Поняття портфелю цінних паперів і принципи його формування

Структура обраної інвестиційної стратегії суб’єкта фондового ринку втілюється у поняття інвестиційного портфеля.

Інвестиційний портфель – це конкретна структура обраної інвестиційної діяльності з приводу спеціально підібраного набору конкретних інвестиційних інструментів (активів), прийнятих до реалізації в межах окресленої стратегії розвитку суб’єктів фондового ринку та дотримання пропорцій розподілу інвестованого капіталу між ними. У спрощеному розумінні інвестиційний портфель являє собою визначену сукупність об'єктів фінансового та реального інвестування, що формується відповідно до попередньо розробленої інвестиційної стратегії, залежно від інвестиційних цілей.

Головною метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації інвестиційної стратегії шляхом підбору найбільш ефективних та безпечних об'єктів інвестування, при цьому портфель може формуватися як сукупність певної кількості об'єктів реального чи фінансового інвестування. На стадії аналізу та розробки стратегії інвестиційний портфель є запланованим засобом досягнення стратегічних цілей. На стадії реалізації кожного проекту поняття інвестиційного портфеля визначає структуру інвестицій.

Інвестиційний портфель, як і кожен проект, що його складає, формується, виходячи з цілого ряду критеріїв, якими керується інвестор:

1) забезпечення прибутковості;

2) терміновість;

3) оптимальний рівень ризику;

4) відповідність фінансовим ресурсам.

Формування інвестиційного портфеля повинно здійснюватися на майбутній період і, відповідно, базуватися на прогнозах. Виділяють наступні критерії формування інвестиційного портфеля.

1. Критерій прибутковості знаходить своє відображення в очікуваному зростанні доходів або за рахунок зростання вартості самого об'єкта інвестування (портфель зростання), або за рахунок високих та регулярних дивідендів на інвестований капітал (портфель доходу).

Портфель доходу – це такий інвестиційний портфель, що сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді незалежно від темпів росту інвестованого капіталу на тривалу перспективу.

Портфель зростання являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу на тривалу перспективу незалежно від рівня прибутку в поточному періоді. Іншими словами, цей портфель орієнтований на забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства. Залежно від рівня ризику та доходу інвестиційний портфель буває агресивним (спекулятивним), помірним (компромісним), консервативним.

Агресивний (спекулятивний) портфель формується за критерієм максимізації поточного доходу чи приросту інвестованого капіталу незалежно від рівня інвестиційного ризику та дозволяє отримати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, але супроводжується найвищим рівнем інвестиційного ризику.

Поміркований (компромісний) портфель дозволяє отримати норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, наближену до середньоринкової, та відповідно, загальний рівень портфельного ризику, наближений до середньоринкового.

Консервативний портфель формується за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику найбільш поміркованими інвесторами, та практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику за якими перевищує середньоринковий.

2. Критерій терміновості досягнення інвестиційних цілей визначає вимоги інвестора до:

- термінів реалізації інвестицій (до початку експлуатації об'єкта);

- термінів досягнення потрібної прибутковості та окупності інвестицій;

- термінів життя (експлуатації) об'єктів інвестицій.

3. Критерій ризикованості інвестиційного портфелю визначається показником ймовірності недосягнення потрібної прибутковості або взагалі втрати інвестованих коштів за кожним проектом портфелю. До цього критерію слід віднести і характеристику ліквідності проекту, під якою розуміють можливість зворотного процесу перетворення об'єкта інвестування (у різних формах) знову у кошти.

4. Критерій відповідності проекту фінансовим ресурсам є критерієм вибору саме тих проектів, що відповідають обсягам коштів, які є або мають бути залучені інвестором. Співвідношення власних та залучених коштів може бути різним, але що більшою є частка власного капіталу ініціатора інвестиційного проекту (краще понад 50%), то надійнішим є проект.

Якщо порівняти тип інвестора з тим чи іншим типом портфелю, згідно критеріїв інвестування, можна відзначити наступний зв'язок (табл. 10.1).

 

Таблиця 10.1 – Зв'язок між типом інвестора та типом інвестиційного портфелю

Тип інвестора	Мета інвестування	Ступінь ризику	Тип цінного папера (ЦП)	Тип портфелю
Консерва-тивний	Захист від інфляції	Низький	Державні ЦП, акції та облігації великих стабільних емітентів	Високо- надійний, але низько-дохідний
Помірковано агресивний	Довгостроко-ве вкладення капіталу та його зріст	Середній	Невелика частка державних ЦП, велика частка ЦП великих і середніх, але надійних емітентів з довгою ринковою історією	Диверси-фікований
Агресивний	Спекулятивна гра, можливість швидкого зрос-тання інвесто-ваних коштів	Високий	Висока частка високодохідних ЦП невеликих емітентів, венчурних компаній і т.д.	Ризикова-ний, але високо-дохідний
Нераціо-нальний	Відсутні чіткі цілі	Низький	Вільно відібрані ЦП	Безсистем-ний

 

Типову послідовність дій з формування інвестиційного портфелю наведено на рис. 10.3. Зменшити процентний ризик дозволяє диверсифікація паперів за строками їх погашення.

 

Розробка стратегії інвестиційної діяльності

Визначення складу та типу інвестиційного портфеля

Аналіз та попередній відбір інвестиційних проектів

Кінцевий відбір інвестиційних проектів

Розрахунки та обґрунтування ефективності сформованого портфеля

Розробка організаційного плану реалізації та технології управління інвестиційним портфелем

Рисунок 10.3 – Етапи формування інвестиційного портфеля

 

Основою для порівняння прибутковості різних інвестицій чи проектівза певний період є теперішня вартість, що представляє собою грошову вартість майбутніх надходжень чи доходів із поправкою на ставки дисконту (капіталізації).

Початкові витрати, або витрати початкового інвестування (ПІ) – це звичайні первинні інвестиції.

Дисконтна ставка – це процентна ставка, яка застосовується до майбутніх платежів, щоб врахувати ризик, пов'язана з фактором часу. Чим вище процентна ставка, тим мен­ша дисконтна ставка. Ця відповідність підрахована і відображена в спеціальних таблицях теперішньої вартості, які широко використовуються спеціалістами.

Поточна дохідність (ПД) цінних паперів (акцій) розраховується за формулою:

, (10.4)

де Ц_К – ціна цінного паперу на кінець періоду;

Ц_П – ціна цінного паперу на початок періоду.

 

Рекомендована література для вивчення теми: [1, с. 241-259], [3], [4, c. 143-148], [5, c. 283-321], [6], [7], [8, c. 61-79], [9, c. 182-621], [10], [12, c. 85-108], [13, c. 87-118], [14], [15], [16], [19, c. 119-134], [20, c. 104-113], [21], [23], [24], [25], [26, с. 191-200], [27, с. 82-88], [28, с. 69-75], [30, с. 69-83], [31-49].

 

Тема 11

Міжнародний кредит

Навчальні завдання:

- надати сутність міжнародного кредиту;

- визначити основні функції міжнародного кредиту;

- охарактеризувати чинники поширення кредитних відносин у міжнародній сфері;

- навести основні критерії класифікація кредитів у зовнішній торгівлі;

- з’ясувати специфіку кредитування зовнішньої торгівлі;

- вивчити основні форми кредитування експорту та імпорту;

- розглянути нові методи фінансування експорту;

- визначити особливості фінансування зовнішньоторговельних операцій на основі факторингу;

- визначити особливості кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі форфейтингу;

- охарактеризувати лізинг, як один з кредитно-фінансових засобів стимулювання експорту;

- з’ясувати роль проектного фінансування у загальній структурі фінансування експорту;

- навести суть довгострокових кредитів за компенсаційними угодами в міжнародній практиці надання кредитів;

- розглянути структуру та особливості світового ринку позичкових капіталів.