Інструменти фінансового ринку

Об'єктами фінансового розподілу або інструментами фінансового ринку виступають грошові кошти та цінні папери. Цінні папери - це основний товар фінансового ринку, який виступає предметом купівлі-продажу на цьому ринку. Цінні папери як інструменти фінансового ринку являють собою документи-свідоцтва про боргове зобов'язання або право власності.

У відповідності з Законом "Про цінні папери та фондову біржу" розрізняють такі типи цінних паперів:

> іменні цінні папери, що передаються шляхом повного індосаменту;

> цінні папери на пред'явника, що обертаються вільно.
Українським законодавством також визначені такі види цінних

паперів: •" акції;

•" облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик; •" облігації підприємств;

•" казначейсШ зобов'язання підприємств; •" ощадні сертифікати; •" векселі; ^! -■■•''' *" приватизаційні цінні папери; •" інвестиційні сертифікати.

Взагалі всі цінні папери, що обертаються на фондовому ринку, поділяються на:

> пайові (інвестиційні);

> позичкові (боргові);

> похідні.

Але українське законодавство не передбачає появи похідних цінних паперів від основних їх видів.

♦ Борговий цінний папір втілює в собі зобов 'язання емітента
сплатити відсотки і погасити основну суму заборгованості у
відповідності до встановленого графіка.

До боргових цінних паперів належать всі види облігацій, комерційні векселі, закладні, незалежно від того, хто є їх емітентом і який термін дії цих паперів.

# Інвестиційний цінний папір дає її власнику право на частину
активів емітента, він є посвідченням про частку власності в
капіталі фірми.

До інвестиційних цінних паперів належать всі види акцій без виключення типів емітентів.

Боргові та інвестиційні цінні папери відображаються у різних статтях балансу фірми. Для емітента боргових цінних паперів - це короткострокові та довгострокові позики; вони відображаються в розділі "ПАСИВИ". Для емітентів інвестиційних цінних паперів вони заносяться в статтю "ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ".

Ф Акція - цінний папір без визначеного часу обігу, що засвідчує участь його власника у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає власнику право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Емісія акцій здійснюється у трьох випадках:

Ф під час акціонування, тобто створення акціонерного товариства з метою формування акціонерного капіталу;

Ф коли вже діюча компанія перетворюється на акціонерне товариство;

 

Тема 13

Фінансовий ринок

® при додатковій мобілізації капталу для збільшення наявного статутного капіталу.

Акції можуть бути іменними, на пред'явника; простими та привілейованими.

Корпорація може здійснювати випуск лише тих видів акцій, які затверджені її статутом.

♦ Іменні - це акції, власники яких мають бути зареєстро
ваними в реєстрі корпорації. Про власників таких акцій у книзі
реєстрації акціонерів робиться відповідний запис із вказівкою
часу та кількості куплених акцій.

Акції на пред'явника корпорацією не реєструються. Для керівництва корпорації більш зручними є іменні акції, бо вони „ дозволяють контролювати процес руху акціонерного капіталу і концентрацію акцій у руках окремих акціонерів. Акціонери надають ■, перевагу акціям на пред'явника, тому що вони вільно продаються та обертаються на вторинному ринку.

♦ Прості - це акції, власник яких має право голосу на
загальних зборах акціонерів і право на отримання дивідендів.

Кожна акція наділяє її власника одним голосом на загальних зборах акціонерів. Вона не дає гарантії на отримання дивідендів, які залежать від господарської діяльності корпорацій.

Прості акції можуть випускатися серіями А і Б. Як правило, серіям А передбачена для засновників корпорації, тобто для осіб, що підписали її статут, а серія Б - для інших інвесторів.

Власники акцій серії А мають більше прав, а також можливість отримання більшої частки дивідендів (плата за ризик).

♦ Привілейовані акції є іменними і дають власнику переважне'
право на одержання дивідендів, а також: на пріоритетну участь
у розподілі майна товариства в разі його ліквідації. Власники
привілейованих акцій не мають право брати участь в управлінні
акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його
статутом.

Привілейовані акції можуть випускатись з фіксованими (у % до їх номінальної вартості), щорічно виплачуваними дивідендами. Виплату дивідендів здійснюють у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від величини одержаного товариством прибутку.

Якщо прибуток відповідного року є недостатнім, виплату дивідендів за привілейованими акціями здійснюють з резервного фонду. Якщо розмір дивідендів, сплачуваних акціонерам за простими акціями, перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може надаватися доплата до розміру дивідендів, сплачених іншим акціонерам.

Тема 13

Корпорація може випускати декілька серій привілейованих акцій. При цьому різні серії мають різну кількість привілеїв. Опис привілеїв за кожною серією акцій розміщується на її сертифікаті. Привілейовані акції випускаються на суму 10 % оплаченого статутного фонду і можуть бути таких видів:

Чї> кумулятивні, за якими сплачуються не лише поточні, але й несплачені раніше відсотки;

4t> з корегованою ставкою, відсотки за якими можуть збільшуватись або зменшуватись;

^> некумулятивні, що не дають права на відсотки за будь-який період, якщо рада директорів не оголосила їх виплату;

' % конвертовані, які можуть бути обміняними на прості;

% з пайовою участю, за якими сплачуються додаткові дивіденди, якщо за простими акціями вони є більшими.

За кількістю голосів, що акції надають їх власникам на загальних зборах акціонерів, розрізняють, так звані, одноголосні, багатоголосні та безголосні акції.

Певна кількість акцій, що зосереджена в одних руках і забезпечує більшість голосів, має назву контрольного пакету акцій.

Власник акції формально не вважається власником підприємства. Він не має права вилучати свою частку з виробництва, оскільки ця частка не має самостійного значення.

Якщо акціонер з тих чи інших причин захоче позбутися належних йому акцій, він може повернути їх самому товариству або продати їх на ринку цінних паперів.

Акція містить такі реквізити:

*" фірмове найменування товариства та його адресу;

•" назву цінного папера - "АКЦІЯ";

•" порядковий номер;

■"^г дату випуску;

•"■ вид акції;

*■ номінальну вартість;

•■ ім'я власника (для іменної акції);

•"■ розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акції, а також: кількість акцій, що випускаються;

•" термін виплати дивідендів;

•" підпис Голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи;

*" печатку акціонерного товариства. _____

Фінансовий ринок 465

До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів, що містить такі основні дані:

** порядковий номер купона на виплату дивідендів;

^ порядковий номер акції, за якою виплачують дивіденди;

■=> найменування акціонерного товариства;

^ рік виплати дивідендів.,

Дохід від простих акцій цілком залежить від чистого доходу підприємства.

# Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов 'язання емітента відшкодувати власнику номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін і з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Можуть випускатися державою (державна позика), місцевими^/ органами самоврядування (муніципальні позики), підприємствами чи їх об'єднаннями. Облігації випускають з метою залучення коштів. Вони є формою кредитування емітентів особами, що придбали облігації. До загальних витрат емітентів облігацій належать:

- сумарні річні доходи на обслуговування облігацій;

- технічні витрати на випуск облігацій; -витрати на розміщення облігацій.

Гарантією погашення облігації як строкового боргового ^г зобов'язання є загальна гарантія з боку емітента. Цією гарантією є право власника облігації на частину майна у випадку невиконання емітентом своїх зобов'язань, але без права на арешт цього майна.

Облігації можуть бути іменними та на пред'явника; відсоткові, за якими відсоток сплачується у відповідності з умовами їх випуску, розмірами і терміном випуску, і безвідсоткові, тобто цільові, за якими відсотки не сплачуються, але власник може придбати на них певні товари, конвертовані, які можна обмінювати на інші цінні папери; гарантовані, під які є застава нерухомості; незабезпечені серійні, які погашаються серіями; ординарні - всі одразу з правом дострокового погашення за бажанням власника; компенсаційні, які в будь-який момент можна обміняти на готівку.

Різниця між акціями та облігаціями підприємства полягає в тому, що:

> власник облігацій є кредитором корпорації, а акціонер - одним з її власників;

> власник облігації отримує за нею відсотки, які є фіксованими та визначеними, протягом вказаного в ній терміну. Акціонер отримує дивіденди, які корпорація сплачує лише за умови отримання прибутку;

466 Гема 13

> як і інші кредитори, власники облігацій не мають права голосу;
акціонер має право голосу при розв'язанні всіх питань, що
стосуються його майнових інтересів;

> процентні платежі, що сплачуються за облігаціями, відно
сяться на витрати корпорації. Вони здійснюються з оподатко
ваного прибутку. Джерелом дивідендів є чистий дохід, який
залишається після сплати податків.

Періодичність сплати податків за облігаціями здійснюється у вигляді відсотка на підставі купона - відривного талона з надрукованою на ньому відсотковою ставкою. Кількість купонів дорівнює кількості виплат за облігацією до її погашення.

Облігація має такі обов'язкові елементи:

Ф Номінал - грошова сума, що вказана на лицевій стороні сертифікату облігації. Ті отримує власник у день погашення.

I

I Ф Купонна ставка - обумовлений відсоток від номінальної І вартості, який емітент має сплачувати щорічно. Хоча купонна ставка встановлюється як річна. Вона може сплачуватись частинами, тобто раз у півріччя або раз на квартал.

Ф Дата погашення - календарна дата, день, коли компанія повертає покупцю суму, що дорівнює номіналу облігації, і припиняє виплату відсотків.

1 1 Ф Договір емісії - контракт на випуск облігаційної позики.

Він є договором між емітентом та трастовою компанією. Трастова компанія - гарант надійності корпорації перед інвесторами, слідкує за тим, як емітент виконує свої обов'язки.

І

Ф Положення про виплату - пункт угоди про емісію, згідно з яким емітент створює спеціальний фонд погашення, з якого здійснюється виплата відсотків і номінальної вартості облігацій. Цей фонд контролюється трастовою компанією.

Ф Забезпечення - активи або майно корпорації, яке є поручительством під час випуску облігацій. Корпорація може випускати облігації без забезпечення. Виходячи з наявності забезпечення, облігації поділяють на забезпечені та незабезпечені.

Ф Рейтинг - оцінка інвестиційних якостей облігації

спеціальними фірмами.

Оцінюються лише облігації, які мають широкий вторинний ринок. Облігації, що мають високий рейтинг, отримали назву облігацій інвестиційного класу.

Фінансовий ринок 467

Облігації мають ринковий курс.

Що стосується облігацій, які обслуговують державний борг, їх класифікація розглядається у відповідній темі навчального посібника.

Акції та облігації підприємств можуть бути випущеними в обіг лише після їх реєстрації відповідними фінансовими органами. А у випадку, коли акції та облігації призначені для відкритого продажу, у тому самому фінансовому органі має бути зареєстрованим і проспект емісії.

Українським законодавством встановлено два суттєвих обмеження діяльності акціонерних товариств у якості емітентів. Так, вони мають право випускати облігації на суму 25 % оплаченого статутного фонду, а кількість привілейованих акцій - 10% від, статутного фонду.

# Вексель - це документ, складений за встановленою '>' формою, який підтверджує безумовний обов'язок векселедавця сплатити у зазначений термін вказану у векселі суму.

Розрізняють два види векселів:

© простий (соловексель)

© переказний (тратта)

Простий вексель містить такі реквізити:

- найменування "ВЕКСЕЛЬ"; с

- просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; ^

- зазначення терміну платежу;

- зазначення місця, в якому має здійснитися платіж;

- найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути

здійснений;

- дату і місце складання векселя;

- підпис векселедавця.

Переказний вексель має містити, крім вищеназваних реквізитів у підпунктах 1, 3-7, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків: ^ вексель, термін платежу за яким не вказано, розглядається

як такий, що підлягає оплаті за пред 'явленням;
■=> при відсутності особливого зазначення, місце, позначене___ \
поруч з найменуванням платника (місце складання документа
— для простого векселя), вважається місцем платежу і
одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для
____ простого векселя); ______________________.___________

Тема 13

■=> вексель, в якому не вказане місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Переказний вексель являє собою документ, в якому зазначена письмова вказівка векселедержателя, (трасанту) особі, на яку виставлений вексель, тобто платнику (трасату), сплатити зазначену суму грошей пред'явнику векселя чи особі, що вказана у векселі, (ремітенту) через певний термін або на вимогу.

Трасат стає боржником за векселем тільки після того, як він акцептує його, тобто згодиться на сплату поставивши на векселі свій підпис.

♦ Акцептант переказного векселя так само як і векселедавець
простого векселя, є головним вексельним боржником і несе
відповідальність за оплату векселя у встановлений термін.

І

Ш Ремітент - векселедержатель, вказаний у тратті, в результаті передачі йому трасантом права на отримання грошей від трасата. Передача права здійснюється шляхом передаточного надпису -індосаменту.

♦ Індосамент - це передаточний надпис на векселі чи іншому
цінному папері, який означає перехід прав по цьому документу
до іншої особи (ремітенту), і в свою чергу індосант - це особа,
яка здійснює індосамент.

Індосамент на векселі, крім передаточного надпису, виконує також функцію гарантії.

Кожний індосант за векселем несе солідарну відповідальність за платіж разом з векселедавцем і акцептантом.

Вексель використовується як один із головних платіжних засобів при товарній формі кредиту.

В Україні первинне розміщення цінних паперів серед потенційних інвесторів забезпечують комерційні банки, брокерські контори, централізовані фондові біржі, інвестиційні фонди та компанії, трастові товариства, холдингові фірми (торгівці цінними паперами). Усі посередники шукають власну нішу.

Комерційні банки як депозитарні фінансові посередники можуть бути емітентами не лише акцій та облігацій, але й інструментів грошового ринку - депозитних та ощадних сертифікатів, векселів.

Якщо на підставі емісії акцій та облігацій формується власний та позичковий капітали банку, то випуск векселів та сертифікатів можна розглядати як форму залучення так званих керованих

депозитів, або безвідкличних вкладів. _______________

Фінансовий ринок 469

Право емісії власних акцій та облігацій отримують лише ті комерційні банки, які організовані у формі акціонерного товариства, а депозитні сертифікати та векселі може випускати будь-який комерційний банк, не залежно від організаційно-правової форми.,

Чинним законодавством передбачено, що при заснуванні акціонерних комерційних банків, а також при перетворенні банку з пайового в акціонерний, всі його акції мають бути розподіленими між засновниками, тобто допускається лише закрите розповсюдження акцій першого випуску.

Перший випуск акцій банку має цілком складатися із простих акцій банку. Його реєстрація і продаж банком-емітентом повністю звільняється від оподаткування на операції з цінними паперами. При реалізації акцій КБ їх першим власником не може виступати банк/ тобто купувати їх за власні кошти (на баланс). Але на вторинному ринку банки, як правило, виступають покупцями своїх акцій, що не ' обмежується чинним законодавством.

Велика кількість акціонерних банків досить активно діють на вторинному ринку банківських акцій з метою підтримки ринкового курсу власних акцій.

І

# Депозитний сертифікат - це грошовий документ, що підтверджує внесення в банк коштів на певний термін.

Він має фіксовану відсоткову ставку. Кошти можуть бути стягнутими/ лише за поданням в банк правильно оформленого сертифіката.

Депозитні сертифікати можуть бути купленими протягом всього терміну їх дії, а відсоток за ними нараховуються з дня придбання. Вони розглядаються як керовані пасиви, які банк може залучити самостійно шляхом пропозиції вищих відсотків. Вони є альтернативою ліквідним активам, які банки мають тримати в якості вторинних резервів для здійснення не передбачених платежів.

Терміни дії депозитних сертифікатів - 10 днів - 8 років, відповідно їх сума від 500 до 5 млн. ам. дол., відсоткова ставки залежать від розміру і терміну дії вкладу. Більшість сертифікатів не може бути переданою іншим особам. До закінчення певного терміну можна стягнути кошти у банку лише сплативши штраф.

Відмінність депозитних сертифікатів від ощадних полягає в тому, що перші можуть видаватися лише юридичним особам, а другі -лише фізичним.

Після закінчення терміну дії сертифіката, останній стає -документом за вимогою і банк має сплатити всю суму за ним за першою вимогою власника. У зв'язку з чим у банку виникає ризик одночасного пред'явлення до сплати значної кількості прострочених

Тема 13

сертифікатів, що викликає необхідність тримати значні резерви вільними.

Банки можуть розповсюджувати власні сертифікати як через філії, так і через брокерські фірми на умовах комісії.

♦ Комерційні папери - це короткострокові зобов'язання без забезпечення, які випускаються великими банками з високою ліквідністю.

їх випускають для залучення короткострокових коштів для фінансування сезонних потреб в обіговому капіталі; номіналом 1000 дол; терміном дії 30 - 270діб. Вторинний ринок таких зобов'язань фактично відсутній.

Інвестори купують комерційні цінні папери, бо дохід за ними є більш високим, ніж за державними фондами або казначейськими векселями. Для емітентів випуск комерційних цінних паперів також вигідний, тому що відсоток за ними нижчий, ніж за банківськими позиками.

Банк-емітент повинен мати високий рейтинг кредитоспроможності. Як правило, на суму випуску відкривається кредитна лінія, яка є гарантією погашення комерційних цінних паперів після закінчення терміну їх дії.

Таблиця 13.1. Характеристика емітентів цінних паперів (за даними МВФ)

 

Емітенти	Обсяг випуску цінних паперів, %
Банки
Промислові підприємства
Будівельні організації
Сільгосппідприємства
Транспортні підприємства
Підприємства зв'язку
Підприємства інших галузей
Разом

На ринку цінних паперів саме банківські установи найбільш послідовно дотримуються стратегії самостійної роботи на первинних ринках своїх акцій. Тому є кілька причин:

О висока доходність банківського бізнесу забезпечує високий

попит на їх акції; О при створенні майже всіх комерційних банків закладається принцип першочергового розміщення майже всього обсягу нових емісій серед засновників та впливових акціонерів;

Фінансовий ринок

■=> банківський топ-менеджмент хвилюється, що навіть незначна втрата контролю над емісією акцій може призвести до небажаного перерозподілу влади серед акціонерів банку.

Останнім часом у діяльності комерційних банків значну роль відіграють трастові операції.

♦ Трастові операції- це операції, при здійсненні яких банки виступають в ролі довіреної особи своїх клієнтів - приватних осіб та корпорацій. Трастові операції передбачають наявність трьох сторін:

> засновника трасту;

> особи, яка отримує право на управління капіталом та право розпоряджатися ним на довірчих засадах (довірена особа);

> особи, яка має право на отримання доходів від діяльності
трасту (бенефіціар).

Трастові послуги для приватних осіб поділяються на три групи:

О Розпорядження майном після смерті власника.

© Управління майном у формі трасту.

Банк управляє різними видами майна, інвестуючи кошти в доходні активи; розпоряджається і доходом, й основною сумою у відповідності до трастової угоди.

© Агентські послуги, при наданні яких банк діє від імені та за дорученням свого клієнта (принципала) на підставі угоди, укладеної на певний термін.

Відмінність агентських послуг від трастових полягає в тому, що у випадку трасту банк як довірена особа отримує право яг," розпорядження власністю, а при агентських відносинах право на власність залишається у принципала.

вэ* До агентських послуг для приватних осіб належать:

- зберігання цінностей у сейфі;

- зберігання активів клієнта;

- управління активами в якості агента або представника.

пэ" До трастових послуг для фірм та акціонерних товариств належать:

- розпорядження активами, тобто управління різними фондами,

випуск облігацій, забезпечених цінними паперами, які зберігаються у вигляді трасту;

- тимчасове управління справами акціонерного товариства під ^

час його організації, банкрутства, ліквідації або інших обставин. Трас-відділ банку діє як довірча особа за передачею

472 ^{ТеМЭ 13} >

прав власності, за сплатою боргів або з управління майном на користь кредиторів; - агентські послуги, коли банк виступає в ролі агента компанії за трансфертом, тобто з передачі прав власності на акції та іменні облігації від одного власника до іншого, або в ролі реєстратора, депозитарію та агента з виплати дивідендів за акціями та відсотків за облігаціями компанії, з викупу привілейованих акцій та підписних сертифікатів.

Підсумовуючи усе вищевикладене, можна навести таку класифікацію цінних паперів (Табл. 13.2).

На ринку цінних паперів існують певні стандарти, які являють собою сукупність економічних, юридичних і технічних вимог до цінних паперів.

У визначенні цінних паперів можна виділити такі відмітні ознаки цінних паперів:

> вони є документами;

> складаються ці документи з дотриманням встановленої форми
й обов'язкових реквізитів;

> вони засвідчують майнові права;

> здійснення або передача майнових прав є можливою тільки за пред 'явлення цих документів.

З наведеного переліку видно, що до цінних паперів належать різнотипні документи, котрі відповідають ресурсам, права на які вони виражають. Тому для розкриття економічної сутності цінних паперів необхідно розглянути додаткові ознаки, без яких документ не може претендувати на статус цінного папера.

+ По-перше, цінні папери є грошовими документами, що зас
відчують майнове право у формі титулу власності (акції
корпорацій, векселі, чеки, коносаменти тощо) або майнове
право як відношення позики власника документа до особи, що
його випустила (облігації корпорацій і держави, сертифікати).
+ По-друге, цінні папери є документами, що свідчать про ін
вестування коштів. Це надто важливо для розуміння
економічної суті й ролі цінних паперів. Тут вони відіграють
головну роль як найвища форма інвестицій.
+ По-третє, цінні папери - це документи, в яких відбиваються
вимоги до реальних активів (акції, чеки, приватизаційні
документи, коносаменти, житлові сертифікати).
+ По-четверте, важливим моментом для розуміння еконо
мічної суті цінних паперів є та обставина, що вони дають дохід.
Це робить їх капіталом для власника. Однак такий капітал
істотно відрізняється від реального капіталу: він не функціонує
в процесі виробництва.
Фінансовий ринок ₄₇₃

Таблиця 13.2.

Класифікація цінних паперів

 

Класифікаційна ознака	Види цінних паперів
За економічною сутністю	Борговий (позичковий)- втілює в собі зобов'язання емітента сплатити відсотки і погасити основну суму заборгованості у відповідності до встановленого графіка. Пайовий (інвестиційний)- дає його власнику право на частину активів емітента, він є посвідченням прочастку власності в капіталі фірми. Похідні
За терміном існування	Строкові- цінні папери, які мають встановлений термін існування (довго-, середньо- та короткострокові). Безстрокові- цінні папери, які існують вічно (акції)
За походженням	Первинні- цінні папери, засновані на активах, до числа яких не входять самі цінні папери (акції, облігації, векселі, заставні та ін.). Вторинні- цінні папери, які випускаються на основі первинних цінних паперів; це - цінні папери на самі цінні папери (варанти на цінні папери, депозитарні розписки та ін.)
За формою існування	Паперові(документарні). Безпаперові(електронні, віртуальні)
За національною приналежністю	Вітчизняні. Іноземні
За типом використання	Інвестиційні(капітальні) - цінні папери, якіє об'єктом вкладання капіталу (акції, облігації, ф'ючерсні контракти та ін.). Неінвестиційні- цінні папери, які обслуговують грошові розрахунки на товарних чи інших ринках (векселі, чеки, коносаменти)
За порядком вкладення	На пред'явника- цінні папери, які не фіксують імені їхнього власника; їх обіг здійснюється шляхомпростої передачі від однієї особи до іншої. Іменні- цінні папери, які містять ім'я їх власника і, крім цього, реєструються в спеціальному реєстрі. Ордерні- іменні цінні папери, які передаються іншій особі шляхом здійснення на них передатного напису (індосаменту)
За характером обігу	Ринкові,чи вільного обігу. Неринкові(обіг цінних паперів може бути обмежений, цінні папери неможливо продати нікому, окрім емітента, і через обумовлений термін)
Зарівнем ризику	Безризиковіта малоризикові. Ризикові
За наявністю доходу	Доходні. Бездохідні

Тема 13

Найяскравіше це виявляється в облігаціях державних пшик, що часто випускаються з непродуктивною метою (для покриття

бюджетного дефіциту).

Не можна не відзначити і таких ознак цінних паперів, як ліквідність, обіговість, ринковий характер, стандартність, серійність, участь у цивільному обігу.

Під ліквідністю розуміється здатність цінних паперів бути перетвореними в грошові кошти шляхом продажу. Для цього необхідно, щоб цінні папери могли мати обіг на ринку.

Обіговість полягає у здатності цінних паперів бути предметом купівлі-продажу (акції, облігації), або платіжним інструментом, що опосередковує обіг на ринку інших фінансових інструментів (чеки, векселі, коносаменти, приватизаційні документи).

Цінні папери існують як особливий товар, що повинен мати свій ринок із властивою йому організацією і правилами роботи на ньому. Однак товар, що продається на цьому ринку, є товаром особливого роду, оскільки цінні папери - це лише титул власності, документи, що дають право на дохід, але не реальний капітал. Відокремлення ринку цінних паперів визначається саме цією їх рисою, і ринок характеризується здебільшого вільною і легкодоступною передачею цінних паперів від одного власника до іншого.

Ринок цінних паперів, як і інші ринки, є складною організаційною й економічною системою з високим рівнем цілісності й закінченості технологічних циклів. На ньому цінні папери служать предметом купівлі-продажу з використанням різних цін. Вони мають загальну (номінальну) ціну, емісійну і ринкову ціну (курс).

# Серійність означає випуск цінних паперів серіями, однорідними групами. Вона тісно пов'язана зі стандартністю,

тому що цінні папери одного типу повинні мати стандартний зміст (стандартну форму; стандартність прав, наданих цінним папером; стандартність термінів дії; інститутів обігу цінних паперів і т. д.). Стандартність робить цінний папір масовим однотипним товаром.

Участь цінних паперів як товару в цивільному обігу полягає в їхній здатності не тільки бути предметом купівлі-продажу, а й об'єктом інших майнових відносин (угод застави, зберігання, дарування, комісії, позики, успадкування і т. д.).

Цінні папери виконують низку функцій у системі суспільного відтворення.

+ По-перше, вони є його регулятором. Відбиваючи чинність закону вартості й динаміки норми прибутку в різних галузях

Фінансовий ринок ₄₇₅

виробництва, цінні папери забезпечують приплив капіталу в одні галузі і відплив капіталу з інших. Цінні папери надійних, перспективних, дохідних галузей, як правило, мають попит, чого не можна сказати про цінні папери нерентабельних галузей.

+ По-друге, цінні папери є знаряддям мобілізації коштів інвесторів. У розвинених промислових країнах в умовах рівноважної економіки значна частина вільного капіталу вкладається безпосередньо в купівлю цінних паперів.

+ По-третє, цінні папери виконують також яскраво виражену інформаційну функцію: свідчать про стан економіки. На ринку цінних паперів, перш за все на фондових біржах, формуються курси цінних паперів. Ці курси - барометр будь-яких змін в економічному та політичному житті країни. Стабільне зниження біржових курсів тих або інших цінних паперів, а також просто масове падіння курсів є ознакою погіршення економічної кон'юнктури. І навпаки, стабільні курси або їхнє підвищення, як правило, свідчать про нормальний економічний стан країни.

+ По-четверте, через цінні папери реалізується також можлит вість контролю над економікою й економічними процесами як у межах макро-, так і мікроекономіки.

+ По-п 'яте, цінні папери є сполучною ланкою між суспільними, < політичними, державними інститутами (надбудовою), з одного боку, і сукупністю економічних відносин і зв'язків у суспільстві (базисом), з другого.

+ По-шосте, цінні папери є гнучким інструментом інвестування вільних коштів юридичних та фізичних осіб. Розміщення цінних паперів - ефективний спосіб мобілізації ресурсів для розвитку виробництва і задоволення інших суспільних потреб. Цінні папери активно беруть участь в обслуговуванні товарного та грошового обігу.

За допомогою цінних паперів здійснюється переміщення капіталу інвесторів до виробників, визначення ефективності використання фінансових активів в окремих секторах економіки, переміщення капіталу з однієї галузі в іншу.

Конкретна ефективність і роль цінних паперів в економіці України залежить від забезпечення досягнення таких цілей:

■=> Акумуляції заощаджень і тимчасово вільного капіталу

населення та'підприємств. ■=> Концентрації коштів і створення умов для формування

капіталу для вирішення складних економічних завдань.

Тема 13

•=> Оздоровлення фінансової системи держави через збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті і національному доході та створення на цій основі необхідних резервів капіталу.

О Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку в результаті створення механізму інвестування.

■=> Оптимізації галузевої, виробничої, регіональної структури за допомогою міграції капіталу; переливу капіталу у високорентабельні регіони та галузі; вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал.

■=> Балансу попиту і пропозиції капіталу.

■=> Сприяння приватизації, формуванню інституту власників і менеджерів, здатних найефективніше розпоряджатися власністю акціонерних товариств.

■=> Узгодження майнових державних, інституційних та індивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів.

■=> Сприяння виникненню господарських інститутів, які відповідають новим економічним відносинам.

■=> Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції, захист інтересів громадян і підприємств.

<=> Створення конкуренції банківському кредиту.

<=> Поліпшення системи взаєморозрахунків підприємств, зни- t/тСЄгІгІЯ IX заборгованості, розвитку товарообігу.

■=> Сприяння реалізації науково-технічних досягнень через створення венчурних фірм.

■=> Сприяння підвищенню ефективності управління підприємством.

■=> Сприяння розвитку самоуправління за допомогою випуску муніципальних облігацій.

■=> Створення умов для інтеграції у світову економічну систему, участь у процесі інтернаціоналізації світового фондового ринку.

Наказом Міністра фінансів України як реєструючого органу 20.07.1995 р. №123, зареєстрованим Міністерством юстиції 24.07.1995 р. №233,769, було затверджено порядок видачі дозволу щодо діяльності з випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності. Цей документ встановлює не лише перелік і правила подачі документів та отримання дозволу на роботу з цінними паперами, але і державний контроль за проведенням операцій з ними.

Необхідно відмітити також факт створення Державної комісії з цінних паперів із статусом Міністерства. Вона вирішує завдання щодо поширення впливу держави на фондовий ринок, перерозподілу функцій контролюючих його державних структур та створення на базі цієї комісії Методологічної координаційної ради.

Фінансовий ринок ₄77

Створення системи звітності ком