Становлення і розвиток податкової системи України

У нашій країні на даний час податкова система України включає в себе всі основні види податків, що застосовуються в економічно розвинених країнах.

Однак сама система поки ще знаходиться в стадії становлення. Тому зараз важливе значення набуває питання про те, наскільки швидко буде відбуватись процес її подальшого розвитку, і коли саме вона стане діяти по-справжньому ефективно.

Насамперед слід наголосити, що податкова система являє собою досить складне еволюціонуюче утворення, що тісно пов'язане з розвитком держави та економіки.

Це продемонструвала трансформація податкових систем західних країн у XX сторіччі. Вона відобразила:

> розвиток корпоративних форм організації господарства з
публічною звітністю банків, акціонерних товариств тощо,

> зростання добробуту суспільства та розширення сфери.. впливу фінансового капіталу,

> укріплення правових демократичних основ цілої низки держав.

Все це сприяло перетворенню податкових систем цих держав у частину складного та ефективного механізму регулювання господарської кон'юнктури, у гнучкий інструмент, що впливає на

Податки та податкова система

рівень доходності різних видів власності, на співвідношення між нагромадженням та споживанням у виробничій та невиробничій сферах.

90-ті роки внесли суттєві зміни в системи оподаткування розвинених країн світу, зробили більш адекватним чинне законодавство новим умовам відтворення.

Було скасовано низку недоліків в оподаткуванні доходів корпорацій. Ця система була складною та заплутаною, мала велику кількість знижок та пільг, що дозволяло великим корпораціям за допомогою консультативних фірм ухилялися від оподаткування.

Результатом численних податкових реформ, які було проведено у всіх економічно розвинених країнах, є суттєве зменшення ставок податків на прибуток промислових компаній при одночасному скороченні пільг, що застосовувались раніше.

Законодавча регламентація оподаткування в розвинених країнах дозволяє централізовано управляти податковою системою, перетворюючи її на один з основних інструментів економічної політики держави.

Разом з тим така централізація узгоджується з гнучкістю, яка забезпечується за рахунок можливості щорічно уточнювати ставки податків та приводити податкову політику у відповідність до економічної кон'юнктури, що змінюється.

Важливо підкреслити, що якщо ставки податків є "плаваючими", то правила застосування податків в основному лишаються стабільними протягом ряду років.

У нашій країні, не дивлячись на відомий історичний досвід, податкове регулювання знаходиться ще в стані далекому від досконалості.

Основними недоліками, притаманними нинішній податковій системі України, є: великий податковий тягар, численні -"лазівки"-і податкові пільги, складність і непрозорість податкового регулювання, високі адміністративні витрати при зборі податків.

Одна з найболючіших проблем сьогодення в Україні - невід-працьованість і неузгодженість податкового законодавства, яке визначає склад податкової системи та механізм визначення і сплати податків. Наша держава, не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування фінансової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи на ньому хибні кроки.

Формування, власної податкової системи України почалося відразу після проголошення незалежності. Наприкінці 1991 року був

274 Тема 8

прийнятий Закон "Про систему оподаткування", до якого в подальшому (в 1994 і 1997 році) вносилися зміни й доповнення. Навіть поверхова оцінка відмінностей між трьома редакціями цього закону свідчить про неврегульованість податкового законодавства

в Україні.

Таблиця 8.2.

Порівняльний аналіз різних редакцій Закону України "Про систему оподаткування "

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

	Редакції закону	Редакція проекту Податкового кодексу, що пропонується
	А.	Загальнодержавні податки та обов'язкові платежі
	1. Прямі податки
	Податок на прибуток	Податок на доходи підприємств і організацій	Податок на прибуток підприємств	Податок на приоуток підприємств
	Податок на прибуток іноземних юридичних осіб від діяльності в Україні
Податок на доходи
Прибутковий податок з громадян	Прибутковий податок згромадян	Податок на доходи фізичних осіб	Податок на доходифізичних осіб
Податок на фонд оплати праці колгоспників
Податок з власників транспортних засобів	Податок з власників транспортних засобів т» інших самохідних машин імеханізмів	Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин імеханізмів
	Податок на майно підприємств	Податок на нерухоме майно (нерухомість)	Податок на майно
	Податок на нерухоме майно громадян
Плата за землю	Плата за землю	Плата (податок) за землю
	Податок на промисел	Податок на промисел
	2. Непрямі податки
Податок з обороту	Податок на додану вартість	Податок на додану вартість	Податок на додану вартість
Податок на експорт та імпорт
Податок на додану вартість
Акцизний збір	Акцизний збір	Акцизний збір	Акцизний податок
Мито	Мито	Мито	Мито

Податки та податкова система

Продовж, табл. 8. 2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Платежі за ресурси
1 Ілата за природні ресурси	Плата за спеціальне використання природних ресурсів	Збір за спеціальне використання природних ресурсів	Платежі за спеціальне використання природних ресурсів
Лісовий дохід
Державне мито	Державне мито	Державне мито	Державне мито
			Гербовий збір
Плата за відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи	Збір за геологорозвідуваль ні роботи, виконані за рахунок державного бюджету
Відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг
	Плата за торговий патент на деякі види підприємницької
Б. Місцеві податки і збори
Податок з реклами	Податок з реклами	Податок з реклами
		Місцеві акцизні податки
Комунальний податок	Комунальний податок	Комунальний податок
Ринковий збір	Ринковий збір	Ринковий збір
Готельний збір	Готельний збір	Готельний збір
Збір за паркування автомобілів	Збір за припаркування автотранспорту	Збір за припаркування автотранспорту
Курортний збір	Курортний збір	Курортний збір
Збір за видачу ордера на квартиру	Збір за видачу ордера на квартиру
Збір за участь у бігах на іподромі	Збір за участь у бігах на іподромі	' ' '
Збір за виграш у бігах на іподромі	Збір за виграш у бігах на іподромі
Збір за право використання місцевої символіки	Збір за право використання місцевої символіки	Податок на використання регіональної та місцевої символіки
Збір за право проведення кіно-і телезйомок	Збір за право проведення кіно-і телезйомок
Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсів, розпродажу і лотерей	Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей	Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

Продовж:, табл. 8. 2.

 

 

 

 

 

 

 

 

,	Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон	Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон	Збір за проїзд по території прикордонних населених пунктів автотранспорту, що прямує за кордон і з-за кордону
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі	Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг	Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг
	Збір з власників собак
		Збір за видачу дозволу на будівництво у населених пунктах об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садових будинків та гаражів
	В. Внески до цільових фондів
	Внески до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення	Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення
Внески до Фонду сприяння зайнятості населення
Внески до Фонду соціального страхування	Збір на обов'язкове соціальне страхування
Внески до Пенсійного фонду України	Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
	Збір до Державного інноваційного фонду
Екологічний податок	Плата за забруднення навколишнього природного середовища	Збір за забруднення навколишнього природного середовища.	Збір за забруднення довкілля та розміщення відходів

 

Тема 8

Податки та податкова система

Питання реформування податкової системи України стали предметом активного обговорення в урядових і парламентських колах, починаючи з 1995р. 13 грудня 1995 р. була прийнята Постанова Верховної Ради України "Про основні положення податкової політики і податкову реформу в Україні". Тоді ж були зроблені й перші значущі практичні кроки щодо вдосконалення податкової системи, пов'язані з переходом від оподаткування доходу до оподаткування прибутку підприємств, зі зниженням ставки податку на додану вартість.

Актуалізація питань реформування податкової системи в цей період зумовлена поглибленням економічної кризи, її затяжним характером, рекордним рівнем інфляції та високим рівнем дефіциту державного бюджету, а також причинами, що корінилися в особливостях податкової системи України. Вони були пов'язані з поєднанням тенденції до зростання загального рівня оподаткування в країні протягом 1992-1994 pp. з тенденцією до зменшення фізичного обсягу і зниження якості суспільних благ, які держава надавала своїм громадянам, внаслідок неефективного використання бюджетних коштів та знецінення їх в умовах гіперінфляції. У поєднанні з низьким рівнем правової культури, відсутністю дієвої системи фінансового контролю ці особливості не могли не призвести до зростання масштабів ухилення від податків, а також до виникнення такого явища, як заборгованість суб'єктів господарювання за платежами до бюджету і позабюджетних фондів, що почала з року в рік зростати. Все це свідчило про загострення суперечностей оподаткування в Україні та необхідність його удосконалення.

Напрямки такого удосконалення, визначені Основними положеннями податкової політики в Україні, які схвалені Постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 p., передбачали реформування правових норм, що визначають форми, методи, механізми регулювання і встановлення величини та порядку справляння податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів. Відповідно до цих напрямків у 1997 р. було переглянуто закони про оподаткування прибутку підприємств і про податок на додану вартість.

Протягом 1997 р. та в наступні роки податкова політика в Україні була спрямована також на зниження обов'язкових нарахувань на фонд заробітної плати до державних соціальних фондів. Так, Законом України від 26 липня 1997 р. було передбачено зменшення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 32% від

об'єкта оподаткування, Законом України від 26 червня 1997р. -збору на обов'язкове соціальне страхування до 4% та на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття - до 1,5%. Законом України від 20 червня 1997р. "Про формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" збір до Фонду зменшено до 10%, а Указом Президента України від 18 червня 1998р. - до 5 % від об'єкта оподаткування. З 1 січня 1999 р. збір до зазначеного Фонду відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 1998р. скасовано. Всі ці заходи спричинили зменшення загальної суми нарахувань на фонд заробітної плати спочатку з 51 до 47,5 %, потім до 42,5%, а з 1 січня 1999р. - до 37,5%.

Оцінюючи зміни, внесені до податкового законодавства України на першому етапі податкової реформи (1995-1997рр.), можна зробити висновок: цей етап характеризувався поряд з нововведеннями, що дали позитивний ефект, запровадженням таких норм, які не можна однозначно кваліфікувати як удосконалення податкового законодавства, їх наслідком стало загострення низки проблем (податкової заборгованості суб'єктів господарювання перед бюджетом і бюджетної заборгованості перед суб'єктами господарювання по ПДВ; розширення можливостей уникнення сплати податків шляхом використання "прогалин" у податковому законодавстві, у тому числі такої його норми, як визначення дати виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит за правилом першої з подій; зниження фіскальної ефективності податків на прибуток підприємств і на додану вартість), розв'язання яких зумовило необхідність перманентного внесення змін і доповнень до законів "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про податок на додану вартість" протягом наступних років. Ці зміни та доповнення було спрямовано на обмеження негативних наслідків нововведень, внесених до законодавства у 1997р., або навіть на завуальоване повернення до окремих правил, що застосовувалися до 1997р. (так, необхідність подання експортером копій завірених банком платіжних доручень в оплату придбаних ним товарів як умова надання йому права на відшкодування ПДВ фактично означала визначення дати виникнення права на податковий кредит відповідно до касового методу). Причиною цього явища стало запровадження в 1997 р. таких змін до механізмів справляння податків на прибуток підприємств і на додану вартість, які не відповідали умовам, що склалися в Україні.

 

Тема 8

Податки та податкова система

Ця особливість першого етапу податкової реформи зумовила те, що в наступні роки актуальність проблеми реформування податкової системи не лише не зменшилася, а зросла. До цього призвели, крім зазначеної, ще дві обставини. По-перше, деякі негативні тенденції в еволюції податкового законодавства після 1997р., передусім розширення системи податкових пільг, у тому числі індивідуального характеру, та проведення широкомасштабної акції списання і реструктуризації податкової заборгованості підприємств. По-друге, однобокий характер реформування податкової системи на першому етапі реформи, а саме відсутність серйозних змін у механізмі прибуткового оподаткування громадян та деяких інших податків. Як наслідок, основним завданням другого етапу податкової реформи мало стати набуття нею комплексного, системного характеру.

Реалізація цього завдання передбачала внесення узгоджених змін до всіх податкових законів, що цілком відповідало ідеї розробки та ухвалення Податкового кодексу України. Таким чином, податкове законодавства на другому етапі податкової реформи передбачалося удосконалити в процесі його кодифікації. Ця цілком конструктивна установка призвела, однак, до зволікання з проведенням другого етапу податкової реформи внаслідок гальмування процесу розробки та ухвалення Податкового кодексу.

Найбільш вагомі результати у сфері оподаткування були досягнуті у 2000 році. Для досягнення цілей програми реформ уряд з самого початку був зобов'язаний посилити бюджетну дисципліну і поліпшити її ефективність. Зокрема, особлива увага приділялася питанням скорочення зовнішнього боргу у зв'язку з його реструктуризацією, жорсткішого контролю бюджетних витрат, заборони взаємозаліків, ліквідації податкових пільг для окремих підприємств, а також спробам поліпшення системи адміністрування та збору податків. Відносно жорстка фіскальна політика сприяла таким досягненням:

> утвердженню нульового дефіциту державного бюджету на

2000 рік (вперше за період незалежності); У виконанню консолідованого бюджету з профіцитом у розмірі

1,164 млн. гривень (перший рік, коли Україна мала бюджетний

профіцит); У прийняттю збалансованого бюджету на 2001 рік вже в грудні

2000 року; У зменшенню державного боргу на $1,190 млн. (профіцит

бюджету був витрачений переважно на погашення зовнішнього

боргу);

У подальшому зниженню частки бартерних операцій до 17,7% від загального обсягу розрахунків у промисловості (у 1999 році частка бартерних операцій у всіх галузях промисловості становила 32,7%,ав1998-42,5%);

У реалізації соціальних витрату розмірі 97,3% від запланованих сум;

У ліквідації заборгованості з виплати пенсій;

У збільшенню пенсій для більшості пенсіонерів на 11-12%у грудні 2000 року;

У зменшенню заборгованості із заробітної плати працівникам бюджетної сфери на 52% (уряд планував остаточно погасити заборгованість перед працівниками бюджетної сфери до кінця І кварталу 2001 року і взяти під контроль погашення всієї заборгованості із заробітної плати);

У переважно успішному здійсненню програми приватизації на 2000 рік (хоча фактичні доходи від приватизації становили 80,6%> від затвердженого плану);

У поліпшенню платіжної дисципліни в енергетичному секторі.

На досягнення цих результатів вплинуло, головним чином, виконання бюджету з профіцитом.

Доходи консолідованого бюджету на 14,5% перевищили річний план 2000 року (порівняно із 4% недовиконання у 1999 році). Успішне виконання дохідної частини бюджету в 2000 році можна пояснити такими макроекономічними факторами:

•" вперше зароки незалежності Україна досягла реального економічного зростання, що спостерігалося протягом цілого року. Воно досягло 5,8%, і це (разом з політичною стабільністю) позитивно вплинуло на виконання доходів бюджету, які планувалися на основі припущення про зростання ВВП на 2% (що виявилося в три рази меншим від фактичного показника); *" інфляція становила 25,8%. Вже в період із січня по липень інфляція (18,7%о) досягла рівня, закладеного в бюджеті на весь рік. Такі інфляційні тенденції позитивно вплинули на збір податків, хоча це явище не можна розглядати як позитивне з погляду макроекономічної стабільності і створення довгострокових умов для стабільного економічного росту; •" слід зазначити поліпшення якості бюджетних доходів, а саме

- скорочення частки негрошових надходжень.

Однак серед факторів, що поліпшили наповнюваність бюджету,

відсутні як радикальні зміни податкової системи, так і серйозні зміни

у ставленні платників податків до сплати податків. Українська

податкова система дотепер відзначається великою кількістю

 

Тема 8

Податки та податкова система

податкових пільг і звільнень від оподатковування, наданих визначеним секторам (наприклад, металургії).

З метою усунення тиску накопичених помилок і забезпечення комплексного підходу до системи оподаткування Головною державною податковою адміністрацією розроблено і представлено на обговорення проект Податкового кодексу України.

Водночас в Україні кодифікація податкового законодавства відбувається за умов:

> незавершеності процесу реформування усіх сфер господарського
і суспільно-політичного життя, завершеність якого є
необхідною передумовою для прийняття таких фунда
ментальних законодавчих актів, як Податковий, Бюджетний
та інші кодекси;

> незавершеності процесу формування податкової системи, що виявляється не лише в неоднорідності її елементів, неузгодженості, суперечливості окремих законів (кодифікація сприяє розв'язанню цих проблем), а й у відсутності деяких видів податків і, відповідно, законів, що регулюють їх справляння;

> невідповідності певних елементів наявної податкової системи умовам і потребам соціально-економічного розвитку країни.

За цих обставин кодифікація податкового законодавства передбачає не просто його систематизацію, а й вирішення невластивих процесу кодифікації завдань, зокрема, реформування податкової системи, доповнення її елементами, яких бракує. Однак включення до Кодексу законів або нових норм чинних законів, що не пройшли апробацію на практиці, навряд чи можна оцінити як позитивне в аспекті кодифікації явище, оскільки під час застосування їх можуть виявитися і правові прогалини, і недоречності, і невідповідність окремих положень закону потребам і можливостям української економіки, які будуть вимагати внесення змін і доповнень до Кодексу.

Враховуючи, що в попередні роки основним негативним чинником в оподаткуванні були не так вади у справлянні податків, як нестабільність податкового законодавства, слід, нарешті, реалізувати ідею мораторію на внесення змін у систему оподаткування. Водночас це потребує глибокого аналізу, ретельного відпрацювання й обґрунтування розробленого проекту Податкового кодексу. Ми повністю поділяємо думку про необхідність його впровадження, але не згодні з тим, що це треба зробити якнайшвидше. Такий підхід буде по суті повторенням попередніх помилок.

Розробка проекту Податкового кодексу в Україні тривала кілька років. Роботу над ним було розпочато ще у 1996 р. Однак у першому читанні Верховна Рада України розглянула Кодекс лише влітку 2000 р. Зволікання з його розглядом у другому читанні та остаточним прийняттям пояснюється не стільки об'єктивними труднощами доопрацювання ухваленого в першому читанні проекту, скільки більш глибокими причинами, що потребують докладнішого аналізу.

Перша група причин лежить у теоретичній площині й пов'язана з відсутністю чіткого теоретичного уявлення про те, якою має бути податкова система України. Зокрема, більшість українських науковців, політиків, а також широкої громадськості ще не усвідомлює податки як відносини фіскального обміну частини доходів юридичних і фізичних осіб на суспільні блага. Отже, пізнання податків ще не наблизилося до розуміння їх сутності, залишаючись на рівні описання форми прояву, яка в умовах незрілої демократії приховує, маскує їхню глибинну природу.

Таке розуміння сутності податків практично означає необхідність насамперед визначення обсягу суспільних благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності суспільства на певному етапі його розвитку, тоді як питання оподаткування переносяться в площину забезпечення суспільної згоди на фінансування виробництва встановленого обсягу суспільних благ. Але якщо питання щодо обсягу суспільних благ, які держава повинна і може надавати за певних умов, залишаються невирішеними, важко досягти згоди стосовно конкретних обрисів податкової системи України.

Саме недостатнє усвідомлення взаємозв'язку між податками і суспільними благами стало причиною однобічних підходів до реформування податкової системи, метою яких є зниження податкових ставок за всіма основними податками.

Крім того, визнаючи, що податкова система будь-якої країни є специфічним поєднанням загального і особливого, завдяки чому забезпечується її адекватність політичній, економічній і соціальній системам певної країни, наука не дає вичерпної відповіді на питання, які особливості можуть бути притаманні податковим системам постсоціалістичних країн взагалі та України зокрема.

Друга група причин лежить в економічній площині та пов'язана: а) з економічною зацікавленістю в недосконалому податковому законодавстві, що містить численні "податкові лазівки", використовуючи які, можна зменшувати податкові зобов'язання; б) перетворенням податків на основний інструмент конкурентної боротьби, який дає можливість виключно за рахунок податкових преференцій

 

Тема 8

Податки та податкова система

отримувати конкурентні переваги, що робить отримувачів таких преференцій незацікавленими у будь-яких змінах податкового законодавства.

Третя група причин пов'язана з політичними процесами, зокрема:

> незавершеністю структуризації українського суспільства, а
також такою особливістю незрілої демократії, як велика
кількість політичних партій, конкуренція між якими зумовлює
розмаїття альтернативних проектів Податкового кодексу і
податкової реформи, що ускладнює вибір найоптимальнішого
проекту;

> міцними позиціями в парламенті сил, що представляють інте
реси традиційних галузей - отримувачів пільг.

У процесі підготовки до проведення другого етапу податкової реформи в Україні виявилися різні погляди на напрямки удосконалення її податкової системи.

Концепції реформування податкової системи і Податкового кодексу України умовно можна поділити на дві групи:

© ті, що передбачають внесення докорінних змін у структуру податкової системи, а отже, фактично означають формування нової системи;

® ті, що спрямовані на перегляд податкових ставок, пільг і податкової бази, тобто переважно кількісних параметрів оподаткування зі збереженням системи як цілісності.

До першої групи можна віднести проекти Г. Балашова; І. Богословської, Ю. Тимошенко та О. Турчинова тощо. Незважаючи на всі відмінності цих проектів, спільним між ними є те, що вони спрямовані на скасування податків, які становлять основу податкової системи України, - ПДВ і податку на прибуток підприємств - як таких, що не відповідають умовам України і тому "об'єктивно не можуть бути ефективними" (І. Богословська). При цьому пропозиції Ю. Тимошенко зводилися до заміни цих податків податком на кредиторську вимогу (перший варіант концепції), згодом - податком з реалізації (другий варіант), що мав справлятися за ставками 9% (базова ставка) і 5 % (для експорту та деяких інших операцій). Згідно з концепцією І. Богословської ПДВ і податок на прибуток підприємств мав замінити "обіговий податок з юридичних осіб", який би справлявся за диференційованими ставками (0; 3; 5; 7%) залежно від галузі економіки. Найбільш радикальною і водночас традиційною (оскільки ідеї єдиного податку мають глибоке історичне кор іння, однак так і не були втілені в життя) виявилася

284 " ^Тема8

пропозиція Г. Балашова замінити більшість податків єдиним 10-відсотковим податком на доходи.

У другій половині 2001 р. у зв'язку з падінням фіскальної ефективності ПДВ і ускладненням його відшкодування ідея скасування цього податку як неефективного в умовах трансформаційної економіки набула найбільшої популярності. Відповідна пропозиція кілька разів ставилася на голосування у Верховній Раді України і хоч не здобула більшості голосів, однак отримала досить широку підтримку.

Соціальне коріння цих концепцій очевидне: скасування основних податків, що сплачують юридичні особи, відповідає інтересам національного капіталу. При цьому аргументи на кшталт того, що скасування ПДВ приведе до зниження всіх цін на 20%, тому передусім принесе вигоду споживачам, мають суто пропагандистський характер, оскільки автоматичне зниження цін внаслідок скасування ПДВ можливе лише в умовах адміністративного їх регулювання. За відсутності такого регулювання ефект від цього заходу може бути різним, однак практично неможливо, щоб ціни всіх товарів відреагували на нього однаково. Окрім того, заміна ПДВ багатостадійним податком з обороту унеможливлює позитивний ціновий ефект для предметів споживання взагалі, оскільки внаслідок запровадження податку з обороту за ставкою 7 чи 9 % роздрібні ціни на предмети споживання під впливом кумулятивного ефекту зростуть більшою мірою, ніж у разі справляння ПДВ за ставкою 20%. Взагалі від запровадження податку з обороту виграють лише власники підприємств базових галузей, що суперечить довгостроковим інтересам структурної перебудови економіки України.

Скасування іншого податку - податку на прибуток - відповідає інтересам всього національного капіталу, а отже, певною мірою, й інтересам розвитку національного виробництва. Однак такий варіант реформування податкової системи практично неможливий. По-перше, його реалізація суттєво обмежить фінансові можливості проведення державної структурної та інвестиційної політики, що суперечить потребам трансформації економіки. По-друге, формування максимально ліберальної податкової системи супроводжується, як правило, масштабним обмеженням соціальних функцій держави. Останнє водночас суперечить ідеї побудови сучасної демократичної правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою. Крім того, у країнах з міцними багаторічними традиціями функціонування розвиненої системи

Податки та податкова система

соціального забезпечення результатом такого обмеження може бути зростання соціальної напруженості, а також руйнація всього того позитивного, що вже створено (високий рівень розвитку освіти, науки, культури, мистецтва і т. ін.), замість його розвитку і примноження. Тим часом лише наступність, спадкоємність розвитку є запорукою прогресу, руйнація ж веде до регресу, у кращому випадку до тупцювання на місці.

Друга група концепцій реформування податкової системи України спрямована на удосконалення чинної податкової системи, а не на створення нової. До цієї групи можна віднести проекти Податкового кодексу, розроблені народними депутатами Б. Губським,В., О. Сергієнкомі, Ю. Кармазіним, а також урядовий проект Податкового кодексу, ухвалений у першому і другому читаннях, інші проекти законів. Розглянемо принципові підходи до визначення в названих проектах напрямів удосконалення основних видів податків ПДВ, податку на прибуток, прибуткового податку з громадян.

Пропозиції щодо реформування ПДВ включають зниження його ставки (до 17 чи 15%) та запровадження диференційованих ставок податку.

Об'єктом гострих дискусій стало реформування прибуткового податку з громадян. Обговорювалися такі напрямки його удосконалення:

•" підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або запровадження соціальної податкової пільги;

*" запровадження пропорційного або малопрогресивного податку, що стягується за двома - трьома ставками замість п'яти;

•" "розтягування " податкової шкали і зниження максимальної ставки податку;

*" запровадження індексації податкової шкали.

Необхідність підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (у разі його збереження) є питанням, яке ні в кого не викликає сумнівів, суперечки ведуться лише з приводу його конкретної величини. З позицій теорії оподаткування така величина має визначатися величиною прожиткового мінімуму (фізіологічного, а в країнах з високим рівнем розвитку - соціального). Практично вона визначається з урахуванням й інших факторів, зокрема рівня доходів держави і бюджетних обмежень. Ідеться передусім про те, що проблематично встановити неоподатковуваний мінімум на рівні прожиткового, якщо мінімальна заробітна плата є нижчою за останній.

У проектах Податкового кодексу України, затверджених Верховною Радою України в першому і другому читаннях, неоподатковуваний мінімум пропонувалося замінити соціальною пільгою. На думку розробників цих проектів, відмінність між неоподатковуваним мінімумом і соціальною пільгою полягає у тому, що на величину першого зменшується дохід, що підлягає оподаткуванню, а на величину другого - сума нарахованого податку. Крім того, відповідно до проекту Податкового кодексу, затвердженого в першому читанні, соціальна пільга мала надаватися не всім, а лише певним категоріям громадян. Зокрема, її передбачалося встановити у відсотках до мінімальної заробітної плати і надавати громадянам, місячний дохід яких не перевищує 540 грн, а також деяким іншим категоріям громадян. Згідно з проектом Кодексу, затвердженим у другому читанні, соціальну пільгу в обсязі 2% величини граничного доходу, до якого застосовується перша (мінімальна) ставка податкової шкали, встановленої для січня поточного податкового року, пропонувалося надавати всім категоріям платників.

Вибір між запровадженням податкових вирахувань для всіх платників чи для окремих їх категорій залежить від ступеня прогресивності податкової шкали. У разі застосування помірно прогресивного податку доцільно використовувати неоподатковуваний мінімум або соціальну пільгу для всіх платників. У разі запровадження малопрогресивного податку з двома ставками, де гранична ставка не перевищує 20-25%, доцільніше застосовувати соціальну пільгу для окремих категорій платників, яка може дещо зменшити несправедливість, викликану зниженням рівня податкової прогресії.

Проблема визначення рівня податкової прогресії є найбільш дискусійною. Загострення зазначеної дискусії в Україні пов'язано передусім із зовнішніми чинниками, зокрема із запровадженням у Росії пропорційного податку зі ставкою 13%.

Активне обговорення ідеї пропорційного податку має як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Серед об'єктивних причин називають, як правило, дві:

О територіальна близькість України до Росії, яка змушує враховувати такий чинник, як можливість відпливу трудових ресурсів;

© сприяння легалізації доходів.

Суб'єктивною причиною є надзвичайна привабливість пропорційного податку для громадян з високим рівнем доходів, які отримують найбільшу вигоду від його запровадження.

 

Тема 8

Податки та податкова система

Запровадження названого податку необхідно розглядати переважно як вимушений захід, спричинений тим, що в специфічних умовах певних постсоціалістичних країн прогресивний податок виявився нездатним чинити коригуючий вплив на соціальне розшарування населення. Внаслідок трансформації частини заробітної плати у процентні доходи, її виплати неврахованою готівкою та застосування інших методів приховування доходів заможні верстви населення мають можливість суттєво зменшувати свої податкові зобов'язання, тому основними платниками податку стають громадяни з низькими та се