Цінні папери як основний інструмент фінансового ринку

Цінні папери - це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерного товариства або надані позики, які перед­бачають зобов'язання емітентів сплачувати їхнім власникам доходи у вигляді дивідендів або процентів.

У юридичному розумінні цінні папери - це майнове право, яке засвідчується певним документом і реалізується в поряд­ку, що вказується у цьому документі.

З розвитком електронних систем торгівлі цінними папера­ми змінюється зовнішня форма їх існування. Цінні папери, операції з якими здійснюються через електронні системи, не мають речового титулу, тобто це не документи. Вони існують як одиниці обліку в комп'ютерній системі й обертаються лише у формі переказів з рахунків одних учасників ринку на рахун­ки інших.

Цінні папери є капіталом, тому що їх власники одержують доходи. Проте капітал цей фіктивний, оскільки цінні папери не мають вартості, хоча продаються й купуються на ринку.

Цінні папери прийнято поділяти на три види: акції; облігації та похідні, або вторинні. Широкий діапазон цінних

Теорія фінансів

ТЕМА 11. Фінансовий ринок

 

паперів пояснюється тим, що причини, які спонукають випус­кати цінні папери й купувати їх, дуже різноманітні. Основні характеристиками цінних паперів такі.

1. Ліквідність - це спроможність фінансового активу пере­творитися у гроші (по агрегату МІ). При визначенні ступеня ліквідності звичайно враховують тривалість часу та витрати на проведення операції. Наприклад, для конверсії ощадного рахунку в готівку необхідно відвідати банк або надіслати про­хання поштою; реалізація казначейського зобов'язання потре­бує часу й виплат брокерського процента); акції - витрати ча­су, брокерський процент, можливі витрати від зниження кур­сової ціни акцій тощо.

2. Ризик як характерна ознака цінних паперів пов'язаний безпосередньо з можливістю не отримати вкладених у фінан­сові активи грошей. Виділяють два види ризику: ризик неви­конання платіжних зобов'язань позичальником, тобто коли позичальник ненадійний; та ринковий ризик, пов'язаний з ко­ливаннями ринкових цін фінансових інструментів.

Так, ощадний вклад менш ризиковий, ніж облігація. На­приклад, у США вклади до 100 тис. дол застраховані, і тому ризик за такими вкладами дорівнює нулю.

3. Доходність визначається у вигляді річного процента
віддачі від вкладеної у фінансовий інструмент суми грошей.
Для ощадного рахунку доходність фактично дорівнює річному
проценту, який виплачується банком. Для облігації (або
привілейованої акції) доходність залежить від величини ого­
лошеного (купонного) процента та ринкової ціни облігації.
Якщо відомий купонний процент, то чим вища ринкова ціна
облігації, тим нижча доходність облігації для її майбутнього
покупця. Доходність цінних паперів змінюється внаслідок ко­
ливання їх ринкових цін.

Усі три названі характеристики фінансових інструментів тісно взаємопов'язані. Чим більший ризик несуть цінні папе­ри, тим більша їх доходність, оскільки інвестори згодні вклас-

ти гроші тільки під великий відсоток. Проте, чим ліквідніші фінансові інструменти, тим під нижчий процент згодні прид­бати їх покупці на фінансовому ринку.

Докладніше охарактеризуємо такі цінні папери, як акції та облігації.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує майнову участь Ті власника в капіталі акціонерного товариства.

Власники акцій стають пайовиками акціонерного товари­ства, його співвласниками, тому вони не можуть вимагати від товариства повернення вкладених коштів. Проте вони можуть продавати акції, але в цьому випадку втрачають право співвласника.

Власники акцій як співвласники товариства мають право на одержання частини прибутку товариства пропорційно своїй участі, а також на участь в розділі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Доход, який одержує акціонер, називається дивідендом. Розмір дивіденду залежить від маси прибутку, співвідношен­ня між його нагромаджуваною та споживчою частинами, інституційної політики акціонерного товариства, виду й Кількості акцій та інших факторів.

Товариства намагаються підтримувати дивідендні платежі на високому рівні, тому що значною мірою через ринкову ціну акцій визначають репутацію (рейтинг) товариства, які, у свою чергу, визначають спроможність цього товариства залучати позичковий капітал або додатковий випуск акцій.

Крім дивідендів, власники акцій можуть отримувати до­ход у вигляді курсової різниці, якщо вони продають акції до­рожче, ніж купили їх.

Випуск акцій дає засновникам акціонерного товариства необмежені можливості консолідувати значний капітал на ос­нові об'єднання безлічі індивідуальних капіталів і заощад­жень.

Теорія фінансів

ТЕМА 11. Фінансовий ринок

 

Акціонерне товариство (компанія, корпорація) - це домінуюча форма комерційної організації в країнах з ринко­вою економікою. Важливою перевагою акціонерної форми порівняно з іншими формами комерційної організації (індивідуальний бізнес, партнерство, кооперативи) є обмеже­на відповідальність за зобов'язаннями.

Власники акцій несуть відповідальність за зобов'язання­ми товариства (ризикують) тільки капіталом, вкладеним в акції. Ця відповідальність поширюється лише на їх майно.

Акціонерна форма комерційної організації сприяє демо­кратизації управління, розширенню громадського контролю за діяльністю організацій, стимулює якісну працю акціонерів-пайовиків.

З'явившись на початку розвитку приватного підприємництва, акціонерна форма виявилася надзвичайно гнучкою й життєздатною.

Акціонерне товариство випускає акції в таких випадках: коли воно створюється; із злиттям з іншим акціонерним това­риством; із розширенням масштабів своєї діяльності та збільшенням статутного фонду.

На купівлю акцій припадає близько ЗО % фінансування підприємницької діяльності у провідних країнах світу.

Акція є неподільною. Якщо одна акція належить кільком особам, усі вони визнаються за одного власника і можуть здійснювати свої права через одного з них. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою за 1 коп.

Згідно із Законом України „Про цінні папери і фондову біржу", матеріально акцію репрезентує акціонерний сер­тифікат, виготовлюваний друкарським способом з кількома системами захисту.

За такої (документарної) форми випуску акції акціонерне
товариство зобов'язане видати акціонерам сертифікати на ту
кількість акцій, які кожен з них має у власності, і зробити це
потрібно не пізніше трьох місяців з дня реєстрації випуску
акцій. rf^!

Розміщення цінних паперів - це відчуження цінних па­перів емітентом первинним власником через укладання гро­мадсько-правових угод. Розміщення звичайно має форму пе­редплати - закритої або відкритої.

Закрита передплата - розміщення цінних паперів серед заздалегідь визначених інвесторів без публічного (тобто вико­ристанням засобів масової інформації) оголошення пропозицій.

Відкрита передплата - розміщення цінних паперів серед потенційно необмеженого кола інвесторів через оголошення публічної пропозиції та укладання громадсько-правових угод.

Під час відкритого продажу акцій забороняється надавати будь-кому будь-які привілеї щодо придбання цінних паперів. Це правило не застосовується в разі емісії державних цінних паперів, а також щодо використання акціонерами відкритих акціонерних товариств свого переважного права викупу нової емісії акцій.

На цьому етапі випуску цінних паперів перше слово нале­жить андеррайтеру (від англ. underwriter - переплатник). Ан­деррайтер - це торговець цінними паперами, який виступає від імені й за дорученням емітента, відповідно до укладеного з ним договору або викуповує в емітента цінні папери для їх подаль­шого розміщення за передплатою.

Андеррайтери можуть розмістити й меншу кількість цінних паперів, ніж зазначено в проспекті. Частку нерозміще-них цінних паперів як достатню, щоб визнати емісію такою, що не відбулася, визначає держава.

Протягом усього періоду відкритого продажу цінні папери не можуть продаватися за ціною, нижчою від їх номінальної вартості або вартості, встановленої комісією, з урахуванням ринкової вартості цінних паперів цього емітента на фондових біржах або в позабіржових торгово-інформаційних системах.

Існують два види акціонерних товариств. Закриті - акції їх розподіляються між акціонерами й не надходять у відкритий продаж. Відкриті - акції їх вільно продаються й купуються.

Теорія фінансів

ТЕМА 11. Фінансовий ринок

 

Вищий орган управління акціонерного товариства - за­гальні збори акціонерів. Керівництво поточною діяльністю до­ручається Правлінню, Спостережній Раді або Раді директорів.

Акціонери, які придбали акції з правом голосування на збо­рах, мають право на контроль за діяльністю корпорації, а саме:

? голосують на зборах акціонерів;

? обирають членів ради;

? розподіляють прибуток;

? вирішують питання об'єднання з іншими корпо­раціями та ліквідації бізнесу.

Проте права в акціонерів різні, тому що голоси розподіля­ються пропорційно кількості придбаних акцій. На практиці діяльність корпорацій контролюється групою акціонерів, яка володіє відносно невеликим контрольним пакетом акцій. Тео­ретично контрольний пакет повинен становити 50 % усіх ви­пущених акцій плюс 1 акція. При сучасному розподілі акцій серед великої кількості дрібних акціонерів для реального кон­тролю досить володіти 5-20 % усіх випущених акцій.

Акції, що випускаються в обіг, класифікуються за різними ознаками.

За характером розпорядження розрізняють акції іменні й на пред'явника. Іменні реєструються в акціонерних книгах кор­порацій на ім'я власника. На передачу їх іншій особі потрібен дозвіл правління корпорації. Акції на пред'явника емітуються без зазначення власника. У міру розвитку та поширення акціонерного підприємництва ці акції стали об'єктом купівлі-продажу на ринку цінних паперів, істотно потіснивши іменні.

Залежно від порядку виплат дивідендів права участі в уп­равлінні корпорацією акції поділяються на привілейовані (преференційні) та прості (звичайні). Привілейовані надають їх власникам певні переваги порівняно з власниками простих акцій. Так, по привілейованих акціях встановлюється фіксова­ний дивіденд, який виплачується раніше, ніж його визначають для власника простих акцій. Фіксований дивіденд вира-

жається або в проценті від номінальної вартості, або в грошах з розрахунку на одну акцію. Під час ліквідації корпорації на­самперед задовольняються претензії власників привілейова­них акцій, а потім - простих.

Привілейована акція, як правило, надає власникові право голосу на загальних зборах акціонерів. Це вигідно контролю­ючій групі акціонерів, яка не бажає втручання акціонерів у справи корпорації. Однак якщо корпорація не сплачує дивіденди кілька разів підряд, то власники акцій одержують право голосу.

Привілейовані акції з фіксованим дивідендом по суті близькі до облігацій. Такі акції надійні, але вони практично не дають змоги підвищити дивіденди.

Різновид привілейованих акцій - це акції за участю, по яких передбачається додатковий доход до фіксованого дивіденду. Він оплачується за умови, що дивіденд по простій акції досяг свого максимального рівня, передбаченого стату­том корпорації, і в розпорядженні компанії ще залишився не­розподілений прибуток.

Привілейовані акції поділяються на зворотні й незворотні. Коли фірма випускає зворотні акції, вона залишає за собою право їх викупу на певних умовах. Зворотність вигідна для корпорації, але не для власників акцій. Ціна викупу не повин­на перевищувати їх номінальну вартість та премії, що є свого роду компенсацією за викуп. Незворотні акції не можуть бути оплачені доти, доки існує корпорація, що їх випустила.

Проста акція дає власникові право голосу на загальних зборах акціонерів. З точки зору доходності, прості акції є найбільш ризикованим видом цінних паперів, оскільки розмір дивідендів по них не фіксується, а залежить від фінансового стану корпорації й оплачуються з прибутку в останню чергу, тобто після сплати процентів, податків, фіксованих дивідендів.

Проте в умовах сприятливої економічної кон'юнктури власники простих акцій мають шанс одержати дивіденди, що

Теорія фінансів

ТЕМА 11. Фінансовий ринок

 

значно перевищують фіксовані, й швидко збільшити свій капітал.

Облігація - це свідоцтво про надання позички, яке дає пра­во на одержання, як правило, щорічного доходу у вигляді відсотків. Привабливість облігацій для власників полягає в одержанні фіксованого доходу. На відміну від акцій облігації після закінчення визначеного строку підлягають викупу, до того ж емітент повинен сплатити номінальну вартість облігацій і доход у вигляді відсотка.

Облігації випускаються іменні та на пред'явника, причому останні переважають. Залежно від емітента облігації поділя­ються на державні й корпоративні. Державні облігації - це свідоцтва про надання їх власникам позики державі в особі національного уряду та місцевих органів управління. Випуск облігацій здійснюється державою з метою мобілізації грошо­вого капіталу для фінансування державних витрат, якщо недо­статньо бюджетних коштів. Держава гарантує викуп держав­них облігацій, через це вони вважаються першокласними цінними паперами з високим ринковим рейтингом.

Державні цінні папери характеризуються значною різно­манітністю і можуть бути класифіковані за рядом ознак. За­лежно від порядку обігу на ринку облігації бувають ринкові й неринкові. Ринкові більше поширені, їм притаманна вища ліквідність, їх можна швидко реалізувати на ринку. Проте власники цих облігацій не можуть претендувати на їх пога­шення до визначеного строку.

На відміну від них, неринкові облігації не підлягають відкритому продажу, вони звичайно реалізуються через спеціальні фінансові інститути - пенсійні, ощадні фонди. їх можна пред'явити до сплати в будь-який час, проте при дост­роковій оплаті розмір доходу різко зменшується.

Випуск в обіг неринкових облігацій, наприклад ощадних банків, має за мету залучити до фінансування державного бор­гу навіть невеликі заощадження населення.

Слід зазначити, що частина неринкових облігацій індек­сується, тобто їх погашення та сплата процентів по них здійснюється з урахуванням індексу роздрібних цін.

Відповідно до методів розміщення можна виділити облігації, що розміщуються на добровільній основі або примусо­во. Передплата на державні цінні папери проводиться на доб­ровільній основі, тому що примусове розміщення облігацій підриває довіру до них.

Облігації, які розміщуються примусово, - порівняно не­часте явище. Як правило, вони випускаються під час війни, в умовах складного стану державних фінансів, коли держава відчуває гостру потребу в коштах.

За строком погашення державні цінні папери можна поділити на поточні, короткострокові, середньострокові, дов­гострокові, безстрокові. Межі між ними досить умовні: по­точні - від кількох тижнів до 1 року; короткострокові - від 1 до 2-3 років; середньострокові - від 3-5 до 10 років; довгост­рокові - понад 10 років.

Згідно зі способом виплати доходів облігації поділяються на лотерейні (виграшні), процентні з виплатою доходів на дис­контній основі. По лотерейних облігаціях періодично розігру­ються виграші на різну суму, яка виплачується залежно від номінальної вартості облігацій.

Процентні облігації забезпечують власникам фіксований, або „плаваючий", „мінливий" доход, що визначається процент­ною ставкою. Облігації з „плаваючим" доходом виникли порівняно недавно. Доход по них коливається залежно від зміни рівня позичкового відсотка. Випуск такого роду цінних паперів дає змогу уникнути додаткових витрат у випадку зни­ження процентних ставок, водночас робить їх досить приваб­ливими в період їх підвищення.

Для кожної країни характерна своя специфіка в емісії та розповсюдженні державних цінних паперів, зумовлена особ­ливостями історичного й економічного розвитку країни та

Теорія фінансів

ТЕМА 11. Фінансовий ринок

 

ринку позичкових капіталів, повноваженнями різних рівнів державного управління.

Корпоративні облігації - це свідоцтва про надання їх влас­никами довгострокової позики корпорації, фірмі, підприємству, тобто це облігації, емітовані юридичними особами. Випуск облігацій - вигідніший спосіб формування додаткового капіталу, ніж випуск акцій, оскільки процент по облігаціях сплачується з прибутку до виплати податків. Корпоративні облігації більше підлягають ризику, ніж державні облігації, проте доходи по них значно вищі.

Залежно від характеру забезпечення облігацій вони поділяються на заставні та беззаставні.

Заставні облігації - це юридичний документ, що підтверд­жує згоду корпорації заставити під свій борг землю, споруду та інше майно, яке їй належить, і дає право кредитору на ово­лодіння заставленими активами у разі несплати боргу.

Облігації під заставу інших цінних паперів забезпечують­ся не майном, а іншими акціями та борговими зобов'язаннями фірми. У разі несплати боргу заставні цінні папери стають власністю того, хто володіє заставними облігаціями.

Забезпеченням беззаставних облігацій є загальна платос­проможність корпорації. Такі облігації випускають звичайно фінансово сталі корпорації, які мають високий кредитний рей­тинг.

Облігації також бувають з правом дострокового відкли­кання; без такого права; конвертовані (передбачають обмін на прості акції тієї ж фірми); неконвертовані, відсотки по яких менші, ніж у конвертованих.

Крім розглянутих видів цінних паперів, існують також похідні цінні папери, вартість яких залежить від вартості інших цінних паперів (опціони, варанти). Можна стверджувати, що похідні фінансових інструментів - це контракти, які уклада­ються з метою перерозподілу фінансових ризиків і передбача­ють проведення в майбутньому певної операції (купівлі, про-

406.

дажу, обміну, емісії) з базовим інструментом, який є предме­том угоди.

Похідні фінансові інструменти називають ще дериватива-ми (від англ. derivative - похідний), оскільки їхня вартість є похідною від вартості тих інструментів, які покладені в основу угоди й називаються базовими. Базовим інструментом у подібних контрактах можуть бути як окремі види первинних фінансових інструментів, так і самі деривативи.

Слід звернути увагу не тільки на фінансові інструменти, а й на біржові товари, відповідно до чого виділяють фінансові та товарні деривативи.

Таким чином виникають щодо створення, обігу й викори­стання деривативів специфічні економічні відносини, або ри­нок деривативів. За економічним змістом це сукупність еко­номічних відносин з приводу перерозподілу ризиків, які вини­кають у процесі обміну товарами та фінансовими інструмента­ми. Операції з фінансовими деривативами, укладені з метою зниження ризиків, називаються хеджуванням цінових ри­зиків.

Розглянемо приклади похідних цінних паперів.

Варант - свідоцтво (сертифікат), яке надає право власни­ку на купівлю цінних паперів за визначеною ціною, у визначений строк, або ж додаткове свідоцтво, яке видається разом із цінним папером та надає його власнику право на додаткові пільги по закінченню визначеного строку. Різновидом цього інструменту є варант віконний (window varrant), який викори­стовується тільки у визначені дні або період.

Варант підписний - цінний папір, який надає право влас­нику акцій придбати певну кількість простих акцій того ж емітента.

Поширенним у використанні деривативом є опціон - пра­во або зобов'язання за угодою купити-продати певний вид цінностей (акції, процентні цінні папери, валюта, товар) за визначеною ціною протягом обумовленого строку. З іншого

40?

Теорія фінансів

боку, опціон можна розглядати як право, яке надає компанія своїм найвищим службовцям придбати акції за твердою ціною.

Питання для самоперевірки

1. У чому полягає суть фінансового ринку?

2. Які основні функції фінансового ринку?

3. За якими критеріями визначається структура фінансо­вого ринку?

4. Дайте характеристику основних учасників фінансового ринку.

5. Які існують види фінансових ринків?

6. Дайте характеристику інструментам ринку грошей.

7. Дайте характеристику інструментам ринку капіталів. Чому акції й облігації є основними інструментами фінансово­го ринку?

8. Що таке акція? Який порядок її обігу?

9. Що таке облігація? Який порядок її обігу?

10. У чому полягає суть похідних цінних паперів?

Тести

і. Основним товаром фінансового ринку є:

а) акції;

б) облігації;

в) гроші, тимчасово наданні в користування;

г) деривативи;

д) фінансові активи.

2. Основне завдання фінансового ринку - це:

а) забезпечити перетік вільних грошових ресурсів;

б) сприяти продажу-купівлі фінансових послуг;

в) сприяти руху вартості в процесі розширеного відтво­
рення.

ТЕМА 11. Фінансовий рин&с

3. Чи правильне таке твердження?

Держава на фінансовому ринку є тільки позичальником грошових ресурсів:

а) так;

б) ні.

4. Брокер - основний фінансовий посередник сектора
прямого фінансування:

а) так;

б) ні.

5. Доход по казначейських векселях має форму:

а) відсотка;

б) прибутку;

в) ренти;

г) різниці від продажу з дисконтом.

6. Банківські акцепти обслуговують:

а) зовнішньоторговельні операції;

б) операції з нерухомістю;

в) міжбанківські кредитні угоди;

г) позики фізичних осіб.

7. Основні характеристики цінних паперів - це:

а) ліквідність;

б) ризик;

в) рентабельність;

г) доходність;

д) правильні відповіді а, б, г.

8. Чи правильне таке твердження: члени акціонерного то­
вариства ризикують тільки власним капіталом, вкладеним в
акції?

а) так;

б) ні.

Теорія фінансів

9. Акції випускаються тільки в документарній формі:

а) так;

б) ні.

10. Облігація як цінний папір дає право на:

а) отримання дивіденду;

б) отримання доходу у вигляді процента;

в) частину прибутку підприємства;

г) власність підприємства;

д) частину основних засобів підприємства.

11. До похідних фінансових інструментів відносять:
а) опціони;

б)ф'ючерси;

в) угоди про зворотний викуп;

г) банківські акцепти;

д) правильні відповіді а, б, в.

Тема 12