Поняття та режими валютного курсу

Як об’єкт МЕВ в алютний курс розглядається як співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Валютний курс – це:

- мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн;

- «ціна» грошової одиниці однієї країни, виражена в іноземних грошових одиницях чи міжнародних валютних одиницях;

- коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку;

- посередник для абсолютної обмінюваності товарів в межах світового господарства через купівельну здатність валют.

Розрізняють кон'юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, що впливають на валютний курс (табл. 14.3).

Функції валютного курсу:

- інтернаціоналізація грошових відносин;

- забезпечення взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів;

- використання для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних чи іноземних валютах;

Таблиця 14.3 – Чинники впливу на валютний курс

Чинники	Зміст
Кон'юнктурні чинники	пов'язані з коливаннями ділової активності, політичної та військово-політичної обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами
Структурні (довгострокові) чинники	зростання національного доходу – зумовлює підвищений попит на іноземні товари, водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноземної валюти;
темпи інфляції – чим вищі темпи інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори;
стан платіжного балансу: активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників; пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань;
різниця відсоткових ставок у різних країнах – зміна відсоткових ставок у країні впливає на міжнародний рух капіталів, насамперед короткострокових, на операції валютних ринків та ринків позичкових капіталів; підвищення відсоткової ставки стимулює приплив іноземних капіталів, а її зниження заохочує відплив капіталів, у тому числі і національних, за кордон;
діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції – якщо курс якої-небудь валюти має тенденції до зниження, то фірми та банки завчасно обмінюють її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти; тим самим вони розширюють можливості валютної спекуляції та стихійного руху «гарячих» грошей;
	ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках впливає на курс валюти, зокрема, той факт, що 60-70% операцій євробанків виконується в доларах, визначає масштаби попиту на цю валюту та її пропозицію;
ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках визначається станом економіки та політичною обстановкою в країні, а також розглянутими вище чинниками впливу на валютний курс;
валютна політика – співвідношення ринкового та державного регулювання валютного курсу впливає на його динаміку; державне регулювання валютного курсу спрямоване на його підвищення або зниження виходячи з завдань валютно-економічної політики;
ступінь розвитку фондового ринку, який є конкурентом валютному ринку та може залучати іноземну валюту безпосередньо, а також «відтягувати» кошти в національній валюті, які могли б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти.

- використання для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті компаній та банків;

- перерозподіл національного продукту між країнами.

Коливання валютного курсу впливають на співвідношення експортних та імпортних цін, конкурентоспроможність фірм, прибуток підприємств, посилюють нестабільність міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносин, викликають негативні соціально-економічні наслідки, втрати одних та виграші інших країн.

Валютний режим – форма існування валютного курсу, що відображає ступінь свободи його зміни стосовно інших валют. У світовій практиці розрізняють наступні режими валютних курсів (рис. 14.1).

 

Режими курсу валюти	Кількість держав	Держави
По курсам	Усьо-го
П Л А В А Ю Ч И Й	З урахуванням заданих параметрів			Нікарагуа, Чилі, Еквадор
Регульоване плавання		Ізраїль, Китай, Малайзія, Росія, Польща, Сінгапур, Південна Корея, ін.
Вільне плавання		Азербайджан, Індія, Італія, Велико-британія, Канада, Норвегія й ін.
Ф І К С О В А Н И Й	До долара США			Аргентина, Венесуела, Литва, Нігерія, Панама, Сирія, Оман й ін.
До французького франку		Буркіна-Фасо, Малі, ЦАР, Того, Бенін, Камерун, Екваторіальна Гвінея, Габон, Нігер, Сенегал та ін.
До інших валют		Намібія, Лесото, Свазіленд, (ранд ПАР), Естонія (марка Німеччини), Таджикистан (рубль Росії), Бутан (інд. рупія) й ін.
До СДР		Лівія, Чехія, М’янма, Руанда, Сейшельські острови, Угорщина, Бангладеш, Ісландія, Марокко, Кувейт, країни Північної Європи й ін.
До корзини валют
З М І Ш А Н И Й	До одної валюти			Бахрейн, Катар, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Саудівська Аравія (дол. США)
До групи валют		Бельгія, Ірландія, Нідерланди, Німеччина, Франція та ін.

 

Рисунок 14.1 – Сучасні режими валютних курсів

1. Фіксований валютний курс – коли країна встановлює ціну своєї валюти відносно будь-якого стандарту. Це може бути товар (у т.ч. золото), валюта іншої країни (наприклад, долари США), розрахункова грошова одиниця або валютний кошик. Виділяють:

1) реально фіксований валютний курс (золотомонетний стандарт);

 

2) договірно-фіксований курс – ординарний (прив’язаний до СДР, долара США, до інших валют); кошиковий (прив’язаний до штучно побудованих комбінацій валют головних торговельних партнерів Австрії, Алжиру); валютний курс, заснований на системі змінного паритету.

2. Плаваючий валютний курс – ставить вартість національної валюти в залежність від ринкових вільно конкуруючих сил та визначається через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національнихгрошах вартості однойменного «кошика» товарів. Виділяють:

1) незалежне плавання (існує на девізних ринках);

2) кероване (регульоване) плавання (втручання центральних банків у встановлення валютного курсу);

3) змішане плавання відносно до однієї валюти;

4) спільне плавання (валютне угрупування, використовують країни ЄС).

3. Багатосторонній валютний курс – це законодавче встановлене використання ефективних курсів націо­нальної валюти залежно від видів валютних операцій, учасників цих операцій та валют, в яких вони здійсню­ються.

4. Спот-курс – курс обміну на протязі не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс – це курс на ринку на певну дату.Ринок спот – ринок негайної поставки валюти (протягом двох робочих днів).

5. Терміновий (форвардний) курс – узгоджений курс, обмін за яким здійснюється в майбутньому, понад 3 дня після узгодження. Терміновий (форвардний) валютний ринок – ринок, на якому укладаються угоди про покупку або продаж фіксованої кількості валюти на певну дату в майбутньому за заздалегідь обумовленим (терміновим) валютним курсом. Терміновий валютний курс складається зі спот-курсу на момент укладання угоди й премії або дисконту, тобто надбавки або знижки, залежно від процентних ставок у цей момент. Валюта з більш високою процентною ставкою буде продаватися на форвардному ринку з дисконтом стосовно валюти з більш низькою процентною ставкою, і навпаки, валюта з більш низькою процентною ставкою буде продаватися на форвардному ринку із премією стосовно валюти з більш високою процентною ставкою. У міжнародній практиці при визначенні форвардного валютного курсу поряд з різницею в процентних ставках використається відсоток по депозитах на міжбанківському лондонському ринку, тобто ставка ЛІБОР. Отже, різниця між форвардним валютним курсом і спот-курсом обчислюється за формулою:

(14.1)

де F – форвардний валютний курс;

e_s – курс-спот (кількість національної валюти на одиницю іноземної);

iА, iВ – процентні ставки по депозитах в іноземній і національній валюті;

t – строк форварду (в днях).

6. Ринковий валютний курс – встановлюється на валютних біржах або в міжбанківських розрахунках при здійсненні міжнародних платежів, формуючи, таким чином, попит та пропозиція інвалют. Цей курс використовується центральними банками в якості офіційного (на визначений час і дату) тими державами, де діє режим плаваючих валютних курсів. Курси валют, що встановлюються для безготівкової або наявної купівлі-продажу на біржі чи комерційних банках, називають курсами покупця і продавця.

- курс покупця – це курс, по якому банк купує валюту (BR);

- курс продавця – це курс, по якому банк продає валюту (AR);

- середній курс – це середнє арифметичне курсів продавця і покупця.

Різниця між курсом покупця та курсом продавця складає маржу (спред) або прибуток банку.

Абсолютна маржа = (AR – BR)

Відносна маржа – BAS = ((AR –BR) / AR) х 100%

Фіксінг – визначення міжбанківського курсу послідовним співставленням попиту і пропозиції по кожній з валют і встановлення курсу продавця і покупця.

При здійсненні міжнародних розрахунків використовуються різні платіжні засоби, валютні курси по яких відрізняються. Виділяють: курси телеграфного переказу, найвищий; курс поштового переказу; курс чека; курс векселя, найнижчий.

Валютне котирування (currency quotation)– це визначення валютного курсу на основі вибраних ринкових механізмів. Повне котирування передбачає визначення курсу покупки. Котирування валюти буває прямим і непрямим.

Пряме котирування – це визначення валютного курсу одиниці іноземної валюти через певну кількість одиниць національної валюти. Таке співвідношення можна показати формулою:

P_F = P_H × R, (14.2)

де P_F – іноземна валюта;

P_H – національна валюта;

R – валютний курс або курс котирування іноземної валюти (F) до національної валюти (Н).

Непряме (зворотне) котирування – це визначення валютного курсу одиниці національної валюти через певну кількість одиниць іноземної валюти. Таке співвідношення можна показати формулою:

P_H = P_F × R, (14.3)

де P_H – національна валюта;

P_F – іноземна валюта;

R – валютний курс або курс котирування національної валюти (Н) до іноземної валюти (F).

Пряме котирування своєї валюти використається більшістю країн світу. Непряме котирування застосовується у Великобританії, оскільки історично фунт стерлінгів був основною валютою міжнародних розрахунків і більшість інших валют світу прирівнювалася до нього. Також у зворотному котируванні виражають курси австралійського долара, канадського долара та СДР.

Оскільки у світовій практиці основна частина міжнародних розрахунків здійснюється у твердих валютах, для полегшення визначення курсів національних валют більшості країн світу вони прирівнюються (котируються) не безпосередньо одна до іншої, а до твердих валют. Розраховані в таких спосіб співвідношення валют називають крос-курсами.

Крос-курс – це визначення курсів двох валют одна до одної через курс кожної з них відносно третьої валюти, переважно до долара США. Існує базова валюта, відносно якої котирується інші валюти, і валюта котирування – валюта, що котирується.

Теорії валютного курсу

Теоретичне обґрунтування ринкового валютного курсу дає сучасна економічна наука. Існує декілька теорій визначення так званого реального валютного курсу, однак всі вони базуються на фундаментальній концепції, згідно якої всі ціни, в тому числі і ціна валюти, визначаються співвідношенням попиту і пропозиції. Тому теорії визначення валютного курсу розрізняються тільки різним визначенням попиту і пропозиції на іноземну валюту.

Теорія загальної макроекономічної рівноваги як основу визначення рівноваги реального валютного курсу припускає курс, обумовлений перетинанням криви їх внутрішнього й зовнішнього балансів попиту на діаграмі, що відбиває залежність попиту на національну валюту від змін її курсу (рис. 14.2).

 

Рисунок 14.2 – Макроекономічний баланс як основа валютного курсу [8]

При цьому внутрішній баланс відбиває рівень виробництва, що забезпечує повну зайнятість і мінімальну інфляцію. Зовнішній баланс – чистий приплив іноземного капіталу, що забезпечує баланс національних заощаджень та інвестицій. Рух вгору по осі Е означає зниження курсу національної валюти та зростання курсу іноземної валюти.

Крива внутрішнього балансу (YY) показує зворотну залежність між реальним попитом і валютним курсом. Падіння курсу зумовлює переключення попиту на товари власного виробництва. Зростання курсу веде до переключення попиту на імпортні товари.

Крива зовнішнього балансу (ВР) відбиває пряму залежність росту валютного курсу й розширення попиту на товари національного виробництва як усередині країни, так і для експорту.

Окремим випадком цієї теорії є підхід із погляду платіжного балансу. Попит на валюту вважається приблизно рівним імпортові товарів і послуг, а пропозиція – їхньому експортові.

Достоїнство теорії – прагнення врахувати максимальний спектр факторів, що визначають як внутрішній, так і зовнішньоекономічний баланси; недолік – надмірне ускладнення економічних моделей.

Теорія паритету купівельної спроможності запропонована в 1918р. шведським економістом Густавом Каселем (1866-1944 рр.). Вона ґрунтується на ідеї про те, що валютні курси пов'язані з внутрішніми цінами на товари. Розходження в обмінних курсах валют прагнуть до рівня, що відповідає розходженню середніх цін на товари в цих країнах. Вихідна гіпотеза – в умовах вільної конкуренції ціни на товари повинні вирівнюватися за рахунок перетікання їх між країнами.

Особливе значення теорії полягає у формулюванні закону однієї ціни.

Закон однієї ціни – в умовах досконалої конкуренції один і той же товар у різних країнах має однакову ціну, якщо вона виражена в одній і тій же валюті. Отже для кожного товару справедливо наступне вираження:

P_і(t) = S(t) × P'_і (t), (14.4)

де P_і(t) – ціна товару в національній валюті;

S(t) – поточний обмінний курс;

P'_і(t) – ціна товару в іноземній валюті.

В рамках теорії ПКС виділяють два напрямки: теорія абсолютного та теорія відносного паритету купівельної спроможності.

Теорія абсолютного ПКС – обмінний курс між валютами двох країн дорівнює співвідношенню рівня цін у цих країнах.

Валютний курс на основі ПКС – курс, що зрівнює ціну кошика однакових товарів у двох країнах.

Достоїнствотеорії абсолютного ПКС – вказує спосіб зміцнення курсу національної валюти – зниження внутрішньої інфляції й зміцнення купівельної спроможності національної валюти усередині країни. Недолік – важко підібрати кошик абсолютно однакових товарів у різних країнах, недосконалість міжнародної конкуренції, наявність неторгуємих товарів, ціна яких впливає на рівень внутрішніх цін, але які на зовнішній ринок не потрапляють.

Теорія відносного ПКС – зміна обмінного курсу між валютами двох країн пропорційна відносній зміні рівня цін у цих країнах. Відносний ПКС може бути таким валютним курсом, який зазнає змін залежно від цінових змін в обох країнах:

Е = р – р₀, (14.5)

де Е – процентні зміни курсу;

р,p₀ – процентні зміни індивідуальних цін.

Недооцінена валюта – валюта, реальний курс якої росте швидше / повільніше, ніж курс, що розраховується на основі ПКС. В разі, якщо офіційний курс національної валюти є недооціненим (реальний курс валюти росте повільніше, ніж курс, що розраховується на основі ПКС), то слід чекати укріплення національної валюти і навпаки, якщо курс по ПКС є переоціненим (реальний курс валюти росте швидше, ніж курс, що розраховується на основі ПКС), то слід очікувати послаблення валют.

Достоїнстватеорії відносного ПКС– може бути використана при прогнозуванні в умовах високої інфляції, при розрахунку орієнтованого валютного курсу, для визначення реальної міжнародної вартості національних товарів і послуг. Недоліки: не враховує вплив факторів конкуренції, торговельних бар'єрів і транспортних витрат; наявність неторгуємих на міжнародному ринку товарів; можливість зміни внутрішніх і зовнішніх умов торгівлі окремими товарами; низька короткострокова еластичність заміщення товарів.

Отже, відносний ПКС, на відміну від абсолютного ПКС, визначається тільки на часовому інтервалі одно­часної зміни рівня цін і валютного курсу. ПКС вихо­дить із загального рівня цін, тобто із рівня цін товарів, що входять до споживчого кошика.

Основні характеристики теорій валютного курсу на основі ПКС наведено у табл. 14.4.

 

Таблиця 14.4 – Теорії валютного курсу на основі ПКС

Теорії валютного курсу	Відноситься до	Дотримується
Закон однієї ціни	Ціни одного товару	Для гомогенних сировинних товарів
Абсолютний ПКС	Рівня цін у цілому	Для кошиків однакових товарів
Відносний ПКС	Зміни рівня цін	У довгостроковій перспективі для торгуємих товарів

 

Отже, валютний курс по паритету купівельної спроможності є ідеальним курсом обміну валют, розрахованим як середньозважене співвідношення цін для стандартного кошика промислових товарів, споживчих товарів і послуг двох країн.

Грошова теорія валютного курсу виходить із того, що валютний курс – це, насамперед, грошовий феномен. У довгостроковій перспективі рівень валютного курсу залежить від попиту та пропозиції національної валюти в кожній із країн. Рівновага на внутрішньому ринку означає рівність попиту й пропозиції. Ця рівновага визначає процентну ставку й розмір реальних грошових балансів. Ріст грошової маси в країні при незмінній масі за кордоном веде до знецінення валюти і навпаки. У довгостроковій перспективі ці тенденції підсилюються ефектом інфляційних очікувань. Недолік– обмеженість вивченням монетарних факторів утворення валютного курсу.

Теорія паритету процентних ставок передбачає урахування у процесі аналізу коливань валютних курсів динаміки процентних ставок у середині країни й за кордоном. Теорія стверджує, що процентні ставки на активи у відкритій економіці взаємозалежні із процентними ставками на аналогічні активи в інших країнах, таким чином, при перерахуванні в одну валюту вони будуть мати рівну прибутковість. Теорія встановлює взаємозв’язок між коливанням процентних ставок і динамікою курсу валют:

I_i+1 = I_i × (r_h – r_f + 1), (14.6)

де, I_i+1 – валютній курс у майбутньому періоді;

I_i – поточний валютний курс;

r_h – процентна ставка усередині країни;

r_f – процентна ставка за кордоном.

Таким чином, відповідно до теорії паритету процентних ставок, валютний ринок двох країн буде знаходитися у рівновазі тоді, коли між ними існує паритет процентних ставок.

Загальна теорія валютного курсу – синтезує в грошову теорію визначення валютного курсу вплив не грошових факторів (табл. 14.5).

 

Таблиця 14.5 – Чинники, що визначають валютний курс

Чинники	Рух курсу
Зростання	Падіння
Дефіцит платіжного балансу	Зростання		X
Падіння	X
Загальний рівень внутрішніх цін	Зростання		X
Падіння	X
Реальна процентна ставка усередині країни	Зростання	X
Падіння		X
Інфляційні очікування	Зростання		X
Падіння	X
Імпортні мита й квоти	Зростання	X
Падіння		X
Експортні мита й квоти	Зростання		X
Падіння	X
Попит на експорт	Зростання	X
Падіння		X
Попит на імпорт	Зростання		X
Падіння	X
Виробництво, внутрішній попит, продуктивність	Зростання	X
Падіння		X
Грошова маса, пропозиція грошей	Зростання		X
Падіння	X

 

Номінальний валютний курс – курс між двома валютами, ціна одиниці національної валюти, виражена в одиницях іноземної валюти, що розраховується за формулою:

, (14.7)

де С_а – іноземна валюта;

C_h – національна валюта.

Реальний валютний курс – це номінальний валютний курс, перерахований з урахуванням зміни рівня цін у своїй країні та країні, до валюти якої котирується національна валюта:

, (14.8)

де Р_а – рівень цін в інших країн;

P_h – рівень національних цін.

Реальнийвалютний курсрозраховується на базі середніх цін в країнах, які є головними партнерами даної країни та свідчить про конкурентоспроможність національних товарів відносно імпортних.

На співвідношення реальних і номінальних обмінних курсів впливає цілий ряд факторів, серед яких: ПКС, роль грошової маси, реального національного доходу, процентних ставок, інфляційних очікувань, торговельного балансу.

Курс валюти в гнучкому режимі, як відомо, визна­чається взаємодією попиту та пропозиції на валютно­му ринку відповідно до певної моделі валютного ринку. Умови моделі такі: іноземна валюта використовується тільки в уго­дах з імпорту й експорту товарів та послуг, тобто ми абстрагуємося від кредитування і позичання; після закінчення експортно-імпортних операцій резиденти хочуть мати на руках свою власну валюту. Таким чином, імпорт створює попит на іноземну валюту і пропозицію національної валюти. Експорт створює пропозицію іноземної валюти в країні і одно­часно попит на національну валюту за кордоном.

Рекомендована література для вивчення теми: [2, с. 62-90], [3], [4, c. 174-207], [5, с. 15-157], [6], [7], [8, c. 122-153], [9, c. 427-481], [10], [12, c. 165-196], [13, c. 161-181], [14], [15], [16], [18], [19, c. 151-174], [20, c. 129-149], [21], [23], [24], [25], [26, с. 235-240], [27, с. 99-110], [28, с. 98-105], [30, c. 115-134], [31-49].

 

Тема 15

Світовий валютний ринок

Навчальні завдання:

- визначити особливості міжнародної системи організації валютних ринків;

- надати поняття валютного ринку визначити та його характерні принципи;

- навести основні особливості сучасних валютних ринків;

- надати структуру сучасного валютного ринку;

- з’ясувати особливості функціонування світових, регіональних та національних валютних ринків;

- охарактеризувати функціонування національного біржового валютного ринку України;

- надати поняття валютної операції;

- охарактеризувати види валютних операцій.