Економічна суть фінансового ринку та його

Структура

Фінансовий ринок вважається невід'ємним атрибутом су­часної ринкової економіки. У політико-економічному зна­ченні - це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові ресурси. Це ринок, на якому є продавці й покупці, є товар, який продається та купується. Але цей то­вар особливий - гроші, надані в тимчасове або постійне кори­стування.

Фінансовий ринок - це винятково складна структура з ве­ликою кількістю учасників - фінансових посередників, спо­живачів фінансових послуг (юридичні, фізичні особи, держа­ва), які вступають в економічні відносини, оперуючи різно­манітними фінансовими інструментами.

Характерною особливістю фінансового ринку є те, що ці відносини реалізуються на етапах розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів і коштів здійснюваного процесу розшире­ного відтворення. Тому фінансовий ринок слід розглядати як специфічну сферу грошових відносин, що виникають у про-

 

Теорія фінансів

цесі руху фінансових фондів між державою, юридичними та фізичними особами за допомогою спеціалізованих фінансових інститутів.

Основне завдання фінансового ринку полягає в забезпе­ченні переміщення фінансових ресурсів від тих, хто має їх над­лишок, до тих, хто потребує інвестицій. При цьому, як прави­ло, вони спрямовуються від тих, хто не може ефективно вико­ристовувати кошти, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє не тільки підвищенню ефективності та продуктив­ності економіки в цілому, а й поліпшенню економічного доб­робуту кожного члена суспільства. Так, для сучасної ринкової економіки фінансовий ринок є центром господарського ор­ганізму. За станом фінансового ринку можна судити про стан економіки, впливаючи на фінансовий ринок, можна керувати економічною активністю суспільства.

Фінансовий ринок виконує такі функції.

1. Функція ціноутворення. Фінансовий ринок встановлює
ціни на фінансові ресурси, які зрівноважують попит і пропо­
зицію на них. Ціною фінансових ресурсів є доход, який спла­
чує покупець (емітент) продавцю (інвестору або власникові
фінансових ресурсів) - банківський відсоток, купонна ставка
по облігаціях, дивіденди по акціях.

2. Функція забезпечення ліквідності. Чим ефективніше
функціонує фінансовий ринок, тим вища ліквідність фінансо­
вих ресурсів, які обертаються на ньому, оскільки будь-який
інвестор може швидко й практично без витрат у будь-який мо­
мент перетворити фінансові ресурси на готівку.

3. Функція економії на витратах. Фінансовий ринок змен­
шує витрати на проведення операцій та інформаційні витра­
ти. Фінансові посередники, здійснюючи великі обсяги опе­
рацій з інвестування та залучення коштів, зменшують для
учасників ринку витрати й відповідні ризики від проведення
операцій із фінансовими ресурсами. Фінансові посередники
зменшують витрати через здійснення економії на масштабі

ТЕМА 11. Фінансовий ринок

операцій і вдосконалення процедур оцінювання фінансових ресурсів, запропонованих до продажу.

Структура фінансового ринку залежить від таких ознак:

? строку обігу фінансових ресурсів;

? інституційного складу;

? характеру руху фінансових ресурсів.

За першою ознакою структуру фінансового ринку подано на рис. 23, де фінансовий ринок поділяється на два основних сектори: ринок грошей і ринок капіталів. На ринку грошей обертаються короткострокові фінансові ресурси (терміном до 1 року); на ринку капіталів - середньо- та довгострокові фінансові ресурси (терміном понад 1 рік).

Рис. 23. Структура фінансового ринку залежно від строку обігу фінансових ресурсів

За інституційним складом структуру фінансового ринку формують такі учасники: інститути позафінансової сфери, держава, населення; професійні учасники ринку - фінансові інститути та інститути інфраструктури, а також іноземні учас­ники ринку,

Теорія фінансів

Держава виступає на фінансовому ринку позичальником, який регулярно розміщує на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання. Крім цього, вона виконує специфічну й дуже важливу функцію - регулювання фінансо­вого ринку. Іноді держава виступає як інвестор, здійснюючи фінансову підтримку тих чи інших суб'єктів господарювання.

Основними видами діяльності фінансових інститутів -посередників на фінансовому ринку є:

? трансформація фінансових ресурсів (тобто придбання одних активів і перетворення їх на інші);

? торгівля фінансовими ресурсами за свій рахунок;

? купівля-продаж фінансових ресурсів від імені клієнта;

♦ консультування учасникам ринку тощо.

Інститути інфраструктури фінансового ринку створю­ються для його обслуговування, для забезпечення нормально­го функціонування. Фондові й валютні біржі, клірингові цен­три, які обслуговують взаєморозрахунки між суб'єктами фінансового ринку; депозитарії, реєстратори (обслуговують операції із цінними паперами); інформаційні та рейтингові агентства забезпечують необхідну інфраструктуру фінансово­го ринку.

Інститути позафінансової сфери - це юридичні особи, ре­зиденти, які займаються виробництвом товарів та наданням послуг, виключаючи фінансові послуги. Разом з іноземними учасниками ринку вони виступають або інвесторами, або емітують і розміщують на ринку власні фінансові активи.

Населення виконує на ринку роль інвестора, купуючи цінні папери або отримуючи кредити. У країнах із розвинутою економікою більша частина населення вкладає власні кошти в різноманітні фінансові активи. Відповідні процеси активізу­ються і в країнах колишнього соцтабору. Так, у Польщі відбу­вається масове вкладання грошей фізичними особами в інвес­тиційні фонди. В Україні тільки незначна частина населення займається інвестуванням в цінні папери.

ТЕМА 11. Фінансовий ринок

Залежно від характеру руху відповідних фінансових по­токів фінансовий ринок поділяється на ринок прямого фінан­сування, де продаж-купівля фінансових ресурсів відбувається безпосередньо між продавцем і покупцем, та ринок непрямого фінансування, де купівля-продаж здійснюється через фінансо­вих посередників.

Суб'єктами ринку прямого фінансування є юридичні осо­би, населення, держава, іноземні учасники ринку, комерційні банки. Крім цього важливу роль у прямому фінансуванні відіграють брокери, які виконують технічну функцію.

Брокер - це посередник ринку прямого фінансування, який виконує технічну функцію (допомагає зустрітися продавцеві з покупцем фінансових ресурсів). Брокер отримує комісійну винагороду за укладання фінансової угоди, при цьому умови купівлі-продажу коштів продавець і покупець узгоджують безпосередньо один з одним.

На ринку непрямого фінансування роль фінансових посе­редників - дилерів зовсім інша. Дилери спочатку акумулюють у себе фінансові ресурси, призначені до продажу, а потім про­дають їх від свого імені, висуваючи власні вимоги та пропо­зиції. Дилери стають основними учасниками ринку непрямого фінансування. Однією з основних умов діяльності дилерів є формування власного стартового капіталу. Наприклад, ко­мерційні банки в Україні (основні фінансові посередники вітчизняного фінансового ринку), плануючи надавати фінан­сові послуги на території одного міста, згідно із законодавст­вом, повинні сформувати власний капітал обсягом 3 млн евро.

Фінансовий ринок є складною різноманітною структурою; тому існують і інші способи його класифікації.