Правила заснування ротаційної компанії

' Умови заснування ротаційної компанії в офшорних центрах принципово не відрізняються від умов створення всіх інших видів підприємницької діяльності. Проте щоб заснувати таку фірму в офшорному центрі, у розпорядження місцевої влади необхідно надати нижчевказану інформацію:

Розділ 2. Міжнародне оподаткування і офшорні центри

Ь

A. Прізвище покупця. Якщо самі є ним — ваше прізвище, як­
що ні — прізвище повіреного, адвоката.

Б. Назва засновуваної компанії. Як правило, для реєстрації пропонується на вибір не менше трьох найменувань на той випа­док, якщо деякі з них уже кимось вживаються і тому їх не можна зареєструвати. У ряді країн багато турбот доставляють при реєстрації такі назви як "Інтерконтиненталь", "Інтернаціонал", а також "Ройял" та "Імперіал".

B. Сфера діяльності повинна бути з самого початку
настільки широкою, наскільки це можливо. Необхідність надання
ротаційній компанії максимально "широкого профілю" зумовлена
часто потребою ховати її фіктивний характер. Найбільш вигідним
вважається (якщо накази закону в даному центрі це допускають)
зробити приписку в статуті: "...і будь-яка інша діяльність у рамках
затвердженого статуту".

М. Акціонерний капітал. Вимоги стосовно компаній, типових для держав, які функціонують у рамках англосаксонського права (Common Law), дуже незначні. Іноді ці вимоги не включають не­обхідності заявляти величину капіталу, а найчастіше необхідний для утворення компанії мінімум не перевищує 300—400 дол США.

Д. Акціонери-довірителі. За допомогою місцевого адвоката довірителі виступають у ролі акціонерів. Це робиться для того, щоб уникнути необхідності оголошувати чи реєструвати прізви­ще поручителя. Після заснування компанії акції передаються по­ручителю чи його повіреному.

Е. Прізвища директорів. Поручитель не зобов'язаний вис­тупати в ролі директора під власним прізвищем. Він може дору­чити це своїй довіреній особі. У деяких офшорних центрах закон зобов'язує наймати місцевого жителя на посаду директора, якщо фірма бажає одержати податкові пільги. Така вимога вису­вається, наприклад, на острові Шарк, у зв'язку з чим кожен се-редньостатистичний житель острова є директором 12 фірм, а ре­кордсменом став тубілець, який одержує за свої посади 1055 ок­ладів. У цілому директорський "промисел" приносить ост­ров'янам величезні прибутки.

Ж. Додаткові розпорядження. Лише деякі офшорні центри вимагають від засновників прийняття додаткових правил і розпо-

Міжнародне оподаткування

ряджень. Тим часом, для самих засновників може бути корисним прийняття в тексті угоди додаткових розпоряджень в інтересах інвесторів. До них відносяться:

1) регулювання первинних продажів на випадок, якби акціонери захотіли продати свої акції;

2) час і місце загальних зборів акціонерів чи співвласників, обов'язок повідомлення або інформування, голосування на основі пред'явлення повноважень;

3) функції і повноваження директорів, організація уп­равління, вибір і процедура відкликання директорів;

4) порядок виплати дивідендів;

5) постанови про управління і розпорядження майновими цінностями, включаючи банківські рахунки.

3. Розпорядження Загального Права (Common Law).

У більшості центрів, які функціонують у системі Загально­го Права, при заснуванні компанії необхідно ще дотримуватися кількох додаткових вимог, а саме:

• повинна бути зареєстрована резиденція (Registered Office), вона є і поштовою адресою;

• назва компанії повинна бути привласнена резиденції і бу­ти присутньою у будь-якому іншому офісі, де компанія ве­де свої справи;

• компанія повинна зберігати список акціонерів, директорів, іпотек у своїй зареєстрованій резиденції.

И. Місцеві помічники, радники, довірителі. В офшорних центрах, які називають себе часто фінансовими центрами, розташовано кілька всесвітньо відомих банків, аудиторських і адвокатських контор і т.п. Але поряд з ними існують і такі центри, як Науру, де діє всього один банк і дуже мало місцевих помічників, які до того ж мають абсолютну монополію на свою діяльність. Використання пошуку відповідних співробітників зважується вже при виборі офшорного центру.

Зміна місця проживання

Надаючи клієнтам широку розмаїтість форм і видів підприємницької діяльності, адміністрація офшорних центрів не ви­магає від власників або засновників компаній, щоб ті неодмінно про­живали на території центрів. Проте зміна місця проживання в останні

Розділ 2. Міжнар одне оподаткування і офшорні центри

десятиліття стала розповсюдженим способом втечі чи ухилення від сплати індивідуального прибуткового податку. Тому частішають ви­падки зміни місця проживання і переміщення (нерідко фіктивного) у юрисдикції з низьким індивідуальним оподаткуванням.

Вибір офшорного центру фізичною особою зводиться до альтернативи:

• збереження колишнього місця проживання в країні з висо­
кими податками і тимчасове переміщення на територію
офшорного центру, або

• повне переселення з країни, громадянином якої є ця особа.
Чи можливо в другому випадку повернутися на колишнє

місце проживання, не піддаючи себе штрафним санкціям з боку податкових органів? Взагалі це можливо, якщо до виїзду з країни в платника не було недоїмок і заборгованості з податків, а також якщо його відсутність за кордоном не перевищувала визначену в законі кількість днів. Розглянемо особливості даної ситуації на прикладі двох європейських держав.

У Німеччині податкове законодавство дозволяє перебування на батьківщині, протягом якого не накладаються фінансові і подат­кові зобов'язання. Коли ж це перебування триває більше ніж півро­ку, то фізична особа зобов'язана сплатити податки з усього сукупно­го доходу незалежно від того, де цей дохід отриманий. У Німеччині повідомлення в поліцію про факт свого виїзду з країни не є з юри­дичного боку вирішальним свідченням про те, що дана особа виїха­ла за кордон. Такий факт може бути визнаний лише після пред'яв­лення доказів, які підтверджують, що дана особа залишила своє місце проживання. Навіть у тому випадку, якщо хто-небудь офіційно заявляє в поліцію про свій від'їзд із країни, він все одно бу­де вважатися проживаючим у Німеччині, якщо залишив там свою квартиру чи будинок, на підставі чого можна робити висновок, що він бажає зберегти це місце проживання і при більш тривалому пе­ребуванні за кордоном. Влада постійно буде так вважати, якщо:

• він залишить квартиру, зняту на своє прізвище;

• не продає свою власну квартиру чи будинок, чи не здає їх в оренду кому-небудь на тривалий термін;

• просто залишить мебльоване житло незайнятим, щоб у міру можливості час від часу ним користуватися;

 

Міжнародне оподаткування

• залишає своє житло родичам для використання.

Щоб уникнути підозр у тому, що є бажання залишити за со­бою тим чи іншим чином своє житло в Німеччині, не слід мати квартиру чи будинок, зареєстровані на своє прізвище. У випадку повернення в Німеччину не слід селитися в будинку чи квартирі, які колись були власністю емігранта. Вимоги податкових служб у таких випадках дуже суворі. Наприклад, інженер-будівельник, який тимчасово працював у Ємені, залишив свою зручно обстав­лену квартиру на власне прізвище в Німеччині. Коли повернувся через 2 роки в країну, то змушений був за вироком Мюнхенсько­го фінансового суду сплатити податки німецькій скарбниці [119, с.31—33]. Припущення щодо того, що хтось зможе за­реєструвати своє перебування за кордоном, залишивши дружину і дітей у Німеччині, виправдується дуже рідко. Тому що податко­ва влада вважає, що місце проживання чоловіка там, де живе його родина, наприклад, дружина і діти.

Відповідно до розпорядження Федерального міністерства фінансів від 1990 р. будь-яке житло, яке використовується хоча б один раз протягом року на кілька днів, визнається резиденцією (постійним місцем проживання) платника податків в Німеччині.

Наступний критерій — поряд з резиденцією — це так зване «звичайне перебування». Це має місце тоді, коли чиєсь перебу­вання тут свідчить, що спосіб життя даної особи носить відносно стійкий, постійний, а не випадковий характер. Це місце, у якому хто-небудь проживає тимчасово більше 6 місяців протягом року. Щоб позбутися необмеженого податкового обов'язку в цій країні, потрібно не тільки відмовитися від резиденції, але й від так звано­го „звичайного перебування" в Німеччині.

В Австрії при залишенні місця проживання все одно зберігається обов'язок сплати податку з доходу, отриманого в цій країні. Для тих, хто не має роботи за своєю професією, дозволено пе­ребувати в країні протягом року без сплати яких-небудь податків.

При поверненні в Австрію з офшорних центрів діє закон про привілеї для тих, які повертаються. Він стосується як ре­емігрантів, так і осіб, які протягом десяти останніх років не мали свого житла в Австрії і мають намір його тут придбати. Такі пільги звичайно надаються Міністерством фінансів на 3 роки з мож-

Розділ 2. Міжнародне оподаткування і офшорні центри

ливістю їхнього продовження до 10 років. Вони стосуються, на­самперед, прибуткового і майнового податків на іноземні доходи, причому податки при наданні пільг на такі доходи складають 50%. З користувачів пільгами, однак, виключаються ті, хто має намір влаштуватися на роботу в Австрії.

Із середини 1990-х років серед фізичних осіб, які ухиляють­ся від сплати податків у Європі шляхом зміни місця проживання, найбільшої популярності набули спортсмени. При їхніх числен­них поїздках на змагання за міжнародними контрактами спор­тивні зірки одержують доходи з багаточисельних джерел, що ус­кладнює податковий контроль. Вони користуються для ухилення від сплати податків не тільки привілеями для спортсменів, які на­даються в Монте-Карло і Ліхтенштейні (де в численних службо­вих приміщеннях нараховується більше офісів, ніж вікон), але та­кож і в Бельгії. Саме там одержали податковий притулок фут­болісти вищої ліги Німеччини. Ці спортсмени зареєструвалися на проживання в прикордонних районах Бельгії для того, щоб заоща­дити на податках, які в Німеччині досягають 53% їхніх доходів. У Бельгії ж спортсмени платять привілейований, невисокий податок усього в 15% їхніх доходів. Бельгійське податкове законодавство такі ж пільги, крім спортсменів, надає артистам, письменникам і журналістам. У майбутньому уряд Бельгії за вимогою Європейсь­кої Ради обіцяв підвищити податки на ці категорії платників, щоб запобігти їхній втечі в Бельгію із сусідніх країн.

Інший спосіб втечі фізичних осіб від податків — заснування ними фірми типу "поштова скринька". До таких голосних афер на­лежить справа батька німецької тенісистки Штеффі Граф. Подат­кові служби встановили, що велика кількість гонорарів за її висту­пи надходила в Нідерланди і Ліхтенштейн, з яких офіційно спорт­сменка одержувала нібито тільки 20%, і тільки ця сума обкладала­ся податком. Кількість фірм і посередників, задіяних для прихо-нання доходів спортсменки, була така велика, що податковим службам було надзвичайно важко докопатися до правдивої інфор­мації про доходи Штеффі Граф. Німецький журнал "Дер Шпігель" повідомляв, що, наприклад, на рахунки компанії в Ліхтенштейні надійшло ЗО млн марок від батька тенісистки, потім ці гроші були Ш'реказані кудись далі. Гроші пересилалися також у США на

 

Міжнародне оподаткування

Розділ 2. Міжнародне оподаткування і офшорні центри

 

спеціальні рахунки Національного банку у Вашингтоні, звідки бу­ли переказані менеджерським агентством, яке обслуговує багатьох тенісистів, в офшорний центр на Бермудських островах. З 1983 р. по 1994 р. із зароблених 177 млн марок Штеффі Граф заплатила всього 10 млн марок податку. Перекази грошей до Нідерландів бу­ли незаконні, тому що країною резидентства спортсменки була Німеччина. У 1994 р. родина Граф учинила скандал, склавши по­даткову декларацію і сплативши податок у 3,5 млн марок у землі Баден-Вюртемберг. Як писала німецька преса, податок зі спортс­менки допоміг малій громаді (де зареєстрована Штеффі Граф) сплатити половину витрат на інвестиції, непосильні для місце­вості, у якій нині проживає близько 15 тис. жителів.

Інший спортсмен — Борис Беккер поміняв місце проживан­ня, переїхавши до Монте-Карло для того, щоб переказувати гроші в Нідерланди і на Антильські острови. Але такі операції були цілком легальні. Подібним же чином ідуть справи з Міхаелем Шумахером, ще одним спортсменом-мільйонером, який оселився в Монте-Карло, щоб звести до мінімуму податки на свої величезні доходи. За результатами анкет, опублікованих у 1995 р. в німецькій пресі, 80% платників податків даної країни вважають, що податкова чесність і сумлінність себе вже не виправдовують, 43% відповіли, що без обману в податкових деклараціях обходять­ся тільки люди із середніми доходами.

Поряд зі спортсменами численною професійною групою, яка користується офшорними центрами, є діячі мистецтв, артисти, які емігрують особливо з держав, які мають самі високі податки. У Європі це стосується насамперед Швеції, яку покинули поряд з іншими гру­па АББА і відомий режисер Інгмар Бергман, який зареєстрував своє місце проживання в Монте-Карло. Безліч іспанських мільйонерів пе­реносять своє постійне місце перебування в Андорру.

Для тих неплатників податків, хто не переселяється, а лише реєструє своє фіктивне місце перебування в офшорному центрі, нерідко виникає проблема листування, особливо одержання за цією адресою листів і посилок. Ця проблема знаходить для них вирішення завдяки існуванню близько 1000 фірм за назвою Мейддроп (Maildrop}, які діють у 100 країнах. Вони стягують за свої послуги плату, яка коливається в межах 20—2000 швейцарсь-

ких франків на місяць. їхній список і адреси знаходяться у ви­данні "International Maildrop Directory", яке публікується в Лон­доні. Завдяки діяльності цих фірм підтримується ілюзія, що адре­сат проживає за даним місцем проживання.

Аналогічно вирішується проблема телефонних переговорів. Уявімо собі ситуацію, коли громадянин Великої Британії називає своїм місцем проживання Монако, тоді як насправді продовжує жити в одному з міст своєї країни, у якій зобов'язаний платити ви­сокі податки. Може трапитися, що англійський податковий інспек­тор зателефонує цій особі в Монако. Щоб уникнути викриття фак­ту свого справжнього місця проживання, платники податків, які ко­ристуються офшорними центрами, змушені застосовувати особ­ливі електронні пристрої, які дозволяють приймати телефонні дзвінки, адресовані в Монако, знаходячись у цей час у Лондоні. Ці та багато інших хитрощів дозволяють перетворити зміну місця про­живання на ефективний спосіб втечі від сплати податків.

Запитання для самоконтролю

1. Визначте класифікацію офшорних центрів з юридичної та аксіологічної точки зору.

2. Який вигляд має класифікація використання офшорних центрів щодо організаційно-правової та фінансово-еко­номічної точки зору?

3. Визначте поняття „трансферт прибутку'' за допомогою зниження чи завищення цін.

4. У чому полягає сутність ротаційної компанії як спе­цифічного виді використання офшорних центрів?

5. Визначте сутність та значення „зміни місця проживання" в існуючій системі використання офшорних центрів.

OOfi,

Міжнародне оподаткування