієї суперечливості вбачається у створенні міжрегіональних зон вільної торгівлі, де всі торговельні бар'єри будуть усунені. Напри­клад, ЄС і ЄАВТ утворили в 1994 р. Європейський економічний простір (по суті, зону вільної торгівлі) [12, с 146 — 148].

Принцип найбільшого сприяння, який, за задумом, має стати стрижневим принципом у міжнародному торговельному механізмі, в практичному застосуванні спричиняє значні суперечливості між країнами. Різні рівні економічного розвитку держав-членів став­лять їх в неоднакові умови в процесі усунення тарифних і нетариф-них перепон. Слабша країна, в якій промисловість тільки-но проро­стає, виявляється беззахисною перед натиском товарів індустріаль­не розвинутої держави. Ось чому країни, що розвиваються, вже тривалий час ведуть боротьбу проти формальної рівності всіх членів організації. У 1965 р. (в рамках так званого "КенедД-раунду") їм вдалося відстояти резолюцію, за якою для них було проголоше­но "принцип невзаємності". Він означає: якщо багата країна надає бідному члену організації якісь пільги, то вона не повинна очікува­ти від нього відповідного еквівалентного надходження. Тобто, як­що розвинуті країни мусять знімати торговельні бар'єри, то країни, що розвиваються, мають право їх зберігати певною мірою і певний.

Водночас розвинуті країни наполягли на прийнятті "прин­ципу градації", за яким бідна країна позбавляється пільгового ре­жиму "невзаємності", якщо її індустріальний рівень підвищився.

Попри те, що СОТ є спадкоємицею ГАТТ, між цими ор­ганізаціями є певні розбіжності. По-перше, ГАТТ вважалась тим­часовим закладом, а СОТ — постійна організація; ГАТТ не мала статусу спеціалізованого закладу ООН, а СОТ — має. По-друге, сфера діяльності ГАТТ обмежувалася торгівлею товарами, а Світова організація торгівлі займається також торгівлею послуга­ми й торговельними аспектами інтелектуальної власності.

Сфера діяльності СОТ охоплює: митно-тарифне врегулюван­ня; антидемпінгове врегулювання; використання субсидій і компен­сацій; нетарифна обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної

торгівлі; торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної влас­ності; торгівлю окремими товарами (текстиль, сільгтеттродукція, авіатехніка тощо); торговельні аспекти інвестиційних заходів та ін.

Найактуальнішою проблемою залишається вдосконалення торговельних правил, які задовольнили б усіх учасників СОТ. На­самперед, це стосується ліквідації тарифних і нетарифних обме­жень, а також встановлення єдиних технічних стандартів на товари. Щодо торговельних аспектів інвестицій, то передбачається поши­рити на зарубіжні інвестиції такий же режим найбільшого сприян­ня, що існує в міжнародній торгівлі. Зберігається політика надання пільг країнам, що розвиваються: їх товари мають доступ на ринки розвинутих країн без тарифних обмежень і квотування. На першій Конференції СОТ (Сінгапур, 1996) одним з найважливіших за­вдань проголошено сприяння інтеграції країн, що розвиваються, найменш розвинених країн і країн з перехідною економікою в "ба­гатосторонню систему регулювання світової торгівлі".

Організаційна структура СОТ(табл.2.5).

• Конференція міністрів.

• Генеральна рада.

• Рада з торгівлі товарами.

• Рада з торгівлі послугами.

• Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної влас­ності.

• Галузеві комітети, робочі групи.

• Секретаріат.

Конференція міністрів є вищим органом СОТ. Вона скла­дається з міністрів торгівлі (або інших відповідних міністерств) і скликається один раз на два роки. Усі члени мають один голос, а рішення приймаються консенсусом. На Конференції розгляда­ються найактуальніші питання регулювання торговельної політи­ки, подальшої лібералізації міжнародної торгівлі, вдосконалення правил і стандартів у торгівлі. Однією з проблем, зокрема, є узго­дження стандартів і правил, що існують у найменш розвинутих країнах, із західними стандартами. Справа в тому, що трудові й екологічні стандарти розвинутих країн вищі, а це здорожчує товар і знижує його конкурентоспроможність. Природно, що на підтягу­ванні стандартів до західного рівня наполягають розвинуті

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

 

країни; країни що розвиваються, — проти, бо низький рівень за­робітної плати й відсутність (переважно) витрат на екологічну безпеку здешевлює їх товари [12, с152].

Генеральна рада — виконавчий орган. Вона складається з представниць країн-членів і здійснює поточну роботу. Окремі засідання Рада проводить як Комісія з регулювання суперечок або як Комісія з контролю торговельної політики. Раді підпоряд­ковані органи, що відають деякими групами товарів: цивільна авіація; молочні продукти; яловичина. Генеральній раді підпоряд­ковані також комітети: Комітет з торгівлі й довкілля; Комітет з торгівлі й розвитку; Комітет з бюджетних, фінансових і адміністративних питань; Комітет з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом. Окремі функції Генеральна рада делегує ра­дам з торгівлі товарами, послугами й інтелектуальною власністю. Рада з торгівлі товарами здійснює контроль за дотриман­ням багатосторонніх угод з торгівлі товарами, їй підпорядковано 14 комітетів, які відають питаннями доступу до ринків, сільського гос­подарства, заходами щодо санітарії й фітосанітарії, інвестицій, суб­сидій і компенсацій, мита, технічних перешкод у торгівлі, анти­демпінгової практики, ліцензування імпорту тощо. Комітет з регіональних торговельних угод розроблює механізм узгодження між регіональними угрупованнями й багатосторонньою торговель­ною системою щодо застосування принципу найбільшого сприяння.

Рада торгівлі послугами надає допомогу групам переговорів з таких питань: базові телекомунікації, рух фізичних осіб, послуги з морських перевезень, їм підпорядковані Комітет з торгівлі фінан­совими послугами й Робоча група з професійних послуг.

Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРШС) здійснює контроль за дотриманням інтелектуальної влас­ності (права на літературні твори, твори мистецтва, винаходи тощо), а також бореться з міжнародною торгівлею підробленими товарами.

Секретаріат виконує поточну адміністративну роботу; очо­люється генеральним директором. До секретаріату входить відділ технічного співробітництва й професійної підготовки; він надає допомогу країнам, що розвиваються, в формі інформації, довідко­вої документації, посилання місій, організації семінарів. Діють та-

кож курси підготовки кадрів у галузі торговельної політики (до них також залучаються слухачі з країн Східної Європи).

Спільно з ЮНКТАД Світова організація торгівлі утворила Міжнародний торговельний центр (МТЦ), про який ітиметься далі.

Таблиця 2.5 Організаційно-функціональна структура СОТ

 

 

 

 

Головні органи
Конференція	Допоміжні органи
Генеральна рада	Комітети: і. 3 торгівлі й розвитку	Органи: 1.3 моніторингу торговельної політики.
2. 3 торгівлі й довкілля	2.3 розглядання спірних питань
3. 3 платіжного балансу
4. 3 бюджету, фінансів та ад-міністративних питань
Рада з торгівлі товарами	Комітети: 1.3 технічних бар'єрів у торгівлі 2.3 адміністративної політики. 3.3 імпортного ліцензування. 4. Із захисних заходів. 5. 3 доступу на ринки 6. Із сільського господарства 7. Із санітарних заходів. 8. 3 інвестицій. 9.3 прав походження. 10. Із субсидій та компенсацій 11.3 оцінювання митної вартості 12. 3 моніторингу за торгівлею технічними товарами. 13. Зрегіональних торговельних угод. 14. 3 державних закупівель
Рада з торгівліпослугами	І.Комітет з торгівлі фінансовими послугами. 2.Робоча група з професійних послуг
Рада з торговельних аспектів прав інтелінтелектуальної власності
Секретаріат	Відділ технічного співробітництва й професійної підготовки кадрів

 

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

 

Країни, що не входять до СОТ, знаходяться в невигідних умовах. По суті, вони підлягають торговельній дискримінації, бо на них не поширюються пільги, які члени СОТ надають один од­ному. До нечлена СОТ можуть бути застосовані санкції, такі, на­приклад, як встановлення квот, звинувачення в демпінгу тощо. Ось чому Україна намагається вступити до цієї організації й про­водить відповідні переговори.

Вступ до СОТ — довга й складна процедура [38, с 87]. Спо­чатку країна подає до СОТ меморандум про свою торговельну політику. СОТ утворює робочі групи з вивчення меморандуму: чи відповідають принципи торговельної політики країни правилам СОТ. Далі СОТ проводить з країною-претендентом двосторонні переговори з питань доступу на ЇЇ ринок товарів та послуг інших країн. Якщо переговори виявились успішними, робоча група складає доповідь для Конференції міністрів СОТ з відповідною рекомендацією. Голосування на Конференції визначає, прийнято країну до СОТ, чи ні.

Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлі й розвитку — ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development - UNCTAD) — орган Генеральної Асамблеї ООН, заснований у 1964 р. її утворення ґрунтувалося на тій підставі, що ГАТТ була напівзакритою організацією, своєрідним "клубом обраних", вхід до якого був закритим для багатьох країн. Тому за ініціативою соціалістичних і рядку країн, що роз­виваються, було вирішено створити орган у системі ООН, який би регулював міжнародну торгівлю за принципами, як передба­чалося, більш справедливими. Головна ідея полягає в перене­сенні наголосу в механізмі регулювання на користь країн, що розвиваються, особливо найменш розвинутих. Ці принципи знайшли особливе відбиття в Хартії економічних прав і обов'язків держав, яку було розроблено ЮНКТАД і прийнято Генеральною Асамблеєю в 1976 р.

До складу ЮНКТАД входять 186 держав, серед них і Ук­раїна. Штаб-квартира організації знаходиться в Женеві.

Головна мета ЮНКТАД — сприяти міжнародній торгівлі для прискорення міжнародного розвитку, особливо країн, що роз­виваються.

Цілі:

• активізація міжурядового сшвробітщщтва розвинутих країн і країн, що розвиваються;

• зміцнення співробітництва країн, що розвиваються, між собою;

• координація дій багатосторонніх шститутів в галузі" міжнародної торгівлі й розвитку;

• мобілізація людських і матеріальних ресурсів через спільні дії урядів і суспільства;

• активізація співробітництва між державами і приватним секторами.

Цілі ЮНКТАД визначили її функції:

1.Регулювання торговельних та економічних відносин між
державами.

2. Розробка заходів з регулювання міжнародної торгівлі си­ровиною.

3. Розробка принципів торговельної політики.

4. Аналіз тенденції світового розвитку й міжнародної торгівлі.

5. Обговорення актуальних проблем міжнародних еко­номічних відносин. ~

6. Координація діяльності органів і закладів ООН з питань
міжнародної торгівлі й розвитку.

7. Співробітництво з міжнародними організаціями в сфері
міжнародної торгівлі (насамперед із СОТ) [12, с.155—159].
Діяльність ЮНКТАД виходить з таких принципів: рівно­
правність держав в міжнародних торговельних відносинах; недо­
пустимість дискримінації й економічного тиску; поширення ре­
жиму найбільшого сприяння в міжнародній торгівлі; надання
пільг країнам, що розвиваються, на основі «невзаємності»; скасу­
вання преференцій, якими користуються розвинуті країни на
ринках найслабших країн; сприяння розширенню експорту з
країн, що розвиваються. Ці й деякі інші принципи задекларовані
в документі під назвою «Принципи міжнародних торговельних
відносин і торговельної політики».

ЮНКТАД брала активну участь у розробці принципів «Но­вого міжнародного економічного порядку», який був ініційований

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

 

політиками країн, що розвиваються. У цьому найрямкі, зокрема, Конференція наполягає на обмеженні практики антидемпінгових заходів, які широко застосовуються розвинутими крашами проти менш розвинутих (Україна також від цього потерпає); на відмові від торговельних блокад та ембарго. ЮНКТАД визначає, що різні групи країн мають неоднакові можливості, тому в міжнародній торгівлі необхідно врахувати проблеми розвинутих країн. Напере­додні сесії ЮНКТАД (1996) була проведена зустріч міністрів «Групи — 77», яка складається з країн, що розвиваються; вони об­говорювали проблеми стимулювання розвитку економіки в умо­вах лібералізації й глобалізації світової економіки.

Оскільки сировина залишається поки що основним екс­портним товаром для найменш розвинутих країн, ЮНКТАД приділяє торгівлі сировиною особливої уваги. Утворено спеціальні дослідні групи з сировинних товарів, укладено відповідні міжнародні угоди, підписані конвенції щодо умов торгівлі сировиною. За ініціативою ЮНКТАД була розроблена й прийнята Інтегрована програма для сировинних товарів (ПІСТ) в 1976 р.; метою програми є стабілізація цін на сировину й сприян­ня найменш розвинутим країнам щодо її промислової обробки.

У розробці міжнародного механізму торговельної політики важливе місце посідають заходи по визначенню преференцій для країн, що розвиваються, з усунення тарифних перепон, з поліпшення структури їх експорту. Особлива увага приділяється найменш розвинутим країнам, що не мають виходу до моря (та­ких багато в Африці), й острівним країнам.

Крім суто торговельних, ЮНКТАД відає й іншими питан­нями міжнародного економічного співробітництва. Це валюта і фінанси; морські перевезення; страхування передачі технологій; міжнародні інвестиції.

Аналітична діяльність ЮНКТАД охоплює такі сфери: тен­денції світової економіки та їх вплив на процес розвитку; макроеко-номічна політика; конкретні проблеми розвитку. Використання успішного досвіду розвитку країнами, що розвиваються, й країна­ми з перехідною економікою; питання, пов'язані з фінансовими по­токами й заборгованостями. За результатами досліджень скла­дається банк інформації, яка надається країнам-членам [38, с 90].

Організаційна структура ЮНКТАД:

1. Конференція.

2. Рада з торгівлі та розвитку.

3. Секретаріат.

Конференція — найвищий орган ЮНКТАД. Вона збирається на сесії раз на чотири роки на рівні міністрів і визначає головні на­прями політики міжнародної торгівлі й розвитку. За всю історію ЮНКТАД (включаючи 2000 р.) відбулося десять сесій Конфе­ренції. Рішення Конференції переважно рекомендаційні, вони не обов'язкові до прийняття всіма членами; цим ЮНКТАД суттєво відрізняється від СОТ, де рішення обов'язкові до виконання.

Рада з торгівлі та розвитку — виконавчий орган; особ­ливістю є можливість участі в його роботі представників усіх країн-членів, які побажають. Рада проводить щорічні сесії, па яких обговорюються питання глобальної політики, проблеми торгівлі, валютно-фінансових відносин, торговельної політики, економічних реформ.

Раді підпорядковані функціональні комісії: Комісія з торгівлі товарами й послугами та з сировини; Комісія з інвестицій, технології й фінансів; Комісія з підприємницької діяльності.

Секретаріат є частиною Секретаріату ООН; очолюється Ге­неральним секретарем, який є заступником Генерального секре­таря ООН. До Секретаріату входять дві служби: координації й політики; зовнішніх зносин. Крім того, в своїй роботі Секретаріат спирається на 9 відділів:

• сировинних товарів;

• міжнародної торгівлі;

• сфери послуг;

• економічного співробітництва між крашами, що розвива­ються;

• глобальної взаємозалежності;

• ТНК й інвестицій;

• науки та техніки;

• найменш розвинутих країн;

• послуг у сфері управління.

У спільному із СОТ відомі ЮНКТАД керує Міжнародним торговельним центром.

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

 

Фінансування ЮНКТАД здійснюється з таких джерел: ко­шти ПРООН, Європейської комісії, Світового банку, окремих країн — донорів. Серед останніх — переважно західноєвропейські країни та Японія.

ЮНКТАД має непрості відносини з СОТ; по суті, вони є кон­курентами в сфері регулювання світової торгівлі. Серед членів ЮНКТАД чисельно переважають країни, що розвиваються; їх нім представникам вдається втілювати принципи й рішення, які часто не в інтересах розвинутих країн (хоч би, наприклад, поширення принципу «невзаємності»). Ось чому держави, які мають беззапе­речний авторитет у СОТ, намагаються надати більшу вагу в міжна­родних торговельних відносинах саме цій організації. І Дійсно, ав­торитет СОТ вищий, ніж у ЮНКТАД. Не останню роль у цьому відіграє принцип прийняття рішень: рекомендаційний їх характер у ЮНКТАД дає змогу подекуди їх ігнорувати, а це послаблює авто­ритет. Висловлювалися навіть думки: а чи потрібна взагалі ЮНК­ТАД? Але згодом вдалося розмежувати функції двох організацій: ЮНКТАД розроблює загальні торговельно-політичні принципи в контексті розвитку, а СОТ відає суто торговельними питаннями.

Міжнародний торговельний центр ЮНКТАД/СОТ — МТЦ (International Trade Center UNCTAD/WTO-ITC) є спільним допоміжним органом СОТ та ООН. Був утворений у 1964 р. в рамках ГАТТ, а з 1968 р. увійшов також до структури ЮНКТАД. Членами МТЦ є члени СОТ та ЮНКТАД. Штаб-квартира знаходиться в Женеві.

Головна мета МТЦ — усунути дублювання й паралелізм у діяльності СОТ і ЮНКТАД по сприянню розвиткові торгівлі в країнах, що розвиваються.

Основні функції МТЦ:

• надання країнам, що розвиваються, технічної допомоги в розвитку торгівлі, насамперед в стимулюванні експорту;

• забезпечення країн-членів інформацією про ринкові мож­ливості для традиційних і нетрадиційних товарів;

• удосконалення техніки імпортних операцій з метою раціонального використання валютних ресурсів;

• навчання урядових службовців, підприємців і викладачів технології експортно-імпортних операцій;

• здійснення наукових дослідів з питань зовнішньої

торгівлі. Цілі й функції МТЦ відповідають змісту основних сфер діяльності Центру:

1. Розвиток ринку продуктів.

2. Розвиток ринку послуг.

3. Торговельна інформація.

4. Підготовка кадрів.

5. Міжнародне управління попитом і пропозицією.

6. Планування заходів, спрямованих на стимулювання торгівлі [38, с 92].

Ці напрями діяльності МТЦ були визначені резолюцією ЕКОСОР у 1973 р.

Розвиток ринку продуктів передбачається здійснити за раху­нок підвищення якості товарів, підтримки експорту (особливо при­ватного сектору), його диверсифікації. Надання послуг по техніці торгівлі також спрямоване, насамперед, на приватний сектор.

Значна увага гфиділяється утворенню національної системи інформації по товарах, послугах, ринках і торговельній діяльності підприємств та організацій; кожна країна повинна мати таку систему. Для успішного прориву на міжнародні ринки країна, що розви­вається, має потребу в кадрах фахівців. Для цього МТЦ сприяє їх підготовці в національних навчальних закладах (надання стипендій тощо), організує практичне навчання на торговельних підприємствах.

МТЦ розроблює і втілює національні й регіональні програ­ми розвитку торгівлі, надає консультації з розробки національної зовнішньоторговельної політики.

Особлива увага в діяльності МТЦ приділяється найменш розвиненим країнам. 1995 р. була прийнята програма технічної допомоги під назвою «Технічне співробітництво для Африки в рамках багатосторонньої торговельної системи на базі «Уруг­вайського раунду». Вона спрямована на посилення конкурентос­проможності найменш розвинених африканських країн.

Організаційна структура:

1. Генеральна рада СОТ, Рада з торгівлі й розвитку ЮНК ТАД.

2. Об'єднана консультативна група (ОКГ) у справах МТЦ.

 

 

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вртуп до курсу «Міжнародне оподаткування»

 

3. Наради заступника генерального секретаря ЮНКТАД, заступника генерального директора СОТ і директора-ви-конавця МТЦ.

4. Секретаріат.

Генеральна рада СОТ і Рада з торгівлі й розвитку ЮНК­ТАД визначають керівні принципи діяльності МТЦ, вони утво­рюють його вищий орган.

Об'єднана консультативна група (ОКГ) є виконавчим ор­ганом. Вона надає рекомендації з розробки програм вищому ор­ганові; розроблює план роботи Центру. Цей план становить час­тину загального Середньострокового плану ООН. У 1991 р. ОКГ визначила такі пріоритети діяльності МТЦ:

• сприяння торгівлі з метою скорочення злиденності (особ­ливо через стимулювання експорту із сільських районів);

• технічна допомога найменш розвинутим країнам;

• торговельне й економічне співробітництво по напрямку «Південь — Південь» між країнами, що розвиваються;

• участь жінок у розвитку торгівлі;

• розвиток підприємництва в галузі експорту;

• врахування екологічного фактора в процесі розвитку екс­порту (наприклад, слід уникати культивування моно­культури, щоб запобігти виснаженню земель);

• розвиток людських ресурсів.

Секретаріат очолюється директором-виконавцем; він вико­нує адміністративну роботу, узгоджує діяльність усіх органів МТЦ, організує роботу консультантів по проектах.

Фінансування МТЦ здійснюється рівними коштами від СОТ і ООН. Діяльність МТЦ з технічної допомоги країнам, що розвива­ються, й країнам з перехідною економікою фінансується за рахунок внесків ПРООН, міжнародних організацій і добровільних внесків. Робочі програми фінансуються Глобальним трастовим фондом.

МТЦ має розвинуту інформаційну структуру з питань міжнародної торгівлі. Регулярно друкуються книжки, довідники, огляди ринків, навчальні матеріали. Центр має бібліотеку, яка містить широку інформацію, призначену переважно для ор­ганізацій. Служба новин ринку видає збірку «Іпіеглагіопаї Тгасіе Рогалі».

Комісія Організації Об'єднаних націй з прав міжнародної торгівлі — ЮНСІТРАЛ (United Nations Commision on Internetional Trade Low)) заснована в 1966 році. Вона є головним правовим органом ООН у галузі прав міжнародної торгівлі.

Функції ЮНСІТРАЛ:

• уніфікація права міжнародної торгівлі;

• координація роботи міжнародних організацій у сфері пра­ва міжнародної торгівлі;

• сприяння широкої участі держав в існуючих міжнародних конвенціях і розробці нових міжнародних конвенцій з права міжнародної торгівлі:

• підготовка кадрів у галузі права міжнародної торгівлі, особливо для країн, що розвиваються.

Діяльність ЮНСГГРАЛ знаходить головне вираження в розробці й прийнятті конвенцій — документів, у яких містяться узгоджені норми, принципи й стандарти в галузі міжнародного торговельного права. Найвідоміші конвенції:

• Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974 р.);

• Конвенція ООН про морське перевезення вантажів («Гамбурзьке право», 1978 р.);

• Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-про-дажу товарів (Віденська конвенція, 1980 р.);

• Конвенція ООН про міжнародні перевідні векселі й міжнародні прості векселі (1988 р.).

Найбільш змістовною була Віденська конвенція про догово­ри міжнародної купівлі-продажу товарів [12, с 359]. Вона встано­вила єдині норми регулювання купівлі-продажу, що багато де в чому усунуло розходження в національних законодавствах. Єдині норми створюють передумови для повного порозуміння між тор­говими партнерами, визначають обов'язки продавця й покупця. Конвенція встановила перелік об'єктів купівлі-продажу, на які поширюються її ідеї, а також визначила ознаки договору, до яких Конвенція не застосовується. Конвенція надає партнерам широкі можливості для укладення взаємовигідної торговельної угоди; як­що ж взаємовідносини партнерів не врегульовані контрактом, за­стосовуються положення Конвенції.

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

 

Положення Конвенції є нормами права; вони застосовують­ся тільки в угодах міжнародного характеру і не обов'язкові для внутрішніх національних торговельних систем. Але ЮНСІТРАЛ здійснює постійну роботу щодо уніфікації національних законо­давств, що регулюють купівлю-продаж товарів.

Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів, в основному ринків сировини й сільськогосподарської продукції. Основні цілі таких організацій:

• регулювання цін на товари з тим, щоб уникнути їх різких коливань;

• запобігання затоварюванню на ринках відповідних то­варів;

• встановлення справедливого співвідношення між цінами на сировинні та промислові товари;

• усунення надмірної конкуренції між товаровиробниками за рахунок розподілу ринків учасниками організації;

• забезпечення стабільних поставок товару на світові ринки.
Форми міжнародного регулювання товарних ринків досить

різноманітні. Це міжурядові угоди, що діють під егідою ЮНК­ТАД; міжурядові угоди, що об'єднують країни-експортери та країни-імпортери товару; організації країн-експортерів. Міжуря­дові угоди, розроблені в системі ЮНКТАД, реалізуються на підставі Міжнародних товарних угод (МТУ) і діяльності Міжна­родних дослідних груп (МДГ).

Міжнародні товарні угоди спрямовані на стабілізацію цін на світових товарних ринках шляхом встановлення раціонального співвідношення між попитом і пропозицією. Для цього ЮНКТАД прийняла Інтеграційну програму для сировинних товарів (1976 р.) і заснувала Спільний фонд для сировинних товарів МТУ — це угоди в системі ЮНКТАД, і вони, по суті, не є організаціями. Що­до міжнародних організацій, то вони поділяються на такі групи:

• багатосторонні товарні організації;

• міждержавні організації виробників та експортерів сиро­
вини.

Багатосторонні організації складаються як з експортерів си­ровинних і сільськогосподарських товарів, так і з їхніх найваж-

ливіших імпортерів. Вони також поділяються на окремі групи: міжнародні організації; міжнародні ради; міжнародні консульта­тивні комітети; міжнародні дослідні групи. Багатосторонні ор­ганізації діють у системі ООН.

Міжнародні організації головною метою вважають за­побігання різких коливань цін на товар як у бік підвищення, так і в бік падіння. Вони регулюють такі ринки:

• какао;

• кава;

• натуральний каучук;

• цукор;

• зерно;

• тропічна деревина;

• джут.

Міжнародні ради складаються в рамках міжнародних товар­них угод, їх метою є врегулювання відносин між учасниками угод шляхом надання інформації про стан і розвиток певних товарних ринків і узгодження світових цін. Міжнародні ради контролюють ринки оливкової олії, олова й зерна.

Міжнародні консультативні комітети також надають учас­никам угод інформацію про кон'юнктуру ринку, обговорюють проблеми співвідношення виробництва й експорту товарів, спри­яють врегулюванню цін. Відомі два комітети: Міжнародний комітет з бавовни й Комітет ЮНКТАД з вольфраму.

Міжнародні дослідні групи з сировинних товарів працюють під егідою ЮНКТАД. Вони аналізують тенденції на сировинних ринках і надають відповідні рекомендації країнам-учасникам. Комітети аналізують ринки: натурального каучуку, свинцю й цинку, нікелю, міді.

Міждержавні організації країн — виробників і експортерів сировини складаються тільки з виробників та експортерів і не включають нетто-споживачів сировини. Вони представлені об'єднаннями країн, що розвиваються (за незначними винятка­ми). Утворення організацій цього типу стало спробою протистоя­ти диктату споживачів, якими є переважно високорозвинуті країни. Значною мірою цієї мети вдалося досягти. Сьогодні част-, ка товарних асоціацій у поставках на світовий ринок сировини й