Видатки на державне управління



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Видатки на державне управління



Управшння є однією з основних функцій держави. Набуття Україною незалежності вимагало побудови власної ефективної системи державного управління, адекватної новим політичним і соціально-економічним умовам. Потрібно було створити багато нових служб, функції яких раніше здійснювали загальносоюзні органи управління. Переведення народного господарства на нові умови господарювання привело до виводу з системи жорсткого управління з боку держави великої кількості підприємств, також розпочалася передача багатьох функцій центральних органів органам місцевого самоврядування. Наслідком таких кардинальних змін в організації управління державою став перерозподіл функцій центральних і місцевих органів управління з одночасним стрімким і не завжди виправданим зростанням чисельності управлінського апарату і видатків бюджету на його утримання.

Зокрема, порівняно з 1990 роком при скороченні чисельності працюючих в Україні на третину чисельність працівників апарату

Державні фінанси 169


органів державного і господарського управління зросла в 1,8 раз, з них апарат органів державного управління всіх рівнів зріс в 1,6 раз. Ще суттєвіше (в 4-6 разів) збільшилася питома вага витрат на утримання апарату законодавчої та виконавчої влади у загальних видатках державного бюджету.

на функціонування законодавчої влади (апарату Верховної Ради України, апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, забезпечення діяльності народних депутатів, апарату Рахункової палати Верховної Ради України, інші видатки);

—► на функціонування виконавчої влади (апарату Кабінету Міністрів України, апарату Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та її місцевих органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування);

—► виконавчої влади. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних державних адміністрацій затверджуються відповідно обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями після попередньої перевірки в обласних, Київському та Севастопольському міських фінансових управліннях. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів районних державних адміністрацій затверджуються районними державними адміністраціями після попередньої перевірки у районних фінансових відділах.

Планування витрат на утримання органів державного управління за категоріями видатків економічної класифікації здійснюється у такому ж порядку, як і за іншими бюджетними установами.

У складі видатків на державне управління найбільшу частку становлять кошти на оплату праці (біля 75 відсотків). Працівники органів державного управління мають статус державних службовців, оплата їх праці здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Чисельність державних службовців в Україні - 230 тис. чоловік.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків згідно з Постановою Кабінету Міністрів

J7Q Тема 5


України від 21.01.1993 р. № 35 "Про умови оплати праці працівників апарату органів державної влади та інших органів".

За умови хронічної нестачі бюджетних коштів фінансування органів державного управління здійснюється в основному в розмірах, необхідних для забезпечення поточної діяльності. Головним чином, це витрати на оплату праці, нарахування на заробітну плату та витрати на господарське утримання установ і організацій.

Враховуючи економічну ситуацію в Україні, можна стверджувати, що система органів державного управління є структурно невизначеною та малоефективною. Тому Указом Президента України від 20.1.1998р. № 1284/98 було розпочато адміністративну реформу, ключовим напрямом якої є створення системи державного регулювання економіки України. Державній комісії з адміністративної реформи та Кабінету Міністрів України було доручено організувати розроблення науково обгрунтованих критеріїв визначення оптимальної структури та чисельності працівників апаратів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Адміністративна реформа в Україні - це не короткотермінова кампанія, а комплекс заходів розрахований на тривалу перспективу розвитку держави. Зміни у структурі центральних органів виконавчої влади, що запроваджені Указом Президента України від 19.12.1999 р. № 1573/95, передбачають перерозподіл функцій управління шляхом ліквідації зайвих органів державного управління або уточнення функцій чи статусу решти з них. Зміни стосуються насамперед якісної сторони управління. Щодо визначення кількісних показників скорочення штатів, то для розрахунку чисельності апарату управління на державному рівні експертна оцінка є недостатньою.

Для реформування державного управління потрібен системно-функціональний підхід, який дасть змогу визначити оптимальну для нашої держави структуру органів виконавчої влади і їх чисельність.

Виходячи з того, що система управління реалізується головним* чином через взаємовідносини між працівниками органів управління, ці відносини і, відповідно, співвідношення чисельності апаратів різних органів управління також носять системний характер. Так, зростання частки приватних підприємств повинно зменшувати навантаження на середні ланки державного управління і відповідно збільшувати штати на рівні підприємницьких структур. У загальному випадку скорочення державного сектора приводить до підвищення значення (на державному рівні) органів функціонального управління

Державні фінанси j7i


(комітетів та інших відомств) за рахунок міністерств, що здійснювали галузеве лінійне управління.

Становлення самоврядування також потребує істотних змін у розподілі управлінського персоналу тому, що підпорядкування комунальних підприємств в основному нижчим ланкам територіального управління вимагає зміцнення їх кадрами, якого можливо досягти за рахунок як скорочення штатів міністерств, так і середніх та вищих ланок територіального управління, з підпорядкування яким поступово виводиться комунальне господарство. В залежності від економічної ситуації змінюються і пріоритети в розвитку тих чи інших галузей, що вимагає також перерозподілу чисельності працівників міністерств і відомств, органів територіального управління.

У системі органів управління надлишкова чисельність управлінців у тих чи інших ланках не тільки не має користі для управління на нижчих ланках, але й призводить до того, що на нижні рівні надходить невиправдано велика кількість розпорядчих актів і вказівок, більше того, недовантажені виші органи починають втручатися у справи нижчих, підмінювати їх. Ще шкідливішою є недостатня чисельність працівників у якійсь ланці. У цьому випадку природні недоліки в її роботі негативно відбиваються на всіх нижчих ланках і не можуть бути ними компенсовані навіть при збільшенні штатів. Ліквідація проміжної ланки лінійного управління, як правило, викликає необхідність посилення функціональних служб вищого органу управління. Таким чином, ефективність зміни чисельності апарату даного органу управління слід розглядати не локально, а лише в системі органів управління.

Реформуючи державне управління, слід мати на увазі, що в складних економічних умовах різке скорочення апарату управління без вирішення проблеми суттєвого підвищення продуктивності праці державних службовців може призвести до подальшого погіршення керованості державою. Тому потрібний перехід на інтенсивний шлях вдосконалення діяльності апарату органів управління, а це потребує вирішення ряду проблем як у теоретичному, так і у практичному напрямах, а саме: раціоналізації розподілу функцій органів управління; розробки науково обгрунтованої нормативної бази (визначення загальної чисельності службовців у сфері державного управління з урахуванням можливостей держави щодо їх утримання); підвищення кваліфікації службовців, поліпшення їх інформаційного забезпечення, підвищення дієвості матеріального стимулювання; законодавчого забезпечення вдосконалення державної служби та контролю за його дотриманням.

j 72 Тема 5


Видатки на національну оборону

Оборона України згідно із Законом України "Про оборону України", прийнятим у 1992 році, з останніми змінами і доповненнями від 5.10.2000 р. № 2020-ІП, - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Оборонні видатки - це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання Збройних сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а також: видатки на ліквідацію їх наслідків.

Ці видатки, по-перше, і найважливіше, забезпечують умови виживання держави; по-друге - розвиток вітчизняних науково* дослідних і дослідно-конструкторських робіт; по-третє - підготовку висококваліфікованих спеціалістів найвищого рівня; по-четверте -забезпечення робочих місць; по-п'яте - експорт озброєнь, який дає можливість збільшити потенціал держави; по-шосте - співробітництво у військово-політичній сфері; по-сьоме - оборонні видатки - запорука стабільності в регіоні, що є необхідною умовою для міжнародної торгівлі та добросусідських відносин.

Оборонні видатки розподіляються на три групи: прямі, побічні та приховані.

к§= Прямі оборонні видатки охоплюють витрати оборонних міністерств та відомств і складають основну частку оборонних видатків. До них належать: витрати на утримання та навчання особового складу Збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, воєнної техніки та майна, воєнні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, видатки на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам та деякі інші. Прямі оборонні видатки розподіляються на поточні та капітальні.

е& До поточних видатків належать витрати, пов'язані в основному з підтримкою бойової могутності Збройних сил на досягнутому рівні (грошове утримання військовослужбовців та заробітна плата цивільного вільнонайманого персоналу, витрати на медичне обслуговування, транспортування та інші види забезпечення діяльності особового складу, витрати, пов'язані з експлуатацією та ремонтом воєнної техніки).

Державні фінанси


До капітальних належать видатки, які відображають процес матеріально-технічного переоснащення Збройних сил та розвиток оборонної інфраструктури (витрати на воєнні НД і ДКР, купівля озброєння та воєнної техніки, військове будівництво).

из= Побічні оборонні видатки - це витрати, пов'язані з утриманням Збройних сил, гонкою озброєнь, ліквідацією наслідків війн (відсотки та погашення державного боргу, пенсії та допомога ветеранам війни, інвалідам, сім'ям загиблих, витрати щодо відбудови руйнувань, спричинених війною, виплати репарацій тощо).

в®" Приховані оборонні видатки за своїм характером та значимістю належать до оборонних видатків, але проходять за кошторисами цивільних міністерств і відомств.

Згідно із функціональною класифікацією видатків бюджету склад видатків на оборону такий:

> утримання Збройних сил України;

У закупівля озброєння та військової техніки;

У капітальне будівництво: капітальне будівництво і придбання обладнання в системі Міністерства оборони України; будівництво житла для військовослужбовців;

> фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських
робіт;

> інші видатки в галузі оборони: забезпечення участі у міжна
родних миротворчих заходах; утримання науково-коорди
наційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у
запас; утримання Головної військової інспекції; фінансування
заходів щодо ліквідації стратегічних озброєнь; фінансування
підготовки призовників для Збройних сил України та інших
військових формувань в навчальних організаціях Товариства
сприяння обороні України; забезпечення оборонних видатків за
рахунок надходження коштів від реалізації надлишкового
озброєння, військової та спеціальної техніки, майна, передачі в
оренду основних фондів Збройних сил України та інших
військових формувань, а також: за виконані ними роботи та
надані послуги.

Фінансування видатків на оборону здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України в обсягах, розмір яких визначається щорічно законом України "Про Державний бюджет України".

174 Тема 5


У сучасних умовах критерієм ефективності Збройних сил g не кількісні показники, а якісні. Але якщо провести аналіз чисельності Збройних сил на 1000 чоловік населення у порівнянні з постсоціалістичними країнами, враховуючи той фактор, що Україна є позаблоковою державою, можна зробити висновок, що наша армія не надто велика при існуванні реальних зовнішніх загроз. Так, кількість військовослужбовців на 1000 чол. населення у 1998 році в Україні була 6,8 чол., у Білорусі - 7,9 чол., Росії - 8,4 чол., Азербайджані - 8,6 чол., Румунії - 10 чол., Болгарії - 12,2 чол., Хорватії - 12,3 чол., Вірменії- 15,9 чол.

Думка про те, що оборонні видатки в Україні надто великі, є хибною. Навіть якщо зовсім не передбачати коштів на оборону, то це не перекриє нестачі коштів державного бюджету, не зупинить падіння вітчизняного виробництва і життєвого рівня населення, а навпаки, призведе до погіршення економічного стану та розбалансування держави як системи. Крім того, держава не мала і не має сьогодні ефективних механізмів запобігання спрямуванню асигнувань, передбачених для оборонних витрат на інші цілі. Не можна чітко визначити, як були використані дані ресурси, чи сприяли вони економічному зростанню, чи, навпаки, гальмували його. Отже, причина криється не у великих оборонних видатках, а в інших явищах і процесах.

Як свідчать дані Стокгольмського міжнародного інституту з вивчення проблем миру, оборонні видатки більшості країн близького та далекого зарубіжжя значно вищі, ніж в Україні. В Україні темпи зниження оборонних видатків з 1992 року випереджали темпи спаду ВВП та чисельності Збройних сил України, що становить загрозу для національної безпеки. Неадекватне скорочення оборонних видатків не дає можливості провести реформування Збройних сил України, забезпечити соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Подальше різке зменшення чисельності Збройних сил України уже не-4 'можливе, оскільки тоді для забезпечення виконання4 'завдань, поставлених перед Збройними силами, необхідно4 'буде замінити наявні види озброєння і воєнної техніки новітніми4 ^зразками, виокремити низку проблем щодо повного від-^ ^новлення оперативної і бойової підготовки, заміни^ засобів зв'язку, системи управління тощо.

Державні фінанси


Видатки на правоохоронну діяльність і безпеку держави

Видатки на правоохоронну діяльність і гарантування безпеки держави, як і видатки на національну оборону і державне управління, зумовлені природою і функціями держави, необхідністю захисту її внутрішніх і зовнішніх інтересів.

Склад видатків на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави відповідно до функціональної класифікації видатків бюджету включає:

■=> видатки на утримання органів внутрішніх справ: матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів з боротьби із організованою злочинністю; підрозділів органів внутрішніх справ; підрозділів державно-патрульної служби та дорожнього нагляду; інспекції у справах неповнолітніх; приймальників-розподільників для неповнолітніх; спеціальних приймальників-розподільників; v "=> видатки на внутрішні війська: поточне утримання внутрішніх військ МВС України;

■=> видатки на утримання прокуратури: Генеральної прокуратури України; місцевих органів прокуратури; > ■=> видатки на кримінально-виправні системи: установи і підприємства України з виконання покарань;

=> видатки на Прикордонні війська України: утримання закордонних військ України; комплексну програму розбудови державного кордону України;

<=> видатки на Службу безпеки України: поточне утримання (служби безпеки України і антитерористичного центру Служби безпеки України; матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів із боротьби з організованою злочинністю;

*$ видатки на пожежну охорону: державну пожежну охорону; професійну пожежну охорону;

О видатки на утримання Головного управління урядового зв 'язку;

■=> видатки на утримання інших правоохоронних органів: управлінь державної охорони; спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів;

О видатки на утримання розвідувальних органів;

*=> витрати, пов 'язані із зміцненням правопорядку за рахунок реалізації конфіскованого митними органами майна, товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними й іншими уповноваженими органами, а також: конфіскованої валюти;

О видатки на утримання національного бюро розслідувань.

Тема 5




Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 179; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.165.57.161 (0.013 с.)