Роль міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин

 

Традиційною і найбільш розвинутою формою МЕВ є міжнародна торгівля, як форма зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі МПП і відображає їхню взаємну економічну залежність. На долю міжнародної торгівлі припадає близько 80% всього обсягу МЕВ.

Роль міжнародної торгівлі полягає в наступному:

- сприяє розширенню національної ресурсної бази;

- розширює ємність внутрішнього ринку і встановлює зв'язки національного ринку зі світовим;

- розширює масштаби виробництва, обмежені кривою виробничих можливостей;

- забезпечує одержання додаткового доходу за рахунок різниці національних і інтернаціональних витрат виробництва;

- розвиває спеціалізацію країни, збільшує обсяг виробництва.

Міжнародна торгівля – сфера МЕВ, що відбиває закономірності руху товарів і послуг за межами національних кордонів окремих держав і представляє собою сукупний оплачуваний товарообіг між усіма країнами світу. Проте поняття «міжнародна торгівля» застосовується й у більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвитих країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн будь-якого континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т.п.

Усі країни світу в більшому або меншому ступені залежні від міжнародної торгівлі, оскільки вона є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн. Усвідомлюючи дану обставину, Міжнародне співтовариство виробило цілий ряд принципів, на яких базується міжнародна торгівля (рис. 4.2).

 

Основні принципи міжнародної торгівлі

1. Торговельні відносини базуються на основі поваги принципів суверенної рівності, самовизначення народів і невтручання у внутрішні справи інших держав.

2. Недопущення дискримінації, що може здійснюватися в зв'язку з належністю держав до різних соціально-економічних систем.

3. Кожна країна має суверенне право на вільну торгівлю з іншими країнами.

4. Економічний розвиток і соціальний прогрес можуть стати загальною справою всього міжнародного співробітництва, сприяти зміцненню мирних відносин між країнами.

5. Міжнародна торгівля повинна сприяти розвитку регіональних економічних угруповань, інтеграції й іншим формам економічного співробітництва між країнами, що розвиваються.

6. Міжнародна торгівля повинна регулюватися правилами, що сприяють економічному і соціальному прогресу.

7. Міжнародна торгівля повинна бути взаємовигідної і вестися в режимі найбільшого сприяння, у її межах не повинні застосовуватися дії, що шкодять торговельним інтересам інших країн.

8. Розширення і всебічний розвиток міжнародної торгівлі залежить від можливості доступу на ринки і вигідності цін на сировинні товари, що експортуються.

9. Розвинуті країни, що діють у регіональних економічних угрупованнях, повинні робити усе від них залежне, щоб не нашкодити і не впливати негативно на розширення імпорту з третіх країн, особливо країн, що розвиваються.

10. Національна і міжнародна економічна політика повинна бути спрямована на досягнення міжнародного поділу праці відповідно з потребами й інтересами країн, що розвиваються, і світу в цілому.

11. Міжнародні установи і країни, що розвиваються, повинні забезпечити посилення припливу міжнародної фінансової, технічної й економічної допомоги для зміцнення і підтримки шляхом поповнення експортного виторгу країн, що розвиваються, їхніх зусиль для прискорення економічного росту.

12. Значна частина коштів, що вивільняється внаслідок роззброювання, повинна направлятися на економічний розвиток країн, що розвиваються.

13. Державам, що не мають виходу до моря необхідно надавати максимум можливостей, що дозволили б їм перебороти вплив внутріконтинентального положення на їхню торгівлю.

14. Повна деколонізація відповідно декларації ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам є необхідною умовою економічного розвитку і здійснення суверенних прав країн на природні багатства.

Рисунок 4.2 – Основні принципи міжнародної торгівлі

 

Міжнародну торгівлю, як і внутрішню, характеризують три найважливіших характеристики:

1) загальний обсяг (товарообіг);

2) товарна структура;

3) географічна структура.

Обсяг світової торгівлі визначається не тільки в натуральних, але і вартісних показниках, які розраховуються в національній валюті і переводяться в долари США.

На стабільне, стійке зростання міжнародної торгівлі впливає ряд чинників:

1) розвиток міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва;

2) НТП, який сприяє відновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, прискорює модернізацію старих;

3) активна діяльність міжнародних корпорацій на світовому ринку;

4) регулювання (лібералізація) міжнародної торгівлі шляхом заходів Світової організації торгівлі (СОТ);

5) лібералізація міжнародної торгівлі, перехід більшості країн до режиму, що включає скасування кількісних обмежень імпорту і зниження мита, створення вільних економічних зон;

6) розвиток процесів торгово-економічної інтеграції: ліквідація регіональних бар'єрів, формування загальних ринків, зон вільної торгівлі;

7) одержання політичної незалежності колишніх колоніальних країн, виділення з їхнього числа «нових індустріальних країн» з моделлю економіки, що орієнтована на зовнішній ринок і на експорт.

Під терміном «зовнішня торгівля» розуміється торгівля будь-якої країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу і вивозу (імпорту й експорту). Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній спеціалізації на торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.