Оподаткування в промислово развинутих країнах

Оподаткування промислово розвинутих країн світу пройш­ло тривалий і складний шлях. Податки зі знаряддя фіскальної політики, яка прагнула до наповнення скарбниці, всюди перетво­рилися на ефективний інструмент регулювання ринкової еко­номіки. Уже з початку XX ст. податки (які виступали у вигляді ннесків на соціальне страхування) стали серйозно коректувати дію ринкового механізму, забезпечуючи більш справедливий, з погляду трудящих, розподіл національного доходу.

Після другої світової війни ця тенденція ще більше підсили­лася. Тоді ж оподаткування прийняло на себе функції антикризо-вої політики. Наприкінці 1970-х - на початку 1980-х років подат­ки взяли на себе ще одну важливу місію: з їх допомогою держава и ряді країн стала заохочувати мале і середнє підприємництво, за­хищати вітчизняного підприємця, підтримувати й оберігати чесну конкуренцію, заохочувати технічний прогрес і охорону природи.

Загальну тенденцію у формуванні системи оподаткування в промислово розвинутих країнах можна виразити приблизно так: раціональному оподаткуванню потрібно уникати методів і форм, икі заважають накопиченню багатства всіма учасниками відтворю-ітльного процесу. Зрозуміло, у кожній окремій країні ця система формується під впливом специфічних, конкретно-історичних умов (економіко-географічних, політичних, релігійних), які визна-

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

 

чають її довгостроковий розвиток. Тому податкові системи різних країн, навіть у рамках західно-європейського регіону, розрізня­ються між собою, хоча прискорений розвиток інтеграційних про­цесів сприяв деякому зближенню податкового законодавства в країнах Європейського співтовариства. У цих країнах склалася ба­гаторівнева система стягнення податків. У країнах з федеративним устроєм вона трирівнева, а в державах з унітарним устроєм — дворівнева. Податки тут поділяються на загальнодержавні і місцеві. У федеративних державах до них додаються регіональні податки окремих земель, областей, автономних утворень.

Одна з найбільш стабільних податкових систем, які склали­ся і функціонують без значних змін з XIX ст., діє у Великій Бри­танії. Тут вона двоступінчаста і складається з загальнодержавних і місцевих податків. Важливе місце в загальнодержавному оподат­куванні займає прибутковий податок з населення, який прино­сить у бюджет дві третини всіх податкових надходжень. Цей пода­ток платять тільки фізичні особи, тоді як юридичні особи, напри­клад, корпорації, платять податок на прибуток. Прибутковий по­даток дуже диференційований у залежності від величини доходу громадян. При його встановленні враховують сімейне, матеріаль­не становище (наприклад, стан здоров'я) платника податків і з урахуванням всіх обставин застосовуються пільги і знижки. При сплаті цього податку діють три основні ставки: 20%, 25% і для найбагатших — 40% доходу.

Прибуток підприємств обкладається податком у 33%, при­чому останнім часом він значно знижений (10 років тому його ставка була 52%).

Ще одним джерелом поповнення скарбниці є податок на спадщину. Невелике майно (до 150 тисяч фунтів стерлінгів) не обкладається зовсім, а з більш дорогої спадщини стягується пода­ток за ставкою 40%. В окрему статтю виділені внески на потреби соціального страхування. Вони диференційовані залежно від ве­личини заробітку чи доходу і коливаються в межах 2 — 9%.

Серед непрямих податків Великої Британії основним є по­даток на додану вартість. За сумою надходжень до бюджету (17% від усіх податкових зборів) він посідає друге місце після прибут­кового податку. Базою оподаткування є вартість, додана в процесі

виробництва і наступного продажу до вартості закуплених сиро­вини і матеріалів. Вона становить за величиною різницю між ви­торгом за реалізовані товари і вартістю закупівель у постачаль­ників. Ставка податку — 17,5%. До інших важливих непрямих по­датків належить акциз. Акцизами обкладаються спиртні і тютю­нові вироби, пальне, автомобілі. Ставка акцизного збору коли­вається в межах 10—30% від ціни товару.

Місцевими податками в Англії обкладається нерухоме май­но, включаючи землю. Ці податки встановлюються владою, вони значно відрізняються за величиною в різних регіонах країни.

Сучасна податкова система Франції за своєю загальною спрямованістю аналогічна англійській. У ній також основний по­датковий тягар лягає на споживання, а не на виробництво. Голо­вним джерелом бюджетних надходжень є непрямий податок — по­даток на додану вартість. Франція стала першою країною, яка вве­ла цей податок ще у 1954 році. Він дає бюджету 41,4% від усіх по­даткових надходжень. Ставки податку на додану вартість (ПДВ) у цій країні диференційовані за товарними групами: при основній ставці 18,6%, на товари і послуги першої необхідності вона не пе­ревищує 5,5%. Найвища ставка — 22%, вона застосовується до ав­томобілів, парфумерії, предметів розкоші. Зниженою ставкою (7%) обкладаються товари культурного побуту. Від ПДВ звільне­на медицина й освіта, а також приватна викладацька діяльність, лікувальна практика і духовна творчість (література, мистецтво). 11ДВ у Франції доповнений акцизами на алкогольні напої і тютю­нові вироби, деякі види автомобілів і літальні апарати.

Найважливішим із прямих податків у Франції є прибутко­вий податок з фізичних осіб. Його питома вага в бюджеті країни - понад 18%. Прибутковим податком обкладаються і юридичні особи — підприємства, корпорації, об'єктом обкладання тут вис­тупає чистий прибуток. Загальна ставка податку — 34%, а на при­буток від землеробства і від доходів на цінні папери податкова ставка коливається від 10% до 24%. Варто звернути увагу, що частка податків на прибуток у загальній сумі податкових надход­жень у бюджет не перевищує 10%. Це переконливе свідчення то­го, як активно французька влада захищає вітчизняного виробни­ка. Аналогічним прагненням пронизана чинність закону, який

 

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

 

звільнив від ПДВ усі товари, вироблені французькими підприємствами на експорт. Дуже низькі податкові ставки і на продукцію сільського господарства.

Податкова система Німеччини орієнтована на ті самі ос­новні принципи, що й податкові системи згаданих європейських країн: раціональний розподіл податкового тягаря між вироб­ництвом і споживанням, соціальна справедливість, захист вітчиз­няного підприємця. Федеративний устрій країни зобов'язує уряд розподіляти основні податкові надходження до бюджету на пари­тетних засадах: приблизно половина отриманих засобів від при­буткового податку, від податку на прибуток направляється до фе­дерального бюджету, інша половина — до бюджету тієї землі, де зібрані ці податки. Оскільки промисловий потенціал різних зе­мель за своєю величиною значно диференційований, то й величи­на бюджету "багатих" земель набагато перевершує розміри бюд­жету "бідних" земель. Оскільки через механізм федерального бю­джету виробляється так зване горизонтальне вирівнювання до­ходів, індустріально розвинуті землі (наприклад, Баварія, Баден-Вюртемберг, Північний Рейн-Вестфалія) дотують фінансовими ресурсами бідніші землі (Саксонію, Шлезвіг-Голштейн). Після возз'єднання Німеччини, з 1990 р., на відновлення народного гос­подарства колишньої НДР із федерального бюджету витрачено понад 500 мільярдів марок.

Німеччина — типова країна з трирівневою системою оподат­кування. Податкові надходження розподіляються між трьома суб'єктами: федеральною владою, урядами земель і місцевою вла­дою (громадами). Найбільшим джерелом поповнення скарбниці є прибутковий податок з фізичних осіб. Його ставка коливається в межах 19 — 53%, стягування диференційоване. При визначенні податку на заробітну плату існує 6 податкових класів, які врахо­вують різноманітні життєві і майнові обставини людини. Соціальні відрахування з фонду заробітної плати складають 6,8%, їхня сума рівномірно розподіляється між підприємцем і працівни­ком. Другим за значимістю прямим податком є корпораційний податок на прибуток. Він стягується за двома ставками: на прибу­ток, який перерозподіляється, — 50%, на прибуток, який роз­поділяється у вигляді дивідендів,— 36%. Великі податкові пільги

надаються при прискореній амортизації. У сільському госпо­дарстві закон дозволяє в перший же рік списати у фонд аморти­зації до 50% устаткування, а в перші три роки — 80%. Так держа­ва заохочує технічне переоснащення виробництва.

Податок на прибуток за величиною надходжень до бюджету поступається основному непрямому податку — податку на додану вартість. ПДВ у Німеччині приносить скарбниці 28% податкових надходжень. Загальна ставка податку —15%. Основні продовольчі товари і продукція культурно-освітнього призначення, як і у Франції, обкладаються за зменшеною ставкою.

Непрямі податки доповнюються акцизами. Ними обклада­ються ті самі товари, що й в Англії і Франції. Надходження від ак­цизів (крім акцизу на пиво) направляються до федерального бюд­жету.

Місцеві бюджети підживлюються промисловим податком (ним обкладаються підприємства і фізичні особи, які займаються промисловою і торговельною діяльністю), земельним податком і податком на власність. У цілому еволюція оподаткування в Німеччині відбувається в руслі тих тенденцій, які спостерігають­ся в Західній Європі: зменшення податкового тиску на прибуток, розширення спектра податкових пільг, спрямованих на заохочен­ня технологічного прогресу, на розвиток підприємництва взагалі і дрібного підприємництва особливо. Як і в сусідніх країнах (Франції й Англії), тут на початку 90-х років були проведені по­даткові реформи, які внесли істотні зміни в практику прямого оподаткування, надали значного полегшення вітчизняному ви­робнику.

До розвинутих податкових систем, які успішно виконують фіскальну і регулюючу функцію, належить податкова система США. Вона формувалася протягом двох століть і виступає сьо­годні як ефективний інструмент регулювання економіки. У США також діє триступінчаста податкова система, при цьому 70% над­ходжень припадає на федеральний бюджет. Водночас абсолютна величина і частка місцевих податків, а також податків окремих штатів залишаються високими. За їх рахунок (від 70% до 90%) фінансується утримання охорони здоров'я, освіти, соціального за­безпечення, місцевої поліції.

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

 

Як і в Німеччині, у США найбільші доходи скарбниці при­носить прибутковий податок з населення. Податок цей носить прогресивний характер: його ставки зростають в залежності від величини доходу. До 1986 р. ставки прибуткового податку були диференційовані, вони були розбиті на 14 нормативів від 11% до 50%. З 1988 р. цей податок стягується за 5 ставками — 11,15,28,35 і 38,5%. Збільшено максимальні розміри неоподаткованого дохо­ду та скорочені максимальні ставки оподаткування. Спрощено си­стему податків у цілому і зменшено кількість податкових пільг.

Другими за значенням для федерального бюджету є відра­хування у фонди соціального страхування. Внески також носять обов'язковий характер і поділяються порівну між працівником і роботодавцем, причому розмір цих внесків має тенденцію до зро­стання. Так, у 1980 р. він становив 12,3% від фонду заробітної пла­ти (тобто по 6,15% від кожної зі сторін), у 1988 р. — 15,02%, у 90-х роках — 15,3%.

Третім за величиною надходжень у бюджет виступає пода­ток на прибуток корпорацій. Тут також спостерігається тенденція до зниження податкових ставок. До 1986 р. її загальний розмір був 46%, у 1987 р. — 40%, а тепер — 34%. При цьому за перші 50 тис. дол прибутку варто платити 15%, за наступні 250 тис — 25%, і тільки за більш високі суми прибутку податок досягає 34%. Така диференціація серйозно заохочує розвиток малого бізнесу і роз­ширює податкову базу країни. Як і в ряді інших країн, у США ши­роко застосовуються прискорені норми амортизації, які дозволя­ють через механізм податкових пільг заохочувати науково-технічний прогрес.

На відміну від інших держав, федеральні акцизні збори не займають значного місця в бюджеті США, тому що основну час­тину цього податку стягує місцева влада штатів.

Істотне значення в доходах федерального бюджету має по­даток на спадщину. Його ставка коливається від 18% до 50%. Не­оподаткований мінімум становить 10 тис дол.

Широкими повноваженнями в галузі оподаткування во­лодіють місцева влада і влада штатів. Прибутковий податок з на­селення (крім федерального) введено владою 44 штатів. До бюд­жетів штатів, крім прибуткового, стягуються свої власні податки

на прибуток з корпорацій, з продажів і податок на ділову ак­тивність. Великим джерелом поповнення місцевих (муніципаль­них) бюджетів є податок на майно. У Нью-Йорку, наприклад, він забезпечує 40% доходної частини бюджету.

Разом з тим, незважаючи на значні надходження від різних податків — прямих і непрямих, місцеві бюджети, особливо вели­ких міст, не обходяться без субсидій, субвенцій і дотацій з феде­рального бюджету. В цілому ж історично сформована в США три­ступінчаста податкова система впливає благотворно на раціональне розміщення в країні промислових об'єктів, на підви­щення ділової активності в менш розвинутих регіонах. Податкова політика, яка проводилася із середини 80-х років, на думку ряду фахівців, позитивно вплинула на господарський розвиток країни, особливо в галузі малого бізнесу, і сприяла зменшенню безробіття і зростанню добробуту населення.

Отже, система оподаткування в промислово розвинутих країнах, яка існує в даний час, сформувалася після закінчення другої світової війни. Процес її формування розтягнувся під впливом кейнсіанських доктрин (1950— 1960рр.), а на другому етапі (1970—1990рр.) у податковому реформуванні переважали неокласичні (чи монетаристські) доктрини.

В основу кейнсіанського регулювання економіки була за­кладена ідея стимулювання сукупного попиту. Це потребувало зростання державних витрат, а отже, і підвищення рівня оподат­кування. Правда, на початку 1960-х років інвестиційний попит стимулювався в США зниженням податків на корпорації на 10%, але вже в 1968 р. ставки прибуткового і корпоративного податків знову зросли.

Однак зростання державних витрат неминуче призводило до інфляції, яка набувала загрозливого характеру. Тому на зміну кейнсіанській податковій політиці в промислово розвинутих країнах наприкінці 1970-х — початку 1980-х років прийшла моне-таристська політика оподаткування, основні риси якої з певною модифікацією зберігаються в даний час.

Варто, однак, відзначити, що зміна кейнсіанської парадигми в податковій політиці на монетаристську відбулася поступово, пволюційним шляхом. Концепція Монетаризму виходить з посту-

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

 

лату рішучого скорочення державних витрат, що відкриває доро­гу для зниження рівня оподаткування. Однак з міркувань політичного і соціального характеру жодна держава у світі без­болісно зробити це не може. Тому навіть після зниження податко­вих ставок у ході податкових реформ 1970—1980рр., частка по­датків у внутрішньому валовому продукті (ВВП) продовжувала зростати, але темпи такого зростання значно уповільнювалися. Так, темпи зростання частки податкових надходжень у ВВП становили [62, с.73]: 1.3а ЗО років (1960-1990)

у США — на 3,4 відсоткові пункти;

у ФРН — на 8 відсоткових пунктів;

у Франції — на 10,6 відсоткового пункту;

у Великій Британії — на 7,5 відсоткового пункту. 2. За 20 років (1970-1990)

у США — на 0,1 відсоткового пункту;

у ФРН — на 6,5 відсоткового пункту;

у Франції — на 7,5 відсоткового пункту;

у Великій Британії — на 1,5 відсоткового пункту.

Зміни відбулися і в структурі податкової системи.

Наведені дані свідчать, що частка податків у складі ВВП протягом трьох десятиліть продовжувала збільшуватися, але тем­пи цього зростання за останнє двадцятиліття уповільнилися, особливо в США і Великій Британії. Продовжувала зростати і ча­стка прибуткового податку в загальній сумі податкових надход­жень за останні 30 років, але протягом минулого двадцятиліття вона змінилася деяким падінням у Франції (-0,2 пункти) і Ве­ликій Британії (-2,2 пункти). За обидва періоди в сумі податкових надходжень скоротилася частка акцизів. Зате збільшилася за ці періоди частка податків на соціальне страхування, хоча темпи її росту протягом виокремлених 20 років уповільнилися.

Істотною рисою останніх десятиліть у податковій політиці промислово розвинутих країн варто вважати значне зниження по­датків на прибуток корпорацій. Так, в Іспанії, Данії, Швеції, Австрії й Ірландії вони зменшилися на одну третину. Помітне зменшення податків на прибуток спостерігалося в США, Японії, Канаді і ряді інших країн.

Однак таке зниження не відбилося на загальній сумі подат­кових надходжень до бюджету зазначених країн. Навпаки, їхня частка у ВВП навіть зросла. Це відбулося тому, що зниження по­даткових ставок на прибуток призвело до розширення податкової бази (про рівень оподаткування в промислово розвинутих країнах за станом на 2002 р. свідчить табл. 2.1*).

Таблиця 2.1

Ставки основних податків в окремих країнах

Європейські країни

Австрія		10-50		41,8
Бельгія		25-57		47,3
Велика Британія		20-40		15,6
Німеччина	І6	25,9-53	4Ь	38,2
Ірландія		27-48		22,2
Іспанія		30-56		38,7
Італія		10-51		57,9
Нідерланди		6,35-60		54,7
Норвегія		37,5-23,5		24,5
Франція	19,6	12-54		56,3
Швейцарія	6,5	11,5		22,8
Швеція		30-50		32,3
У середньому	18,7	20,4-46,2	33,7	37,7
Україна		10-40	ЗО	39,55
Країни інших континентів
Австралія		20-47
Канада		17,31		14,8
Нова Зеландія		24-33		2,7
США	-	15-39,6		21,5
Японія		10,50		31,5

Джерело: [1,с.17].

*Д»НІ таблиці свідчать також про те, що ставки податків на прибуток в більшості Індустріальних країн не дуже відрізняються від середнього показника (виняток склали Мети в Італії, Німеччині і Швейцарії)- Відзначена тенденція до стабілізації і ншмювання рівнів оподаткування у світовій економіці зберігається і на початку XXI ст.

 

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»