В чому полягає значення моделі порівняльних переваг в теорії та практиці міжнародної торгівлі

В чому полягає значення моделі порівняльних переваг в теорії та практиці міжнародної торгівлі

§ вперше описано баланс сукупного попиту та сукупної пропозиції. Вартість товару визначається співвідношенням сукупного попиту та пропозиції на нього, пропонованих як усередині країни, так і з-за кордону;

§ теорія справедлива стосовно будь-якої кількості товару і будь-якої кількості країн, а також для аналізу торгівлі між різними її суб'єктами. У цьому випадку спеціалізація країн на тих чи інших товарах залежить від співвідношення рівнів зарплатні в кожній з країн;

§ теорія обґрунтувала існування виграшу від торгівлі для всіх країн, що беруть участь у ній;

§ з'явилася можливість будувати зовнішньоекономічну політику на науковому фундаменті

 

4. Які порівняльні переваги має України в міжнародній торгівлі товарами та послугами;

У цілому на кінець ХХ ст. порівняльні переваги України на світовому ринку неоднорідні. Природні переваги є значними: вигідне географічне положення, значні запаси корисних копалин та їх зручне розміщення, висока родючість сільськогосподарських угідь, достатня чисельність робочої сили. Проте набуті переваги не можна охарактеризувати як високі. Якщо розглядати працю, то в умовах науково-технічного відставання України від світових стандартів фаховий рівень національної робочої сили теж відстає, а кадровий потенціал, який залишився з радянських часів, значною мірою був втрачений у період трансформаційної кризи.

Забезпеченість фактором капіталу теж не відповідає світовим вимогам. Рівень зносу основного обладнання на кінець 90-х рр., за різними оцінками, перевищував 60%. За таких умов конкурентноздатною продукція може бути тільки за демпінгових цін. Інвестиційний процес на власній основі практично не здійснюється. Це, по суті, є найважливішою проблемою економіки України на початку ХХІ ст., оскільки немає змоги здійснювати модернізацію виробництва та підвищувати кваліфікацію робочої сили. Іноземний капітал розцінює економічну ситуацію в Україні як несприятливу для свого припливу.

Нестача інвестиційних коштів - головна перешкода розвиткові науки і технологій. В 2007 р. витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт складали 6 149 млн грн, що дорівнює 0,86% ВВП1 (в розвинених країнах на наукові дослідження використовується 2,5-3% ВВП). Матеріальний стан більшості науково-технічних інститутів, дослідницьких центрів і лабораторій погіршується. Значна частка вчених від'їжджає працювати за кордон.

В умовах перетворення інформації у продуктивну силу неможливо розвивати сучасну економічну систему без цього фактора. Інформаційну інфраструктуру і доступ до інформації Україна повинна формувати сама. Складність процесу полягає у відсутності капіталовкладень для формування інформаційної інфраструктури, а також відповідних знань та навичок у створенні інформаційної мережі, яка повинна включати консультаційні, інформаційні та техніко-організаційні підрозділи.

В чому полягають основні припущення моделі «порівняльних переваг».

Теорія порівняльних переваг базується на таких припущеннях:

1) єдиним фактором виробництва є праця; 2) зайнятість повна, тобто усі наявні трудові ресурси використовуються у виробництві товарів; 3) всесвітнє господарство складається із двох країн, тому в міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які продукують та торгують одна з одною тільки двома товарами; 4) витрати виробництва — постійні, а їх зниження збільшує попит на товар; 5) ціна одного товару виражена у кількості праці, затраченої на виробництво іншого; 6) транспортні витрати на перевезення товару з однієї країни до іншої дорівнюють нулю; 7) зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій.

 

В чому полягають основні припущення моделі «співвідношення факторів виробництва».

Припущення теорії:

2 фактори виробництва: капітал і праця;

фактори виробництва повністю використовуються в процесі виробництва;

країни по-різному забезпечені факторами виробництва;

обмеженість обсягів факторів виробництва в кожній країні;

повна мобільність факторів виробництва в межах країни;

відсутність мобільності факторів виробництва між країнами.

Припущення щодо характеру ринку:

дві країни виробляють два товари;

досконала конкуренція;

існує вільна торгівля;

збалансованість торговельних потоків;

транспортні видатки дорівнюють нулю.

Припущення стосовно технології виробництва: однакова технологія в обох країнах.

Припущення щодо характеру товару:

один товар – трудомісткий, другий – капіталомісткий;

повна еластичність попиту по ціні;

смаки та уподобання споживачів однакові;

відсутній ефект масштабу.

Як впливають зміни товарних цін внаслідок міжнародної торгівлі на доходи від факторів виробництва.

Теорема Столпера-Самуельсона – збільшення відносної ціни певного товару зумовлює збільшення ціни фактора, що використовується у виробництві даного товару більш інтенсивно, і зменшення ціни фактора, що використовується у виробництві даного товару, – менш інтенсивно

Теорема вирівнювання цін на фактори виробництва Хекшера-Олина-Самуэльсона показала, що вирівнювання в результаті торгівлі відносних цін на товари приводить до вирівнювання відносних цін на фактори виробництва (і тим самим доходів їхніх власників), за допомогою яких ці товари були зроблені

Як міжнародна торгівля впливає на вирівнювання цін на фактори виробництва.

У 1948 р. американський економіст Пол Самуельсон довів теорему вирівнювання цін на фактори виробництва (Factor Price Equalization Theorem), яка отримала назву теореми Хекшера — Оліна — Самуельсона — міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори виробництва у країнах, що торгують.

Отже, вирівнювання в результаті міжнародної торгівлі відносних цін на товари (або досягнення відносною ціною на товар рівноважного стану) приводить до вирівнювання відносних, цін і на фак­тори виробництва, за допомогою яких ці товари були вироблені.

Доведення цієї ж теореми стосовно абсолютних цін на фактори виробництва передбачає, що міжнародна торгівля вирівнює абсолютний рівень зарплат, які виплачуються за однакові види праці, та відсоткової ставки, яка виплачується на однаковий тип капіталу в країнах, що торгують

Як впливає зміна пропозиції факторів виробництва на зміну обсягів виробництва.

зростання пропозиції одного з факторів виробництва у разі постійності інших змінних призводить до зростання випуску товару, який виробляється за інтенсивного використання цього фактора, і до скорочення випуску інших товарів (теорема Рибчинського)

Як впливає технічний прогрес на зміну співвідношення між факторами виробництва

Слід зауважити, що зміна співвідношення між факторами виробництва не є абсолютною. Межі заміщення одних факторів іншими обумовлюються науково-технічним прогресом, рівнем технології тощо.

НТП означає появу ефективніших машин і устаткування, нових матеріалів, нових продуктів ліпшої якості, а також удосконалення способів їх виробництва. Технічний прогрес дає суспільству змогу виробляти більше товарів і послуг з незмінної кількості ресурсів. Як і за збільшення кількості ресурсів, технічний прогрес створює можливості для одночасного нарощування виробництва усіх товарів.

Якщо пропозиція ресурсів збільшується або вдосконалюються техніка й технологія, то крива виробничих можливостей, переміщується вправо.

Якими показниками вимірюється рівень нетарифного регулювання.

До інструментів нетарифного регулювання належать: Імпортні квоти, "Добровільне" обмеження експорту,Антидемпінгове регулювання, Технічні бар'єри, Експортний податок,

В чому полягає значення моделі порівняльних переваг в теорії та практиці міжнародної торгівлі

§ вперше описано баланс сукупного попиту та сукупної пропозиції. Вартість товару визначається співвідношенням сукупного попиту та пропозиції на нього, пропонованих як усередині країни, так і з-за кордону;

§ теорія справедлива стосовно будь-якої кількості товару і будь-якої кількості країн, а також для аналізу торгівлі між різними її суб'єктами. У цьому випадку спеціалізація країн на тих чи інших товарах залежить від співвідношення рівнів зарплатні в кожній з країн;

§ теорія обґрунтувала існування виграшу від торгівлі для всіх країн, що беруть участь у ній;

§ з'явилася можливість будувати зовнішньоекономічну політику на науковому фундаменті

 

4. Які порівняльні переваги має України в міжнародній торгівлі товарами та послугами;

У цілому на кінець ХХ ст. порівняльні переваги України на світовому ринку неоднорідні. Природні переваги є значними: вигідне географічне положення, значні запаси корисних копалин та їх зручне розміщення, висока родючість сільськогосподарських угідь, достатня чисельність робочої сили. Проте набуті переваги не можна охарактеризувати як високі. Якщо розглядати працю, то в умовах науково-технічного відставання України від світових стандартів фаховий рівень національної робочої сили теж відстає, а кадровий потенціал, який залишився з радянських часів, значною мірою був втрачений у період трансформаційної кризи.

Забезпеченість фактором капіталу теж не відповідає світовим вимогам. Рівень зносу основного обладнання на кінець 90-х рр., за різними оцінками, перевищував 60%. За таких умов конкурентноздатною продукція може бути тільки за демпінгових цін. Інвестиційний процес на власній основі практично не здійснюється. Це, по суті, є найважливішою проблемою економіки України на початку ХХІ ст., оскільки немає змоги здійснювати модернізацію виробництва та підвищувати кваліфікацію робочої сили. Іноземний капітал розцінює економічну ситуацію в Україні як несприятливу для свого припливу.

Нестача інвестиційних коштів - головна перешкода розвиткові науки і технологій. В 2007 р. витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт складали 6 149 млн грн, що дорівнює 0,86% ВВП1 (в розвинених країнах на наукові дослідження використовується 2,5-3% ВВП). Матеріальний стан більшості науково-технічних інститутів, дослідницьких центрів і лабораторій погіршується. Значна частка вчених від'їжджає працювати за кордон.

В умовах перетворення інформації у продуктивну силу неможливо розвивати сучасну економічну систему без цього фактора. Інформаційну інфраструктуру і доступ до інформації Україна повинна формувати сама. Складність процесу полягає у відсутності капіталовкладень для формування інформаційної інфраструктури, а також відповідних знань та навичок у створенні інформаційної мережі, яка повинна включати консультаційні, інформаційні та техніко-організаційні підрозділи.