Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Податковий режим у вільних (спеціальних) економічних зонахСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Вільні економічні зони — ВЄЗ(в Україні їх часто називають спеціальними економічними зонами) існують у світі вже більше шести десятиліть. їхнє поширення почалося ще в роки "великої депресії" 1929—1933 рр., коли в ряді країн, і насамеперед у США, їх стали створювати в регіонах, які найбільше постраждали від безробіття і падіння виробництва. Нині в усіх частинах планети існують понад ЗШО вільних економічних зон, на території яких виробляється продукція, яка становить 5% від загального обсягу світової торгівлі. Основною метою створення ВЕЗ у країнах, які розвиваються, і країнах з перехідною економікою є: залучення іноземних інвестицій, розвиток експортного виробництва, створення і розвиток ринкового (конкурентного) середовища в умовах зростання якості технології і зайнятості населення. Концесії, пільги і стимули, пропоновані керівництвом цих аон іноземним інвесторам, виступають у двох основних видах: Міжнародне оподаткування • загальні пільги, які практично існують в усіх зонах (безмитний імпорт товарів і послуг, звільнення від податків на період до 15 років і' непрямі субсидії у вигляді дешевої землі для підприємства); • спеціальні пільги, характерні для окремих країн. До основних відносяться, насамперед, податкові пільги — звільнення суб'єктів ВЕЗ від квот, митних зборів та інших податків на імпорт сировини і капітальне устаткування, а також звільнення від податків на експорт. Важливим стимулом залучення інвесторів у ВЕЗ служить повне чи часткове звільнення від податку на прибуток терміном до 20 і далі до 25 років (як, наприклад, у ВЕЗ Ірландії). Зазвичай звільнення від податків надається на термін не більше 10 років, залежно від обставин воно є повним чи частковим. Не менше важливу роль відіграють інші стимули, наприклад, відстрочка чи повне звільнення від податків амортизаційних відрахувань, капіталізованої частини прибутку і додаткових інвестицій. Фахівці вважають, що більшість подібних заходів мають значення лише тоді, коли таке звільнення буває частковим або тимчасовим. У Південній Кореї, наприклад, шдприємства звільнюються від податків у ВЕЗ на перші п'ять років, а в наступні три роки податки стягуються в обсязі 50%. На Тайвані умови звільнення від податків змінювалися залежно від галузі, а в Шрі-Ланці повне звільнення надавалося на період від двох до десяти років і залишалося залежно від таких обставин, як створення робочих місць, надходження іноземної валюти і передача технологій. До перерахованих заходів додаються й інші пільги — наприклад, дозволяється переводити на інші рахунки суми збитків, понесених підприємством у період звільнення від податків, щоб потім відняти ці суми з доходів, які підлягають оподаткуванню після закінчення пільгового періоду. Це практикується у ВЕЗ Філіппін. Важливе значення має також звільнення від деяких інших податків — майнових, міських і районних, а також звільнення від прибуткового податку іноземного персоналу, зайнятого у ВЕЗ. Такі пільги застосовуються в бельгійських "зонах зайнятості", створених після 1983 р. Звільнення від податків є основним чинником, який впливає на рішення про інвестування переважно середніх і невеликих Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне опода ткування» підприємств, що не перебувають під контролем великих корпорацій. На відміну від них, у ТНК і їхніх дочірніх фірм існують інші вирішальні чинники, які впливають на масу одержуваного прибутку, про мова йшлося раніше. Крім того, повне ухилення від сплати податків у приймаючій країні далеко не завжди відповідає інтересам глобальної стратегії транснаціональної корпорації, а коли ТНК прагне ухилитись від оподаткування, то вона успішно використовує маніпуляції з допомогою трансферних цін. Більш привабливими для філій ТНК у ВЕЗ виступають угоди про податкові кредити, відповідно до яких податки, виплачувані іноземними філіями у ВЕЗ на свої репатрійовані надходження, кредитуються за рахунок податкових зобов'язань материнської корпорації перед урядом. При цьому податкові кредити можуть бути підраховані таким чином, щоб звести до мінімуму платежі материнської корпорації, якщо деякі податки вже сплачені уряду приймаючої країни чи адміністрації ВЕЗ. Цим пояснюється позиція ряду іноземних інвесторів у ВЕЗ, які стверджують, що вони все одно інвестували б їх, навіть якби уряд приймаючої країни встановив би помірний податок на доходи корпорації [9,с.97-112]. Порівняно зі звільненням від податків, не менш ефективним стимулом залучення іноземних інвестицій у ВЕЗ є кредитування за зниженими процентними ставками. Це виявляється особливо привабливим для середнього і малого бізнесу. Такий стимул широко застосовувався у ВЕЗ США на початку 1980-х років, а також у ВЕЗ, розташованих у "нових індустріальних державах" — Сингапурі, Гонконгу, на Тайвані й у Південній Кореї. Використовуються й інші стимули, які дуже відрізняються один від одного в різних ВЕЗ. Часто приймаються капітальні субсидії, які за своїм економічним змістом виступають як "податки навпаки", чи податки зі знаком мінус. У таких ВЕЗ приймаюча країна покриває частину вартості основного капіталу для здійснення інвестиційного проекту чи вартості підготовки робочої сили. Наприклад, на Філіппінах 50% витрат на підготовку робочої сили віднімаються у ВЕЗ з базової суми, яка підлягає оподаткуванню, а в Сінгапурі для залучення високотехнологічних виробництв компаніям виділяється субсидія на підготовку робочої сили. Міжнародне оподаткування Субсидії приймають також форму асигнувань на орендну плату землі і нерухомості, а також у вигляді надання безкоштовної електроенергії. Усе це поєднується з певними втратами для приймаючої сторони, особливо в перші роки функціонування ВЕЗ. Проте уряди багатьох країн пішли на такі витрати, і це з часом принесло значний успіх. Про це свідчить досвід функціонування цілого ряду ВЕЗ і насамперед у Китаї. Упродовж минулих двох десятиліть стимулювання прямих іноземних інвестицій стало одним із найбільших досягнень китайського уряду на шляху проведення радикальних економічних реформ. Визначальна роль у цьому процесі була відведена вільним економічним зонам, які в Китаї називають спеціальними економічними зонами. Початок такої діяльності було покладено в 1979 р. заснуванням спеціальних економічних зон у двох провінціях — Гуандун і Фуцзян, населення яких мало досвід комерційно-ділових зв'язків з іноземними партнерами ще до встановлення комуністичної влади в Китаї. Потім аналогічні зони були створені в інших провінціях країни. Уряд витратив великі кошти для створення в них сучасної інфраструктури, на організацію високоякісних комунальних і банківських послуг, на транспорт і житлове будівництво. Іноземним інвесторам надані значні податкові пільги і звільнення від оплати різних комунальних послуг. Успіх у такій діяльності наступив досить швидко. Уже до кінця 1980-х років у ВЕЗ Китаю зареєструвалося понад 19 тисяч філій іноземних компаній, прямі іноземні інвестиції перевищили суму в 12 млрд дол. Чверть усіх прямих інвестицій, вкладених у китайську економіку, належить іноземним інвесторам. Зараз тут нараховується п'ять великих спеціальних зон, 14 відкритих міст і 10 центрів економічного і науково-технічного розвитку. У ВЕЗ виробляється 40% загального обсягу експорту Китаю, широко залучається іноземний капітал, щорічний приріст промислового виробництва у ВЕЗ сягає 70%. Такий успіх був зумовлений, насамперед, привабливістю внутрішнього ринку Китаю —найбільше населеної країни планети. Крім того, у цій країні інвестора не відлякує (як у ряді інших країн, включаючи Україну) відсутність приватної власності на землю і неможливість її придбання чи тривалої оренди. Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» У Китаї формально немає приватної власності на землю. Але існує приватне землекористування, що за своїм економічним змістом мало чим відрізняється від приватної власності. Воно допускає довголітню оренду землі як для жителів Китаю, так і для іноземців. Великі заслуги в розвитку ВЕЗ у Китаї належать етнічним китайцям, які проживають у багатьох країнах світу. 50% усіх прямих іноземних інвестицій у китайських ВЕЗ здійсненні етнічними китайцями. За ними йдуть американські інвестори (близько 20%) і японці (15%). Іноземні інвестиції у ВЕЗ відіграли важливу роль в економічному піднесенні Китаю, в розвитку передових технологій і значному збільшенні експорту з цієї країни. На відміну від країн, які розвиваються і створюють ВЕЗ з метою найшвидшої інтеграції у світовий економічний простір, поліпшення господарської структури і полегшення доступу до новітніх іноземних технологій, промислово розвинуті країни при створенні подібних зон переслідують дещо іншу мету. З перших же років їхнього виникнення ще в період "великої депресії" офіційним мотивом утворення в США зон безмитної торгівлі було розширення участі країни у світовій торгівлі шляхом використання митних переваг у межах цих зон. Справжньою ж метою їхнього створення було підвищення рівня зайнятості населення. У даний час тут існують 3 види економічних зон: 1. Зони і субзони зовнішньої торгівлі. 2. Зони підприємництва. 3. Наукові парки. Перші два види створені для стимулювання господарської діяльності обраних районів, які відрізняються від всіх інших високим рівнем безробіття і низьким рівнем життя населення. Третій вид спочатку з'явився спонтанно, без спеціальних урядових програм і постанов. Типовим місцем утворення наукових парків стала місцевість, де розташовано кілька академічних дослідницьких інститутів, які поставляють нові науково-технічні ідеї і володіють висококваліфікованими фахівцями. Звичайно, ця місцевість зі сприятливими кліматичними умовами. Я7 Міжнародне оподаткування Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»
Перші два види економічних зон користуються великими митними і податковими пільгами. Ці пільги виступають у вигляді стимулів залучення до США прямих іноземних інвестицій. Утворені раніше інші зони зовнішньої торгівлі поширилися в США. Географічно вони розташовані на території цієї країни, а в юридичному відношенні вважаються за межами її митної території. Спочатку законами в них була передбачена реекспортна і транспортна діяльність, а виробнича заборонена. У 1950 р. ці обмеження були скасовані. В результаті інвесторів виявилося так багато, що через нестачу місця для розташування в зонах виробничих та інших об'єктів уряд у 1952 р. дозволив створювати додаткові субзони, у яких додаткова кількість інвесторів користується пільгами, аналогічними тим, які встановлені в зонах зовнішньої торгівлі. Уряд США, починаючи з 1980 р., дозволяє пільги для іноземних інвесторів, які займаються в зонах зовнішньої торгівлі виробничою діяльністю. Для американських та іноземних підприємств передбачені важливі стимули. Вони звільнені тут від сплати митних зборів на імпортні товари, ввезені для обробки і подальшого реекспорту. Вони також звільнюються від федеральних і місцевих податків, для них знижені страхові збори. Однак найважливішим стимулом для іноземних і американських інвесторів у цих зонах є надана законодавством можливість ухилення від сплати поворотних (чи компенсаційних) тарифів на імпорт. Такі тарифи американське законодавство встановило на запасні частини до іноземних виробів, ввезених на територію США. Так, якщо тариф на імпорт автомобілів встановлений у розмірі 2,5% від ціни, то тариф на запасні частини до них встановлений у середньому 4%, а на деякі запчастини навіть 11%. Це зроблено для того, щоб заохотити вітчизняних виробників до випуску аналогічних запчастин. Такі тарифи є поворотними чи компенсаційними тому, що якщо зібрані в зоні зовнішньої торгівлі автомобілі реекспортуються, то зібрані з виробників імпортні мита на завезені через кордон запчастини, використані на виготовлення автомобілів, повертаються фірмі-реекспортеру. Але фірми, які виготовляють автомобілі з імпортних комплектуючих, тільки 10% зібраних автомобілів реекспортують, а 90% направляють на внутрішній ринок США [9, с. 434]. Щоб уникнути сплати поворотного мита, іноземні й американські інвестори домоглися права виготовляти автомобілі з імпортних комплектуючих у субзонах, а така діяльність там не обкладається поворотним митом. В результаті вже до кінця 80-х років 93% усієї діяльності, яка проводилася в зонах зовнішньої торгівлі, припадала на операції в субзонах. Другий вид — зони підприємництва в США - є територіями, розміщеними в основному в континентальних містах країни, в яких вітчизняні й іноземні інвестори діють в умовах пільгового податкового й іншого режиму, встановленого місцевими (міськими) органами, владою штату чи федеральним урядом. Щоб одержати статус зони підприємництва, район повинен відповідати ряду критеріїв. Головні з них такі: понад 70% жителів даної території повинні мати прибуток,, менший ніж 80% від середнього доходу певного міста чи країни в цілому; рівень безробіття повинен істотно перевищувати рівень безробіття в країні чи в рідному штаті. Звичайний дозвіл на функціонування зони підприємництва видається терміном на 10—20 років. Стимулювання інвесторів у зонах підприємництва виробляється в основному шляхом численних податкових пільг. Вони містять у собі податкові кредити торгово-промисловим підприємствам на кожного додатково ігрийнятого на роботу мешканця зони (до 2000 дол. на одну людину), а також скасування податку на збільшення ринкової вартості капіталу на території зони. У кожному окремому штаті введені свої податкові стимули в зонах підприємництва. У штаті Коннектикут введений 50%-ний кредит, на податок із прибутку, у Кан-аасі — 100%-ний кредит на податок зі збуту товарів, відзначених Індивідуальними знаками. Понад 70% усіх податкових пільг виділяють підприємствам, які створюють можливості для працевлаштування мешканців зони. Безперечна перевага таких зон полягає в тому, що вони не накладають важкий фінансовий тягар ні на федеральний бюджет, ні на бюджет штату чи міста. Навпаки, успішне функціонування призводить до зменшення кількості безробітних і відповідно до скорочення бюджетних витрат на соціальні потреби. Міжнародне оподаткування Третім видом економічних зон, які в останні два десятиліття поширились не тільки в США, і в інших індустріально розвинутих країнах світу, є наукові парки. Науковим парком прийнято називати район, у якому сконцентрована велика кількість високо-технологічних підприємств, розташованих поблизу великих дослідницьких центрів. Типовими умовами створення наукового парку є: • значна кількість новітніх науково-технологічних ідей; • доступ до джерел ризикованого капіталу; • необхідна науково-дослідна, експериментальна база і виробнича структура; • сприятливі умови життя і відпочинку для висококласних фахівців. Від зон зовнішньої торгівлі і зон підприємництва вони відрізняються тим, що створюються в основному не за рішенням органів управління, а "спонтанно" і шляхом перебудування природного середовища. Лише в останні роки деякі штати почали спроби створення такого середовища за допомогою спеціальних заходів. Наукові парки у своїй більшості не користуються спеціальними податковими чи іншими пільгами. Однак підприємства, які діють у цих зонах, користуються рядом пільг, установлених для високотехнологічних галузей (податкові кредити на інвестиції, прискорена амортизація та ін.). Але такими пільгами всі ці підприємства чи дослідницькі центри користуються на всій території США, незалежно від їхнього місця розташування. Чому ж вони концентруються в наукових парках? Справа в тому, що їх взаємне зручне місце розташування, близькість бібліотек, джерел інформації, наявність великої кількості висококласних фахівців різного профілю — усе це в сумі дає синергетичний ефект, який обертається серйозною економічною вигодою. Крім того, сама концентрація високотехнологічних виробництв, які користуються пільговим податковим режимом, приводить до того, що парки одержують таких пільг більше, ніж яка-небудь інша місцевість у США. Усього спеціальних економічних зон усіх трьох типів нараховується в США близько 1000. Обсяг інвестицій у них досягає З млрд дол. У Японії в 14 районах створюється 18 технополісів. Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» В Україні перша ВЕЗ була створена в 1995 р. - Північно-Кримська експериментальна економічна зона «Сиваш». У 1998 р. почався процес створення ВЭЗ в інших регіонах країни. 24 грудня 1998 року був прийнятий Закон України «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області». Нині в Україні функціонують 11 спеціальних (вільних) економічних зон і 10 територій пріоритетного розвитку, а також 8 технопарків. У спеціальних економічних зонах як, наприклад, у ВЕЗ «Донецьк» і «Азов» установлений спеціальний пільговий режим оподаткування. Його основні положення: • прибуток на території ВЕЗ обкладається податком за ставкою 20% до об'єкта оподаткування; • доходи, отримані нерезидентами, із джерел походження на території ВЕЗ, обкладаються податком у розмірі 2/3 ставок оподаткування, визначених статтею 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства». Ця норма не поширюється на доходи від здійснення інвестицій у цінні папери, випущені за рішенням уповноваженого державного органа чи органа самоврядування; • не стягуються збори в державний інноваційний фонд і в фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення; • валютне регулювання на території ВЕЗ здійснюється відповідно до законодавства України і з урахуванням норм, визначених Законом України «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області». Надходження в іноземній валюті від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг), вироблених чи наданих у ВЕЗ звільняються від обов'язкового продажу; • у валовий доход підприємства, розташованого у ВЕЗ, з метою оподаткування не включається отримана відповідно до інвестиційного проекту сума інвестицій у вигляді: матеріальних цінностей і нематеріальних активів.
Міжнародне оподаткування У відповідності зі спеціальними режимами інвестиційної діяльності суб'єкти підприємницької діяльності одержують такі пільги: • звільнюються, на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше, ніж на 5 років, від обкладання митом сировина, матеріали, устаткування (крім підакцизних товарів) і на додану вартість - устаткування під час ввозу його в Україну; • звільнюється на 3 роки від оподаткування прибуток, отриманий від реалізації інвестиційних проектів (схвалених Радою з питань спеціальних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області) на новостворених діючих підприємствах, їхніх філіях та інших структурних підрозділах - платниках податку, на яких відбувається реструктуризація, реконструкція, модернізація, перепрофілювання, у частині, отриманій від освоєння інвестицій, на підставі документів окремого (бухгалтерського, податкового) обліку, якщо інвестиції у них еквівалентні не менше ніж 1 млн дол США. Порядок розрахунку прибутку, отриманого від здійснення інвестицій на діючих підприємствах, встановлюється Державною податковою адміністрацією України. Прибуток таких підприємств, отриманий з четвертого по шостий рік, обкладається податком за ставкою в розмірі 50% діючої ставки оподаткування. Дивіденди, що сплачуються інвестору суб'єктом підприємницької діяльності, який реалізує інвестиційний проект, обкладаються податком за ставкою 10%. Доходи нерезидентів України, отримані від реалізації інвестиційних проектів, схвалених Радою, на територіях пріоритетного розвитку, обкладаються податком у такому самому порядку, як і на територіях ВЕЗ «Азов» і «Донецьк*. Приблизно такий самий режим оподаткування застосовується і в інших спеціальних (вільних) економічних зонах України. Відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка і сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Є.О.Патона», «Інститут монокристалів» визначені особливості оподаткування технологічних парків і їхніх учасників, дочірніх і спільних підприємств. Встановлено, що суми податку на додану вартість, нараховані в порядку, установленому Законом України «Про податок на додану вартість» з операцій із продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів з пріоритетних напрямів діяльності технологічних парків, і суми податку з прибутку, отриманого від виконання зазначених проектів, технологічні парки, їхні учасники, дочірні і спільні підприємства не перераховують у бюджет, а зараховують на спеціальні рахунки і використовують зазначені суми винятково на наукову і науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідницько-експериментальних баз. Крім того, технологічні парки, їхні учасники, дочірні та спільні підприємства звільнюються від сплати збору до Державного інноваційного фонду, який нараховується від обсягів реалізації продукції в межах інвестиційних та інноваційних проектів, виконуваних за пріоритетними напрямками діяльності технологічних парків. За 4 роки (1998-2002) ВЕЗ і ТПР абсорбували інвестиції на суму 431,7 млн дол, 49% яких склали іноземні капіталовкладення. Темпи зростання виробництва тут втричі перевищили середні по Україні, тільки за 2000—2001рр. у ТПР і ВЕЗ було створено майже 64 тис. нових робочих місць [111, с 200 ]. Однак сукупний ефект від господарської діяльності у ВЕЗ і ТПР України виявився набагато нижчим, ніж очікувалося, а негативні наслідки, пов'язані з численними зловживаннями, виявилися дуже значними. Введення режиму ВЕЗ на численних територіях, які охопили близько 10% території країни, і в окремих великих містах обернулося великими втратами для бюджету країни без очевидної вигоди для окремих регіонів. Причини недостатньої ефективності ВЕЗ в Україні - у ко-румпованості державного апарату, а також у недбалому викорис- ДЯ Міжнародне оподаткування танні світового досвіду такої форми залучення інвестицій, яка довела свою ефективність у багатьох країнах. Завданням нашої держави є удосконалювання законодавчої бази для функціонування ВЕЗ, забезпечення її стабільності і гарантій для інвесторів, а також встановлення ефективного контролю над діяльністю ВЕЗ і ТПР, який сприяв би стимулюванню реалізації експортно-оріентованих та інноваційних проектів, тобто виконанню вільними зонами тих функцій, які вони виконують в усьому світі. Усе це говорить про необхідність і доцільність створення ВЕЗ в Україні. Нормативно-законодавча база для їхнього створення стала формуватися незабаром після проголошення незалежної української держави. У жовтні 1992 р. Верховна Рада України ухвалила Закон "Про загальні принципи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", а Кабінет Міністрів України постановою від 17 березня 1994 р. затвердив Державну концепцію створення вільних економічних зон. Першою з них стала ВЕЗ "Сиваш" у Північному Криму в 1996 р. Однак, незважаючи на значні пільги, за два з половиною роки її існування не виявлено яких-небудь помітних успіхів у залученні іноземних і вітчизняних інвестицій. Причини такої невдачі фахівці вбачають у надмірній бюрократичній зарегульова-ності господарської діяльності, нри якій адміністрація ВЕЗ перебрала на себе невластиві їй функції підприємця. Так, урядові органи взяли на себе місію розробки інвестиційних проектів, вирішення найважливіших організаційних питань. Адміністрація наділена неосяжними правами накладення штрафних санкцій на підприємства, а для участі в інвестиціях підприємства обираються на спеціально проведених тендерах, фінансовий сектор цілком залишається в руках держави. На користування інфраструктурою інвестор повинен одержати ліцензію, а це значить, що адміністрація може не тільки видати таку ліцензію, а й у будь-який час її відібрати. Ці й інші бюрократичні перепони, які створюють живильний ґрунт для корупції і зловживань, відштовхнули від ВЕЗ "Сиваш" іноземних інвесторів і одночасно закрили шлях її господарському розвитку. Невдалий досвід першої в Україні ВЕЗ не став приводом для послаблення зусиль з подальшого розвитку таких форм залу- Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» чення іноземних і мобілізації вітчизняних інвестицій. Уряд ухвалив важливе рішення про створення 19 спеціальних економічних зон у Донецькій області та в інших областях України. Було підготовлено проект Указу Президента про створення ВЕЗ на території Одеси й Одеської області. Хотілося? сподіватися, що, спираючись на позитивний досвід іноземних країн, отримуючи уроки з невдач і прорахунків адміністративно-господарського регулювання в українських ВЕЗ, наша країна знайде правільний шлях до залучення іноземних інвестицій і до соціально-економічного успіху.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; просмотров: 216; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.72.55 (0.012 с.) |