Техніка здійснення міжнародних розрахункових операцій

Використання інкасової форми розрахунків регулюється «Уніфікованими правилами по інкасо», прийнятими Міжнародною торговою палатою в 1978 р. (публікація МТП № 322).

Інкасо – це банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта одержує на основі розрахункових документів належні експортеру кошти від платника за відвантаженні на його адресу товари або за надані йому послуги і зараховує ці кошти на його рахунок в банку. Інкасо може бути чистим і документальним.

Чисте інкасо – це інкасо фінансових документів, не супроводжуване комерційними документами (переказні й прості векселі, чеки та ін.)

Документарне інкасо – це інкасо фінансових документів, супроводжених комерційними документами (рахунки, страхові документи та ін.), а також інкасо тільки комерційних документів. Документарне інкасо в міжнародній торгівлі являє собою зобов'язання банку одержати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передачі останнього товарних документів і перерахувати її експортеру.

В здійсненні інкасової операції при міжнародних розрахун­ках приймають участь: імпортер (платник); експортер (довіри­тель); банк імпортера (інкасуючий чи представницький банк); банк імпортера (банк ремітент). Основний документ – інкасове доручення, що виходить від експортера.

Інкасова форма розрахунків здійснюється за такою схемою (рис. 10.1). Особливості розрахунків за допомогою інкасо наведено у табл. 10.2.

Банк експортера (банк-ремітент)

Банк імпортера (інкасуючий, представляючий)

Експортер (довіритель)

Імпортер (платник)

1. Експортер відвантажує товар на адресу імпортера у відповідності до умов договору з 1-м комплектом товаророзпорядчих документів.

2. Експортер направляє своєму банку 2-й комплект (дублікат) товаророзпорядчих документів та інкасове доручення.

3. Банк експортера, перевіривши відповідність наданих доку­ментів перерахованим в інкасовому дорученні, відправляє їх ра­зом з інкасовим дорученням банку імпортера.

4. Банк імпортера передає одержані документи імпортеру.

5. Банк імпортера одержує платіж від імпортера.

6. Сума платежу переводиться банком покупця банку про­давця.

7. Банк експортера зараховує гроші на рахунок експортера.

Рисунок 10.1 – Схема інкасової форми платежу

Таблиця 10.2 –Особливості розрахунків за допомогою інкасо

Умови використання	Переваги	Недоліки
- продавець та покупець достатньо довіряють один одному;	Для експортера: - це досить нескладна та недорога форма розрахунків;	Для експортера: - немає гарантії платежу /акцепту тратти;
- можливість та бажання покупця виконати платіж /акцепт не викликають сумнівів;	- документи на товар не переходять у розпорядження покупця до реалізації ним платежу /акцепту тратти;	- збільшення витрат у випадку неплатежу /неакцеп-ту тратти;
- політичні, економічні та законодавчі умови в країні імпортера стійкі та стабільні;	- можливість організації зберігання, страхування та пе-репродажу товару інкасуючим банком у випадку неплатежу /неакцепту тратти.	- значний розрив у часі між відвантаженням товару та отриманням платежу, що уповільнює обіговість кош-тів продавця.
- країна імпортера не накладає обмежень на імпорт та відповідні їм валютні платежі;	Для імпортера: - не потрібно заздалегідь відволікати кошти з активного обороту;	Для імпортера: - неможливість отримати документи на товар у своє повне розпорядження до платежу /акцепту тратти;
- товар, що постачається, не виготовлено у єдиному екземплярі	- можливість відстрочки платежу при домовленості з продавцем;	- зіпсування репутації імпо-ртера у випадку необгрун-тованої відмови від платежу /акцепту тратти;
	- імпортер має право відмови-тися від платежу /акцепту тратти;	- можливість відкриття кримінальної справи у випадку несплати акцепто-ваної тратти
	- можливість інспектування товару (за дозволом банку)

Акредитив представляє собою письмове зобов’язання банку провести за проханням і відповідно до вказівок імпортера платіж експортеру проти набору документів, що повністю відповідають умовам акредитиву. В міжнародній торговій і банківській практиці використовуються єдині стандартизовані процедури і правила використання документарних акредитивів, сформульовані Міжнародною торговою палатою (МТП) в Уніфікованих правилах і звичаях для документальних акредитивів (УПДА) в редакції 1993 р. (публікація МТП № 500), до яких приєдналася більшість банків світу.

При здійсненні міжнародних розрахунків на основі акреди­тива важливо брати до уваги види акредитива, які визначаються за ознаками, наведеними у табл. 10.2.

 

Таблиця 10.2 – Класифікація видів акредитивів

Ознаки	Види	Характеристика
Залежно від можливості зміни чи анулювання акредитива розрізняють	відкличні	можуть бути відкликані імпортером достроково;
безвідкличні	не можуть бути відкликані достроково без згоди всіх сторін угоди;
Залежно від ступеня відповідальності банку	підтверджені	які підтверджуються крім банка імпортера додатково банком експортера;
непідтверджені	які гарантовані лише банком імпортера.
Залежно від використання коштів з акредитива	подільні	відкриваються на єдину суму, оплата проводиться частинами;
неподільні	відкривається на єдину суму і стягується єдиною сумою;
Залежно від можли-вості використання акредитиву іншим бенефіціаром	простий	відкривається на користь конкретного експортера
трансферабельні (переказні)	надають право експортерові уступити можливість використання коштів з акредитива третій особі (у рамках терміну дії і суми акредитива).
Залежно від можливості поновлення акредитива	звичайний	закривається після здійснення платежу
роловерні (револьверні, поновлювані)	відкриваються на всю суму, але стягуються частинами з одночасним відновленням умов для нового стягнення наступними частинами
Залежно від існування валютного покриття	покритий	є валютне покриття
непокритий	немає валютного покриття
Залежно від можливості реалізації акредитиву	з оплатою проти документів	акредитиви з оплатою проти документів
з акцептом тратт	передбачають акцепт тратт банком-емітентом при умові виконання усіх вимог акредитива
з відстрочкою платежу	акредитиви з відстрочкою (розстрочкою) платежу

Продовження табл. 10.2

Ознаки	Види	Характеристика
	з негоціацією документів	купівля-продаж векселів або інших цінних паперів, що мають попит на ринку
з червоним застереженням	експортер вимагає від банка-кореспондента аванс на обумовлену суму (за умов письмового зобов’язання бенефіціара пред’явити в строк супровідні документи)

В акредитивній операції беруть участь: імпортер, який дає доручення своєму банку на відкриття акредитива (наказодавець акредитива), бенефіциар (експортер), на користь якого відкривається акредитив; банк, що виставив акредитив (банк-емітент); банк, через який здійснюється платіж на користь бенефіциара (виконуючий банк).

Документарний акредитив здійснюється за такою схемою (рис. 10.2).

Банк експортера (виконуючий банк)

Банк імпортера (банк-емітент)

Експортер (бенефіциар)

Імпортер

1. Експортер відправляє імпортеру товару факс про го­товність товару до відвантаження і просить виставити на його користь акредитив.

2. Імпортер дає вказівки своєму банку відкрити акредитив на користь бенефіциара у себе чи за кордоном.

3. Банк імпортера повідомляє експортера про відкриття ак­редитива і відправляє акредитивний лист, в якому доклад­но викладені умови акредитиву.

4. Банк експортера повідомляє бенефіциара про відкриття на його користь акредитива і про умови цього акредитива.

5. Експортер відвантажує на адресу покупця товар у відповідності до умов договору з 1-м комплектом товаророзпорядчих документів.

6. Експортер передає виконуючому акредитив банку 2-й комплект (дублікат) товаророзпорядчих документів.

7. Виконуючий банк перевіряє відповідність наданих товаророзпорядчих документів умовам акредитиву та відправляє їх банку імпортера.

8. Банк імпортера теж перевіряє документи і тоді перера­ховує відповідну суму валюти на кореспондентський ра­хунок виконуючого банку.

9. Виконуючий банк зараховує відповідну суму валюти на рахунок бенефіциара.

10. Банк імпортера відправляє товаророзпорядчих доку­менти разом з акредитивним листом імпортеру.

11. Імпортер, одержавши документи, перевіряє їх відповідність умовам акредитива і приймає для акцепт. Якщо зауважень немає, банк списує гроші з рахунку наказодавця по акредитиву.

Рисунок 5.2 – Схема акредитивної форми платежу

Головний документ – акредитивне доручення, що виходить від імпортера та містить: суму, строк дії акредитива, вид акредитива, інструкції банку про умови виплати коштів з акредитива.

Особливості розрахунків за допомогою акредитиву наведено у табл. 10.3.

 

Таблиця 10.3 –Особливості розрахунків за допомогою акредитиву

Умови використання	Переваги	Недоліки
- нове торгове партнер-ство;	Для експортера: - можливість використання кредитоспроможності та репутації банка, що відкрив акредитив, в інтересах обох контрагентів;	Для експортера: - найскладніша форма розрахунків для експортера, оскільки отримання платежу пов'язано з правильним оформленням документів та своєчасним пред'явленням їх в банк;
- є сумніви в кредито-спроможності покупця;	- відсутність ризику неплатежу зі сторони покупця, оскільки оплата документів гарантується банком-емітентом;	- зниження конкурентоспро-можності через труднощі щодо пошуку покупців, оскільки вони несуть значні витрати і здійснюють вели-кий обсяг роботи з паперами.
- нестабільність еконо-мічної та політичної ситуації в країні покупця;	- підтверджений акредитив додає експортеру гарантію платежу з боку ще одного банка;	Для імпортера: - це найдорожча форма розрахунків і відкриття акредитивів на невеликі суми недоцільно;
- наявність валютних обмежень в країні продавця;	- ретельна перевірка банками документів, на основі яких здійс- нюється платіж.	- платіж виконується на основі наданих документів відповідно до умов акриди-тиву незалежно від характе-ристик товарів;
- на прохання покупця щодо комерційного кредиту;	Для імпортера: - експортер не отримає платіж, якщо він не надасть відвантажу-вальні документи;	- відкриваючи акредитив, банк-емітент бере на себе зобов'язання від імені покупця, що може обмежити отримання покупцем інших позик у цьому банку;
- при великомасштабних програмах чи спеціаль-них товарах, виготовле-них на спецзамовлення	- дає можливість імпортеру отримувати більш тривалий комерційний кредит, ніж при інших формах розрахунків;	- відволікання коштів наказо-давця на весь строк дії акредитиву (при покритому акредитиві)
	- можливість використання при розрахунках з усіма країнами;
	- імпортер може наполягати на відвантаженні товару у певні часові рамки

Банківський переказ – це розрахункова операція, за якою імпортер дає доручення своєму банку провести платіж на користь експортера з його валютного рахунку. Оскільки банківські перекази не супроводжуються комерційними документами та містять максимальний ризик неплатежу або не поставки товару, то в зовнішній торгівлі використовуються рідко, зокрема для перерахування доплат, авансів, перерахунків, штрафних санкцій. Головний документ – платіжне доручення, що виходить від імпортера (рис. 10.3).

 

Банк експортера

Банк імпортера

Експортер

Імпортер

1. Експортер відвантажує товар на адресу імпортера у відповідності до умов договору.

2. Імпортер надає в свій банк платіжне доручення про переказ коштів на адресу експортера.

3. Сума платежу переводиться банком покупця банку про­давця.

4. Банк експортера зараховує гроші на рахунок експортера.

Операції 0-4 – послідуюча оплата товару

Операції 1-4 – передоплата за товар

Рисунок 10.3 – Схема банківського переказу

 

Найбільш розповсюдженою формою банківського переказу є авансовий платіж – це форма розрахунків, що передбачаєвиплату покупцем вказаної у контракті суми до моменту передачі товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця.

Аванс може бути наданий в грошовій і товарній формах. Аванс в грошовій формі передбачає виплату покупцем узгоджених в контракті сум в рахунок платежів за умовами договору до відвантаження товару (надання послуг), а інколи навіть до початку виконання контракту. Аванс в товарній формі передбачає передачу імпортером експортеру сировинних матеріалів чи комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення замовленого обладнання.

Аванс може надаватися як на повну вартість, так і в вигляді певного відсотку від неї. Його величина залежить від цілі аван­су, характеру товару, його новизни, вартості і строків виготовлен­ня. В світовій практиці авансові платежі зазвичай складають 10-30% суми контракту. Погашається аванс шляхом заліку при поставці товару, – ця умова повинна бути зафіксована в договорі. Основний документ – платіжне доручення, що виходить від імпортера.

З метою захисту імпортера від ризику неповернення авансу у випадку непостачання експортером товару в міжнародній банківській практиці існує кілька способів захисту:

- одержання банківської гарантії на повернення авансу, при цьому до переказу авансового платежу оформляється гарантія першокласного банку;

- використання документарного або умовного переказу,при цьому банк експортера здійснює фактичну виплату авансу на його рахунок за умови надання їм транспортних документів протягом певного строку.

Особливості розрахунків за допомогою авансових платежів наведено у табл. 10.4.

Таблиця 10.4 –Особливості розрахунків за допомогою авансу

Умови використання	Переваги	Недоліки
- платоспроможність по-купця викликає сумніви;	Для експортера: - захист від ризиків;	Для імпортера: - комплексний ризик імпорт-тера (ризик, що експортер не поставить товар чи поставить несвоєчасно, невідповідної якості та ін.);
- економічна / політична ситуація в країні покупця нестабільна;	- отримання вільних коштів, які можна використати на придбання сировини, виплату заробітної плати, технічне оснащення тощо;	- можливість недоотримання асортименту товару, умов пакування та транспортування (можливість визнання неконди-ційності товару);
- постачання високо-вартісного обладнання (суден, літаків),виготов-леного за індивідуаль-ним замовленням;	- звільнення постачальника від необхідності отримання банків-ського кредиту з оплатою відсотків та інших витрат за користування;	- можливість втрати імпорте-ром авансу та матеріальної компенсації;
- постачання рідкісних, дефіцитних товарів стратегічного призна-чення;	- є способом забезпечення зобов'язань покупця.	- відволікання обігових коштів до отримання товару.
- тривалість строків иконання контрактів	Для імпортера: - є можливість зменшення ціни товару

 

Значне місце у світових торгових розрахунках (особливо при розрахунках між країнами-членами торгово-економічних блоків) посідають розрахунки у формі відкритого рахунку, які передбачають періодичні платежі імпортера експортеру після одержання товару. Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух товарів випереджає рух грошей і що товаророзпорядчі документи надходять до імпортера безпосередньо, минаючи банк, у зв'язку з чим весь контроль за своєчасністю здійснення платежів покладається на учасників угоди, передусім експортера. Платежі можуть проводитися або через 1-3 місяці після відправлення окремих партій товару, або ж у встановлений термін. При короткому терміні між відправленням товару й платежем (до місяця) такі продажі за відкритим рахунком відносять до готівкових угод, при більш тривалому терміні відкритий рахунок є формою кредиту.

Особливості використання відкритого рахунку наведено у табл. 10.5.

Таблиця 10.5 –Особливості розрахунків за допомогою відкритого рахунку

Умови використання	Переваги	Недоліки
-між покупцем і продав-цем склалися надійні і тривалі відносини;	Для імпортера: - ця форма розрахунків найдешевша;	Для експортера: - ведення контрагентами вели-кого обсягу облікової роботи;
- торгівля між країнами відносно вільна від уря-дових обмежень та міжнародного регламен-тування;	- покупець виконує оплату лише після отримання/інспек-тування товару (відсутність ризику оплати непоставленого чи некондиційного товару);	- весь контроль за своєчасністю платежів виконують учасники угоди, зокрема, експортер;
- законодавства країн покупця та продавця допускають таку форму розрахунків.	- самостійність визначення порядку погашення за боргова-ності контрагентами;	- немає гарантій для експорт-тера, що покупець погасить заборгованість у визначений договором строк;
	- простота використання.	- уповільнення обіговості капі-талу експортера, що іноді викликає необхідність отри-мання кредиту.

 

Платежі у формі відкритого рахунку посідають значне місце у торгівлі багатьох країн світу, особливо Західної Європи – до 60 % усіх платежів передусім експортера.

Ризики, що виникають при міжнародних платежах:

1. Вартість місцевої валюти при майбутньому платежі в іноземній валюті залежить від обмінного курсу між двома валютами (особливо, коли курси обміну піддаються впливові ринкових сил)

2. Ризик відсутності конвертованості: неможливість власника валюти даної країни конвертації у валюту іншої країни внаслідок обмеження, накладеного урядом.

3. Ризик невиконання зобов’язання, або несплати(більш ймовірний, оскільки порушення судового позиву проти боржника, який порушив зобов’язання, в іншій країні потребує більше коштів і часу, а успіх менш ймовірний, ніж у випадку з місцевим боржником).