Класифікація офшорних центрів

Існує безліч критеріїв класифікації офшорних центри*. В ос­нову головних критеріїв, які використовують представники діло-

 

Міжнародне о податкування __________________________________

вого світу при виборі таких центрів з метою мінімізації податко­вих зобов'язань, ставиться підсумований обсяг і характер привілеїв, пропонованих клієнтам.

При такому підході офшорні центри зазвичай поділяють на два основні типи [50, с 61].

Перший — це власне офшорні території, офіційно визнані у світі, і юрисдикції, які відносяться до "податкових гаваней". Це переважно країни з невеликою кількістю населення і малою зе­мельною площею. За термінологією, прийнятою в ООН, вони на­зиваються міні-державами. Для них характерна відсутність по­датку на прибуток для іноземних "пільгових" компаній. Але ця перевага значною мірою знецінюється в очах клієнтів таким серй­озним недоліком, як відсутність податкових угод з іншими держа­вами і особливо договорів про уникнення подвійного оподатку­вання. До цього типу юрисдикцій відноситься велика кількість офшорних центрів світу, наприклад, острів Мен, Ґібралтар, Пана­ма, Багамські Острови, Теркс, Кайкос та ін.

До другого типу відносять юрисдикції з "помірним" рівнем оподаткування. Такі держави не вважаються типовими офшорними територіями, хоча деякі з них в окремих випадках внесені до "чорних списків" податкових гаваней. Тут найчастіше стягується "помірний" (а часом і досить значний) податок на прибуток Але такий "недолік" (з погляду бажаючих мінімізувати свої податкові зобов'язання) цілком компенсується тим, що такі юрисдикції пов'язані численни­ми податковими угодами з інпшми державами. Крім того, тут нада­ються значні пільги для компаній певного виду діяльності, насампе­ред холдингових, фінансових, ліцензійних. Як буде показано в розділі 3, такі компанії використовуються як проміжні пункти для міждержавного переказу доходів і капіталів. При цьому як кінцевий пункт такого переведення виступають офшорні компанії, зареєстро­вані в загальновідомих податкових гаванях.

Зонами "помірного" оподаткування звичайно вважають цілком "респектабельні" держави Західної Європи — Швейцарію, Нідерланди, Австрію, Ірландію, Бельгію.

Існує і ряд "комбінованих" юрисдикцій, у яких поєднуються ознаки двох згаданих типів. До них можна віднести такі "опти­мальні" юрисдикції, як Кіпр та Ірландію.

Розділ 2. Міжнародне оподаткування і офшорні центри

Проте не всі офшорні центри першого типу "відлучені" цілком від можливості укладення податкових угод. Деякі з них мають договори про запобігання подвійного оподаткування з ок­ремими країнами (до таких офшорних юрисдикцій відносяться Мадейра, ті з Антільських островів, що належать Нідерландам, Маврикій, британські Віргінські острови). Усе це створює ще од­ну зручну "лазівку" для приховування від податків доходів і капіталу.

Якщо ж розглядати офшорні центри тільки з погляду ситу­ації фіскальної, тобто з боку специфіки різноманітних вигод і пе­реваг для різних категорій платників податків, то такі центри поділяються на кілька груп.

Це країни і території:

• які не обкладають своїх резидентів ніякими податками (Андорра чи Багамські Острови);

• які обкладають податками тільки прибуток, одержаний у даній країні, але звільняють від податків доходи, які надхо­дять з-за кордону (Коста-Ріка, Гонконг);

• у яких одержуваний там прибуток не обкладається подат­ком, зате обкладається прибуток, одержаний з-за кордону (Монако);

• де обкладається податком прибуток, одержаний за кордо­ном, однак податкові ставки дуже низькі — нижче ніж 1% (острови Ґернсі чи Джерсі, Шарк);

• які оподатковують накопичені багатства (матеріальні цінності), а не поточний прибуток (Уругвай);

• у яких дозволяється застосовувати різні комбінації з пільгових податкових правил, що створюють особливо вигідні умови для фізичних осіб. їхні доходи цілком звільнені від податків або окремі види доходів користу­ються податковими привілеями. У Європі такими цент­рами є Андорра, Ірландія, Монако, Кампьоне де Італія, за межами Європи — Багамські, Бермудські, острови Кайман, Французька Полінезія чи острови Святого Вар­фоломія.

Крім того, офшорні центри групуються за географічною оз­накою. При характеристиці окремих центрів ми будемо дотриму-

 

Міжнародне оподаткування

ватись розподілу їх на два основних типи, уже розглянуті вище — на безподаткові території і юрисдикції з "помірними" умовами оподаткування.

Характеристика типових офшорных центрів

Офшорні юрисдикції у межах Європи

Острів Мен.

Найбільш типовим прикладом європейської традиційної податкової гавані є острів Мен. Це самоврядна територія, яка належить Великій Британії. Острів Мен розташований в Ірландському морі, між Ірландією та узбережжям Англії. Сто­лицею території є місто Дуглас. Населення острова становить 70 тис жителів, які розмовляють англійською мовою. Близькість до найбільших промислових центрів Європи, на' явність найсучасніших засобів зв'язку, політична й економічна стабільність роблять цю територію винятково привабливою для розміщення тут офщорних підприємств і філій. Безпереч­ною перевагою є й та обставина, що острів Мен — член ЄС, хоч і з обмеженими правами.

До найважливіших переваг юрисдикції острова необхідно також віднести:

• низький рівень прибуткового податку (20%) на прибуток резидентних компаній;

• відсутність податку на дарування і спадкування;

• суворе (навіть у порівнянні з іншими офшорними центра­ми) дотримання банківської таємниці;

• можливість реєстрації офшорних компаній декількох типів.

Остання з перерахованих переваг має винятково важливе значення для офшорного бізнесу. Зареєстровані на острові ком­панії можуть одержати статус резидентних, нерезидентних і звільнених (exempt) компаній. Перші з названих належать, як правило, місцевим власникам, а нерезидентна і звільнені від по­датків створюються іноземцями для ведення офшорного бізнесу. За домовленістю з податковою владою, їм надається пільговий

Розділ 2. Міжнародне оподаткування і офшорні центри

-------------------------- . _.............................................................. ............................................................................ iw _ч ... ... .._................... -..-.... _|

режим — податкові ставки від 0 до 20%, а на офшорні операції та­ких компаній податок мінімальний або ж не накладається зовсім.

Закон 1986 р. взагалі звільнив нерезидентна компанії від прибуткового податку. Цей же закон вимагає, щоб усі акціонери нерезидентно! компанії проживали за кордоном. Там же повинні проводитися засідання ради директорів компанії і загальні збори акціонерів.

Звільнення від податків компаніям острова Мен надається при дотриманні ряду умов. Звільненій від податків компанії забо­ронено займатися торговою чи іншою комерційною діяльністю на острові Мен. Не допускається участь у банківській і страховій справі. Закон зобов'язує, щоб секретар компанії чи один з її ди­ректорів були резидентами острова.

До інших важливих переваг варто віднести і те, що острів Мен користується митними привілеями Загального ринку і несе зобов'язання, пов'язані з регулюванням торгівлі в рамках Євро­пейського Економічного Співтовариства.

Особливо потрібно відзначити привабливість острова для клієнтів з погляду збереження банківської таємниці. Закон про бан­ки (1975 р.) з доповненнями 1986 р. не дозволяє надавати інфор­мацію щодо банківських вкладників ні своєму уряду, ні уряду іно­земних країн. Вироком британського Верховного суду від 1981 р. визначено, що навіть британська податкова влада не має права пе­ревірки банківських документів громадян острова. І хоча фінансо­вий контроль над банками острова здійснює банк Англії, однак і йо­му не дозволено проводити перевірку рахунків і розголошувати інформацію, отриману в ході його контрольної діяльності. У випад­ку порушення банківської таємниці передбачене судове покарання.

Водночас законом не передбачена екстрадиція осіб, підо­зрюваних у здійсненні податкових злочинів.

Усі ці зобов'язання зробили острів Мен одним з найвідоміших і популярних для клієнтів офшорних центрів. За­реєстровані тут іноземні компанії спеціалізуються в сфері зовнішньої торгівлі, операцій із землею і нерухомістю — головним чином у Великій Британії та інших країнах Європи. На острові Мен діють численні міжнародні холдингові компанії, інвестиційні компанії, компанії з управління інтелектуальною власністю,

Міжнародне оподаткування

фінансові компанії, які займаються внутрішньофірмовим креди­туванням, а також судоновласницькі компанії.

Однак останнім часом, разом зі світовою спільнотою, влада острова Мен активно проводить у життя політику „знай свого клієнта", що багато в чому ускладнює заснування та ведення бізнесу закордонними підприємцями, тому багато компаній (особливо із сумнівною репутацією) змушені або припинити своє існування, або „переїжджати" до інших, більш привабливих, юри­сдикцій.