Регулювання міжнародних фінансів

Розвиток міжнародних фінансових відносин потребує створення певної системи управління. На рівні окремих дер­жав і міждержавному рівні створюються механізми контролю, й регулювання міжнародних фінансів. Для упорядкування міжнародного фінансового механізму регулювання фор­мується міжнародне фінансове право.

 

Теорія фінансів

ТЕМА 8. Міжнародні фінанси

 

Міжнародне фінансове право є системою юридичних принципів і норм, які регулюють міжнародні фінансові відно­сини, та складається з двох підсистем: фінансового права на міждержавному рівні й норм національного фінансового пра­ва окремих країн, що регулюють міжнародні фінансові відно­сини цих країн. Норми останнього повинні узгоджуватися з положеннями міждержавного права.

Міждержавне фінансове право формується у вигляді міжнародних угод, актів міжнародних конференцій і нарад, окремих документів міжнародних організацій, яких мають до­тримуватися суб'єкти міжнародних відносин.

Основні принципи сучасного міжнародного фінансового права закріплені у Статуті Організації Об'єднаних Націй і ста­тутах її підрозділів: Міжнародного валютного фонду, Світово­го банку та ін.

Національне фінансове право виокремилося з норм дер­жавного адміністративного права щодо регулювання грошо­вих відносин.

З прийняттям Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991 р.) було започатковано формування фор­мального законодавства з питань міжнародних фінансів. По­дальшого розвитку це законодавство набуло після прийняття Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулю­вання та валютного контролю" (1993 p.). Нині міжнародні фінансові відносини України регулюються також і нормами законодавства з питань бюджету, податків, кредиту, фондово­го ринку, банківської, страхової, інвестиційної діяльності, ва­лютного обігу.

Міжнародна фінансова політика представлена су­купністю заходів і рекомендацій держави в галузі міжнарод­них фінансів. Юридично вона регламентується нормами та принципами міжнародного фінансового права.

Основними напрямами реалізації міжнародної фінансо­вої політики є дисконтна політика, валютні інтервенції, валют-

ний демпінг, політика валютних обмежень, політика валютних захисних застережень, політика режиму конвертованості, ди­версифікація валютних резервів, податкова політика і кредит­на політика в галузі міжнародного регулювання.

Дисконтна політика здійснюється через маневрування обліковою ставкою центрального банку.

Валютна інтервенція є купівлею-продажем державними органами іноземної валюти з метою впливу на курс національ­ної валюти. Валютна інтервенція може здійснюватися за раху­нок офіційних резервів, спеціальних (стабілізаційних) фондів і кредитів за банківськими угодами. Для підвищення курсу національної валюти національний (центральний) банк або за його дорученням інші банки й державні органи продають іно­земну валюту, для зниження курсу скуповують її в обмін на національну. Девальвація є знеціненням курсу національної валюти у формі зниження її курсу (ціни) відносно іноземних валют, міжнародних розрахункових грошових одиниць, раніше - золота. Ревальвація є підвищенням курсу національ­ної валюти відносно інших валют, міжнародних розрахунко­вих грошових одиниць і золота.

Валютний демпінг - політика заниження валютних курсів з метою розширення конкурентоспроможності експорту товарів.

Політика валютних обмежень - це сукупність заходів і правових норм, спрямованих на обмеження операцій з валют­ними цінностями. Вони передбачають державне регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу середньострокового та довгострокового капіталу, а також валютних цінностей, купівлі-продажу іноземної валюти тощо.

Політика валютних захисних застережень спрямована на усунення або обмеження валютного ризику в міжнародних економічних відносинах.

Політика режиму конвертованості валют відображає можливість обміну (конверсії) валюти однієї країни на валю­ти інших країн за діючим валютним курсом.

Теорія фінансів

Диверсифікація валютних резервів дає змогу зменшити ри­зик можливих збитків, пов'язаних зі зміною курсу резервних валют. Головний принцип диверсифікації валютних резервів _т продаж нестабільних валют і купівля більш стійких. Ця політи­ка спрямована на регулювання структури валютних резервів шляхом включення до їхнього складу різних іноземних валют.

Податкова політика в галузі міжнародного регулювання може ґрунтуватися на застосуванні пільгових ставок, мита та пільгового режиму інших непрямих податків (акцизи, податок на додану вартість) щодо товарів, послуг і капіталу, які вво­зяться в країну, пільгового прямого оподаткування доходів (прибутків), отриманих за участю іноземних інвестицій, а та­кож доходів (прибутків) від зовнішньоекономічної діяльності. Податкова політика є дієвим інструментом державного регу­лювання експорту й імпорту товарів, послуг і капіталу.

Кредитна політика держави в галузі міжнародного регулю­вання може бути пов'язана з наданням кредитів національним імпортерам та експортерам, іноземним позичальникам, з одер­жанням кредитів від інших держав, міжнародних організацій та зарубіжних комерційних банків, з наданням гарантій за от­риманими кредитами.

Формами реалізації міжнародної фінансової політики є планування, укладання міжнародних угод, видання норматив­них актів, оперативне керівництво та контроль з боку компе­тентних державних органів. У міру зростання кризових явищ спостерігається посилення державного регулювання у всіх формах.

Напрями та глибина економічних змін внаслідок прове­дення фінансової політики значною мірою залежать від трива­лості реалізації, характеру й узгодженості даної політики з іншими сферами економіки.

Успішна фінансова політика сприяє загальному розвитку національної економіки, і навпаки - прорахунки в міжнарод­них фінансах уповільнюють розвиток національної економіки.

ТЕМА 8. Міжнародні фінанси